При огляді встановлене помутніння рогівок  очей. Спостерігається витікання  з очей –сльози. Зіниці дещо розширені, погляд безпорадний. Реакція на рух руки відсутня.

     Пальпація вушних раковин безболісна. У зовнішньому  слуховому проході незначне скупчення  сірки, ушкоджень немає. На звуковий подразник корова реагує погано, в'яло.  

     6. Органи руху.

     Корова весь час лежить. Спроби встати закінчуються безрезультатно.  

     7. Нервова система.

     Тварина слабо реагує на зовнішні подразники. Корова пригнічена. Спостерігається  посмикування окремих м'язових груп тулуба і кінцівок. Глибокі і поверхневі рефлекси збережені. Пальпебральный рефлекс відсутній. Болюча чутливість не порушена.

     8. Молочна залоза

     Форма молочної залози чашоподібна. Шкіра  молочної залози малорухлива, слабоеластична, не пігментована.

     Вим'я  щільної консистенції, вени сильно ін’єковані. При пробному здоюванні молоко виділяється в невеликій кількості, яскраво рожевого кольору.

     Температура симетричних долей на дотик не однакова. Надвименні лімфатичні вузли  нерухливі, гладкі, щільні, болісні, мають  температуру вище оточуючих тканин.

Дослідження вмісту молочної залози по долям до доїння. 

 

     Дослідження проби відстоювання.

     При дослідженні проби відстоювання було встановлено субклінічну форму  маститу в інших частках молочної залози,- наявність слизу і жовтуватого осаду.

ДАНІ  ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОНИ ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

 

     Ознаки  хвороби з'явились на третю добу після отелу.

     Корова  лежить з підігнутими кінцівками. Загальна температура тіла підвищена. Виділяються сльози. Рогівка підсохла і помутнівша. Рот напіввідкритий.

     Акт ковтання припинений. Перистальтика  відсутня. У прямій кишці виявляються  сухі, щільні калові маси. Сечовий міхур  переповнений. Розвивається тимпанія. Дихання уповільнене, хрипле (западання  язика і накопичення слини ).

     Вим'я  збільшене у обємі, особливо її права  передня частка. При здоюванні  з останньої виділяється молоко водянистої консистенції, червонуватого  кольору, з домішками казеїну. Непігментована шкіра вимені вкрита червоними плямами, місцева температура підвищена. Молочна залоза сильно болюча на дотик. Лімфатичні вузли сильно збільшені.

     Вени  вимені сильно ін'єковані. Температура  тіла 39.8 ºС.

ДІАГНОЗ

      Діагноз встановлюється на підставі аналізу  даних анамнезу та клінічних ознак.

ПРОГНОЗ

     Оскільки  господар одразу звернувся по допомогу, то лікування було зроблено вчасно.

     Таким чином, прогноз сприйнятливий, 90% хворих корів при вчасному втручанні  одужують.

Лікувальний лист

ЕПІКРИЗ

Методи  діагностики захворювань молочної залози

      Клінічне  дослідження тварин на захворювання молочної залози розпочинають із збирання анамнезу, загального дослідження тварини. Потім проводять повне здоювання  і ще раз досліджують молочну  залозу.

      Збираючи  анамнестичні дані, довідуються про  час та перебіг останніх родів, рівень годівлі й утримання тварини під час вагітності, перед виникненням захворювання та під час нього; тривалість сухостійного періоду; статеву циклічність після родів; час появи захворювання та його ознаки; молочну продуктивність тварини в попередню лактацію та до захворювання; спосіб її доїння; стан молочної залози у попередній лактації; зміни якості молока у зв'язку із захворюванням тварини; поширення в господарстві (на фермі, в череді) захворювань молочної залози та інших хвороб.

      Загальне дослідження тварини проводять за прийнятою схемою (вимірюють температуру тіла, визначають пульс, інтенсивність дихання, характер румінації, досліджують стан статевих органів то-що. Під час дослідження молочної залози застосовують методи огляду та пальпації. Оглядаючи вим'я ззаду та збоку, звертають увагу на його розмір і форму, симетричність його половин, розмір та В форму дійок, на колір шкіри, наявність на них подряпин, саден. Прикладаючи руку зворотним боком долоні спочатку до передніх, а  потім до задніх часток вим'я, визначають місцеву температуру. Почергово пучками пальців захоплюють кожну дійку біля її основи,  натягують її і промацують до верхівки; розкочуючи її між пальцями, і визначають стан цистерни, стінок і сфінктера дійки; встановлюють легкість видоювання молока з кожної дійки, товщину та однорідність молочної цівки; поставивши пальці однієї руки між половинами вим'я і натискаючи пальцями іншої руки в різних місцях поверхні досліджуваної чверті, промацують її. Так само промацують інші чверті.

      Нормальне вим'я має ніжну еластичну шкіру, яка легко збирається у складки. Його паренхіма пружноеластична, неболюча, особливо після видоювання; при промацуванні відчувається часточко-ва структура. Пальпацією задньої поверхні вим'я знаходять  основу задніх чвертей і в складці шкіри над нею лімфатичні вузли, промацують їх. Зазвичай вони рухомі, неболючі, щільні.

      Закінчуючи  дослідження вим'я, здоюють з кожної чверті у заглиблення пластинки, на сіточку або в окремі пробірки невеликі порції молока і оглядають  їх, звертаючи увагу на колір, запах, консистенцію, наявність домішок, згустків та ін.

