Статистичне вивчення амортизації і зносу основних засобів

- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державне визначеного) механізму її амортизації;

- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

           Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

         Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

           Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок Їх використання або впливу на них природних сил.

            На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають Їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

          Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

            Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджувальний).

          Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

          Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

          Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

          Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

          Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

          Я вважаю, тут викладено всі сторони впливу на фізичне та моральне  зношення основних засобів, які допомагають мені краще усвідомити ці явища.

          Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

- просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

- розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

          Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене - шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю тор­говельного підприємства.

          Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

          Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис.1.

        Наведені поняття не тільки змістовно, а й кількісно відрізняються одне від одного.

        Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.

        Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з незавершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

       Також, на мою думку, є доцільним вказати на рисунок з монографії Бубенка П.Т. який є моделлю формування амортизації і використання амортизаційного фонду  на підприємствах України в сучасних умовах. Адже Закон  України  «Про  оподаткування  прибутку  підприємств»  не передба-

чає  цільового  напрямку  амортизаційних  коштів  на  технічне відновлення основних фондів. Вони можуть  бути  використані  як  і оборотні кошти  (зокрема  на  заробітну  плату  та  інші  платежі), що  і  відбувається  на практиці. Графічно цей процес подано на рис. 2. [4, с 180]

Рис. 5.3 – Модель формування амортизації і використання амортизаційного фонду  на підприємствах України в сучасних умовах. [4, с 180]

       Сьогодні, коли підприємство вправі вибрати метод нарахування амо-

ртизації,  економічні  служби  у  зв’язку  з  браком  відповідної  нормативно-

методичної бази не можуть підібрати найбільш корисний метод для підпри-

ємства  з  урахуванням  його  діяльності, фактичного  стану  основних фондів  і цін на продукцію або послуги підприємства. [4, с 187].

       Бубенко П.Т. вважає, що  викладені доповнення дозволять підприємствам, міністерствам  і відомствам, органам місцевого  і регіонального  управління одержати дані, що забезпечили б проведення глибокого аналізу стану відтворення основних фондів у галузевому й територіальному розрізах, а в кінцевому підсумку сприяли б підвищенню ефективності суспільного виробництва. [4, с 188].

         Побачивши механізм відтворення основних фондів, на мою думку, буде важливим розглянути види та норми амортизації.

Розділ 2. Види та норми амортизації та їх характеристика 

        Відповідно до Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

         Тут хочу звернути увагу на тлумачення цього поняття, яке чітко трактує Крамченко Л.І.:

         «Амортизаційні відрахування – це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку амортизаційні відрахування – це витрати підприємства, оскільки їх суму нараховану на виробничі необоротні активи, включають до собівартості продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених  в процесі виробництва необоротних матеріальних  і нематеріальних активів». [1, с 102]

          Витрати торговельного підприємства поділяються на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

          Не підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

          Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

          З метою амортизації основні фонди підприємства підлягають розподілу на три групи:

      група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування):

      група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

      група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

           Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить проводити окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структурному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу в експлуатацію.

          Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням наступних норм:

група 1 – 5 відсотків;

група 2 – 25 відсотків;

група 3 – 15 відсотків.

          Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

          Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

                     Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;

А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

            Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

             Амортизація проводиться:

- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових витрат підприємства відповідного періоду;

- за основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.

         Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону за такими нормами:

1-й рік експлуатації – 15 відсотків;

2-й рік експлуатації – 30 відсотків;

3-й рік експлуатації – 20 відсотків;

4-й рік експлуатації – 15 відсотків;

5-й рік експлуатації – 10 відсотків;

6-й рік експлуатації – 5 відсотків;

7-й рік експлуатації – 5 відсотків;