Зокрема аналітичного групування

 

 

 

 

Схема аналітичного групування

 

      Наприклад, виділивши окремі групи серед працівників однієї спеціальності за рівнем фаху та підрахувавши для кожної групи середній місячний заробіток або середню продуктивність праці, можна робити деякі висновки щодо наявності зв'язку між цими ознаками (мається на увазі рівень фаху, з однієї сторони, і рівень заробітку, продуктивності праці, з другої).

 

      Притаманним для аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми величинами результативної ознаки.

   Таким чином, аналітичне групування відіграє важливу роль у вивченні зв'язків між ознаками, виявляючи цей зв'язок і створюючи можливість його кількісної характеристики.

 

      На жаль, цей вид статистичних групувань ще не знайшов широкого використання у аналітичній роботі науковців і практичних працівників у галузі економіки.

 

 

 

 

4. РОЛЬ МЕТОДУ  СТАТИСТИЧНИХ АНАЛІТИЧНИХ ГРУПУВАНЬ  У ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ  ЯВИЩ ТА ПРОЦЕСІВ

 

     Серед методів, які роблять статистику одним з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з найбільш ефективних. Його значення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта статистики. Всі явища суспільного життя, що вивчаються статистикою, відрізняються між собою багатогранністю форм і стадій розвитку, вони складаються з відмінних частин, які володіють специфічними властивостями.

 

    При вивченні кількісної сторони масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взаємозв'язок і співвідношення між ними.

 

      Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об'єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення соціально-економічних явищ групування виступає важливим методом статистичного дослідження, який дозволяє простежити перехід кількісних змін в якісні, виявити закономірності їх розвитку. Методологічну сутність групування можна сформулювати таким чином: групування - це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найбільш істотними ознаками.

 

     Отже, в залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються між собою рядом ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками. Наслідком здійснення такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

    Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працюючих тощо.

 

   Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування. Вибір групувальної ознаки проводиться на основі наукового аналізу законів розвитку тих явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

 

   Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовуються у статистиці. Потреба у розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні великої кількості явищ і процесів (класифікації затрат, основних фондів і ін.), що створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кількості такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

    У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.

    В умовах ринку багаторазово зростає потреба у відповідній систематизації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між виробниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості і насиченості ринку окремих регіонів конкретними виробами (швейними і пральними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті і інші.

 

    Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дозволяють виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, одержати інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

 

     За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Однак в підсумку всі вони переслідують одну мету - упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу виступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статистичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первинного статистичного матеріалу.

 

      

 

 

 

 

 

 

 

5. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ  МЕТОДУ АНАЛІТИЧНИХ ГРУПУВАНЬ  НА ПРИКЛАДІ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХОВОГО  РИНКУ УКРАЇНИ

       Для  практичного застосування методу  групування, потрібно детальніше  розглянути об’єкт дослідження.

      Страховий ринок — це особливе соціально-економічне середовище, певна сфера економічних стосунків, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист.

     Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

 

     Страховий ринок можна розглядати як:

• форму організації грошових стосунків по формуванню і розподілу  страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства

• сукупність страхових  організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

     Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є:

• наявність в товаристві попиту на страхову продукцію;

• наявність страховиків, здатних задовольнити цей попит.

 

     Страховий ринок є складною системою, що складається з різних ланок. Він забезпечує обмежений зв'язок між страховиком і страхувальником. Тут відбувається суспільне визнання страхової послуги. Первинним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

 

     В Україні часом створення страхового ринку вважають початок 90-х років XX ст. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: "Омета Інстер", "Ризик", "Скайд", "Саламандра", "Скайд-вест", "АСКО-Прометей" та ін.

 

Фактично на ринку України  діють два види страхових компаній:

 

а) кептивні — створені міністерствами, відомства ми, потужними фінансово-промисловими союзами для обслуговування ризиків своїх підприємств;

б) створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі.

                          Кількість страхових компаній у І кварталі 2010 – 2011 рр.             Таблиця 3

 

      В останні роки відбувається динамічний розвиток вітчизняного страхового ринку. Вдосконалюється нормативно-правова база цієї галузі.