      Якщо  проведене дослідження не дало змоги  встановити точний діагноз, його повторюють у такій самій послідовності  після повного здоювання усіх часток вим'я або застосовують спеціальні проби на мастит (при підозрі на субклінічний мастит).

Лабораторні методи діагностики  маститу

Виявлення домішок у молоці. Після видалення  з частки 2-3 мл молока здоюють невелику порцію його у бактеріологічну чашку  або пробірку (пластинку із заглибленнями). При легкому похитуванні пробірки можна побачити в молоці домішки крові, пластівці або згустки казеїну. Ще краще використати для цього спеціальну чашку чи банку із вмонтованим у неї темним ситечком. Пропустивши молоко крізь ситечко чи марлю, можна побачити на них домішки.

      Визначення  реакції молока. Нормальне молоко має слабко-кислу реакцію (рН 6,3 - 6,9; 16 - 18° Тернера). При захворюваннях  молочної залози (найчастіше при маститах) реакція молока зміщується у лужний бік. Подібні зміни можна виявити  за допомогою різних індикаторних проб.

      Бромтимолова  проба. Беруть спеціальну паперову індикаторну картку з нанесеними на ній чотирма кружечками, що просочені індикатором, і здоюють на кожний по 2 — 3 краплі молока з кожної частки вим'я, спостерігаючи за змінами його кольору. При кислій реакції молока кружечок набуває жовтого або жовто-зеленого кольору, а при лужній — зеленого або синьо-зеленого. Слід пам'ятати, що при проведенні цієї реакції безпосередньо на фермі, особливо в непровітреному приміщенні, із значним нагромадженням аміаку, ця реакція може бути позитивною навіть у здорових тварин.

      Проба з фенолротом. Якщо немає карток, можна користуватися молочно-контрольними пластинками. Видоюючи в кожну ямку по 2 — 5 крапель секрету з відповідних часток вим'я і додаючи до них стільки ж фенолроту або 0,2 %-го розчину бромтимолового синього на 65 %-му спирті, стежать за зміною кольору: молоко із здорових часток забарвлюється в жовтуватий колір, а із хворих — у зелений або синій.

      Визначення  кількості клітин у молоці. В нормальному молоці корів з 1-го по 7-й місяць лактації містяться лейкоцити (до 500 тис. у 1 мл), лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. У молозиві та перед запуском корів вміст лейкоцитів у молоці значно збільшується, а при захворюванні на мастит — у 5 — 10 разів. Кількість лейкоцитів у молоці можна визначити за допомогою лічильної камери або спеціально виготовлених мазків, або за одним із наведених нижче непрямих методів.

      Лейкоцитарна  проба. У центрифужну градуйовану пробірку із звуженим кінцем вливають 10 мл молока і центрифугують його 5 хв при 2 тис. об/хв. У молоці із здорових часток вим'я осад буває нижче однієї поділки, а від хворих на мастит корів — близько 1 і вище. Зробивши з осаду мазок і зафарбувавши його за Грамом, розглядають його під мікроскопом. У молоці хворих на мастит корів помітні мікроби, лейкоцити, гнійні тільця.

      Проба Уайтсайда. У пробірку вливають 5 мл молока, додають 2 мл 4 %-го розчину їдкого натру і добре змішують. Ще краще робити пробу на молочно-контрольній пластинці, змішуючи у її заглибинах по 1 мл молока з досліджуваних часток і по 0,2 мл 4 %-го розчину їдкого натру. За збільшеної кількості клітин у молоці (понад 500 тис. в 1 мл) суміш протягом 20 — 30 с стає желеподібною, а коли їх мало — залишається гомогенною.

      Визначення кількості лейкоцитів. Беруть чисте предметне скло і за допомогою воскового олівця обводять на ньому квадрат 2x2 см. Користуючись мікропіпеткою, наносять на нього 0,01 мл добре змішаного секрету з досліджуваної частки, роблять із нього мазок, фіксують його спиртом-ефіром чи метиленовим спиртом і фарбують 1 %-ним водним розчином метиленового синього (2-3 хв). Підраховують кількість лейкоцитів у 15 полях зору мікроскопа і виводять із добутих чисел середнє арифметичне. Користуючись об'ектив-мікрометром, визначають постійну площу поля зору мікроскопа. Тоді, визначивши кількість лейкоцитів в 1 мл секрету, перемножують середню кількість лейкоцитів в одному полі зору на 100 (1 мл : 0,01) і на показник відношення площі поля зору мікроскопа до площі обведеного на предметному склі квадрата (400 мм2), яке в даному випадку становить (400 : 0,02) = 20 000. В 1 мл молока здорових чвертей вим'я звичайно міститься до 500 000 лейкоцитів; при маститах їх кількість зростає.

      Проба з бензидином (для виявлення у молоці пігментів крові). Вносять у пробірку 5 мл 3 %-го розчину перекису водню і 2 мл насиченого розчину бензидину на льодовій оцтовій кислоті й добре збовтують. Додають 2-10 крапель досліджуваного молока. Якщо суміш зафарбовується спочатку в зелений, а потім у темно-синій колір реакцію вважають позитивною, і навпаки,—при світлій суміші з блідуватими пластівцями на дні — негативною.

Проба з маститдіагностом. Змішують у пробірці на молочно-контрольній пластинці  однакові об'єми молока та маститдіагносту (води дистильованої 100 мл, сульфанолу 30 г, триполіфосфату 5, бромтимолового синього 0,02 г, 1 %-го розчину розолової кислоти 0,5 мл). Поява в суміші щільної желеподібної тягучої маси, рідше — слизу чи згустку вважається позитивною реакцією на прихований мастит.