Властивості і можливості Інтернету в сучасному світі

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

Реферат

за темою:

 

Властивості і можливості Інтернету  в сучасному світі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

 

1. Інтернет і політичний процес

 

ХХІ століття – це століття введення нових технологій, пов’язаних з глобальною мережею Інтернет, в  різні галузі життєдіяльності людини. Інтернет-технології являються достатньо ефективними із-за своєї доступності та впливовості і постійному збільшенню Інтернет-аудиторії.

З недавнього часу Інтернет, як в Росії, так і в Україні, став використовуватися не лише як одна із комп’ютерних технологій, але  й як повноцінний інструмент політичної пропаганди й реклами. Зона впливу всесвітньої  комп’ютерної павутини являється набагато більшою, ніж можна уявити, так  як значна кількість людей отримує  необхідну інформацію про політика з Інтернету через своїх друзів і знайомих.

Проблематика, пов’язана  з дослідженням місця та ролі Інтернет-технологій в сучасних виборчих кампаніях в Україні, почала розглядатися нещодавно на перетині таких наукових дисциплін, як політологія, соціологія, політична соціологія, політична психологія та інформатика.

Інтерес науковців, політиків  та політтехнологів до використання Інтернет-технологій під час виборчих перегонів поруч із традиційними методами та способами виборчої боротьби зрозумілий, так як вони відкривають перед політиком (політичною силою) нові простори для роботи та перспективи, особливо в процесі формування іміджу політичного суб’єкта.

Актуальність дослідження  полягає в тому, що на території  сучасної України, як і в більшості  інших країн, Інтернет-технології лише починають активно використовуватися в ході виборчих кампаній [1, С.281-282].

У науковій літературі Інтернет визначається як «особливе технологічне середовище, що дозволяє використовувати  всі існуючі раніше символічні системи  й забезпечує доступ до будь-якої інформації, яку можна зафіксувати

з їхньою допомогою... він прагне скасувати будь-яку  своєрідність. Інтернет глобалізується: він претендує на все й намагається «склеїтися» з усіма сферами людської активності».

Інтернет, задуманий як нова технологія передачі інформації, швидко трансформувався в принципово нове явище (як це відбулося у свій час  із «бездротовим телеграфом» – радіо). Розпочатий в 1990-х рр. вибухоподібний

розвиток «світової  павутини» – глобальної мережі комп'ютерів, пов'язаних між собою за допомогою  новітніх комунікаційних технологій –  призвів до того, що вже в середині 1990-х років мільйони людей одержали доступ до неймовірно великих мережних інформаційних ресурсів.

Лідируючі позиції в розвитку мережних комунікацій і у використанні Інтернету на межі минулого й нинішнього століть займали Скандинавські  країни й США. Якщо на початку 1990-х  рр. доступ до мережних інформаційних  ресурсів мало в основному вузьке коло вчених, бізнесменів, фахівців і  чиновників, то в 2005 р. в одному тільки китайському секторі глобальної Мережі налічується 100 млн. користувачів.

На думку аналітиків дослідницької  групи Deutsche Bank Research, розвиток інформаційних технологій привів до нової ери мас-медіа. «Із часів винаходу друкованого верстата принципи роботи ЗМІ залишалися незмінними: інформація йшла від професійних медіавиробників до пасивних медіаспоживачів. Однак нинішні технології призвели до фундаментальних змін», – говориться в доповіді. Можливість легкого й швидкого доступу в Інтернет, поява соціальних мереж, також називаних Web 2.0, у яких користувачі самі створюють контент, перетворює медіакористувачів у медіавиробників [2, С. 274-275].

Виділяються наступні основні  риси Інтернету як засобу комунікації:

- унікальність (відсутність  аналогів за ступенем охоплення  й можливістю звертання до  масової аудиторії);

- відкритість (потенційна  можливість будь-якого представника  світового співтовариства виступати  як споживачем інформаційних  ресурсів, так і їхнім виробником  або транслятором);

- глобальність (відсутність  національних або будь-яких інших  способів дискримінації людей  за ступенем доступу до інформації);

- нелінійність (альтернативність або багатоваріантність шляхів розвитку глобальної мережі в цілому, а також окремих її сегментів);

- складність (наявність великої  кількості комунікативних каналів,  що переплітаються, виступаючих  альтернативними джерелами інформації);

- інтегрованість (взаємопов'язаність  окремих елементів мережі в  єдине ціле).

