Геній Леонардо да Вінчі

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

3.Кар’єра, перша судова справа

                                                                                  

         У 70-х роках XV століття малюнки Леонардо вже користувалися популярністю, його картини привертали загальну увагу. Художник своєю творчістю змінював загальноприйняті естетичні занони, руйнував існуючі поняття. Нових художників знаходили зухвалими. Багатьох громадян, звиклих до наївних форм мистецтва, дратували зображення хворобливих осіб з витонченими посмішками та прихованим значенням, яке вони несли.

  Не було жодних викривальних документів, жодних достовірних доказів - лише анонімне звинувачення, кинуте  в спеціально призначений для цього ящик на стіні. 9 квітня 1476 року Леонардо да Вінчі разом з трьома іншими флорентійцями - ювеліром, торговцем готових платтів і людиною, охарактеризованною лише тим, що він завжди носить чорний одяг, був притягнений до відповідальності по доносу, в якому вказувалося, що якийсь сімнадцятирічний, Якопо Сальтарелло, відомий своєю аморальною поведінкою в стосунках з багатьма панами, останнім часом став догоджати чотирьом особам, серед яких був Леонардо, син Пьетро да Вінчі, що проживає в Андреа Вероккіо.

  За рішенням суду Леонардо був виправданий. Однак, цей випадок швидко поширився і став відомий у місті і тому да Вінчі у 1476 році переїхав до іншого міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

 

4.Вивченя винахідником анатомії людини,дослідження міміки

        

Леонардо розчленяв тіла мертвих людей і тварин та робив нові відкриття, досліджуючи їх. Тогочасні знання анатомії да Вінчі були неперевершені. Він вперше з’ясував число хребців у людини. Він хотів знати, як починається і закінчується життя, тому проводив досліди на жабах, видаляючи їм мозок та серце, а також проколював їм спинний мозок. А на  деяких  його малюнках було зображено биття серця свині проколотого довгою голкою.

  Да Вінчі  цікавила рухливість людської особи, що відображає рухливість людської душі, і він прагнув вивчити у всіх подробицях цю рухливість.

Він писав: “ Той, хто сміється, не відрізняться від того, хто плаче, ні очима, ні ротом, ні щоками, лише брівями, які з'єднуються в того, що плаче і піднімаються в того, що сміється ”.

   Але, це спостереження знову треба було перевірити досвідом. І ось що, по дійшовшому до нас свідоцтву, робить Леонардо.

  Одного дня, задумавши змалювати людей, що сміються, він вибрав декілька чоловік і близько зійшовшись з ними, запросив їх на бенкет разом зі своїми друзями. Коли вони зібралися, підсів до них і став розповідати їм найбезглуздіші і найсмішніші речі. Всі реготали, а сам художник стежив за тим, що робилося з цими людьми під впливом його розповідей  і відображав все це в своїй пам'яті.

  Після гостей Леонардо да Вінчі усамітнився в робочій  кімнаті і відтворив їх з такою досконалістю, що малюнок змушував його глядачів сміятися не менше, ніж сміялися живі моделі, слухаючи його розповіді.

  Але вивчаючи людину як анатом, як філософ, як художник, як ставився до нього Леонардо? Страшні форми потворності змальовані в його малюнках з такою вражаючою силою, що здається деколи: він радіє потворності, вишукуючи її  в людині.

  У своїх записках Леонардо дає вичерпну відповідь на питання, як він ставився до людей:  “І якщо знайдуться серед людей такі, які володіють добрими якостями і достоїнствами, не гоніть їх від себе, віддайте їм честь, щоб не потрібно їм було бігти в пустинні печери і інші відокремлені місця, рятуючись від ваших підступів!”

12

5.”Зеркальне письмо”

 

Да Вінчі постійно малював та писав. До нас дійшло близько семи тисяч сторінок, вкритих записами чи малюнками Леонардо: вони зберігаються в бібліотеках Лондона, Парижа, Мілана і Турина. Один з перших дослідників цих рукописних скарбів казав: «Тут є все: фізика, математика, астрономія, історія, філософія, механіка. Словом – це диво, але написане навиворіт, так по-диявольському, що не один ранок я згаяв, щоб перевести всього кілька сторінок.” Справа в тому, що Леонардо писав справа наліво, так що його писання потрібно читати в зеркалі. З деяких джерел відомо,що він був лівшою, а з деяких, що володів  чудово обома руками. Як би там не було, таке його писання робить його творчість ще більш загадковою. Писав не по-латині, а італійською мовою. Леонардо да Вінчі ілюстрував великі думки, найгостріші спостереження і після його смерті не має таких людей, у яких би не захоплювало дух від Леонардових малюнків та писань. Можливо винахідник спеціально писав справа наліво, щоб інші люди не могли розшифрувати його таємниці, не змогли розгадати секрети, або він просто хотів застерегти світ від своїх писань. Бо в епоху Відродження люди не були готові сприйняти такі винаходи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13

 

6.”Джоконда”

  

“Мне удалось создать  картину действительно божественную”. Так казав сам Леонардо про жіночий портрет, який разом з “Тайной вечерей” вважається вершиною його творчості. Над цим порівняно невеликим портретом він пропрацював 4 роки.

