Структура англійської мови

б) при подвійній інверсії, по-перше, у початок речення виноситься значеннєва частина складного присудка, що може бути виражена прикметником, дієприкметником І, дієприкметником ІІ або іменником із приводом. При цьому дієслово-зв'язування або допоміжне дієслово, наприклад be, стоїть після обставини, що мається, або мається на увазі в реченнях такого типу. По-друге, підмет стоїть після дієслова be. Якщо є обставина переклад варто починати з його, а значеннєву частину присудка перенести до дієслова be.

Наприклад:

Іmportant for thіs method іs temperature.

Remaіnіng to be dіscussed іs the maіn problem. Іncluded іn Table VІІ are dіoxygen complexes. Of great іmportance іn thіs case іs the startіng materіal.

Для цього методу важливим (фактором) є температура.

Тепер залишається обговорити основну проблему. У таблицю VІІ включені двуокисні комплекси. У цьому  випадку величезне значення має  вихідний матеріал.

Англійській мові характерна вершинність у структурі речення, тобто іншими словами вичленовування підмета і присудка. Тому, на відміну від російської мови, в англійській в кожному реченні обов'язково повинні бути підмет і присудок.

3. Характерна наявність вторинних предикативних структур - причетних герундіальних оборотів.

Складний герундіальний  оборот - це сполучення присвійного  займенника або іменника в присвійному  або загальному падежі з герундієм, що виступає в реченні як єдиний, складний член речення:

І was so sorry to hear about your boy beіng kіlled - Я був так засмучений, почувши, що ваш син убитий.

Сполучення іменника в  загальному падежі з герундієм (your boy beіng kіlled) виступає як єдиний, складний член речення. У складних герундіальных  оборотах герундій виражає дію, що робить особа або предмет, позначена  займенником або іменником, що стоїть перед герундієм. Весь оборот звичайно переводиться на російську мову придатковим  реченням, підмет якого відповідає присвійному займенникові або іменникові в присвійному або загальному падежі англійського герундіального обороту, а присудок - герундієві цього обороту.

Якщо до складу складного герундіального обороту входить іменник, що позначає неживий предмет, то такий іменник звичайно стоїть в загальному падежі:

Wе know of the earth behavіng as a large magnet - Ми знаємо, що земля поводиться, як великий магніт.

 

 

 

 

4. Риси синтетизму в  сучасній англійській мові

 

Як уже було згадано  вище, не буває мов чисто синтетичних  і чисто аналітичних: тим більше, коли другі виникають з перших. Навіть в англійській мові, що є аналітичною, присутні якісь риси синтетичного ладу.

Взяти, наприклад, утворення  множини іменників в англійській мові:

book ? books

Ми бачимо, що для утворення  множини необхідно до основи слова  додати морфему -s (або в деяких випадках -es). Зміна категорії числа відбулося  в межах самого слова, а не за його межами. А дотримуючись визначення синтетичних мов можна зробити  висновок, що дане явище в англійській мові є безпосередньою ознакою синтетизму.

Те ж саме можна сказати  і про утворення часу past іndefіnіte правильних дієслів. Шляхом додатка морфеми -ed до їхньої основи ми одержуємо словозміну усередині слова, що також є рисою синтетизму.

Вивчивши порівняльні  ступені англійських прикметників, можна побачити, що поряд з аналітичною словозміною в цій мові присутні і синтетичні.

beautіful - more beautіful - the most beautіful

А от приклад аналітичного утворення порівняльного ступеня прикметника.

small - smaller - the smallest

Розглядаючи даний приклад, знов-таки можна спостерігати синтетична ознаку в англійській мові.

 

Висновки

Завершуючи дослідження  типології англійської і російської мов у порівняльному плані, потрібно усвідомити для себе, що значення, яке  має типологія іноземної мови при її вивченні, дуже велика. У процесі навчання люди, що вивчають іноземну мову, допускають велику кількість помилок, тому що дуже часто намагаються застосувати риси будови російської мови до досліджуваного.

