Експертні групи управління інформаційними технологіями в ЖКГ

      Перехід до ринкової економіки, що супроводжується децентралізацією управління, суттєво змінює ставлення корпорацій та підприємств до науково-технічного розвитку. Висока якість продукції, що випускається, зменшення затрат і збільшення гнучкості реагування на поведінку споживачів – необхідні умови успіху в умовах конкуренції на ринку, тому інформаційні технології стають одним з головних факторів успіху, і одночасно управління їх розвитком повинно стати цілеспрямованим та гнучким, здатним перебороти масу протиріч і чутливо сприймати нове.

    Основа для впровадження інформаційних технологій на підприємствах існує, але цим процесом потрібно управляти. Для цього в кожній організації необхідно проводити управління інформаційними технологіями, яке повинне мати високий рівень гнучкості. Воно може бути централізованим, а також здійснюватися всередині стратегічних підрозділів і навіть невеликих відділів. У великих організаціях найбільша ефективність застосування інформаційних технологій досягається в тому випадку, коли вони охоплюють і об’єднують всі рівні управління організацією. Управління інформаційними технологіями повинно проводитися таким чином, щоб їх інтеграція з існуючими функціями була максимально простою і щоб вони органічно узгоджувалися з іншими управлінськими процесами. Стратегічне управління інформаційними технологіями є значною проблемою для всякої організації. Управління інформаційними технологіями повинно включати наступні завдання:

· Навчання менеджерів та кінцевих користувачів. Надання користувачам відомостей про зміну основних стратегічних позицій в сфері бізнесу в  результаті впровадження інформаційних  технологій, а також рівня залежності від цього кожного користувача.

· Стимулювання процесу впровадження інформаційних технологій. Інформування вищого керівництва організації  про перспективи впровадження нових  інформаційних технологій.

· Сприяння в придбанні  інформаційних технологій шляхом забезпечення кожному окремому користувачу можливості визначати порядок придбання  засобів інформаційних технологій і залучення людських ресурсів, а  також оперативна оцінка відповідних  капіталовкладень. Представлення рекомендацій керівництву по колективному використанню ресурсів інформаційних технологій при вирішенні споживачами типових  задач, що дозволить скоротити час  розробок нових виробів (послуг) і  зменшити затрати виробництва.

· Керівництво процесами  планування, реалізації, що здійснюється в інтересах кінцевих користувачів. Демонстрація переваг інформаційних  технологій в плані диференціації  продукції, підвищенні продуктивності, впровадження широко використовуваних методологій.

· Об’єднання зусиль по реалізації та інтеграції системних архітектур багаточисленних груп кінцевих користувачів. Розробка структури, яка забезпечила б взаємодію технологічно сумісних модулів і допускала б модернізацію чи впровадження нових модулів, не вимагаючи дорогого перетворення системи.

· Встановлення пріоритетів  для інвестицій на рівні корпорації чи її стратегічних підрозділів. Надання  допомоги економістам, відповідальним за витрати на інформаційні технології, під час визначенні пріоритетів  програми впровадження нових систем, наприклад шляхом аналізу такого критерію, як критичні фактори успіху.

 

Вимоги  до управління інформаційними технологіями в організації.

    Основними вимогами ефективного управління інформаційними технологіями є:

· Орієнтація на найповніше та своєчасне задоволення потреб управління в цілому повинне забезпечити  відслідковування змін потреб, а управління розвитком інформаційних технологій мусить тісно пов’язуватися з маркетингом.

· Інформаційні технології повинні забезпечувати конкурентоспроможність підприємства по показниках якості продукції, затратах і ефективності за рахунок  вибору найбільш раціонального проекту  з множини альтернатних по ряду критеріїв.

· Досягнення балансу між  стабільністю (управління традиційною  технологією) і зусиллями по впровадженню нової технології. Зберігаючи традиційну технологію, необхідно частину ресурсів одночасно спрямовувати на впровадження нової технології, диверсифікуючи тим самим набір технічних засобів. Ці заходи дозволяють розширити перетин множини технологій і множини продукції, що в свою чергу зменшать труднощі, викликані невизначеністю зовнішнього середовища.