Ось що пише про цю роботу Вазарі:

  “Взявшись Леонардо виконувати для Франческо дель Джокондо портрет дружини його Мони Лізи… Так як Мона Ліза була дуже гарна,  Леонардо вдався  до наступного прийому: під час напису портрету він запрошував музикантів, які співали та підтримували її в гарному настрої”.

  “Джоконда”- одне з головних надбань французької столиці і тому кожен турист має оцінити це мистецтво. Його живопис не наслідує природу, а змінює її.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14

7.Відомі картини

«Таємна вечеря" (див додаток 2). Роздуми Леонардо про простір, лінійної перспективі і вираження різноманітних емоцій в живописі вилилися у створення фрески «Таємна вечеря», написаної в експериментальній техніці на дальній торцевої стіни трапезної монастиря Санта Марія делле Граціє в Мілані в 1495-1497 роках. За допомогою іллюзіоністичних засобів Леонардо розширив реальний простір залу в область мальовничого простору, з високим столом, за яким сидять Христос і апостоли. Він зобразив той момент, коли Христос сказав: «Поправді кажу вам, що один із вас зрадить мене» - як психологічний вибух. Христос - центр композиції, навколо якого збирається буря емоцій. Всі засоби використані для того, щоб привести очі до фігури Христа. Основні кольори одягу (червоний і синій), силует, що виділяється на тлі вікна. Постать Іуди (четвертий праворуч від Христа) пересунуто зі свого звичайного місця з зовнішнього боку столу; його зображення разом з іншими апостолами ще більше посилює драматизм того, що відбувається. Дванадцять апостолів розподілені на чотири групи: по троє і, зображені схилених до Христа чи відхиленних від нього. Оскільки розташування тринадцяти чоловік по один бік столу трохи неприродно, їх пряме зіставлення підсилює емоційне напруження, а що йде в глиб перспектива (кімната зображена у вигляді трапеції) створює ефект виштовхування фігур на глядача. Можливо, черпаючи натхнення у свого товариша Луки Пачолі                                (бл. 1445-1517рр.), для книги якого «Про божественну пропорцію» (1509 рік) Леонардо зробив кілька ілюстрацій. Він вибудував композицію фрески по системі пропорцій, аналогічної співвідношенням музичних інтервалів; ця ідея згодом лягла в основу творчості архітектора Андреа Палладіо.

  Мона Ліза (див. додаток 1) Діяльність Леонардо в перші десятиліття XV ст. була настільки ж різноманітною, як і в інші періоди його життя. Не дивлячись на захоплення математикою, він продовжував займатися живописом. У цей час була створена картина «Мадонна з Дитиною і св. Анною». Приблизно 1504 року Леонардо почав роботу над своєю знаменитою картиною «Мона Ліза» - портретом дружини флорентійського купця.

 

 

15

Цей портрет  знаходиться  в Луврі є подальшою  розробкою  типу,  який  з'явився у Леонардо раніше: модель зображена по пояс, в легкому повороті, обличчя звернене до глядача, складені руки обмежують композицію знизу.

Натхненні руки Мони Лізи так само прекрасні, як легка усмішка на її обличчі і первісний скелястий  пейзаж у туманну даль.  Джоконда відома як образ загадкової, навіть фатальної жінки, однак ця інтерпретація належить XIX століттю. Більш ймовірно, що для Леонардо ця картина була найбільш складною і вдалою справою у використанні сфумато, а фон картини - результат його досліджень у галузі геології. Незалежно від того, чи був сюжет світським чи релігійним, краєвид, оголяє «кістки землі», постійно зустрічається у творчості Леонардо.

  Мона Ліза створювалася в той час, коли Леонардо був настільки захопився вивченням будови жіночого організму, анатомією і проблемами, пов'язаними з дітонародженням, що розділити його художні та наукові інтереси практично неможливо. У ці роки він замалював людський ембріон в матці і створив останню з кількох версій картини «Леда» на сюжет античного міфу про народження Кастора і Поллукса від з'єднання смертної дівчини Леди і Зевса, що прийняв образ лебедя. Леонардо займався порівняльною анатомією і цікавився аналогіями між усіма органічними формами.

