Аналіз господарських та грунтово-кліматичних умов вирощування кукурудзи на силос в ТОВ „Агро-Нордік”

Глибина залягання грунтових вод становить 14-16 м. Середній бал грунтів в господарстві становить 68 балів.

КАРТА ПОЛЯ

Схема і технологічна характеристика

Умовні позначення: - номер і площа робочих ділянок

70-1 - напрямок обробітку, середня довжина і середній робочий схил0,05 ) - крутизна схилу;

64Д - шифр і межа агровиробничої групи грунтів;

45 - оцінка в балах за окупністю затрат;

5 - 0,4 - ширина і площа польової дороги;

−∙−∙−∙ - уявна межа між культурами на поліПлоща, га - 100;Агровиробнича група - чорнозем типовий на лесах;Механічний склад - грудучкувато-зерниста структура;

Глибина орного шару, см - 25-27;Вміст гумусу,% - 2,13;Рік агрономічного обстеження - 2008;Забеспечення грунтів: N - 18.2 м/100г, Р - 12 м/100г, К - 13.4 м/100г.Кислотність, рН - 6.5;

Перезволоження, підтоплення - відсутні.

1.4 Погодні умови

Минулий сільськогосподарський рік, як і попередній, за агрометеорологічними умовами у часі і по території виявився досить сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур, особливо зернових. А валовий збір зернових навіть виявився дещо більший від рекордного минулорічного.

Однак, упродовж 2008-09 сільськогосподарського року, як і зазвичай, спостерігались значні аномалії температури повітря та нерівномірний впродовж сезонів та по території розподіл опадів. Характерною особливістю року були часті чергування хвиль тепла та холоду.

Так, основні метеорологічні особливості сезонів були такими:

Осінь 2008 року видалась теплою дощовою та затяжною. При цьому надмірні опади спостерігалися на початку та в кінці періоду, а 23-27.11 навіть залягав сніговий покрив висотою 1-12, місцями 25см. Підвищена теплозабезпеченість упродовж жовтня-листопада особливо сприяла розвитку пізніх посівів, частина яких була досить значна.

Зима 2008-2009 рр. була м’якою з частими опадами та стійким заляганням снігового покриву. При цьому початок грудня, друга половина січня та перша половина лютого відзначились дуже високою температурою відносно норми (на 5-7°С вище), що в окремі періоди зумовлювало поновлення ростових процесів рослин озимих культур. А на початку січня навпаки переважали сильні морози (-21-27°С), яким передувало покриття полів сніговим покривом висотою 12-13см. Перезимівля озимих культур не мала негативних наслідків.

Весна характеризувалась неактивним наростанням тепла та нерівномірним розподілом опадів у часі. Початок та кінець періоду видались дощовими. На рідкість сухим та сонячним був квітень і лише завдяки доброму весняному промочуванню грунту до глибини 1,5м, зберігався достаток вологи в глибоких шарах горизонту. Дощі травня компенсували дефіцит вологи верхніх шарів грунту.

Літо відзначилось дуже теплим червнем, надмірно дощовим липнем та прохолодним сухим серпнем. Завдяки нетривалим періодам спекотної погоди та достатку вологи в грунті в цей час, погіршення стану посівів не відчувалося. Дощі липня ускладнили збирання врожаю ранніх хлібів та призвели до погіршення його якості. Внаслідок засушливих умов серпня погіршились умови вегетації пізніх, створювались несприятливі умови для підготовки грунту та сівби озимини в оптимальні строки.

Осінь 2009 року відзначилась засушливими умовами до 10.10 та частими дощами в решту днів жовтня. При цьому в більшості часу переважав підвищений температурний фон.

У більшості місяців року спостерігалася позитивна аномалія температури повітря - на 1-4° вище кліматичної норми. При цьому найвищі відхилення температури відносно норми зафіксовано у лютому. У травні та серпні температурний фон був у межах кліматичної норми.

Середня температура повітря за с/г рік склала 9,2-9,7°, що на 2°С вище звичайної. При цьому за холодний період (листопад - березень) - 0,2 морозу - 0,5°С тепла, що на 3°С вище норми. Найхолоднішим місяцем був січень із середньомісячною температурою повітря 3,5-4,5°С морозу. Абсолютний мінімум температури повітря, 27°С морозу, зафіксовано на метеостанції Знам’янка в 1 декаді січня. На решті території найнижча температура повітря становила 21-26° морозу. За теплий період (квітень - жовтень) середня температура повітря становила 15,8-16,3°, що на 1° вище норми. Абсолютний максимум температури повітря, +36°, зафіксовано в 3 декаді червня. На решті території області максимальна температура повітря становила +34° в 2-3 декадах червня та липня.

