Адмiнiстративно-правове регулювання дiяльностi правоохоронних органiв у сферi надання адмiнiстативних послуг

Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ  УКРАЇНИ

Національний університет  біоресурсів 
і природокористування України

 

На правах рукопису

 

 

1. Шапоренко Михайло Миколайович

 

УДК 342.98 +351.811

 

2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

 

 

12.00.07 – адміністративне  право і процес;

фінансове право; інформаційне право

 

Дисертація  на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

 

 

Науковий керівник:

Діхтієвський  Петро Васильович,

доктор юридичних  наук, професор

 

 

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 12

1.1. Поняття та ознаки адміністративних послуг, сутність правовідносин щодо їх надання 12

1.2. Класифікація адміністративних послуг, характеристика їх видів. 49

Висновки  до розділу 1 58

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ 62

2.1. Правове регулювання повноважень суб’єктного складу правовідносин у сфері надання адміністративних послуг 62

2.2. Місце правоохоронних органів у системі суб’єктів сфери надання адміністративних послуг  78

2.3. Діяльність правоохоронних органів з надання адміністративних послуг як об’єкт правового регулювання 93

Висновки  до розділу 2 117

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ 120

3.1. Організаційно-правові проблеми діяльності правоохоронних органів з надання адміністративних послуг 120

3.2. Шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг 147

Висновки  до розділу 3 169

ВИСНОВКИ 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ДОДАТКИ 199

ВСТУП

Актуальність  теми. Послуги органів державної влади виступають одним з інструментів задоволення життєво необхідних потреб суспільства і законних інтересів громадян. Відповідно до головних засад демократичної, соціальної, правової держави виконавча влада має створювати умови для реалізації прав і свобод громадян, мінімізуючи своє втручання в суспільне життєзабезпечення. У цьому напрямку соціальний підхід знайшов своє відображення у виникненні інституту адміністративних послуг, тобто послуг, які співзвучні головним завданням державних органів та надаються населенню на платній чи безоплатній основі. Основні засади формування нової природи таких взаємовідносин держави та громадянина – надання послуг, завдяки яким діяльність державної влади спрямовується на задоволення потреб особи й суспільства, започаткувала адміністративна реформа. Таким чином, діяльність владних інститутів спрямована на зміну змісту та форми впливу органів державної влади на суспільні процеси, забезпечення переходу до обслуговування громадян та юридичних осіб у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності.

Важливу складову в системі органів державної  влади, що потребує реформування на шляху реалізації ідеї сервісної держави, становлять правоохоронні органи. Адже спектр та характер адміністративних послуг, що надають ці органи, по-перше, охоплюють майже усі сфери суспільного життя, по-друге, вказують на їх потребу з боку юридичних та фізичних осіб. Водночас, масові нарікання населення на цю сферу роботи правоохоронців свідчать про загальне незадоволення якістю надання цих послуг. Таке явище є недопустимим.

Цей напрям реформ знайшов своє підтвердження в  установчих, відправних нормативних актах. Так, нова ідеологія функціонування державної влади як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання адміністративних послуг запроваджується під час проведення заходів адміністративної реформи, передбачених Концепцією адміністративної реформи в Україні, затвердженою Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98. З метою подальшого реформування діяльності органів державної влади у сфері адміністративних послуг було розроблено Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р.

Водночас поступове  формування ефективно діючої системи  адміністративних послуг правоохоронних органів має здійснюватися на ґрунті удосконалення сфери публічних послуг загалом та потребує нормативного врегулювання основних системоутворюючих складових, а саме: закріплення єдиного порядку та визначення критеріїв якості їх надання, чітке розмежування й обґрунтування форм оплати таких послуг, встановлення відповідальності посадових осіб за несвоєчасне та неналежне обслуговування заявника тощо.

Безумовно, реалізації зазначеному має передувати наукове  підґрунтя. У сучасній правовій науці  й теорії управління вчені при  дослідженні сфери адміністративних послуг здебільшого приділяють увагу вивченню її загально-теоретичних питань. У наукових джерелах висвітлено окремі аспекти діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування з надання публічних послуг. Серед провідних фахівців з означеної проблематики, чиє наукове надбання стало методологічною основою дисертації, варто назвати: В. Б. Авер’янова, О. М. Бандурку, Л. В. Бесчастнову, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, С. М. Гусарова, П.В. Діхтієвського, В. С. Долечек, А. Ю. Жуковську, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, Т.О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В. В. Копєйчикова, О. В. Кузьменко, В. І. Курила, В. В. Маркіна, А. В. Нестерова, О. В. Осташкова, Г. М. Писаренко, Б. Г. Савченка, В. М. Сороку, В. Л. Тамбовцева, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомирова, О.Є. Шастітка та ін.

Натомість серед  широкого спектру системи правоохоронних органів України, що наділені повноваженнями з надання адміністративних послуг, науковцями-адміністративістами досліджено лише незначний її фрагмент. Відмітними у цьому контексті є розробки присвячені нормативно-правовому та організаційному удосконаленню діяльності органів внутрішніх справ у працях таких учених, як В. В. Галунько, Д. С. Денисюк, І. В. Дроздова, О. О. Сосновик, В. М. Циндря та ін. Питання ж діяльності інших правоохоронних органів у статусі суб’єктів надання адміністративних послуг нині не набули достатнього ступеня вивченості, а розглядаються лише дотично. Крім того, у правовій науці відсутні й комплексні дослідження, предмет вивчення яких би становила система правоохоронних органів у сфері адміністративних послуг.

