Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Февраля 2012 в 13:53, контрольная работа
В ранній період історії Риму вважалося за мету і головну суть життя громадянина – наявнсть власного дому та дітей, при цьому сімейні відносини не підкорялися закону, а регулювалися традиціями. Основний принцип побудови римського суспільства – це опора на елементарний осередок суспільства - сім’ю (фамілію). Родинні зв’язки базувалися не тільки на кровній спорідненості, але й на усиновленні.
Циркус Максімус, найбільший римський іподром, використовувався для скачок і перегонів на колісницях, а коли Циркус заповнювався водою, то проводилися морські бої. У ньому розміщувалося до 385 000 чол.; можно було вмістити все населення Риму. Два храми, в одному з яких знаходилося сім яєць, а в другому – сім дельфінів, стояли посередині треку, і коли гонщики робили чергове коло, з обидвох храмів забиралося по одному предмету. Це робилося задля інформування глядачів щодо статистики перегонів. Нарівні зі спортом, Циркус Максімус був також майданчиком для торгівлі та азартних ігор. Представники правлячої еліти, вершники і багато інших людей, що захоплювалися перегонами, резервували собі місця в амфітеатрі. Вважалося навіть недоречним для імператорів, виказувати прихильність окремій команді. Циркус Максімус був споруджений у 600 р. до н. е. і провів останні кінські скачки у 549 р.
[ред.]
Наука
Давньоримська наука дістала у спадок низку грецьких досліджень, але на відміну від них (особливо у сфері математики та механіки) набула переважно прикладного характеру. Через це всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. У той же час характерною рисою римської науки були виклад наукових питань у літературно-цікавій формі. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та воєнній техніці.
Помітним внеском
римської науки було створення цілого
ряду енциклопедичних робіт, що систематизували
знання, накопичені в різних сферах.
Так, основні ідеї античної матеріалістичної
думки про атоми, про смертність
душі, незалежність природи від волі
богів викладає Тіт Лукрецій Кар в науково-просвітницькій
поемі «Про природу речей». Найвизначнішими
представниками природознавства були
вчені-енциклопедисти Гай Пліній Секунд
Старший, Марк Теренцій Варрон і Луцій
Анней Сенека.
Класична праця
з географії належить Страбону, що
зібрав в своїй «Географії» всі відомі
тоді зведення про країни і народи — від
Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи
астрономічні спостереження, розробив
геоцентричну модель світу, згідно з якою
навколо кулястої Землі обертаються Сонце
та інші планети. Ця модель залишалася
пануючою аж до Нового часу.
Давньоримська філософія
розвивалася переважно у
Видатних успіхів
досягла римська наука у сфері
медицини. Серед видатних медиків
Стародавнього Риму можно відзначити:
Діоскоріда – фармаколога та одного
із засновників ботаніки, Сорана Ефеського
– акушера і педіатра, Клавдія
Галена – талановитого анатома, який розкрив
функції нервів і головного мозку. Галену
належить перша в історії науки концепція
кровообігу. Вагомий внесок також зробили
Скрибоній Ларг, Марцел Емпірик, Секстій
Нігер.
З урахуванням особливого
відношення римлян до своєї держави зрозуміла
та виняткова роль, яку грала історична
наука. У Давньому Римі історики, як правило,
займали високе суспільне положення і
активно брали участь в політичному житті.
Історичні твори належать перу Юлія Цезаря
(«Записки про галльську війну»). Близьким
до Октавіана Августа був Тіт Лівій, твори
якого є часто єдиним джерелом для вивчення
цілих періодів в історії раннього Рима.
Тацит намалював картину римської історії
часів Імперії, приділивши значне місце
опису варварських племен, що нападали
на Рим, згадавши серед інших і венедів
(одна з назв слов'янських племен у давні
часи).