Властивості і можливості Інтернету в сучасному світі

Уряд США  будує свою діяльність, виходячи з  орієнтації на задоволення потреб громадян, з потреби забезпечувати конкретність і результативність своєї діяльності і виконуваних ним програм  та з активного використання ринкових механізмів і інновацій.

У цілому можна  сказати, що розвиток електронного урядування забезпечить:

– високу якість обслуговування клієнтів незалежно  від того, як громадяни вступають  у контакт з агентством – телефоном, особисто або через веб-сайт;

– зниження витрат і зменшення труднощів у реалізації бізнесу з урядом;

– скорочення урядових операційних витрат;

– надання  доступу до урядових сайтів людям  з обмеженими можливостями;

– підвищення прозорості і відповідальності уряду [5, С. 61-64].

Американський уряд є прикладом відвертості, оскільки майже всі урядові агентства  представлені в Інтернеті, а також  усі законодавчі акти чинного  Конгресу США безоплатно доступні через  мережу. Доступність федерального керівництва  і президента США для населення  країни забезпечуються системою Comlink. Ця система має досконалі служби і засоби публікації урядових документів і відкрита для доступу користувачам Інтернету. Матеріали брифінгів, промови, відповіді, проекти законів, що надаються канцелярією Білого дому, розміщуються на сервері поширення електронної інформації системи Comlink і, на думку фахівців, понад мільйон користувачів щодня отримують документи, що їх цікавлять.

Іншу систему  – Open Meeting було реалізовано в рамках національної ініціативи з посилення контролю над діяльністю уряду з боку громадян. Вона дозволяє населенню подавати пропозиції і отримувати відгуки на них електронною поштою в інтерактивному режимі. Однією з головних цілей створення такої системи було спрощення проведення експериментів і отримання коментарів з різних джерел. За наявними даними, участь в роботі Open Meeting узяло понад 3 тисяч осіб, які висловили близько 1200 пропозицій. Ця система припускає виключно вільний обмін думками, проведення дебатів і винесення остаточних ухвал.

Обидві системи  дозволили зробити уряд доступним  для населення країни і забезпечити  громадян досконалими засобами доступу  до державних документів і обраних  представників в органах управління. У той же час федеральні службовці, у свою чергу, отримали можливість відстежувати настрої виборців. [5, С. 65].

На сьогодні модель електронного урядування Німеччини  функціонує таким чином, що доступ до неї клієнти можуть отримати за допомогою  телефонного зв’язку (call-центри), Інтернету  та звернень через бюро громадян.

Оскільки  громадяни в першу чергу мають  справу з місцевою владою, муніципальні і районні органи управління вже  декілька років беруть участь в цих  проектах. Головні завдання для місцевих адміністрацій – реєстрація громадян, он-лайнові заявки для різних цілей, включаючи соціальну допомогу і  т. п., а також інформаційні послуги  і постачання державних служб.

Більшість німецьких  міст за центральними установами вже  створили офіційні сайти з вельми розвиненою функціональністю. В країні близько 16.000 юридично незалежних муніципалітетів  і майже всі муніципалітети представлені в Інтернеті та близько 80% надають  електронні послуги різної якості.

Ключові темами діяльності на рівні муніципалітетів  є:

- багатофункціональні  центри комплексного надання  послуг (офіс, центр телефонного  обслуговування, електронні послуги);

- створення  більшої кількості послуг, доступних  в режимі он-лайн

- інтеграція  послуг з вищим рівнем адміністрування  (реєстрація, посвідчення особи,  транспортні засоби).

Для городян  такі сайти надають практично  той же сервіс, що і установи влади. Безліч питань, що вимагали раніше фізичної присутності в інстанціях, тепер  вирішуються он-лайн .

