Геній Леонардо да Вінчі

Херсоньке обласне віділення  МАН

ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ  при ХНТУ та ДНУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЕНІЙ

ЛЕОНАРДО да ВІНЧІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав учень 10-З класу:

Філіппов Артем

Керівник-Коскіна Людмила Валеріївна

 

План

     Вступ……………………………………………….3

1. Дитячі роки Леонардо да Вінчі та його прагнення до творчості……………………………………………5

2. Періоди творчості Леонардо да Вінчі:…………….7

а)ранній період творчості;

б)зрілий період творчості;

в)пізній період творчості.

3. Кар’єра, перша судова справа……………………11

4.Вивчення винахідником анатомії людини,дослідження міміки…………………………12

5.”Зеркальне письмо”…………………………………13

6.Найвідоміша робота генія - ”Джоконда”………….14

7. Відомі картини……………………………………...15

8. Наукові  відкриття да Вінчі………………………18

9. Смерть Леонардо та подальша доля його робіт…20

    Висновок……………………………………………21

   Література…………………………………………22

    Додатки………………………………………..23

 

 

 

                                          

 

 

 

 

 

2

Вступ

 

  Серед титанів Відродження одне з перших місць по праву належить Леонардо да Вінчі. Сила розуму, його геніальні наукові відкриття, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це дивувало людей Ренесансу, схильних сприймати Леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвиненої особистості, про яку мріяли кращі з мислителів і письменників XV- XVI століття.

  Як художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох - раннього та пізнішого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо ставить собі за мету - дати об'єктивне відображення дійсності. Але цю дійсність він сприймає вже по-іншому. Він шукає узагальнених форм, типових рішень, ясної художньої мови. Його вже не задовольняє аналітичний реалізм           XV століття, в якому інтерес до деталей нерідко затемнював головне. Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи. Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом і у мистецтві. Але його реалізм знаменує більш високу ступень розвитку. І оскільки для Леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, оскільки він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого Відродження.

 Леонардо склався  як художник так, імовірно, значною  мірою і як вчений у майстерні  Верроккіо. Ранні малюнки і картини Леонардо ясно показують, якою чудовою школою реалістичного мистецтва була ренесансна майстерня. Тут усе робилося для того, щоб навчити з раннього років правильно малювати і допомогти опанувати реалістичний метод.

 

 

 

 

3

Малюнки Леонардо 70-х років свідчать про пильне й уважне вивчення молодим художником натури. Він замальовує обличчя, що сподобалися йому, пейзажі, рослини, фігури тварин, Леонардо без утоми робить найдокладніші етюди драпірувань, домагаючись максимальної рельєфності в передачі складок.

  Да Вінчі вражає вже на цьому ранньому етапі своєю зрілістю композиційні начерки для картин. Природа у всіх своїх різноманітних проявах приваблює його до себе. Він схиляється перед її дивною красою і досконалістю, перед нескінченною розмаїтістю її форм.

     Протягом 70-х  років XV століття Леонардо виконав ряд картин, щодо яких дотепер йдуть гарячі суперечки в науці. У майстерні Верроккіо велася спільна робота вчителя і учнів над тим самим здобутком. Кілька років назад наука все-таки схилилася до того, щоб приписати молодому Леонардо дві речі, що найчастіше зв'язували з ім'ям Верроккіо - це "Благовіщення" і "Портрет Джіневри  де Бенчі". В цих роботах Леонардо виступає перед нами як типовий майстер XV століття, що віддає перевагу подробицям перед цілим.

  І дослідивши життя Леонардо да Вінчі я все ж таки дізнаюся ким він був: генієм чи художником!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

1.Дитячі роки да Вінчі та його прагнення до творчості

 

Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу гори Вінчі, укріпленої фортеці за 30 кілометрів від Флоренції, о «третій годині ночі», тобто о дев'ятій вечора за сучасним відліком часу. В щоденнику діда Леонардо відмічено (дослівний переклад): «В суботу, о третій годині ночі 15 квітня народився мій онук, син мого сина П'єро. Хлопчика назвали Леонардо. Його хрестив отець П'єро ді Бартоломео». Його батьками були 25-річний нотаріус П'єро і його кохана, селянка Катерина. Через кілька років вона померла і його батько одружився на багатій і знатній дівчині, але цей шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав свого трирічного сина на виховання. Розлучений з матір'ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

  Він був єдиною дитиною в сім’ї. Піклувалися про нього його дід та молодий дядько Франческо. Але мрійливий хлопчик не міг наслідувати батька та бути нотаріусом.

