Ефект плацебо або сили наших переконань

Ефект плацебо в психотерапії

Ефект плацебо  широко використовується в психотерапії. Перша причина цього в тому, що мозок людини за допомогою самонавіювання легше коригує свою власну роботу, ніж роботу інших органів. Тому при психічних розладах ефект плацебо особливо ефективний. Друга причина в тому, що від багатьох психічних розладів – таких як безсоння, депресія, жахливі сни – ефективних лікарських засобів ще не знайдено, або ж ці засоби дієві лише для невеликої частини пацієнтів.

Ефект плацебо у нейрофізіології

Слід зауважити, що самолікування організму від  хвороби (той самий горезвісний  імунітет) залежить від роботи внутрішніх органів (насамперед ендокринної системи), а ця робота регулюється мозком. Відповідно, впливаючи на процеси в мозку за допомогою навіювання, цілком можна одужати від чогось некритичного. Теоретично, для цього навіть ковтати нічого не треба – самопереконання теж працює (хоча цьому спеціально треба вчитися).

Також багато «популярних» хвороб є психосоматичними. Головний біль при відсутності черепно-мозкової травми – з високою вірогідністю викликаний напруженням м'язів голови і особливо лиця, а регулюванням рівня напруженості м'язів займається саме мозок.

Цікаві  факти

• На підставі одного дослідження, проведеного на 15 пацієнтах  з тривожним розладом і опублікованого в 1965 році, було показано, що ефект плацебо  може працювати навіть тоді, коли пацієнтові повідомили, що він приймає «порожній» препарат. Дане явище може бути пояснено вірою пацієнта в сам метод.

• Половина лікарів  регулярно прописує пацієнтам плацебо. Наприклад, щоб відв'язатися від  набридлого іпохондрика.

• Коли свіжовинайдену процедуру подвійного сліпого тестування почали застосовувати до вже відомих ліків, неабиякий відсоток їх виявився пустушкою.

• До початку 1970-х  років проти болю в суглобах часто  застосовувалося опромінення хворого  місця рентгенівськими променями. Цей засіб вважався досить ефективним (багато хворих підтверджували, що болі справді припиняються), але лікарів бентежили можливі побічні наслідки. Врешті-решт був проведений експеримент: пацієнтів, що страждали болями, приводили в рентген-камеру і робили з ними всі належні маніпуляції, але при цьому апарат насправді включали лише в половині випадків. Подальший аналіз не виявив різниці в самопочутті «опромінених» і «неопромінених» пацієнтів.

• Суворе дослідження  засобів традиційної китайської медицини показало, що з приблизно  двох тисяч вивчених препаратів тільки один – «ма хуань» (екстракт ефедри) виявився більш ефективним, ніж застосований в тих же цілях ефект плацебо.

• При дослідженні  антидепресантів було виявлено, що препарати плацебо знижують симптоми занепокоєння у 50% пацієнтів загальних клінік і лише у 33% - в психіатричних клініках. Якщо дозування прийнятого препарату збільшувалася з однієї до чотирьох пігулок щодня, цифри зростали відповідно до 87 і 50%.

• У данському  дослідженні вивчалася ефективність хірургічного лікування хвороби Меньєра (захворювання внутрішнього вуха, що виражається в періодичних приступах запаморочення і нудоти з наступним тимчасовим зниженням слуху). 15 пацієнтам зробили рекомендовану операцію, ще 15 – плацебо-операцію. Через три роки в кожній групі 10 з 15 осіб повідомили, що майже повністю позбулися проявів хвороби.

• Узагальнення даних великого числа досліджень з плацебоконтролем показало, що до плацебо чутливі близько 35% хворих з органічними захворюваннями і 40% - з функціональними розладами. Але серед хворих, яким на момент призначення препарату не був поставлений точний діагноз, застосування плацебо привело до поліпшення в 80% випадків. Психологи спробували визначити, які риси особистості сприяють ефекту плацебо. На їхню думку, люди, що реагують на плацебо, схильні вірити в чудеса, соціально активні, менш честолюбні і самовпевнені, гостро відчувають свою індивідуальність і більш невротичні, ніж ті, хто не реагує на плацебо.

Список  використаноїлітератури

1)http://www.membrana.ru/particle/9060

2)http://www.elitarium.ru/

3)http://www.roman.by/r-76262.html

4)http://Mirslovarei.com 

5)Ян Мак-Дермотт и Дж. О’Коннор. ”НЛП и здоровье. Использование НЛП

для улучшения  здоровья и благополучия”.

6)"Хрестоматия по телесно-ориентированной психотерапии и психотехнике"

(под редакцией В. Баскакова). М., 2002. 2-ое издание.

7)Л. Хьелл, Д. Зиглер. “Теории личности”. СПб, 2008

"Психотерапевтическая энциклопедия" (под редакцией Б.Карвасарского). СПб., 2006.

8)К. Рудестам. "Групповая психотерапия". СПб., 2003.