Головна ідея електронного урядування Великобританії – підняти державні системи на новий рівень і зв’язати їх в  єдине ціле, а також використовувати  всі доступні платформи, в Інтернеті  і поза ним, щоб вести спілкування  з громадянами та бізнесом. Основною задачею було те, щоб державні відомства  діяли спільно аби у громадян та бізнесу був єдиний інтерес  для доступу до державних послуг. Однак процес інтеграції про двинувся недостатньо далеко, і в послугах різних відомств залишається багато розбіжностей. І тому є проблеми трансформації вже створених  та працюючих веб-порталів до єдиної системи.

Впровадження  електронного урядування у Великобританії почалось ще з 1994 року з створення  урядового порталу і пройшло  ряд певних етапів від програм  уряду до довготривалих стратегій  розвитку інформаційного суспільства  та електронного урядування.

Однією з  таких програм була «Е-громадяни, е-бізнес, е-уряд. Стратегічна концепція  обслуговування суспільства в інформаційну добу» (1998 р.) де, зокрема, наголошувалось на вдосконалення урядом надання  публічного сервісу, визначення структури  та переліку послуг для громадян та бізнесу, бізнес-компаній. Вони модернізували  свою роботу зосередившись на застосуванні інформаційних технологій, по-новому стали використовувати Інтернет – технології для навчання, стали  поштовхом в розвитку нових служб, ефективних і зручних способів для  спілкування з постачальниками  та обслуговування замовників. В результаті отримали переваги як державні установи так і громадяни та підприємці. Зазнали суттєвих змін процеси взаємодії  державних органів з громадянами  у сфері оподаткування, інформування, охорони здоров’я та освіти; з бізнесом, як результат прискорення взаємодії, зменшення вартості трансакцій, удосконалення  процесу регулювання; між державними органами шляхом підвищення ефективності комунікацій між департаментами й агентствами, центральними і місцевими урядами тощо.

З листопада 2005 року електронний уряд Великобританії працює за стратегією «Transformational Government – Enabled by Technology», де визначені основні принципи, цілі таконцепції подальшого впровадження електронного урядування.

Основне бачення  цієї стратегії – це розробка та впровадження кращої технології надання  публічних послуг через їх більший  вибір та персоналізацію, щоб скоротити  тягар на нищу ланку державних  службовців, зменшення корупції, покращення інструментів регулювання економічної  діяльності [6, С. 148-150].

Програма  розвитку інформаційного суспільства  в Польщі була прийнята в 2001 році, а  у 2004 р. урядом було прийнято нову стратегію, де одним з пріоритетних напрямків  було визначено створення інтегрованої платформи електронних державних  послуг.

Основними цілями стратегії визначено:

- забезпечення  доступу до Інтернет для всіх  громадян та бізнесових організацій,  основними критеріями якого є  швидкість, безпечність та низька  ціна;

- розвиток  послуг в електронному вигляді;

- підвищення  комп’ютерної грамотності.

Досвід Польщі у розбудові елементів е-урядування є важливим для України. Порівняно  з розвиненими країнами ЄС Польща має деяке відставання у впровадженні технологій е-урядування, але в країні уже сформовано електронний уряд та забезпечено широке використання його можливостей.

Високий відсоток участі бізнесу в взаємодії з  органами влади за допомогою веб-сайтів зумовлено належним розвитком ІКТ-інфраструктури. Польські підприємці шукають інформацію на веб-сайтах публічних органів влади, завантажують з них форми та відсилають назад заповнені бланки документів.

Для громадян на сторінках веб-сайтів органів влади надаються послуги пов’язані з декларуванням прибутків, пошуком роботи, соціального забезпечення та охорони здоров’я, одержанням особистих документів (паспорт, водійські права, свідоцтва про народження та шлюб, зміна місця проживання), публічні бібліотеки, вступ до навчальних закладів тощо. Громадяни Польщі ще досить рідко використовують державні веб-сайти для отримання послуг, але відсоток осіб, які використовують веб-сайт для взаємодії з органами влади невпинно збільшується.

Але серед  всіх послуг, які отримують представники бізнесу та громадяни в Польщі тільки 20% послуг відносяться до рівня  трансакцій. Польські підприємці частіше  вирішують питання оnline, ніж громадяни. Загальний відсоток трансакційних послуг для підприємців становив 37,5%, тоді як для громадян лише – 8,3%.