  В Італії того часу до позашлюбних дітей ставилися майже як до законних спадкоємців. Багато впливових людей міста Вінчі взяли участь в подальшій долі Леонардо. Коли Леонардо було                13 років, його мачуха померла при пологах. Батько одружувався вчетверте — і знову незабаром залишився вдівцем. Він прожив               67 років, був чотири рази одружений і мав 12 дітей. Батько намагався залучити Леонардо до сімейної професії, але безуспішно: син не цікавився законами суспільства.

  Леонардо не мав прізвища в сучасному розумінні; «да Вінчі» означає просто «(родом) з містечка Вінчі». Повне його ім'я — італ. Leonardo di ser Piero da Vinci, тобто «Леонардо, син пана П'єро з Вінчі».

Першою роботою да Вінчі було оздоблення щита, який приніс батько. Леонардо оздобив щит різними чудовиськами. Батько був здивований, як такий малий хлопчисько може таке зробити. Маленький да Вінчі ловив різних метеликів, ящірок, комах та засушував їх, щоб спостерігати, як вони помирають і як намагаються вижити.

  Приблизно з 15 років навчався у майстерні Верроккіо. Майстерня   Верроккіо   знаходилася   в  інтелектуальному центрі

 

5

тогочасної   Італії,  місті    Флоренції,    це і дозволило   Леонардо  навчитися гуманітарним наукам, а також набути деяких технічних знань.

  Наcправді, офіційно першим вчителем Леонардо вважають Верроккіо, справжнє ім'я якого Андреа ді Мікеле Чоні.

  У 1472 році Леонардо вступив у гільдію художників, вивчивши основи малюнка. У 1476 році він все ще працював у майстерні Вероккіо, мабуть, у співавторстві з самим майстром.

   До 1480 року Леонардо вже отримував великі замовлення, однак у 1482 році він переїхав до Мілана. Роки, проведені в Мілані, були наповнені різноманітними заняттями. Леонардо написав кілька картин і знамениту фреску “Тайна вечеря” і почав уважно і серйозно вести свої записи. Той Леонардо, якого ми пізнаємо з його нотатків - це архітектор-проектувальник,творець новаторських планів, анатом, гідравлик, винахідник механізмів, творець декорацій для придворних уявлень, автор загадок, ребусів і байок для розваги двору, музикант і теоретик живопису.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

2. Періоди  творчості

 

   Ранній період творчості. Перша датована робота,                       1473 р. “Уффіці” - маленький нарис долини з річкою, видимої з ущілини, з одного боку розташований замок, з іншого - лісистий схил пагорба. Цей нарис, зроблений швидкими штрихами пера, свідчить про постійний інтерес художника до атмосферних явищ, про які він пізніше багато писав у своїх нотатках. Пейзаж, зображений з високої точки з видом на заплаву річки, був звичайним методом для флорентійського мистецтва 1460 року (хоча він завжди служив лише фоном для картин). Малюнок срібним олівцем античного воїна в профіль (середина 1470-х років, Британський музей) демонструє повну зрілість Леонардо як художника, в ньому майстерно поєднуються слабкі, мляві і нечіткі лінії і увага до поступово змодельованих світлом і тінню поверхонь, що створює живе зображення. Недатована картина Леонардо “Благовіщення” (середина 1470 року) була визнана тільки в IXX століті. Можливо, більш правильно було б розглядати її як результат співпраці Леонардо і Вероккіо. В ній є кілька слабких моментів, наприклад, дуже різке перспективне скорочення будівлі ліворуч чи погано розроблене в перспективі масштабне співвідношення фігури Богоматері. Однак в іншому, особливо в тонкому і м'якому моделюванні, а також у трактуванні туманного пейзажу нечітко вимальовується на задньому плані гора. Це можна побачити з більш пізніх робіт да Вінчі. Питання про те, чи належить композиційний задум “Благовіщення” Леонадо да Вінчі, залишається відкритим.

  Картина Вероккіо “Хрещення” (Уффици) також не датована, хоча приблизно може бути написана в першу половину 1470 року. Джорджо Вазарі, один з перших біографів Леонардо, стверджує, що він написав фігуру з двох ангелів, повернутих у профіль. Голова ангела ніжно модельована світлом і тінню, з м'яким і ретельно зображенням фактури поверхні, що відрізняється від більш лінеарного трактування ангела справа. Здається, що участь Леонардо в цій картині поширилося і на туманний пейзаж з зображенням річки,  на деякі частини фігури Христа, які написані маслом, хоча в інших частинах картини використана темпера.

7

Така відмінність у  техніці говорить про те, що Леонардо швидше за все закінчив картину.

 Портрет Джіневри  деї Бенч (приблизно 1478 рік, Вашингтон, Національна галерея) - можливо, перша картина Леонардо, написана самостійно. Дошка обрізана приблизно на 20 см знизу, так що зникли схрещені руки молодої. Позаду видно гілки ялівця (по-італійськи - ginevra) і повиті вологою серпанкого пейзажа.

