Сучасні концепції розвитку логічного знання

Онтологізм - концепція обґрунтування  логіки філософською теорією буття (онтологія). Ця концепція визначала  об'єктивну підставу науки логіки - об'єктивне існування предметів, явищ, процесів, між якими існують  різноманітні зв'язки та відношення (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.) і які розвиваються за об'єктивними  законами, відображеними в логічних законах.

Гносеологізм - концепція  обґрунтування логіки теорією пізнання, відповідно до якої логіку розглядають  частиною гносеології. Онтологізм і  гносеологізм у неявній формі  визначається в творах античних філософів, котрі розвивали логіку як науку  в контексті онтологічних і гносеологічних проблем, у творах філософів XVII-XVIII ст.

Психологізм - концепція  обґрунтування логіки психологією, згідно з якою логіку розглядають  частиною психології. Концепція психологізму була головною в XIX ст. і створювалася за такою схемою: "Психологія вивчає мислення. Логіка вивчає мислення. Отже, логіка є частиною психології".

Антипсихологізм - концепція, сформована з виникненням символічної (математичної) логіки. Логіку визначали  як суто теоретичну науку подібно  до математики, і відтак заперечувався  психологізм, з погляду якого  логіка є частиною психології. Концепцію  антипсихологізму відстоювали філософи Б. Вольцано, Б. Гуссерль, а також  логіки та математики, зокрема Г. Фреге, Б. Рассел.

Формалізм (у логіці) - концепція  обґрунтування підстав символічної  логіки як "чистого" формалізму (подібно  до математики), згідно з якою визначають суто формальні зв'язки між логічними  формами мислення - поняттями, висловлюваннями, умовиводами та абстрактним від  змісту рухом міркувань за заданими схемами. Символічна логіка, з погляду  формалізму, постає наукою, що оперує лише символами на підставі визначених правил і спирається тільки на аксіоми, котрі  приймаються без доведення, тобто  нізвідки не випливають.

Конвенціоналізм (лат. - договір) - концепція обґрунтування підстав  логіки, в якій наголошується на нормативному характері логічних законів. Нормативний характер логічних законів  аргументується згодою стосовно використання термінів формалізованої мови. Концепцію  конвенціоналізму розвинув Р. Карнап.

З формалізмом і конвенціоналізмом  пов'язана лінгвістична концепція  обґрунтування логіки, сутність якої полягає в зведенні логіки до мови, тобто підставою логіки є мова.

Виникнення різних концепцій  обґрунтування науки логіки також  засвідчує, що не існує моністичного погляду на природу науки логіки та логічного знання.

Самообґрунтування підстав  символічної (математичної) логіки.

На сучасному рівні  металогічних досліджень визначено, що символічна (математична) логіка не має  інших теоретичних підстав, окрім  самої логіки. Отже, перед логіками та філософами постала проблема самообґрунтування  символічної логіки як науки, тобто  межі пошуку підстав науки на рівні  раціональності. Науковий розум не шукає об'єктивних підстав поза людським розумом, скажімо, Абсолютної ідеї. Сам  людський розум творить логіку. Ця ідея І. Канта, реалізована в його трансцендентальній філософії, отримала назву "принцип апріорізму". З  нього випливає, що логіка (логічне  знання) не потребує жодного обґрунтування, оскільки вона відтворює найфундаментальніші, найуніверсальніші зв'язки та відношення, не задані людським досвідом.

Самообґрунтування в логіці - це виведення логіки із "чистого  розуму". Самообґрунтування логіки породжує парадокс самообґрунтування: "Для обґрунтування початку  логіки необхідно вийти за межі цієї логіки... але вийти за межі цієї логіки (щоб її логічно обґрунтувати) можливо  лише в іншу логіку, а оскільки логіка всезагальна - в інше всезагальне" (В. Віблер).

Для вирішення парадоксу  самообґрунтування символічної  логіки як всезагальної науки рух  думки здійснюють у пошуках ще більшого всезагального. Таким всезагальним, на думку В. Біблера, є культура, що означає введення буття культури всередину обґрунтування мислення та руху думки.

4. Значення сучасної логіки

Логічна грамотність –  необхідна риса освіченості. Юрист  у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професіональний рівень дослідження  правових явищ. Культура мислення –  необхідна умова культури дослідження, пізнання, культури обґрунтування здобутих виводів, висунутих положень. Логіка, підвищуючи культуру мислення, безпосередньо  впливає на процес пізнання судової  істини, на розслідування і розгляд  судових справ.

Сьогодні без апарата  логічної науки не можуть обійтись не лише математики чи інженери, а й  лінгвісти, психологи, соціологи, теоретики  менеджменту, представники природознавчих і технічних наук. Логіка не вчить  «правильно мислити» у дусі античних філософів і риторів, вона озброює  вчених надзвичайно корисними методами аналізу й розв'язання складних теоретичних  і науково-практичних завдань. Володіти логічним інструментом — означає бути не на словах, а на ділі, професіоналом високого класу. Отже, історія логічної науки — це предмет, вартий поваги.

Вивчення науки логіки виступає не лише необхідною умовою формування логічної культури мислення, але й  сприяє розвитку природних можливостей  розумової діяльності людини, підвищує її творчий потенціал. Ціль вивчення логіки – формування і вдосконалення  логічної культури мислення особи, розвиток навичок до абстрактного мислення, підготовка висококваліфікованих фахівців. Знання форм і процедур розумової  діяльності, загальних закономірностей  процесів раціонального пізнання дозволяє кожній людині ефективно використовувати  основний “інструментарій” абстрактного мислення, а усвідомлення механізмів формування наукових знань сприяє підвищенню ефективності засвоєння результатів  наукових досліджень.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що практичне значення вивчення логіки є очевидним для кожної грамотної людини. Воно полягає у  формуванні культури мислення і мови, які є не спадковими, а набутими здібностями. Логіка також сприяє формуванню самоусвідомлення, вдосконаленню інтелектуальної  сфери особистості. Навіть у повсякденному  житті знання логіки є постійно задіяними  – при аргументації, спростуванні чужих помилкових суджень, умовиводів.

Висновки

Введення логіки в культуру як сферу матеріального й інтелектуального життя людства, що формує та розвиває творчі здатності людини, суб'єкта діяльності, висуває нову проблему: розроблення логіки культури, тобто розроблення такої всезагальної моделі творчої діяльності людини (культура як творчість), з якої можна виводити всі її складові частини - філософію, науку, логіку та математику, мистецтво й інші види творчої діяльності людей.

Отже, основним завданням  сучасної логіки норм є збагачення її символічного апарата, розширення існуючих систем з тим, щоб отримати логічні  теорії, придатні для адекватної реконструкції  реальних нормативних міркувань, а  також пояснення і вирішення  існуючих парадоксів в сфері правових норм.

Підсумовуючи вищевикладене, ми можемо ствердно наголосити, що логіка є однією з найбільш значимих дисциплін  теоретичного гуманітарного циклу. Наряду з своєю простотою і доступністю, формальна логіка вимагає поваги до раціональних засад мислення. Тому логіка потрібна не лише на теоретичному рівні, але і на широкому практичному, світоглядному рівні, на рівні повсякденної практики свідомої розвиненої людини.

Список використаної літератури

1. Карамишева Н.В. Логіка
2. Конверський А.Є. Логіка.
3. Тофтул М. Г. Логіка.