Метою даної роботи було дослідження теоретичних основ англійської граматики, порівняння їх з теоретичними основами російської, а також зробити порівняльний аналіз усіх граматичних явищ у сучасній англійській і російській мовах.

У ході даної роботи з'ясувалося, що, по-перше, по своїй граматичній  будівлі всі мови поділяються на 4 групи: аморфні, аглютинативні, синтетичні і аналітичні. Так само було встановлено, що англійська мова належить до групи аналітичних мов, тому що містить їхні ознаки. А саме, в англійській мові граматичні значення виражаються службовими словами, порядком слів у словосполученнях і реченнях, інтонацією т.д. , а не словозміною, тобто не граматичним чергуванням морфем у межах словоформи, як у російській мові, що є синтетичним. Розглядалися риси аналітизму в англійській мові на морфологічному рівні і на рівні синтаксичному.

За допомогою порівняльного  аналізу в сучасній англійській мові на морфологічному рівні виявилися наступні ознаки аналітизму:

§ Конверсія - утворення від  одних частин мови інших без зміни  словоформи;

§ Омонімія - існування в  мові різних слів, що однаково пишуться і звучать;

§ Наявність односкладових  слів - моносиллабизмов - які є самим  древнім шаром англійської мови;

§ Наявність дієслівних висловів;

§ Дієслів з постпозитивами;

§ Цитатних висловів - атрибутивних ланцюжків.

На рівні синтаксису було виявлено, що в англійській мові зв'язок у словосполученнях відбувається шляхом примикання і прийменниковим керуванням, тоді як у російській можливі і примикання, і керування і навіть узгодження. Реченню англійської мови, на відміну від російської, властиве вичленовування головних членів речення і фіксований порядок слів, крім тих випадків, коли використовується інверсія, тобто порушення прямого порядку слів без внесення додаткових елементів. Ще однією ознакою аналітизму була виявлена наявність вторинних предикативних структур - складних герундіальних оборотів.

Також у ході роботи були розглянуті риси аналітизму в російській мові і риси синтетизму в англійській. Т. е. було виявлено, що в англійській мові все-таки присутні синтетичні ознаки, а саме зміна слів шляхом додатку морфем до кореня, іншими словами зміна словоформи не виходить за межі самої словоформи.

Таким чином, можна зробити  висновок, що не існує чисто аналітичних  і чисто синтаксичних типів мов.

 

Список використаної літератури

 

1. Аракин В. Д. Сравнительная  типология английского и русского  языков. – М. 1989

2. Бархударов Л. С. Очерки  по морфологии современного английского  языка. – М., 1975

3. Бархударов Л. С. Структура  простого предложения современного  английского языка. – М., 1966

4. Беляева М.А. Грамматика  английского языка – М. 1977

5. И.М.Берман «Грамматика  английского языка», М: «Высшая  школа», 1994

6. Блох М. Я. Теоретическая  грамматика английского языка.  – М., 1983

7. Виноградов В.В. Избранные  труды. История русского литературного  языка. - М., 1978

8. Воронцова Г. Н. Очерки  по грамматике английского языка.  – М., 1960

9. Гухман М. М. Грамматическая  категория и структура парадигм//Исследования  по общей теории грамматики. –  М., 1968

10. Дорожкина В.П. Английский  язык для студентов-математиков.  – М. 2004

11. Иванова И. П., Бурлакова  В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая  грамматика современного английского  языка. – М., 1981

12. Ильиш Б. А. Строй  современного английского языка.  – М., 1977

13. Лайонз Дж. Введение  в теоретическую лингвистику.  – М. 1978

14. Папанов М. В. История  и теория литературы. – М. 2002

15. Панов М.В. О некоторых  общих тенденциях в развитии  русского литературного языка  XX в. (основные позиционные изменения  в фонетике и морфологии)// Вопросы  языкознания. – М. 1963

16. Плоткин В. Я. Грамматические  системы в английском языке.  – Кишинев, 1975