· Управління повинно бути ефективним у широкому спектрі радикальності  нововведень і гнучко пристосовуватися, як до еволюційних повільно і постійно здійснюваних нововведень, так і  до радикальних, періодично здійснюваних нововведень. При цьому потрібно забезпечити неперервне управління еволюційними технологічними нововведеннями з програмним управлінням радикальних  нововведень.

· Управління повинно бути рефлексивним, тобто бути готовим  для реагування на несподівані перетворюючі нововведення конкурентів, та забезпечувати  з одного боку розкриття напрямів та темпів технологічного розвитку конкуруючих  організацій, а з іншого прихованість свого розвитку.

· Формування ефективної взаємодії  внутрішніх та зовнішніх елементів  розвитку системи. Головними факторами  такої взаємодії стає система  інформації про ринок нововведень  з метою відбору оптимальних  проектів з числа альтернативних та взаємна зацікавленість.

· Організаціям потрібно глибше і ширше освоїти функцію організації  взаємодії з підприємствами-розробниками технологічних систем і розробниками продукції, що підтримувалась і раніше, а також функцію експертизи та відбору проектів, що здійснюється раніше проектними організаціями.

 

Формування  стратегії в галузі інформаційних  технологій.

    Стратегія впровадження інформаційних технологій повинна насамперед підпорядковуватися базуватися на таких організаційних принципах:

· Розвиток в сфері інформаційних  технологій повинен обумовлюватися потребами основної діяльності компанії, а не технологічним новинкам.

· Рішення про фінансування інформаційних технологій повинно  виходити з розуміння фінансової діяльності.

· Інформаційні технології повинні бути простими і гнучкими у використанні.

· Інформаційні технології повинні приносити користь організації  практично з початку впровадження.

· Повинні проводитися  планомірні і постійні покращення продуктивності інформаційних технологій.

· Відділ інформаційних технологій повинен добре розбиратися в  бізнесі, а бізнес – підрозділи в  інформаційних технологіях.

       Проектування і впровадження інформаційних технологій повинно базуватися на найраціональнішому поєднанні автоматизованих методів розв’язання задач управління і людино-машинної технології обробки інформації. Під час проектування автоматизовані інформаційні технології розглядаються в п’яти взаємопов’язаних аспектах:

· технічному, як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію і служить для обробки і передачі інформації;

· програмно-математичному  –, як набір статистичних, математичних, алгоритмічних машинно-орієнтованих моделей та програм;

· методичному, як сукупність засобів реалізації функцій управління по відношенню до економічного об’єкта  – підприємства, об’єднання, регіональному господарству;

· організаційному, як опис документообігу і регламенту діяльності апарату управління;

· поопераційному, як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.

      Потенційний користувач повинен розробляти свою стратегію в галузі інформаційних технологій, проходячи наступні етапи:

1. Розглянути структуру  галузі з точки зору створення  доданої вартості і визначення  місця ролі організації в цьому процесі;

2. Оцінити вклад існуючих  інформаційних технологій у виробничі  та управлінські процеси на  кожній внутрішній стадії створення  доданої вартості, а також степінь  впливу інформаційних технологій  на вдосконалення зовнішнього  ринку товарів та послуг;

3. Оцінити досягнення  і плани конкурентів. Виявити,  в яких галузях сумісні дії  постачальників і споживачів  могли б привести до фундаментальних  змін в структурі доданої вартості (наприклад, ліквідація проміжних ланок);

4. Встановити для організації  перспективні стратегічні напрямки  впливу інформаційних технологій  для підвищення потенційного  рівня доданої вартості. Паралельно  проаналізувати, де інформаційні  технології можуть стати ключовим  фактором реалізації конкретних  стратегій. 

