Геморагічний мастит

      Проба з мастидином. Змішують у пробірці або на молочно-контрольній пластинці по 1 мл досліджуваного молока і 1 мл 2 %-го розчину мастидину. Темно-бузковий або фіолетовий колір суміші та желеподібний згусток вважаються позитивною реакцією, а світло-бузковий — негативною. Однак результати потрібно підтвердити пробою відстоювання.

      Проба з димастином (за В. І. Мутовіним). Змішують у пробірці чи в ямочці молочно-контрольної пластинки по 1 мл досліджуваного молока і 5 %-го водного розчину димастину. Малиновий колір суміші та чіткий желеподібний згусток у ній, який можна вигорнути паличкою, свідчать про позитивну реакцію (+), тоді як нормальне молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустку — негативна реакція (-).

      Проба на хлориди. В нормальному молоці міститься 0,08 -0,14 % хлоридів, при маститах їх кількість збільшується, що можна виявити такою пробою: беруть штатив з пробірками і вносять у кожну з них по 5 мл 1,5 %-го розчину срібла нітрату і 2 краплі 10 %-го водного розчину калію хромату. Додають у кожну пробірку по 1 мл молока з досліджуваних часток вим'я і добре змішують. При появі жовтого забарвлення реакцію вважають позитивною.

Необхідно відмітити невисоку чутливість проб Уайтсайда, лейкоцитарної, бензидинової, на хлориди, на вміст лейкоцитів.

      Проба відстоювання. Використовують для дослідження молока корів, що дало позитивну реакцію на димастин і мастидин. Наливають у пробірки в кінці доїння по 10 мл досліджуваного молока і залишають їх на 16 - 48 год при температурі 6 - 8 °С для відстоювання. У молоці від здорових корів за цей час утвориться шар вершків товщиною 5 мм і більше, тоді як у водянистому молоці від корів із субклінічним маститом він буде меншим, у ньому може бути слиз, кремовий або жовтий осад.

      Бактеріологічне дослідження молока дає змоіу уточнити причину маститу й вибрати найкращі засоби лікування. Для взяття проби молока у корови обмивають вим'я, нижню черевну стінку і внутрішні поверхні стегон. Протирають дійки, особливо їх верхівки, спиртовим тампоном. Миють і обробляють спиртовим тампоном свої руки. Здоюють перші цівки молока з досліджуваної частки в окремий посуд. Потім здоюють 10-15 мл молока в стерильну пробірку. Закривають її стерильним корком, охолоджують і відправляють у лабораторію для бактеріологічного дослідження.

      Визначення  лізоциму (мурамідази). Обмивають вим'я, висушують його рушником, дезінфікують шкіру дійок 70 %-м спиртом і з кожної частки в кінці доїння вносять у стерильні пробірки по 5 мл паренхімного молока. Беруть чотири чашки Петрі з МПА (по одній на кожну частку) і висівають у них по 0,1 мл розріджену фізіологічним розчином у співвідношенні 1 : 10 000 добову бульйонну культуру золотистого стафілокока (молочна гілка). Рівномірно розподіляють висів по поверхні агару і залишають на 1 год. Після цього в агарі кожної чашки роблять по 4 - 6 ямочок діаметром 10 мм і за допомогою стерильної мікропіпетки вносять у кожну ямку по 0,1 мл молока. Витримують чашки протягом 18 год при кімнатній температурі (18 - 22 °С), після чого переносять їх у термостат на 5 - 6 год. При наявності у молоці лізоциму М навколо ямок гальмується ріст стафілококів у вигляді кільця. Щоб визначити титр лізоциму, вимірюють діаметр кільця гальмування росту мікроба. Якщо діаметр кільця менше 14 мм — молоко від хворої корови; 14 - 16 мм — сумнівне; вище 16 мм — молоко доброї якості.

Клінічна  діагностика маститу  у корів

      За  А. П. Студенцовим, за характером запального процесу розрізняють такі форми  маститу: серозний, катаральний (із катаром  цистерни й молочних ходів та катаром  альвеол), фібринозний, гнійний (до якого відносять гнійно-катаральний, абсцес вим'я і флегмону вим'я), геморагічний, специфічні мастити (ящур вим'я, актиномікоз і туберкульоз вим'я).

      Геморагічний  мастит (mastitis haemorrhagica) — гостре запалення вим'я з крововиливами в проміжну тканину, альвеоли та молочні протоки, що виникає звичайно в перші дні після родів як ускладнення серозного або катарального маститів, рідше — ретику-лоперитоніту, травматичного перикардиту чи інших захворювань. Ознаки: пригнічення тварини, зниження або відсутність у неї апетиту, зменшення молочної продуктивності, підвищення температури тіла до 41 °С. Уражена частка, а то й усе вим'я збільшені в об'ємі, на його шкірі виступають червоні плями, воно гаряче, болюче, надвим'яні лімфатичні вузли збільшені. Молоко з уражених часток червонувате, із згустками казеїну.