     Сучасний стан страхового ринку характеризується зростанням чисельності страхувальників значною мірою за рахунок юридичних осіб. Пояснюється така ситуація досить низьким рівнем доходів населення України. Приблизно 3% громадян України є достатньо платоспроможними, щоб користуватися страховими послугами.

 

    Страховий ринок України пропонує все ширший асортимент страхових послуг, про що свідчить, зокрема, значно ширший перелік форм страхового захисту як обов'язкового, так і добровільного страхування.

 

   Найбільшим попитом на страховому ринку України користуються послуги з добровільного страхування майна. Його частка в загальному обсягу страхових послуг становить 71%. Але, як свідчать експерти, застрахованими в Україні є всього близько 10% ризиків, тоді як у більшості розвинених країн світу їх частка становить 90—95%.

   Найуразливішу позицію на страховому ринку нашої країни серед страхових послуг займає страхування життя. Його частка в загальній структурі страхових послуг постійно зменшується. У розвинених країнах світу на страхування життя припадає 25— 60% від загального обсягу страхових премій. В Україні ця частка становила у 1993 р. — 44,4%, у 1994 р. — 42,5%, у 1995 р. — 24,9%, у 1997 р. — 4,8%, а в 2001 р. — 0,4%.

Структура страхових  послуг станом на 31.03.2010 та 31.03.2011

 

У середньому в Україні  сплачений статутний фонд страхової  компанії становить близько 2,3 млн. грн, а власний капітал — 4,3 млн. грн. Ці дані свідчать про низький  рівень платоспроможності самих  страховиків, що знижує довіру до них  потенційних страхувальників.

 

    Із сказаного вище можна зробити такі висновки:

Розвиток страхового ринку  України є нагальною потребою, зумовленою зростанням рівня невизначеності та ризикованості економічних, політичних, соціальних та екологічних процесів.

 

 

 

 

 

Розрахункова  частина

Важливими принципами групування даних є:

 

• вияснення суті і характеру розвитку тих явищ, які вивчаються;
• облік взаємозв’язку явищ і можливості переходу поступових кількісних
• змін в явищах до корінних якісних змін;
• правильний вибір основи групування, що визначає ефективність результатів;
• групування, можливість правильної наукової характеристики і вивчення суспільних явищ. При виборі ознаки групуванням важливим є не спосіб вираження  ознаки, а його значення для явища, яке вивчається, ті які виражають найбільш характерні риси даного явища;
• правильний вибір кількості груп, на які необхідно розділити всю

сукупність;

• створення груп повинно відповідати дійсності, різниці між групами

 

      Аналітичне групування може проводитись як за факторною, так і за результативною ознаками в залежності від того, що є основним при статистичному дослідженні. Якщо вивчається вплив якоїсь однієї причини на різні явища - групування проводять за факторною ознакою, а якщо вивчають вплив різних причин на яке-небудь одне явище, то групують сукупність за результативною ознакою. Групування в цих випадках допомагають виявити і вивчити різноманітні зв'язки і залежності між варіаційними ознаками, які відображають всебічні властивості досліджуваних статистичних сукупностей.

 

                 

 

 

 

 

 

Залежність рівня страхових виплат від укладених страхових полісів (компанія «Добробут»)

Укладені страхові поліси, тис. грн	Кількість укладених страхових полісів	Страхові виплати, тис. грн	Страхові премії, тис. грн	Рівень страхових виплат, %
2-4	5000	18 434	20 200	38
4-6	3000	13 162	17 446	29
6-8	2000	12 969	15 780	18
8-10	800	8 540	11 098	10
Понад 10	500	5 375	9 300	5
Всього	11 300	58 480	73 824	100

*усі дані з автострахування взяті з сайту http://forinsurer.com/stat/ за 2010- 2011 рр.

 

       Отже, виконавши  аналітичне групування на визначення  залежності рівня страхових виплат від укладених страхових полісів, можна зробити висновок, що рівень страхових виплат залежить від кількості укладених полісів, що пояснюється кількістю настання страхових випадків, за які надаються поліси, а потім і виплати.