Будова і функції товстого кишечника. Фізіологічні, біохімічні і мікробіологічні процеси травлення їжі у товстому кишечнику

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….

Розділ 1 Будова і функції товстого кишечника……………………………

Розділ 2 Процеси травлення у товстому кишечнику: фізіологічні,    біохімічні,мікробіологічні…………………………………………………

Підсумки…………………………………………………………………….

Висновок…………………………………………………………………….

Список використаної літератури та джерел Інтернету………………

Додаток №1…………………………………………………………………

 

 

Вступ

Життя організму неможливе  без поповнення його тканин енергією, будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою. Воно здійснюється за рахунок їжі.

Щоб з харчових продуктів  вивільнилась енергія і вони стали  придатними для включення в обмін  речовин. Їжа в травному апараті  піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка відбувається під впливом  ферментів, до складових частин, які  придатні до всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах. Отже, процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися  і засвоюватися організмом, називається травленням.

Всмоктування – це процес переносу речовин з навколишнього для організму середовища в його внутрішнє середовище. Для людини таким навколишнім середовищем є порожнина травного каналу, а внутрішнім – оптимальні клітини слизової оболонки кишок, міжклітинний простір, лімфа і кров. Всмоктування проходить головним чином у тонких кишках, які морфологічно і функціонально пристосовані до цього. Неперетравлені рештки харчових мас видаляються з травного каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.

Розщеплення поживних речовин  відбувається за допомогою травних  соків, які містять ферменти.

Основні властивості  ферментів:

1.специфічність дії –  кожний фермент розщеплює поживні  речовини тільки певної групи  (білки, жири чи вуглеводи) і  не розщеплює інших;

2.ферменти діють тільки  у певному хімічному середовищі  – одні в лужному, другі  в кислому;

3.найбільш активно ферменти  діють за t тіла, а за t – 70-100˚С  вони руйнуються;

4.невеличка кількість  ферменту може розщепити велику  масу органічної речовини.

Ферменти (ензими) – це біологічні каталізатори (прискорювачі) хімічних реакцій, вони мають білкову природу.

Основні відомості про харчові  продукти рослинного і тваринного походження, способи їх зберігання.

Основними поживними речовинами, які надходять з їжею є: білки, жири і вуглеводи. Крім них у харчуванні людини важливу роль виконують вітаміни, органічні кислоти, включаючи і нуклеїнові кислоти, мінеральні речовини та інші, які не являються джерелом енергії. Але без яких не можливе засвоєння речовин в організмі.

Харчові продукти раціону  людини різноманітні і поділяються  на тваринні і рослинні.

Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) й енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них відносяться: м’ясо і м’ясні продукти, риба і рибні продукти. Молоко і молочні продукти, яйця. Найважливішим компонентом цих продуктів є білки (3-20%0, які містять незамінні амінокислоти. Засвоюваність тваринних білків – 96%.

Жири тварин надходять в організм головним чином у вигляді вершків, вершкового масла. Свинячого сала, жирного м’яса птахів, риби.

Рослинні продукти – джерело енергії за рахунок вуглеводів. Представлені ці продукти зерновими, бобовими рослинами: крупа, борошно, хліб; овочами, фруктами і ягодами.

Овочі, фрукти, ягоди  та їхні соки є джерелом біологічно-активних речовин – вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту).

Ці продукти містять клітковину, пектинові речовини та інші вуглеводи, органічні кислоти.

Для зберігання продуктів, які  швидко псуються, потрібна холодильна камера. Місця зберігання м’яса, риби і молочних продуктів у ній  повинні бути розмежовані.

За прийнятими санітарними  правилами, продукти, які швидко псуються, повинні зберігатися в холодильних  камерах за t – 0-8˚С.

У людини процес травлення  починається в ротовій порожнині, де їжа пережовується. Цей процес стимулюють екзокринні залози, які  виділяють фермент амілазу язика. На цьому етапі відбувається розщеплення  полісахаридів. Відбувається виділення  слини, допомагає формуванню болюса — харчової грудки, що полегшує проходження їжі по стравоходу. Ковтальний рефлекс координується у ковтальному центрі в довгастому мозку і мосту, його викликає подразнення рецепторів слизової оболонки глотки. У координованому акті ковтання беруть участь м'яке піднебіння і язичок (uvula), які запобігають потраплянню їжі в носову порожнину, і надгортанник, який не дає їжі потрапляти в трахеї.

