Помилки статичного спостереження

         В економічних розробках державної та відомчої статистики індекси характеризують зміни рівня явищ у часі й просторі, наприклад описують тенденції розвитку виробництва продукції, обсягу товарообороту, зміни цін, продуктивності праці тощо.

         Значна частина сукупностей, що вивчає статистика, складається з елементів, які можна підсумовувати. Так, динаміку чисельності робітників і службовців, зайнятих у народному господарстві, обчислюють, зіставляючи чисельність звітного і базисного періодів, які одержують підсумовуванням даних по окремих галузях народного господарства. В такий самий спосіб обчислюють зміну посівних площ, поголів'я худоби тощо. В основу таких порівнянь покладено сумарність елементів, з яких складаються порівнювані сукупності. Проте здебільшого сукупності складаються з елементів, котрі безпосередньо не можна підсумовувати, і це трапляється дуже часто у дослідженнях.

         З такими сукупностями, наприклад, мають справу, коли вивчають зміни виробництва продукції чи обсягу товарообороту, які в натуральному виразі складаються з різних споживних благ. Оскільки ці елементи виражені в натурально-речовій формі, їх не можна безпосередню підсумовувати. Не можна, наприклад, додавати тонни цементу і тонни цукру, або пари взуття і метри кубічні газу тощо. Втім, потреба в одержанні узагальнювальної характеристики обсягу продукції зумовлена практичною діяльністю. Для того щоб подолати   неможливість підсумовувати елементи складного явища, яким є, наприклад, продукція, використовують сумірник, в основу якого покладено загальну властивість, притаманну розглядуваним продуктам незалежно від їх натурально-речової форми. Це — вартість продукту виражена ціною. Вартість різнорідної продукції можна додавати, визначаючи в такий спосіб загальний обсяг усієї продукції, що  дає змогу розраховувати узагальнювальні показники у вигляді індексів. Через грошовий вираз вартості окремих виробів усувається їхня непорівняльність як споживних вартостей.

         Отже, статистичний індекс — це узагальнювальний показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумірних. За допомогою індексного методу вирішують такі завдання:

- одержують порівняльну характеристику зміни явища в часі, де вони виступають як показники динаміки;

- характеризують виконання норми, затвердженого стандарту чи плану.  Отже,  індекси є засобом оперативного висвітлення виробничого процесу;

- оцінюють роль окремих факторів, що формують складне явище. Якщо вартість виробленої продукції — це  сума добугку кількості різних її видів на відповідні ціни, то зміна обсягу продукції функціонально зумовлена зміною кількості виробленої продукції і зміною цін;

- дають порівняльну характеристику зміни явища в просторі. У цьому разі індекси забезпечують територіальні порівняння.

         Широкий спектр завдань, що вирішують за допомогою індексного методу при вивченні ринкових процесів, зумовлює формування і використання цілої системи цих показників. У статистиці розрізняють кілька видів індексів. В основу їх класифікації покладено різні ознаки: характер об'єкта дослідження; ступінь охоплення одиниць сукупності; метод обчислення; база порівняння тощо.

         За характером досліджуваних об'єктів розрізняють індекси об'ємних і якісних показників.

         Індекси об'ємних показників — це індекси фізичного обсягу продукції, роздрібного товарообороту, споживання окремих продуктів тощо. В них міститься характеристика зміни обсягу того чи іншого явища, який виражають у певних одиницях виміру.

         Індекси якісних показників — це індекси цін, собівартості продукції, продуктивності праці тощо. В таких індексах міститься характеристика зміни якісної ознаки, тобто такої, що відображує особливості розвитку явища. Поділ індексів на об'ємні і якісні має велике значення для методології їх побудови.

         За ступенем охоплення одиниць сукупності індекси поділяються на індивідуальні і загальні.

         Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику окремих елементів складного явища. Позначають індивідуальний індекс буквою «і». Біля основи індексу завжди ставиться символ того явища, зміну якого вивчають. Ознаку, зміни якої вивчають, називають індексованою, її супроводжують індексом «1», якщо це дані звітного періоду, і «0», якщо їх наведено за базисний період. Тому індивідуальний індекс відповідає такій формулі:

де  q , q — обсяг виробленої продукції певного виду відповідно в звітному і базисному періодах.

