Запровадження схеми «Зелених інвестицій» в інших державах

4. Основні спрямування проектів Австрії,Угорщини,Росії.

1.Австрія:

Загальна характеристика:

• національне законодавство запроваджено.
• Австрія на 31% перевикористовує квоту на викиди парникових газів.

Вимоги до СЗІ:

1.Прозорість.

2.Послідовність запровадження (запровадження інституційного управління фондом, детальне вивчення потенційних проектів).

4.Забезпечення інформаційних та наглядових прав покупців.

5.Фокус на  відновлювану енергію.

6.Ціна (повинна встановлюватися двохсторонніми угодами, повинно мати місце обговорення факторів, які сприяють викидам, ризиків забезпечення передачі ОВК і т.д.).

7.Структура СЗІ повинна розглядатися як довгострокова кооперація, а не як торгівля.  

2. СЗІ в Угорщині. Особливості:

1.Національна кліматична стратегія (2008-2025) – пріоритет – зменшення викидів – основні сектори: будівництво і транспорт, енергоефективність.

2.Законодавство про бюджет визначає процедуру поводження із надходженнями від СЗІ і їхнє цільове призначення.

3.Жорстке та м’яке озеленення є можливим.

4.Правова та інституційна система встановлена.

система моніторингу та верифікації встановлена.

5.операційна ефективність та низькі адміністративні витрати.  

3.Росія  

1.Правової основи для торгівлі квотами не створено.

2.Обмеження для розвитку СЗІ:

          2.1.Існуючі бюджетні правила.

          2.2.Відсутність внутрішніх узгоджених процедур.

          2.3.Відсутність органу, відповідального за запровадження СЗІ та                    контроль за витраченням надходжень від продажу ОВК

          2.4.Відсутність критеріїв для відбору проектів, змагання між СЗІ та СВ, відсутність потенційних ОВК, якими можна торгувати після 2012 року.

          2.5.Недостатність зусиль для послаблення ЗК.

          2.6.Недостатній інтерес для розвитку СЗІ.

          2.7.Низький рівень усвідомлення проблеми, відсутність проробленої аналітичної роботи;  

На думку громадськості, - потенціал для запровадження СЗІ в Росії достатній, існує багато галузей, які потребують фінансування. 
 

5. Висновок.

   Україні "зелені" інвестиції дуже потрібні, проте з ними все трохи складніше, ніж з прямими інвестиціями. Їх можна отримати тільки внаслідок реалізації країнам власних квот на викиди вуглекислого газу. Така можливість у нас була, але недовго.

   Україна до 2015 року хоче збільшити частку відновлюваних джерел в енергетичному балансі держави до 10%, однак сьогодні цей показник ще не досяг 1%.

   Основними виробниками електроенергії є атомні та теплові електростанції, що працюють на застарілому обладнанні і викидають в атмосферу шкідливі речовини, кількість яких в 10-30 разів перевищує стандарти ЄС.

   Теплові електростанції були і залишаються основними забруднювачами повітря в Україні. На галузь припадає майже 80% загальнонаціональних викидів діоксиду сірки та 25% оксиду азоту та вуглецю. За відсутності фінансування підтримка природоохоронних заходів є недопустимо низькою.

   Теплогенеруючі підприємства різних видів власності майже не інвестують в будівництво нових енергоблоків. За оцінками фахівців, Україні потрібно близько 17 мільярдів доларів для модернізації застарілих енергоблоків та приведення існуючих ТЕС у відповідність до екологічних нормативів.

   У НАК "Енергетична компанія України" підрахували, що загальний обсяг інвестицій в теплову генерацію до 2019 року повинен становити 18-20 мільярдів доларів, що дорівнює потребі в інвестиціях на забезпечення відповідності вимогам ЄС щодо викидів ТЕС в атмосферу.

   Покращити екологічну ситуацію в Україні та модернізувати існуючі ТЕС можна шляхом використання механізму спільного впровадження, що дозволяє залучати підприємствам іноземні інвестиції в муніципальну, енергетичну та промислову галузі.

  "Зелені" інвестиції - це форма міжнародної торгівлі викидами, при якій виручені від реалізації квот кошти спрямовують на подальше скорочення викидів на інших об'єктах екологічної небезпеки. Обсяг коштів може становити 1,5-50 мільйонів євро на проект і 15-100% необхідних інвестицій залежно від типу проекту.

    Кошти призначаються для реконструкції комунальних систем теплопостачання, систем очищення стічних вод, на підвищення енергоефективності в металургії, цементній, хімічній та інших галузях промисловості.

   Україні "зелені" інвестиції дуже потрібні, як і будь-які інші фінансові вливання в економіку, проте з цими коштами все трохи складніше, ніж з прямими інвестиціями. Їх можна отримати тільки внаслідок реалізації країнам-претендентам власних квот на викиди вуглекислого газу. Така можливість у нас була, але недовго.

   Вже у 2011 році виникла низка питань щодо можливості залучення "зелених" інвестицій в Україну. Основною проблемою стала недостатня спроможність національної системи оцінки викидів парникових газів забезпечити якісну підготовку кадастру парникових газів за 1990-2008 роки, представленого у 2010 році.

   Українська сторона не змогла забезпечити чітку ідентифікацію площ земель, на яких відбувається лісорозведення, лісовідновлення, знеліснення та управління у лісовому господарстві, а також доказ, що така діяльність спричинена впливом людини.

   З цієї причини Україні загрожує тимчасове обмеження використання таких механізмів Кіотського протоколу як торгівля квотами на викиди парникових газів та реалізацію проектів спільного впровадження за національною процедурою.

  Відсутність "зелених" інвестицій може поглибити важке екологічне становище країни. Попри поступове зростання екологічних зборів за забруднення довкілля, фінансова мотивація забруднювачів до зниження викидів недостатня. Підприємствам теплової генерації вигідніше платити податки, ніж інвестувати у природоохоронні заходи.

  Українські ТЕС будуть продовжувати виробляти електроенергію з усіма шкідливими наслідками. Варто відзначити, що екологія тісно пов'язана з економікою. Існуючі методи і технології ускладнюють інтеграцію в енергетичний ринок Євросоюзу.

  За рівних обставин європейські покупці схильні віддавати перевагу електроенергії, виробленій у чистий спосіб, навіть готові платити більше за екологічну енергію. З іншого боку, на Європу тиснуть високі енергетичні стандарти, і конкурентоздатність України, яка виробляє електроенергію з шкодою для оточення, є сумнівною.

  "Зелені" інвестиції - необхідна умова модернізації і конкурентоспроможності вітчизняної енергетики. Маю надію, що остаточне рішення щодо відповідності України Кіотському протоколу буде прийнято на нашу користь у жовтні 2011 року.