Профілактика венеричних захворювань

 Є й інші захворювання, що передаються статевим шляхом, їх понад 20 найменувань. Щороку  у світі реєструється біля 800 мільйонів  хворих, причому ці захворювання  викликані різноманітними мікробами,  такими як: уреаплазми, віруси, дріжджі, трихомонади, гарднерелитаін.

 Раніше вважали збудника  цієї інфекції - трихомонаду (одноклітинний мікроорганізм , найпростіший з класу джгутикових) безпечним мікробом. Дотримувалися думки, що трихомоніазом заражуються під час купання, миття у бані. Тепер точно встановлено, що ця інфекція передається при статевих контактах. Якщо у жінок захворювання проходить з яскраво виявленими симптомами, то у чоловіків, як правило, приховано, не викликаючи суб’єктивних відчуттів.

 

Перебіг гонореї.

 На слизовій оболонці  статевих органів збудник гонореї  – гонокок – посилено розмножується,  спричиняє її запалення, яке  супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має місцевий характер. В ослаблених людей із зниженим імунітетом гонокок може поширюватись по всьому організму, уражаючи суглоби, серцевий м’яз, навколосерцеву сумку. Гонокок виділяє отруту, і через це, крім місцевих уражень, у хворого спостерігається слабкість, втрата апетиту, головний біль.

 

Визначити гонорею можна  за інтенсивним виділенням гною із сечовивідного каналу, сильною різзю  і печінням при сечовиділенні, болісними  позивами на сечовиділення, пов’язаними  з поширенням інфекції на сечовий  міхур. Ці ознаки хвороби з’являються  через 1 – 3 дні після зараження  й досягають найбільшої інтенсивності  через 2 – 8 днів. Через кілька тижнів вони стихають, і хвороба переходить у хронічну форму, яка протікає майже  безболісно. Хвороба може загостритись при вживанні алкоголю, при ослаблені  організму, в жінок під час  менструації і після пологів.

 

Хронічна гонорея поступово  ускладнюється враженням чоловічих  статевих залоз (яєчок) і передміхурової залози; при цьому нерідко розвивається безплідність. У жінок безплідність може спричинитися гонорейним ураженням  матки і маткових труб. Хронічна гонорея загострюється під час  пологів. Оскільки в післяпологовому  періоді слизова оболонка статевих органів особливо сприятлива до інфекцій, хвороботворний процес дуже поширюється  на всі статеві органи і ушкоджує їх.

 

 

УРОГЕНІТАЛЬНИЙ  ХЛАМІДІОЗ

 

Серед хвороб, що передаються  статевим шляхом (ХПСШ), хламі-діоз відноситься до найбільш поширених. Визивають його бактерії -хламідії. Джерелом зараження є хворий з наявними або прихованими ознаками захворювання. Зараження відбувається статевим та побутовим шляхами, через плаценту плоду і в пологах - новонародженому. Схильність до урогенітальногохламідіозу більш висока у людей з ослабленою імунною системою.

 Інкубаційний період  триває 10-15 днів. Прояви хвороби у  чоловіків та жінок незначні. Звичайно це неприємні відчуття  в уретрі при сечовипусканні, печія та свербіння, незначні  виділення з уретри та піхви.  Виділення мають слизовий, а не  гнійний характер. Перебіг захворювання  в’ялий. У 30% чоловіків та жінок  урогенітальнийхламідіоз має безсимптомний перебіг. Доволі швидко у 40% жінок та 15-25% чоловіків захворювання набуває ускладненого характеру.

 Розповсюджуючись в  крові, лімфі, на слизових оболонках  інфекція спричиняє ураження  внутрішніх органів, геніталій та урологічної сфери. А механічне перенесення на слизову оболонку очей веде до розвитку кон’юнктивіту. Зараження хламідіозом від статевого партнера під час генітально-оральних контактів веде до розвитку хламідіозного фарингіту, генітально-анальних - простатиту. Одними з найсерйознишніх ускладнень хламідіозу є безплідність. Доведена неспроможність сперматозоїдів, зчеплених з хламідійною бактерією. Чверть усіх жінок, що хворіли на хламідіоз, стають безплідними. Якщо жінка все ж таки завагітніла, то у неї можливий мимовільний викидень, передчасні пологи, передчасне відходження навколоплодної води, мертвонародження - інфекція передається через плаценту.

 Діти від матері, що  хвора на хламідіоз, хворіють пневмоніями та кон’юнктивітами. Вони заражаються під час пологів.

 

 

ТРИХОМОНІАЗ

 

 

 У шкірно-венерологічному  диспансері міста діагноз встановлюють  після лабораторного дослідження  виділення та крові пацієнта  найсучаснішими методиками. Застосування  одноразових тестів на хламідіоз, на жаль, не достовірні. Прикро за пацієнтів, які оплачують у комерційних медичних центрах недостовірні діагнози. Ускладнення в пологах, після абортів, а також безплідність та запалення сечостатевих органів у чоловіків та жінок викликають уреаплазми, мікоплазми, цитомегаловіруси, гарднерели. Якщо Ви відчули перші ознаки статевої інфекції, то прямуйте до шкірно-венерологічного диспансеру міста та здайте аналізи. Анонімне обстеження та лікування пацієнтів - нові форми роботи диспансеру. Міський шкірно-венерологічний диспансер по вулиці Саксаганського, 72 гарантує конфіденційність та високий професіоналізм.А вберегтися від зараження статевими інфекціями також можливо: користуйтесь презервативами, секс повинен бути безпечним. У випадку небезпечного сексу необхідно ретельно вимити статеві органи з милом, помочитися, ввести в сечовипускальний канал антисептик на 5 хвилин - хлоргексидінабіглюконат, а жінкам поставити тампон з антисептиком на 2 години. Протерти ним шкіру зовнішніх статевих органів. Обробку проводити у перші 2 години після небезпечного сексу. Пізніше профілактику зараження здійснить лікар-венеролог.