Шлунок

Зі стравоходу їжа потрапляє  у шлунок, проходячи через кардіальний сфінктер. Шлунок людини розташований під діафрагмою в лівому підребер'ї надчеревній області. Він має три оболонки:

• зовнішня (адвентиції, очеревина, серозна оболонка);
• м'язовий шар, який складають середній шар (циркулярний) і внутрішній шар (косий);
• внутрішня (слизова оболонка), вистелена циліндричним епітелієм.

У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти:

1. ліпаза — (неактивна, активізується жовчю у дванадцятипалій кишці) розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот;
2. пепсин  — розщеплює білки до амінокислот;
3. химозина — (у дітей до 1 року) допомагає перетравити молочні продукти. Після одного року химозин зникає, його функції буде виконувати соляна кислота.

Тонкий  і товстий кишечник

Через пілоричний сфінктер їжа потрапляє у тонку кишку. Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі  із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментами підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин  і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку.

Після проходження тонкого  кишечника їжа потрапляє у  товсту кишку

 

 

 

 

Розділ 1. Будова і  функції товстого кишечника

Товстий кишечник є останнім ділянкою ШКТ і складається  з шести відділів:

- Сліпа кишка (цекум, cecum) з апендиксом (червоподібного відростка);

- Висхідна ободова кишка;

- Поперечна ободова кишка;

- Низхідна ободова кишка;

- Сигмовидна кишка;

- Пряма кишка. 

Розміщується товста кишка  в черевній порожнині і в порожнині  малого таза. Вона починається в  клубовій ямці і закінчується задньопрохідним (анальним) отвором. В товстій кишці виділяють сліпу кишку з черв’якоподібним відростком, висхідну обвідну кишку, поперечно обвідну кишку, сигмовидну обвідну кишку і пряму кишку.

На межі клубової кишки  і товстої кишки, а саме сліпої кишки слизова оболонка разом  з м’язевою оболонкою утворює і моцекальний клапан. Він виконує роль сфінктера: допускає вільне переміщення вмісту тонкої кишки в товсту кишку і перешкоджає переміщенню хімусу.

Сліпа кишка, , початкова  розширена частина товстої кишки  нижче місця впадання клубової в  товсту кишку. Очеревиною покрита з  усіх сторін. Переднею поверхнею припадає до передньої черевної стінки. Черв’якоподібний відросток (апендикс), , – це виріст сліпої кишки. Покритий очеревиною з усіх сторін. Характерною особливістю є те, що складається з лімфоїдної тканини. Частіше розміщується в правій клубовій ямці.

Висхідна обвідна кишка, , являється продовженням сліпої кишки  вверх. Розміщується в правому відділенні живота, пролягає спереду до попередньої  черевної стінки живота. Підійшовши до вісцебральної поверхні печінки, кишка повертає наліво, утворюючи правий згин обвідної кишки і переходить в поперечно обвідну. Очеревиною покрита з трьох сторін.

 

Поперечна обвідна кишка, , починається від правого згину  обвідної кишки і закінчується в  області її лівого згину, де переходить в нисхідну обвідну кишку.

Нисхідна обвідна кишка, , починається від лівого згину обвідної кишки, йде вниз до лівої клубкової ямки, де проходить в сигмовидну кишку. Розміщується в лівому відділі черевної порожнини. Спереду – з передньою черевною стінкою. Очеревиною покрита з трьох сторін.

Сигмовидна обвідна кишка, , розміщена в лівій клубовій ямці. Межує, тобто дотикається з петлями тонкої кишки, сечовим міхурем, маткою і яєчником. На рівні крижового-клубового суглобу проходить в пряму кишку. Очеревиною покрита з усіх сторін.

Загальна довжина товстого кишечника становить 1-2 метра, діаметр  в області цекум - 7 см і поступово зменшується до висхідної ободової кишці до 4 см. Відмінними рисами товстого кишечника в порівнянні з тонким є:

- Наявність трьох особливих  поздовжніх м'язових тяжів або  стрічок, які починаються близько  апендикса і закінчуються біля  початку прямої кишки; вони  розташовані на рівній відстані  один від одного (по діаметру);

- Наявність характерних  здуття, які зовні мають вигляд  випинань, а зсередини - мішкоподібних  поглиблень;

- Наявність відростків  серозної оболонки довжиною 4-5 см, які містять жирову тканину. 

Клітини слизової оболонки товстої кишки не мають ворсинок, так як інтенсивність процесів всмоктування в ній значно знижується.

Слизова оболонка містить  значну кількість слизових (бокаловидних клітин), що продовжують невелику кількість слизі.

а) ворсинок слизова оболонка не утворює, бо в товстій кишці  всмоктується в основному вода.

б) багаточисленні мішковидні ворсинки стінки – гаустри обвідної кишки, які замітні з середини.

 

в) є півмісяцеві складки  обвідної кишки.