Надзвичайною була кількість днів з відносною вологістю повітря 30% і нижче у квітні - переважно 22-27 днів, на лівобережжі, південному заході та південному сході області 17-19 днів, що в 4-6 раз більше звичайного. Загальна кількість днів за теплий період склала 41-49 днів, на лівобережжі 31 день.

Опадів за с/г рік випало переважно в межах норми 503-547мм, що становить 80-100% до норми. За холодний період (листопад - березень) - скрізь більше норми - 207-247мм, що становить 105-136% до норми. За теплий період (квітень-жовтень) на більшості площ значно менше норми - 242-284мм, що становить 60-70% норми, в центральних та південно - східних районах в межах норми - 292-340мм, що становить 90-95% норми. Найбільш сухо було у квітні та серпні, навпаки надмірно дощовим видався жовтень.

Тривалість бездощових періодів склала: весною (з 25-27.03 до 30.04-16.05) здебільшого 35-37 днів;влітку в південно-східних та окремих західних районах (з 27.07-5.08 до 4-5.09) 32-41 день, у вересні на більшості площ (з 8 до 29.09) упродовж 21 дня, що привело до ґрунтової засухи.

ГТК, як показник зволоження, за період із середньодобовими температурами повітря вище +10° підтвердив надзвичайно посушливі умови практично по всій території області у квітні та серпні (ГТК=0,0-0,4) та надмірне зволоження на більшості площ, крім окремих західних районів області у жовтні (ГТК=2,1-3,2).

Теплозабезпеченість вегетаційного періоду (суми ефективних температур повітря вище 5, 10, 15°), у тому числі і за рахунок тривалої теплої осені, виявилась значно вищою за норму по всій території.

Тривалість періодів склала: із середньодобовими температурами повітря вище 5° - 215 днів, що в межах звичайного;із середньодобовими температурами повітря вище 10° - 172 дні, що на 6 днів довше звичайного;із середньодобовими температурами повітря вище 15° - 122 дні, що на 8 днів довше звичайного.

Таблиця 3

Погодні умови за даними метеостанції Любашівка

2. Аналіз технології вирощування, оцінка досягнутого рівня виробництва кукурудзи на силос та пошуки резервів його раціоналізації в ТОВ „Агро-Нордік"

2.1 Біологічні особливості культури

Кукурудза - однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8-10 °С, а нормально розвинені і дружні сходи з'являються при температурі 10-12 °С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражується грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5 - 6°С. Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус 3°С, у фазі 2-3 листків - до мінус 3-5°С. Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2-3 °С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше - кременистої.

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньодобовій температурі до 25°С. При більш низьких температурах (14 - 15°С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10°С) припиняється. Високі температури (25 - 30°С) кукурудза до цвітіння витримує добре, але якщо вони в період викидання волотей і з'явлення стовпчиків качанів перевищують 30 - 35 °С, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7-8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45-47°С. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-2000°С, середньо - і середньо-ранньостиглих 2300-2600°С, пізньостиглих 3000-3200°С.Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту й розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в'янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, кореневе система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174-406). Це він міг стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8-9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2-3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в'янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%. Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75-80% НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300 мм опадів.

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий доступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабко розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5 - 7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50 - 60 ц/га або 500 - 600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150-180 кг/га азоту, 50 - 60 кг/га фосфору, 150 - 180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, вилугуваних чорноземах найбільш ефективними для кукурудзи є азотні добрива, на звичайних чорноземах - фосфорні, на торфових і легких супіщаних заплавних - калійні добрива.

Кукурудза - світлолюбна рослина. Для утворення листкової поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить до їх "стікання" - витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур'яни протягом усього періоду вегетації.

Кукурудза - рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8-9 год., а при 12 - 14 год. вегетаційний період її подовжується.

Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11 - 13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості.

Рис. 1. Фази розвитку і етапи органогенезу кукурудзи (Ф.М. Куперманом)