Защита ветеринарной клиники

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя; крім того, вздовж узбережжя та в акваторіїЧорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря. Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальні збитки від впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992 pp.) складають 520—600 млн. гривень.

Масові інфекційні захворювання та отруєння людей

Серед інфекційних захворювань найбільше поширені на території України дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, кір, епідемічним паротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. В країні широко розповсюджені активно діючі природні осередки багатьох небезпечних інфекцій — туляремії (у 23 областях), лептоспірозу (у всіх регіонах), сибірки (у 16 областях), лихоманки Ку (у 9 областях), кліщового енцефаліту (у 8 областях), геморагічної пропасниці з нирковим синдромом (у 10 областях), вірусу Західного Нілу (у 7 областях), Каліфорнійського енцефаліту (у 7 областях), вірусу Укуніємі (у 6 областях). Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалу псевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Лайма та інших природно-вогнищевих інфекцій. За розрахунковими даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вірогідна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні до 2000 року досягни 200000 осіб. Існує проблема створення бази для забезпечення медичної, соціальної допомоги цим хворим, що теж потребує значних витрат. З огляду на інтенсифікацію міжнародних сполучень України у тому числі з країнами, де розповсюджені вищезазначені хвороби існує реальна повсякденна загроза їх занесення на територію держави.

6. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Одним з основних завдань цивільної оборони України є організація життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, структурними підрозділами у їх складі, що безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків надзвичайних ситуацій. Головними заходами є: надання житла; організація харчування; забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності; медичне обслуговування і т. п.

Заходи щодо забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей. Він включає: управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій; захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха; забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності; захист продовольства, харчової сировини, фуражу, водних джерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення); житлове забезпечення і працевлаштування; комунально-побутове обслуговування; медичне обслуговування; навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій; розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження; санітарну обробку; знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції; підготовка сил та засобів та ведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження; забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах; заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші заходи.

Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб людей

Заходами життєзабезпечення населення, які спрямовані на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є: тимчасове розосередження громадян в безпечних районах; організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення, при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт; організація забезпечення населення одягом, взуттям товарами першої необхідності; організація надання фінансової допомоги потерпілим; забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення. Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів їх проживання. Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або розноситься в термосах до місць розташування формувань (людей). Кухні, термоси та інше, в якому перевозилася (переносилась) їжа, старанно дезактивуються і розкриття їх дозволяється тільки після дозиметричного контролю.

Стихійні лиха та небезпечні природні явища

Виникнення надзвичайних ситуацій часто характеризується загрозою для життя або нормальних умов життєдіяльності великої кількості людей, а також масовими людськими втратами, руйнуванням матеріальних цінностей за короткий час. До таких надзвичайних ситуацій відносяться стихійні лиха. Надзвичайні ситуації природного характеру є прямим наслідком особливо небезпечних явищ, під якими розуміють будь-які зміни оточуючого природного середовища, котрі загрожують життю людини, різко ускладнюють його господарську та іншу діяльність.

Протисельові гідротехнічні споруди поділяють на три класи: сельорегулюючі, сельорозподільні, сельоутримуючі. Сельорегулючі гідротехнічні споруди за своїм призначенням поділяються на чотири групи: сельопропускні, сельонаправляючі, сельоскидаючі і сельовідбійні. Сельорозподільні гідротехнічні споруди (щільові запруди, тросові сельорізи і сельозагородження) пристосовують для утримання розрахункового пропуску маси великої і малої франції сельового потоку. Сельоутримуючі гідротехнічні споруди за своїм призначенням поділяються на дві підгрупи: глухі і з отворами. Сельоутримуючі глухі гідротехнічні споруди (греблі, котловани, обваловка) і призначаються як для затримки як сельових потоків, так і для інших видів стоку. Снігові заноси. Снігові заноси утворюються під час інтенсивного випадання снігу. При великих хуртовинах та буранах снігові заноси можуть виникати на значних територіях, тимчасово паралізуючи роботу залізничного та автомобільного транспорту, порушуючи нормальну життєдіяльність селищ і міст. Як правило, снігові заноси не мають катастрофічногохарактеру. При ретельній організації боротьби з ними негативний вплив можна швидко локалізувати. Ерозія. Ерозія (лат. erosio — роз'їдання) — процес руйнування гірських порід і ґрунту водним потоком. Водна ерозія ґрунту проявляється на схилах, де стікає дощова або тала вода. Вона поділяється на площинну (порівняно рівномірний змив ґрунту), струйчасту (утворення неглибоких вимоїн) і глибоку (розмив потоками води ґрунту і гірських порід.

За узагальненими даними наукових установ, недобір урожаю на слабозмитих ґрунтах досягає 10-20%, на середньозмитих — 30-50%, на сильнозмитих — 60-80%. Різними формами ерозії в Україні охоплено близько 20 млн. га ріллі з 34,2 млн. га орної землі (59%). Ці втрати повністю залежать від сумлінного ставлення людей до землі. Ще небезпечнішою є лінійна ерозія, якою охоплені високогірні, горбисті та гірські території. Лінійний розмив руйнує не тільки ґрунт, але і самий природний комплекс. Утворення ярів (іноді глибиною 30-40 м і довжиною понад 10-15 км), що часто формують цілі яскраво-балочні системи, вилучає з обігу величезні площі сільськогосподарських земель. Площа вилученої з обігу ріллі перевищує площу самих ярів у 2-3 рази. У місцях розвитку ярів знижується рівень ґрунтових вод, землі стають непридатними для шляхового, житлового та промисло­вого будівництва. Найбільш девастовані лінійною ерозією ділянки в науковій літературі дістали назву «бадленд» (погані землі). Рекультивувати такі землі на сучасному рівні науки та техніки практично неможливо або дуже дорого. Для боротьби з ерозією використовують: організаційно-господарські заходи, що передбачають організацію території господарств, зміну їх кордонів і виробничих підрозділів, встановлення відповідної структури сільськогосподарських угідь, посівної площі і інші заходи, що перешкоджають подальшому розвитку ерозійного процесу; комплекс агротехнічних заходів може включати такі заходи по боротьбі з водною ерозією: обробка полів поперек схилу, контурне орання, кротування і щілювання ріллі, переривисте боронування зябу, залужування, посадка та висів багатолітніх насаджень; гідротехнічні споруди, що здійснюють прямий вплив на поверхневий стік і є найбільш ефективними заходами боротьби з водною ерозією. Водоскидаючі споруди включають в себе: перепади, швидкотоки, консольні, шахтні і трубчасті водоскиди.