Основними соціальними наслідками впровадження Інтернету в інформаційний  простір А.І. Ненашев вважає:

- віртуалізацію соціальних комунікацій (глобальні мережі забезпечують оперативний доступ до інформації, що дозволяє вирішувати виникаючі питання без безпосередньої присутності);

- збільшення кількості  комунікативних каналів (плюралізація  джерел інформації й виникнення  конкурентної боротьби між постачальниками  інформаційних послуг);

- посилення фактора інтерактивності в процесі комунікації (можливість користувача Інтернет-комунікації самостійно вибирати спектр власних мережних контактів і використовуваних комунікативних каналів) [2, С. 276].

На сьогодні формування політичного  простору країни здійснюється за допомогою  сучасних комунікативних технологій, які впливають на політичну ідентифікацію  в суспільстві. Нагальність використання у політичній практиці сучасних інформаційних  технологій, підтверджують процеси  швидкого поширення Internet, та збільшення впливу цього інструментарію на громадську думку. Сутність залучення Internet до політичних процесів у суспільстві полягає  в застосуванні методів, технологій та інструментів впливу на громадськість  шляхом ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій для реалізації політичних завдань. Це сприяє трансформації стратегій, методів і засобів традиційних  політичних компаній.

Зміни завжди супроводжували політичні системи, про еволюцію та розвиток в науковій політології  писали Ф. Фукуями, С. Хантінгтона,              І. Валлерстайна, Ж. Дюрозеля, Дж. Розенау, Ж. Гуехенно, Д. Стоун,              С. Ромма, К. Мюллера, Ч. Шмітца, 3. Бжезинського, А. Гора та інші автори. Так в статті "Роздуми про інформаційні технології" Ф. Фукуями розглядається вплив інформаційних технологій на різні сфери життя (політичні, економічні, військові та соціальні). Більшість дослідників підтримують думку про те, що розвиток сучасних інформаційних технологій веде до нових трансформацій культурно-політичного та ідеологічного розвитку держави.

Вивчення громадської  думки, встановлення цільових груп, визначення характеру впливу інформації на індивіда дають можливість ефективно використовувати  сучасні інформаційні технології в  політичній діяльності. Тему впливу масової  комунікації на свідомість громадян та залежність цього впливу від рівня  технологій досліджували багато як західних, так і українських науковців. Проблеми функціонування засобів масової  комунікації як політичного інституту  представлені в роботах Є. Беккера,      А. Большакова, Л. Войтасика, К. Гаджиєва, М. Грачова, Б. Грушина,                Я. Засурського, С. Корконосенка, Г. Мельника, М. Назарова, А. Ослона,        В. Пугачова, Г. Почепцова, Д. Уїлхелма, Д. Уебстера та інших авторів [3,     С. 59].

Не дивлячись на велику кількість публікацій за темою, проблема залучення сучасних технологій до політичних процесів залишається актуальною. Зі стрімким розвитком мережі Internet та покращенням її якісних та кількісних характеристик, з'являються нові можливості використовувати Internet як політичний ресурс.

На початку свого розвитку Internet охоплював 5 тисяч мереж із 40 країн світу, об'єднуючи 700 тисяч  комп'ютерів. Сьогодні Internet — це глобальне  інформаційне явище. Вплив інтерактивних  засобів масової комунікації (далі ЗМК) на суспільство зростає з  кожним днем, причому розвиток Internet відбувається набагато швидше, ніж  усіх раніше відомих інформаційних  технологій. Так, аудиторія в 100 мільйонів  користувачів Internet досягнута за п'ять років, тоді як телебаченню для цього знадобилося вісімнадцять, а для радіо більше сорока років.

Internet відіграє унікальну  роль у процесі суспільного  розвитку, та безпрецедентним чином  розширює масштаби соціальної  комунікації і збільшує обсяги  і розмаїтість доступної інформації.

В епоху розвитку інформаційно-комунікаційних технологій з'являються нові підходи  до розуміння політики, завдяки чому отримала популярність мережева політика (netpolitik), до складу якої входять:

- "realpolitik", визначає діяльність урядових та неурядових організацій;

- "mediapolitik", визначає взаємозв'язок між засобами масової інформації і міжнародною політикою в демократичному, авторитарному і тоталітарному режимах;

- "cyberpolitik", визначає політику в сфері кіберпростору, коли політичній владі може бути протиставлена актуальна інформаційна

- "noopoiitik", визначає концепцію ноосфери, до складу якої входять мас-медіа, кібер-медіа, та концепції лідерства держави на міжнародній арені.

Названі види політики поєднуються  в поняття "netpolitik", що визначає використання Internet для здійснення впливу на політику, культуру, економіку та соціальне життя суспільства.