Загальні  принципи лікування  маститів у корів.

При лікуванні  корів, хворих на мастит, керуються  такими принципами:

• чим раніше застосувати лікування, тим воно ефективніше;
• хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння, уражені частки вим'я видоювати в останню чергу в окремий посуд і знищити видоєний секрет та знезаразити посуд;
• добрі результати можна одержати лише при комплексній етіотропно-патогенетичній терапії;
• перед проведенням будь-якої лікувальної процедури вим'я слід помити теплою водою з милом і висушити рушником;
• потрібно поліпшити умови утримання та догляду тварини, обов'язково змінити її раціон — вилучити з нього соковиті корми та обмежити водопій;

при лікуванні  тільних корів, особливо під час  запуску та сухостою, потрібно бути дуже обережним з дозуванням лікарських препаратів та застосуванням інших процедур. 

      Принципи  лікування корів при геморагічному  маститі такі самі, як при інших  формах маститу. Основну увагу тут  приділяють етіотропно-патогенетичній терапії. Виходячи з патогенезу захворювання, поліпшують тварині умови утримання та догляду, вносять відповідні зміни в раціон годівлі, застосовують обережні часті здоювання, бажано з попереднім введенням окситоцину або пітуїт-рину підшкірно (5-6 мл) чи внутрішньовенно 3-4 мл у розчині глюкози. Роблять щоденні протягом 2-3 днів внутрішньовенні ін'єкції 10 %-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату (100-150 мл), краще разом з 40 %-м розчином глюкози, внутріш-ньоцистернальні введення антимікробних засобів (мастисан, масти-кур, мастицид, розчини антибіотиків та ін.), втирають у шкіру вим'я протизапальні мазі; роблять новокаїнові блокади, дають тварині сечогінні та послаблюючі засоби та застосовують інше симптоматичне лікування.

      Ефективність  проведеного лікування контролюють за допомогою експрес-проб на мастит та бактеріологічних досліджень молока через 5-7 днів після закінчення курсу терапії, а також постійного спостереження за хворими тваринами. У лікуванні субклінічних маститів дотримуються загальноприйнятих принципів та схем, застосовуючи передусім часті здоювання, масаж, теплові процедури, введення антимікробних суспензій, втирання протизапальних мазей, новокаїнові блокади.

      Блокада зовнішнього соромітного, з'єднувальних  гілок клубово-пахового та пограничного симпатичного стовбура (за Б. А. Башкіровим; риc 1)

      Відповідно  оброблять ділянку тіла між поперечними  відростками 3-го і 4-го поперекових  хребців і, ввівши голку на відстані 7 - 8 см від середньої лінії тулуба під кутом 55 - 60° до середньої площини тулуба, заглиблюють її на 6 - 9 см, поки вона не доторкнеться до тіла хребця. Потім, змістивши її дещо вбік (на 2-5 мм), вводять 80 -100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду.

Рис 1. а  – місце уколу; б – положення голки 

      У хворих на мастит корів у період запуску та сухостою ретельно щоденно  видоюють уражені чверті вим'я і  вводять внутрішньоци-стернально мастикур, мастисан А, Б, Е, біцилін-1, 2, 3, дифурол  А, мастаерозоль та інші препарати в  поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання патологічного секрету 2 %-м розчином дезмолу, 70 %-м

денатурованим спиртом, 1 %-м розчином хлораміну  чи 5 %-м спиртовим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового каналу лейкопластиром чи нанесення антисептичного плівкового покриття (В. С. Бриль). 

      Список  використаної літератури 

1. Абуладзе К.И., Данилевский В.М., Веселова Т.П., и др. Ветеринарная рецептура с основами терапии и профилактики.- Москва, Агропромиздат, 1988.-С.211-212.

2. Ветеринарна фармакологія / Г.О. Хмельницький, В.С. Хоменко, О.І. Канюка.- Харків: Вид.-комер.підприємство «Паритет» ЛТД, 1995.-480с.

3. Довідник лікаря ветеринарної медицини / П.І. Вербицький, П.П.Достоєвський, В.О. Бусол та ін., За ред. П.І. Вербицького і П.П. Достоєвського.-К.: Урожай, 2004.-1280с.

4. Кононова Г.А. Вет.акушерство и гинекология., Л.: Колос, 1977.- 655с.

5. Логвинов Д.Д. Ветеринарное акушерство и гинекология.-Киев, Урожай,1964.-С.267-272.

6. Лочкарев В.А. Лечение коров при родильном парезе. //Ветеринария.-1991.-N8.-С.45.

7. Лысенко Б.Ф. Профилактика послеродового пареза. //Ветеринария.- 1982.-N10.-С.40-41.

8. Мирон Н.И. Из практики акушерства.//Ветеринария.-1983.-N10.-С.62.