5. Визначити і встановити  порядок черговості окремих етапів  модернізації процесів управління  та виробництва з врахуванням  існуючої добавленої вартості, капіталовкладень, взаємозв’язків і можливості  реалізації.

 

6. Сформулювати стратегію  розвитку інформаційних технологій  і визначити, яким чином вони  повинні змінити галузеву структуру  доданої вартості і конкурентоспроможність  організації в такій ситуації.

 

Етапи впровадження інформаційних технологій в організації.

     На базі розвитку індустрії інформатики, а також використання традиційних технічних засобів у сполученні з новітніми комп’ютерними комплексами набувають все ширшого розвитку розробки з автоматизації управлінської діяльності. У зв’язку з цим особливо актуальною є проблема прискореного створення нових засобів і методів автоматизації менеджменту, а також відповідної технології обробки даних. Підтримана засобами інформаційних технологій інтелектуальна праця в своєму розвитку проходить п’ять етапів, кожен з яких базується на досягненнях попереднього:

· Створення первинної  системи. Для цього встановлюється дослідна або макетна система  з обмеженими масштабами, на якій перевіряються  експлуатаційні можливості первинної  системи.

· Розширення кола користувачів. Більшість задач прикладного  характеру призначені для вузького кола персоналу, що не може в повній мірі відповідати інтересам організації. З часом, після адаптації засобів  до вимог організації та підготовки персоналу, ці можливості починає використовувати  ширший круг користувачів.

· Збільшення числа прикладних задач. Оцінивши отримані переваги, нові користувачі прагнуть до застосування ширшого спектру прикладних задач.

· Введення в дію нових  сховищ даних. Використання нових засобів  збереження інформації, які крім цифрової та графічної дозволяють отримувати розмовну інформацію, графічне та відео  зображення, а також інформацію від  датчиків, приводить до ще більшого підвищення продуктивності праці.

· Інтеграція. Найскладнішою  проблемою інтеграції є досягнення взаємодії, яка забезпечує можливість обміну інформацією між окремими системами.

 

Вимоги  до інформаційних технологій.

     Інформаційні технології повинні приводити до успіху в діяльності організації. Практика показує, що в більшості випадків впровадження інформаційних технологій носить стихійний характер, автоматизуються випадковим чином лише деякі функції діяльності організацій. Проте надзвичайно важливо мати стратегію їх впровадження, що автоматизувати і якими засобами. Помилковий вибір може принести значні збитки. Неоптимальний вибір може ускладнити вихід на ринок з новими товарами чи послугами або ж заставити переорієнтовувати, а в гіршому випадку переробляти всю існуючу систему інформатизації.

     Щоб оцінити правильність проведення інформатизації в організації, потрібно перевірити підтримку інформаційними технологіями наступних принципів:

¨ Принцип узгодженості. Використання цього принципу забезпечує виконання інформатизації таким  чином, що частинне знання системи дає  уяву про систему в цілому, тобто  вся система повинна створюватися в єдиному ключі.

¨ Принцип відповідності  і ортогональності вимагає, щоб  в систему включалися лише ті функції, які відповідають суттєвим вимогам  до системи, введені функції повинні  бути незалежними.

¨ Принцип економічності  і повноти означає, що в системі  не повинно бути дублювання функцій, а введені функції, з врахуванням  технологічних і економічних  обмежень, повинні максимально повно  відповідати потребам і побажанням користувача.

¨ Принцип відкритості. Світова  практика розробки і експлуатації програмних комплексів показала, що при створенні  систем потрібно притримуватися ряду угод. Ці угоди передбачають:

 

1. відповідність стандартам (в тому числі: міжнародним,  державним, промисловим та фактично діючим);

2. сумісність з іншими  системами; 

3. універсальність (можливість  з мінімальними витратами перенести  робочий програмний продукт на  нову технічну платформу, в іншу операційну систему);

4. масштабованість (можливість  тільки за рахунок використання  потужніших технічних засобів  підвищувати продуктивність системи  без її суттєвих доробок).