Internet сьогодні можна розглядати  як один з сучасних засобів  інформаційно-аналітичного забезпечення  політичних кампаній, що забезпечує  суспільний доступ до політичної  інформації, створення віртуальних  представництв політичних партій  і рухів в мережі, проведення  та розповсюдження технологій  бренд-політики. Завдяки Internet досягається  постійний потік і розповсюдження  інформації, але нові технології  не обмежуються тільки донесенням  інформації, вони також дають  можливість одержувати інформацію, збирати дані про аудиторію,  відстежувати зміни в переконаннях  і поглядах громадян. Сучасні  ЗМК, та Internet зокрема, стають вагомим  фактором формування суспільної  думки, і цей процес має тенденцію  до зростання. Причини цього  криються як в якісних, так  і кількісних показниках. Як якісні, можна виділити наявність відкритого доступу до політичної інформації на web-сайтах, можливість вільного спілкування та обміну інформацією в мережі з іншими громадянами країни, покращення якості інформаційного заповнення Internet.

Як кількісні виділяються  темпи зростання мережі Internet в  світі, що зумовлено насамперед зниженням  собівартості комп'ютерів та зниженням  вартості послуг провайдерів. Крім цього  розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість безкомп'ютерного доступу до користування Internet, на сьогодні до мережі можна підключатися через мобільний телефонний зв'язок та систему кабельного телебачення [3, С. 60-61].

Американські технологи  із особливою інтенсивністю використовують

політичний  потенціал Інтернету для підвищення або пониження іміджу того

чи іншого політика. На зміну традиційним комунікаційним каналам, таким

як телебачення, радіо та друковані ЗМІ, в США  приходять веб-портали, Інтернет-сайти з можливістю проведення віртуальних конференцій, сприйняття матеріалів в аудіо- та відеоформаті і т.д. Самі політики задля підвищення свого рейтингу починають вести блоги (віртуальні щоденники). Наприклад, під час виборів мера міста Нью-Йорк один із кандидатів – М.Блумберг – задля успішного проведення рекламної кампанії та підвищення свого рейтингу інвестував в мережу Інтернет приблизно 30% коштів свого штабу. Вважається, що Е.Вентура отримав свого часу перемогу на губернаторських виборах в Мінесоті лише за рахунок волонтерів, яких він зібрав за допомогою мережі Інтернет.

Серед основних методів формування політичного іміджу в мережі можна  виділити наступні:

- пошук однодумців через  Інтернет (спілкування на веб-форумах, вивішування повідомлень стосовно проведення мітингів, зустріч з кандидатом на віртуальних дошках оголошень і т.д.);

- створення власного блогу або Інтернет-сайту, під яким розуміється набір інформаційних блоків та інструментів для взаємодії з цільовою аудиторією, котра може бути представлена реальними і потенційними клієнтами (виборцями) та партнерами, а також представниками засобів масової інформації;

- використання Інтернет-ЗМІ, тобто форми систематичного і регулярного розповсюдження необхідної інформації за допомогою мережевих мультимедійних технологій;

- розсилка на електронні  поштові скриньки потенційних  виборців позитивної інформації  щодо кандидата або компрометуючих  матеріалів стосовно діяльності  опонента, яка може бути в вигляді  текстового документу,

аудіо- або відеофайла, графічного зображення тощо.

Вважається, що досить активну  роль в історії українських виборів  Інтернет зіграв в 2004 році на користь  кандидата В.Ющенка. В той час  мережа Інтернет стала практично  єдиним джерелом, де можливо було побачити інформацію без цензури, яка спрямовувалася на пониження іміджу основних опонентів  кандидата. Яскравим прикладом «чорного»  піару проти

В.Януковича  стали мультиплікаційні фільми «Веселі  яйця», а також Інтернет був насичений  великою кількістю агітаційних  листівок різного формату, анімаційних  зображень, які, на думку, багатьох дослідників  зіграли свою роль під час даної  виборчої кампанії [1, С. 283-284].

У виборчих кампаніях  Інтернет виконує цілий ряд важливих функцій, які і вказують на те, що веб-технології потребують ретельного вивчення з боку науковців і активного використання політиками та їх політтехнологами:

1) Інформаційна  функція (отримання та розповсюдження  відомостей стосовно найбільш  важливих для виборців та кандидатів  подій. Імідж політика багато  в чому буде залежати від  оперативності висвітлення необхідної  інформації на персональному  сайті, реакції кандидата на  актуальні події, офіційної позиції  кандидата та його команди  тощо).

2) Комунікаційна  функція (організація взаємодії  з виборцями, використовуючи такі  сервіси, як форуми, чати, Інтернет-конференції, які можуть існувати в трьох основних формах – текстовій, аудіальній та візуальній, електронну пошту, Інтернет-голосування, масові опитування користувачів по заданій тематиці і т.д. Подібні комунікативні заходи дозволяють кандидату дізнатися ставлення до нього населення і при необхідності оперативно внести поправки в свою програму, імідж, діяльність