г) багато кишкових залоз.

д) м’язева оболонка слизової пластинки розвинута сильніше, ніж в інших відділах кишівника.

е) круговий шар, повздовжний шар м’язевої оболонки. Повздовжній шар утворює три шарових пучка – стрічки обвідної кишки.

й) на зовнішній поверхні товстої кишки, середня оболонка утворює пальцевидні витягування  – сальникові відростки, що містять  жирову тканину.

ж) діаметр товстої кишки  більший, ніж тонкої.

 

 

Функції товстого кишечнику:

 

• травна - у товстому кишечнику завершуються процеси травлення під дією підшлункового, кишкового соків і часткове розщеплення харчових волокон та інших органічних речовин ферментами мікроорганізмів;
• всмоктувальна - всмоктування води (1/3), глюкози, вітамінів, амінокислот, солей, часткове всмоктування білків їжі, що не перетравилися, та білків - продуктів життєдіяльності мікроорганізмів у негідролізованому стані (всмоктуванню заважає лише віддаленість рештків білків від слизової оболонки кишечнику);
• регуляторна - стимуляція імунної системи (антигенні продукти життєдіяльності мікроорганізмів та неперетравлених білків) і регуляція вегетативної нервової системи;
• синтез - біосинтез вітамінів мікрофлорою товстого кишечнику, які частково використовуються організмом: тіаміну (В1), рибофлавіну (В2), пантотенової кислоти (В3), фолацину (Вс), ніацину (РР), біотину (Н), піридоксину (В6), філохінону (К) та їх всмоктування;
• захисна - захист кишечника від патогенних мікроорганізмів, перешкоджаючи їх життєдіяльності та розмноженню через антагонізм.
• товстому кишечнику особливу фізіологічну роль відіграє його мікрофлора. Мікрофлора здатна виконувати три функції: травну, синтезуючу і захисну.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Фізіологічні, біохімічні і мікробіологічні процеси  травлення їжі у товстому кишечнику

У процесі перетравлення  їжі товстий кишечник відіграє незначну роль, оскільки їжа майже повністю перетравлюється і всмоктується у тонкому кишечнику, за винятком рослинної клітковини. У товстій  кишці відбуваються концентрування хімуса шляхом всмоктування води, формування калових мас і видалення їх з кишечнику. Тут також відбувається всмоктування електролітів, водорозчинних вітамінів, жирних кислот, вуглеводів.

Під час гідролізу у  товстому кишечнику беруть участь ферменти, які надходять з тонкої кишки, та ферменти кишкових бактерій.

Залози слизової оболонки товстої кишки виділяють невелику кількість соку (рН 8,5-9,0), що містить в основному слиз і невелику кількість ферментів (пептидази, ліпазу, амілазу, фосфатазу, нуклеазу) зі значно меншою активністю, ніж у тонкій кишці. Однак при порушенні травлення у вищих відділах травного тракту товста кишка здатна їх компенсувати шляхом значного підвищення секреторної активності.

Регуляція соковиділення в товстій кишці забезпечується місцевими механізмами. Механічне роздратування слизової оболонки кишечнику підсилює секрецію у 8-10 разів.

Доведено, що мікрофлора кишечнику  здійснює синтез вітамінів В1, В2, В6, В12, РР, К. Важливо, що синтезуючі функції  серйозно порушуються при дефіциті в їжі клітковини й органічних кислот, що є в овочах, плодах, а  також при надлишковому харчуванні рафінованими вуглеводами і білками. Зменшується синтез вітамінів і  при запорах, що сприяють розвитку гнильної мікрофлори.

Захисна функція нормальної мікрофлори полягає в пригніченні  хвороботворних мікробів, що потрапляють  у кишечник. Для нормальної життєдіяльності  мікроорганізмів необхідні слабокисле середовище і харчові волокна. Найкращим засобом підтримання кишкової мікрофлори в активному стані є кисломолочні продукти (діють за рахунок молочнокислих бактерій), пектини і клітковина фруктів, ягід, овочів. М'ясо сприяє розвитку гнильних бактерій. Гниючі калові маси створюють лужне середовище і сприяють росту патогенної мікрофлори.

 

Кишкові палички синтезують вітаміни групи В, що, зокрема, виконують  роль технічного нагляду, попереджаючи нескінченний ріст тканин, підтримуючи імунітет, здійснюючи протираковий захист. При гнитті білка в товстому кишечнику утворюється метан, що руйнує вітаміни групи В.

Доктор Герзон заявив: "Рак - це помста Природи за неправильно з'їдену їжу". У своїй книзі "Лікування раку" він пише, що з 10 000 випадків раку - 9999 є результатом отруєння власними каловими масами.