На даний  момент напрями розвитку інформаційного суспільства в Польщі викладено  в Національному плані розвитку на 2007 – 2013 роки. Зокрема, один з напрямів – розбудова народного господарства, що спирається на знання. Основними  цілями даного напрямку є побудова інноваційного електронного народного  господарства (шляхом створення інноваційних послуг е-бізнесу, сучасної електронної  адміністрації та доступу) та забезпечення широкого доступу до послуг в електронному вигляді (доступ до комерційної та публічної  сфер, розвиток теле-інформаційної інфраструктури та доступ до послуг альтернативними каналами).

Проведений  аналіз європейського зарубіжного  досвіду та факторів, які сприяли  успіху впровадження е-урядування в  цих країнах, дасть змогу зробити  висновки стосовно України.

1. Зовнішній  тиск. Стимули до проведення реформ  надходять ззовні урядової сфери,  від громадянського суспільства  та бізнесу, а нашій державі  спостерігається тиск лише з боку продавців продуктів інформаційних технологій і відсутній тиск з боку громадян та бізнесу, у яких немає розуміння переваг е-урядування.

2. Повне бачення  і стратегія. Повне бачення  і стратегічний план для формування  ефективного керівництва державною  і для е-урядування під гаслом  «що ми хочемо зробити, щоб  отримати це», розгляд інформаційних  технологій як ефективного засобу  реалізації стратегії. Щодо України,  то відсутня будь-яка довготривала  перспектива та відсутній зв'язок  між цілями і засобами. Це може  бути викликано регулярною зміною  керівного складу уряду та  частою зміною політичного довкілля.

3. Ефективне  управління проектом. Прозора відповідальність, ефективне планування і розгляд  можливих ризиків, ефективний  моніторинг і контроль, раціональне  використання ресурсів, ефективно  кероване партнерство між державними  установами, громадянами та бізнесом  стали запорукою успішного впровадження  е-урядування. А розмита відповідальність, яка пов'язана з великою кількістю  реалізаторів проекту       е-урядування; відсутній або недостатньо ефективний контроль; незадовільне постачання є одним з гальмів запровадження електронного урядування в Україні.

4. Наявність  компетенції. Передбачає наявність  необхідного рівня кваліфікації  і знань. Особливо на регіональному  рівні необхідно мати як грамотних  менеджерів, так і кваліфікованих  фахівців з інформаційних технологій. Однією з причин відсутності  необхідної кількості кваліфікованих  працівників в галузі інформаційних  технологій на регіональному  та місцевому рівні в Україні  є низький рівень заробітної  плати та відсутність соціальних  гарантій.

Отже, враховуючи досвід Європи, Україні потрібно зосередити увагу на передових проектах, запровадити  покроковий підхід з постановкою  завдань, направлених на здобуття масштабних результатів; користуватись послугами  приватного сектору, у якого є  необхідний досвід реалізації         ІТ– рішень. Варто перейняти досвід з проведення широких просвітніх кампаній і поступового привчання громадян до інформаційних технологій [6, С. 150-151].

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Медведчук М. Інтернет-технології як інструмент формування іміджу кандидата під час виборчих кампаній // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — 2009. — Вип. 16. — С. 281-287.

2. Недбай В. Інтернет як нова технологія передачі інформації  // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — 2009. —    Вип. 16. — С. 274-281.

3. Добржанська О. Internet як інструмент формування політичних переваг населення // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. — 2008. — №1. — С. 59-64.

4. Семенченко А.І. Електронне  урядування  в Україні: проблеми та шляхи вирішення // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Управління». — 2009. — №4. — С. 59-71.

5. Лопушинський І.  Електронна демократія та електронне урядування: досвід США для України // Право та державне управління. — 2011. — №2. — С. 60-68.

6. Куспляк І. С. Зарубіжний досвід впровадження технологій електронного урядування: уроки для України //  Перспективи. — 2011. — №2. — С. 145-151.