         За такою самою схемою створюють індивідуальні індекси інших ознак. Методологія обчислення індивідуальних індексів, на відміну від загальних, проста. Індекс як відносну величину можна виражати у вигляді коефіцієнтів або процентів.

         Загальні індекси характеризують зміну сукупності, до якої входять різнорідні елементи. Такими елементами є окремі продукти в складі продукції підприємства чи обсяг товарів, реалізованих магазинами роздрібної торгівлі. Прикладом загального індексу є темп спаду виробництва валового суспільного продукту за деякі роки. Цей індекс становить 0,87 або 87 %. Визначення такого індексу можливе тоді, коли обсяги окремих видів продукції зводяться до зіставного виду з допомогою цін.

         Якщо індекси охоплюють не всі одиниці сукупності, то їх називають груповими, або субіндексами. Так, розрахований і поданий вище індекс виробництва суспільного продукту є загальним індексом, який, в свою чергу, можна розкласти на групові. Адже суспільний продукт складається з продукції окремих галузей промисловості, сільського господарства, будівництва тощо. Тому розраховані галузеві індекси обсягу продукції є груповими, або субіндексами.

         Залежно від методології обчислення загальні індекси поділяють на агрегатні і середні з індивідуальних індексів.

         Згідно з індексною теорією, агрегатні індекси є основною формою економічних індексів, а середні з індивідуальних індексів — похідними. Їх отримують внаслідок перетворення агрегатних індексів. Добір тієї чи іншої форми залежить від мети дослідження та наявної інформації.

         Залежно від бази порівняння розрізняють ланцюгові і базисні індекси. Якщо, наприклад, розрахувати щорічні індекси обсягу продукції, то за кілька років вони складають ряди послідовних у часі індексів. Якщо під час їх визначення взято сталу базу, припустимо, першого року дослідження, то такий індексний ряд є базисним. У разі ланцюгового способу обчислення  база порівняння в кожному індексі весь час змінюється:  приймається попередній період відносно звітного.

         Особливу групу становлять індекси середніх величин, які охоплюють індекси змінного і постійного складу та структурних зрушень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

         Названі вище помилки статистичного спостереження можуть бути виявлені і ні. Статистичні органи постійно займаються питаннями контролю за правильністю і відповідністю даних спостереження дійсним даним. З цією метою відповідальні працівники органів статистики застосовують на практиці слідуючи форми контролю:

- зовнішній контроль, який проводиться візуально або за допомогою електронної техніки, комп’ютерних програм. Він спрямований на перевірку оформлення звіту, наявність і повноту запасів, охоплення звітом всіх одиниць спостереження;

- логічний контроль, який проводиться шляхом зіставлення відповідей на взаємозв’язані питання;

- арифметичний контроль, який проводиться шляхом перевірки узагальнюючих показників і в погоджені тих показників, які випливають один з одного.

         Отже, статистичний індекс — це узагальнювальний показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумірних. За характером досліджуваних об'єктів розрізняють індекси об'ємних і якісних показників. За ступенем охоплення одиниць сукупності індекси поділяються на індивідуальні і загальні. Залежно від методології обчислення загальні індекси поділяють на агрегатні і середні з індивідуальних індексів. Залежно від бази порівняння розрізняють ланцюгові і базисні індекси. 
 
 
 
 
 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Кулинич О.І. Теорія статистики. – К.: Вища школа, 1992. – 135 с.

2. Общая  теория статистики / Под ред. А.А.Спирина,  О.Э.Башиной. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 296 с.

3. Статистика / под ред. А.В.Головач, А.М. Еріна, О.В.Козирев та ін. – К.: Вища школа, 1993. – 623 с.

4. Статистика: Підручник / С.С.Герасименко, А.В.Головач,  А.М.Еріна та ін.: За наук. ред.  д-ра екон. наук С.С.Герасименка.  – 2-ге вид., перероб. і доп.  – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

5. Теорія  статистики: Навчальний посібник / Вашків  П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. – К.: Либідь, 2001. – 320 с.

6. Теорія  статистики: Підручник. – 4-те  вид., перероб. і доп.. – К.: Знання, 2009. – 311 с.