   Військові споруди та громадська робота. З усіх наук Леонардо найбільше цікавили анатомія і військова справа. Майже для всіх своїх покровителів він створював проекти оборонних споруд, які їм були вкрай необхідні, оскільки в кінці XV ст. удосконалення гармат призвело до того, що вертикальні стіни старого зразка застаріли. Для захисту від гармат були потрібні стіни з укріпленнями, земляні вали та різноманітні пристосування, за допомогою яких можна було вести успішний оборонний перехресний обстріл. Леонардо створив безліч проектів, у тому числі новаторський проект фортеці з низькими, розташованими концентричними колами тунелями з амбразурами. Як і майже всі його проекти в цій області, вони не був здійсненні.

  Найважливіший з громадських замовлень Леонардо був також пов'язаний з війною.У 1503 році можливо за наполяганням Нікколо

 

16

Макіавеллі, він отримав замовлення на фреску розміром приблизно 6м *15 м із зображенням Битви під Ангіарі для залу Великої Ради в палаццо делла Синьйорія у Флоренції. На  додаток до цієї фрески повинна була бути зображена Битва при Кашині, замовлення на яку отримав Мікеланджело. Ці сюжети - героїчні перемоги Флоренції. Це замовлення дозволило обом художникам продовжити напружене суперництво, що почалося в 1501 році. Жодна з фресок не була закінчена, оскільки обидва художника незабаром поїхали з Флоренції, Леонардо - знову в Мілан, а Мікеланджело - у Рим; підготовчі картони не збереглися. У центрі композиції Леонардо (відомо за його нарисами і копією  очевидно була закінчена на той час, центральна частина), був розташований епізод з битвою за прапор, де вершники люто б'ються на мечах, а під ногами їхніх коней лежать впавші воїни. Судячи з інших начерків, композиція повинна була складатися з трьох частин, з битвою за прапор в центрі. Оскільки ясних свідоцтв не існує, що збереглися картини Леонардо і фрагменти його записок дозволяють думати, що битва була зображена на тлі рівнинного пейзажу з гірської пасмом на горизонті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17

8.Наукові  відкриття Леонардо да Вінчі

 

  1. Вітрувіанська людина. Слідом за античним архітектором Вітрувієм Леонардо да Вінчі описав ідеальну людину. Тепер цей малюнок називають канонічними пропорціями. До речі, Вітрувіанська людина – одне і найбільш впізнаваних зображень у світі.

  2. Геологічний час. Охопити думкою такі величезні відрізки часу, за які можуть відбуватися істотні зміни ландшафту, завдання не з простих. Тим більше, коли вже пропонується готова відповідь на питання. Проте Леонардо да Вінчі не був згодний з думкою, яка стверджувала, що черепашки на вершинах гір є наслідком всесвітнього потопу. Він припускав, що гори колись були берегами морів і з часом дуже повільно піднімалися, поки не стали такими, якими ми їх бачимо. Сучасна наука прийняла бік Леонардо.

  3. Самохідний візок. Звичайно, це не Феррарі, але як на той час ідея була просто революційна. До речі, дерев'яну машину за кресленнями Леонардо таки побудували. Але відбулося це лише у 2004 році. Вчені одного з музеїв Флоренції втілили задум генія у життя, і на їхній величезний подив візок запрацював точнісінько так, як припускав да Вінчі.

  4. Ідеальне місто. Дивлячись на Мілан, охоплений чумою, да Вінчі мріяв про більш продумане й чисте місто, яке не соромно було б назвати домом. Його архітектурні креслення дуже детальні і містять навіть опис вентиляції в стайнях. Може, сучасні міланці були б розчаровані, але стадіону в місті не передбачалось.

  5. Повітряний гвинт. Нинішні вчені в один голос твердять, що така конструкція не зможе злетіти. Проте ця ідея Леонардо дотепер залишається однією з найвідоміших. Конструкції мали надавати руху четверо людей – на жаль, у XV-XVI століттях двигунів ще не було.

   6. Триствольна гармата. Незважаючи на свій миролюбний характер, Леонардо розробляв багато військових машин. Наприклад, більш ефективні гармати. Цей легкий концепт цілком міг би стати страшною зброєю на полі бою.

  7. Крилатий планер. Підкорення повітряної стихії цікавило генія не менше, ніж проникнення в морські глибини. Один з планерів, котрі накреслив да Вінчі, був з відкритою кабіною,

18

обладнаний системою керування для пілота, а летіти мав за допомогою рухомих крил.

  8. Обертальний міст. Цей тип мостів, розроблений Леонардо да Вінчі, міг би знадобитись тогочасним арміям. Міст, що складається з одного прогону, кріпився до берега вертикальним шарніром, і це дозволяло йому обертатися. Такі мости можна було досить швидко встановити.