Отже, на нинішньому етапі розвитку вітчизняної правової науки розроблення положень щодо правового регулювання відносин у сфері надання правоохоронними  органами адміністративних послуг значною мірою є новим напрямом наукового пошуку, що має врахувати реалії сьогодення та закріпити єдині концептуальні організаційно-правові засади означеної діяльності. Це вимагає вивчення в межах єдиного комплексного монографічного дослідження досягнень української науки в галузі теорії управління, адміністративного, фінансового та цивільного права, узагальнення практики та правового досвіду, аналізу й використання міжнародного та зарубіжного законодавства, що й зумовлює вибір теми та актуальність дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696), а також відповідно до основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі гуманітарних наук на 2009–2013 рр., затверджених наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України від 26 листопада 2009 р. № 1066/609 (пп. 4.4.2.1, 4.4.2.2). Проблематика дослідження безпосередньо пов’язана з науковим забезпеченням реалізації мети Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р. та виконання Плану заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1076-р. Тема дисертації затверджена Вченою радою навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України 27 листопада 2008 р. (протокол № 3).

Мета  і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у визначенні стану правової регламентації діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг, а також у розробленні науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства в окресленій сфері та практики його застосування.

Досягнення  мети зумовило необхідність вирішення  таких задач:

• розкрити правову природу поняття «адміністративні послуги» та сформулювати авторське його визначення з позиції адміністративного права;
• визначити сутність правовідносин, що виникають з приводу надання адміністративних послуг;
• здійснити класифікацію адміністративних послуг, що надаються правоохоронними органами;
• проаналізувати правосуб’єктність учасників правовідносин у сфері надання адміністративних послуг та визначити напрями удосконалення правової регламентації змісту цих правовідносин;
• узагальнити доктринальні й нормативні підходи до визначення поняття «правоохоронні органи», на підставі чого сформулювати власну його дефініцію, а також виокремити коло таких органів, що надають адміністративні послуги;
• виявити та розкрити ознаки діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг та надати авторське визначення поняття такої діяльності;
• охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення й організації діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг;
• визначити сутність контролю за діяльністю правоохоронних органів з надання адміністративних послуг;
• розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення й організації діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг.

Об’єктом  дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративних послуг.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг.

Методи  дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові принципи та дослідницькі методи, які ґрунтуються на вимогах об’єктивного й усебічного аналізу процесів та явищ, що виникають при практичному впровадженні діяльності правоохоронних органів з надання адміністративних послуг. Провідним серед таких методів є загальнонауковий діалектичний метод, що надав можливість дослідити порушені в роботі питання в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правових норм у сфері, що є предметом дослідження.

Застосування  методів аналізу і синтезу  та логіко-семантичного методу при аналізі доктринальних поглядів учених щодо визначення базових правових категорій слугувало поглибленню розуміння понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.1, 2.3), виокремленню повноважень основних правоохоронних органів щодо надання адміністративних послуг (підрозділ 2.3). Історико-правовий метод дав змогу розглянути запровадження та розвиток діяльності державних органів у сфері надання адміністративних послуг (підрозділ 1.1). За допомогою методу системного аналізу досліджено правове регулювання як єдине ціле (підрозділ 2.3), а також суб’єктний склад правовідносин у сфері надання адміністративних послуг (підрозділ 2.1). Завдяки методу прогнозування дисертантом здійснено спробу визначити основні перспективи подальшого розвитку в цій галузі, вироблено рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства і правозастосовної практики (розділ 3).

Дисертантом застосовано  також й інші наукові методи, наприклад, формально-юридичний метод –  при дослідженні вітчизняного й  зарубіжного законодавства у сфері адміністративних послуг; класифікації та групування – при формуванні видів адміністративних послуг; статистичний метод тощо.

Нормативну  основу дисертації становить національне законодавство України, що регламентує діяльність правоохоронних органів у сфері надання державних адміністративних послуг, а також законодавчі акти окремих зарубіжних держав.

Емпірична база дослідження – відомості офіційної статистичної звітності Державного комітету статистики України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2006–2011 рр., а також матеріали узагальнення їх практичної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням правового регулювання діяльності правоохоронних органів з надання адміністративних послуг.

У результаті проведеного  дослідження обґрунтовано та сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:

вперше:

• систематизовано адміністративно-правові норми, що регулюють правовідносини у сфері надання правоохоронними органами адміністративних послуг;
• визначено сутнісні ознаки діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг та сформульовано дефініцію цього виду діяльності, як специфічного виду управлінської діяльності, що має організуючий та виконавчо-розпорядчий характер, полягає у виконанні завдань з видачі адміністративних актів з метою встановлення і реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також забезпечує шляхом надання адміністративної послуги практичне виконання правозастосовної функції в результаті прийняття правозастосовних адміністративних актів;
• комплексно доведено, що діяльність правоохоронних органів з надання адміністративних послуг є формою забезпечення виконання правозастосовної функції правоохоронних органів;
• на дисертаційному рівні визначено систему правоохоронних органів, що задіяні у процесі надання адміністративних послуг як суб’єкти правозастосовної діяльності. Зокрема це: органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державної податкової служби України, Державної прикордонної служби України.