 Із сказаного вище  ясно, що ті, хто легко вступають  у статеві стосунки, часто з  малознайомими людьми, наражаються  на небезпеку зараження венеричною  хворобою.

 

Найнадійніша профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом - це постійний статевий партнер.

 

 

 За матеріалами Київського  міського

 шкірно-венерологічного  диспансеру.

 

 

 

Боротьба з  венеричними захворюваннями.

 

В нашій країні створено всі необхідні умови для успішної боротьби з венеричними захворюваннями. Проводяться заходи, що запобігають  поширенню цих хвороб; хворим подається  безплатна медична допомога. усіх хворих обов’язково ставлять на облік  у спеціальні медичні заклади  – шкірно-венерологічні диспансери, а тих , хто ухиляється, карають  у кримінальному порядку.

 

Працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і  обов’язково знаходять джерело  зараження, незалежно від того, звертається  цей носій хвороби в диспансер  чи ні. Обстежують також усіх, хто  був у контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують працівників  сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів – дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів та ін., оскільки їх захворювання може завдати навколишнім  особливо великої шкоди.

 

Лікують хворих на венеричні  захворювання як в умовах диспансеру, так і в стаціонарі. У стаціонар  направляють хворих в заразному  періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким венеричним захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують  строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що проводиться в  диспансері.

 

Фактори, що ускладнюють  боротьбу з венеричними захворюваннями.

 Державна система боротьби  з венеричними захворюваннями  працює ефективно, медичні працівники  мають сучасні методи і засоби  діагностики й лікування венеричних  захворювань. Проте хворі часом  намагаються ввести в оману  медичних працівників. Вони приховують  захворювання, перекручують відомості  про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює  боротьбу з венеричними хворобами.

 

Поведінка людей, які знають про своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Статті Кримінального Кодексу України  передбачають кримінальну відповідальність за таку поведінку.

 

Щодо венеричних захворювань  існує немало передсудів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись венеричними  хворобами можна тільки після  певного віку. Але зараження може статись у будь-якому віці. Заразитись можна від людини іншої статі  й нестатевим шляхом – якщо користуватися  чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, а також  на громадських пляжах. Сприйнятливість  до зараження венеричними захворюванням  підвищується у стані сп’яніння.

 

 

СНІД

 

Що  таке СНІД?

 

 СНІД (синдром набутого  імунодефіциту) визивається  специфічним  вірусом. Цей вірус потрапляє  у кров і пошкоджує певний  тип білих кров’яних  кульок (лімфоцитів), які є важливим ланцюгом  захисної (імунної) системи організму.  В результаті заражена людина  стає “беззахисною” перед мікробами та опухлями. Хвороба розвивається повільно, на протязі декількох років єдиною ознакою хвороби може бути збільшення декількох лімфатичних вузлів.  Потім починаються підвищення температури, розлад шлунку, пітливість, похудіння. Пізніше настає запалення легень, сепсис(зараження крові), злоякісні пухлини, переважно на шкірі. Все це призводить до смерті хворого.

 

Діагноз СНІД може встановити тільки лікар.

 

Як  можна заразитись СНІДом?

 

СНІД – мало заразна  хвороба. Внаслідок вивчення декількох  тисяч хворих, зареєстрованих в світі, встановлено, що вірус СНІДу передається:

 

при статевому контакті з  хворими або зараженими вірусом  СНІДу, частіше при статевих збоченнях;

 

в результаті використовування для ін’єкції нестерильних шприців, в основному наркоманами;

 

шляхом введення крові  або її препаратів , які вміщують вірус;

 

від вагітної жінки, зараженої  СНІДом, новонародженій дитині.

 

Вірус СНІДу не передається через повітря при розмові, кашлі і т. д. При використанні загального посуду та іншими речами побуту, санвузлом , ванною, басейном і т.д. заразитись СНІДом не можна.

 

Жодного випадку зараження  СНІДом не виникло при побутових контактах чи при контактах на роботі. Жоден медичний працівник не заразився при допомозі хворим на СНІД.

 

При спільному перебувані здорових дітей і дітей , хворих СНІДом, не було відмічено передачі вірусу в школах і шкільних закладах.

 

Чи  є методи діагностики СНІДу?

 

При проникненні вірусу СНІД в організм виникає відповідна реакція  – утворюються антитіла. Цю реакцію  можна виявити спеціальними методами, при дослідженні проби крові. Позитивна реакція вказує на те, що людина заразилась вірусом СНІДу. У частини осіб з позитивною реакцією надалі розвивається СНІД. Інші можуть зовні залишатись здоровими, але зберігають вірус в організмі і тому можуть заразити інших людей. По результатам реакції не можна сказати хто захворіє, а хто буде лише вірусоносієм.

 

Реакція на СНІД проводиться  при кожній здачі донорської крові. Донорська кров, яка дає позитивну  реакцію знищується.

 

 

Список літератури

 

 

 Рубрика:  медицина, здоровье

 Дата добавления:   28.7.2003

Кол-воскачиваний:   515

HTML (5K)

RTF (8K)

 Всю коллекциюрефератовсмотритездесь