Портрет Джіневри деї  Бенч і Мадонна Бенуа (Санкт-Петербург, Ермітаж), якій передувала серія крихітних  начерків Мадонни з немовлям, ймовірно, є останніми картинами, закінченими у Флоренції. Незакінчений Св. Ієроній, дуже близький за стилем до поклоніння волхвів, також може бути датований близько                      1480 роком. Здобувши освіту художника, але прагнучи бути військовим інженером, Леонардо залишив роботу над «Поклонінням волхвів» і вирушив на пошуки нових завдань і нового життя в Мілан.

  Зрілий період творчості. Незважаючи на те, що Леонардо вирушив в Мілан з надією здобути кар'єру інженера, першим замовленням, яке він отримав в 1483 році, було виготовлення частини вівтарного образу для капели Непорочного зачаття – «Мадонна в гроті». Неуклінна Марія дивиться на немовля Христа і маленького Івана Хрестителя, в той час як ангел, який вказує на Івана, дивиться на глядача. На передньому плані фігури розташовані трикутником. Здається, що фігури відокремлені від глядача легким серпанком, так званим сфумато - розпливчастість та нечіткістю контурів, м'якою тінню - яке відтепер стає характерною рисою живопису Леонардо. За ними в напівтемряві печери видно сталактити і сталагміти, оповиті туманом в повільно поточній воді. Пейзаж здається фантастичним, однак слід пам'ятати: твердження Леонардо про те, що живопис - це наука. Як видно з малюнків, він обгрунтовував їх на ретельних спостереженнях геологічних явищ. Це відноситься і до зображення рослин: можна не тільки порівняти їх з певним видом, але й побачити, що Леонардо знав про властивість рослин повертатися до сонця.

  У середині 1480-х років Леонардо написав картину “Дама з горностаєм” (Краківський музей), яка, можливо, є портретом фаворитки Людовіка Сфорца Чечилії Галлерані.

 

8

 Контури фігури  жінки із звіром окреслені вигинами ліній, які повторюються у всій композиції, і це, в поєднанні з приглушеними фарбами і ніжним відтінком шкіри, створює враження ідеальної грації та краси. Краса “Дами з горностаєм” контрастує з гротескними начерками виродків, в яких Леонардо досліджував аномалій будови обличчя.

  У Мілані Леонардо почав робити записи. Близько 1490 року він зосередив свою увагу на двох дисциплінах: архітектурі і анатомії. Він зробив нариси декількох варіантів проекту центрально-купольного храму (рівно - кінцевий  хрест, центральна частина якого перекрита куполом) - тип архітектурної споруди, який раніше рекомендував Альберті з тієї причини, що він відображає один з античних типів храмів і має в своїй основі найбільш досконалу форму - коло. Леонардо намалював план і перспективні види всієї споруди, в яких намічені розподіли мас і конфігурація внутрішнього простору. Приблизно в цей час він здобув череп і зробив поперечний переріз, вперше відкривши пазухи черепа. Нотатки навколо малюнків свідчать про те, що його в першу чергу цікавила природа і будова мозку. Безумовно, ці малюнки призначалися для дослідницьких цілей. Однак, вони вражають своєю красою і схожістю з начерками архітектурних проектів в тому, що і на тих, і на інших зображені перегородки, що розділяють частини внутрішнього простору.

  Живучи в Мілані, Леонардо постійно працював над проектом величезного кінного монумента Франческо Сфорца, батька Людовіка, який в закінченому вигляді повинен був бути розміщений на шестиметровому п'єдисталі і відлитий з 90 тон бронзи. За іронією долі, згадавши про інтерес Леонардо до військової справи, призначена для пам'ятника бронза була використана для відливання гармат, а його глиняна модель була знищена в 1499 році при вторгненні французів.

Пізній період творчості. Леонардо зробив кілька нотатків на сюжет Мадонни з дитиною та святої Анни. Вперше цей задум виник у Флоренції. Можливо, близько 1505 року було створено картон (Лондон, Національна галерея), а в 1508 році - картина, що знаходиться нині в Луврі.

 

 

 

9

Мадонна сидить на колінах  святої Анни і простягає руки до дитини Христа, тримаючого ягня. Вільні, округлі форми фігур, намальовані плавними лініями, складають єдину композицію.

  У пізній серії малюнків «Потоп», «Віндзор», «Королівська бібліотека» зображені катаклізми, міць води, ураганних вітрів, скель і дерев, які перетворюються на обломки у вирі бурі. Для Леонардо мистецтво і дослідницька діяльність були взаємодоповнюючими аспектами постійного прагнення спостерігати і фіксувати зовнішній вигляд і внутрішній устрій світу. Виразно можна стверджувати, що він був першим серед учених, чиї дослідження доповнювалися заняттями мистецтвом.