У метафазі
центральне веретено досягає
повного розвитку. Максимально укорочені
хромосоми поступово пересуваються
до його екватора і розміщуються
в одній площині. Метафаза завершується
появою на кожній хромосомі
поздовжньої щілини, яка розщеплює
її на дві ідентичні половини (сестринські
хромосоми).
Рис. 2. Схема
мітозу:
а—в — профаза;
г—д — метафаза; е — анафаза;
е—ж — телофаза; 1 — ядро; 2 —
ядерце; 3 — центріола; 4 — хромосоми;
5 — діастер; 6 — центральне веретено.
За метафазою
йде анафаза, під час якої
сестринські хромосоми роз'єднуються
та розходяться до протилежних
полюсів.
Завершує
мітоз телофаза, яка починається
утворенням двох ядер, їхніх каріотеки
та ядерець, появою перетяжки
в екваторіальній зоні клітини
і завершується відокремленням
дочірніх клітин.
Після
поділу клітина переходить у
стан відносного спокою, або в
інтерфозу, під час якої нагромаджуються
ДНК, білок, енергія, відбуваються
подвоєння хромосом та інші
процеси, характерні для даного
виду клітин.
За допомогою
мітозу розмножується більшість
клітин тіла (соми) багатоклітинного
організму, завдяки чому зберігається
певна кількість хромосом у
ядрі, постійна для кожного виду.
У тісному
зв'язку з розмноженням клітин
перебуває здатність їх до утворення
(синтезу) білка. Про це свідчать досліди
з уведенням у багатоклітинний організм
мічених атомів; виявлено, що синтез білка
найактивніший у щойно поділених клітинах.
У синтезі
білка беруть участь багато
дуже складних механізмів, єдиних
або подібних для найрізноманітніших
клітин.
Молекула
білка утворюється дезоксирибонуклеїновою
(ДНК) та рибонуклеїновою (РНК)
кислотами, а також 20 амінокислотами
різних видів. При цьому використовується
енергія, накопичена у вигляді
аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).
Процес починається з приєднання
до рибосомальної РНК ядерної
РНК, яка проникає в цитоплазму
крізь ядерну пору. Ця молекула
утворюється на молекулі ДНК,
яка має форму нитки і містить
інформацію про специфічну будову
того або іншого білка. Молекули
ДНК знаходяться в основному
в хроматині ядра (іноді — в
мітохондріях).
РНК,
яка сформувалась на молекулі
ДНК, «копіює» з неї інформацію
та передає її в рибосому, де
і утворюється молекула білка
даного різновиду. Процес цей
значно складніший, ніж викладена
нами схема, і до кінця ще
не вивчений. Доскональне з'ясування
механізму біологічного синтезу
білка має велике теоретичне
та практичне значення, оскільки
дає змогу впливати на нього
при профілактиці та лікуванні
захворювань, пов'язаних із порушенням
утворення та обміну білка.
З'ЄДНАННЯ
КЛІТИН ТА МІЖКЛІТИННА
РЕЧОВИНА
У високоспеціалізованих
багатоклітинних організмах клітини
з'єднуються простим, або спеціальним,
міжклітинним з'єднанням (junctiones cellulares
simplex et specialis). При простому з'єднанні суміжні
клітини утворюють пальцеподібні відростки
та зубці, які зчіпляються між собою; при
складному сусідні клітини утримуються
одна біля одної спеціальними пристроями,
до яких відносять десмосомну пластинку,
тонофібрилу, тонофіламент тощо. Між цитолемами
сусідніх клітин є система вузьких міжклітинних
проміжків, заповнених міжклітинною речовиною,
яка залежно від структури та функції
тканини може бути рідкою, драглистою,
волокнистою і твердою. Ця речовина зв'язує
клітину з навколишнім середовищем і виконує
захисну, опорну, трофічну та інші життєво
необхідні функції.