Класифікація адміністративно-правових норм

е) норми, що встановлюють права і обов’язки громадян у  сфері виконавчої і розпорядчої діяльності держави, у тому числі адміністративну відповідальність за порушення громадянами своїх обов’язків. Це право на об¢єднання в політичні партії і громадські організації, право на внесення пропозицій щодо поліпшення діяльності органів управління тощо.

2. За адресами  або суб’єктами 

– адресовані органам  державно-виконавчої влади;

– адресовані іншим  державним виконавчо-розпорядчим  органам;

– адресовані державним  службовцям;

– адресовані державним  підприємствам, закладам, організаціям;

– адресовані недержавним  об¢єднанням, підприємствам, закладам;

– адресовані громадянам.

Наприклад, міністерства та інші центральні органи державної  виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об¢єднання, а також громадяни, яким у встановленому порядку надано право виготовляти, придбавати, зберігати, перевозити і використовувати предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система, повинні забезпечити її належну охорону і правильне використання у господарській діяльності.

3. За формою  припису: 

зобов’язуючі (приписні) – ці норми зобов’язують здійснювати  певні дії при виникненні передбачених ними умов. Наприклад, під час прийому  на роботу організація зобов’язана видати наказ; у разі одержання скарги громадянина орган управління зобов’язаний розглянути її в певний термін; для здійснення певних видів діяльності підприємства зобов’язані одержати ліцензію; підприємства, заклади, організації зобов’язані подавати податковим органам звіти за встановленою формою тощо;

Заборонні –  ці норми забороняють вчинення тих  чи інших дій в умовах, які нею  визначені. Заборони можуть мати або  загальний, або спеціальний характер. Наприклад, заборона вчиняти дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, є загальною, а заборона міліції застосовувати спеціальні засоби щодо неповнолітніх – спеціальною;

Повноважні (дозвільні, диспозитивні) – ці норми уповноважують  адресата (або дозволяють йому) діяти  в рамках вимог норми за своїм розсудом, проте підкоряючись правовому режиму, який нею встановлено. Фактично ці норми надають адресату вибір: або чинити певні дії, або не чинити їх. При цьому слід мати на увазі, що конкретний юридичний зміст цих норм залежить від особливостей їх адресата. Якщо адресатом адміністративно-правових норм є державні виконавчі органи (або є їх посадові особи), то ситуація, не змінюючись по суті, набуває особливе юридичне забарвлення.[3]

Так, громадянину  надається можливість самостійно вирішувати питання реалізації свого права на скаргу. Він може, на свій розсуд, подати або не подати скаргу на неправомірні дії посадових осіб.

Аналогічним чином  такі норми регулюють компетенцію  підприємств, надаючи можливість вибирати той чи інший вид діяльності. Однак, якщо вибір зроблено, то підприємство повинно функціонувати у певному правовому режимі. Так, адміністративно-правовою нормою передбачається, що виробництво алкогольних напоїв здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за наявності спеціального дозволу (ліцензії).

Якщо адресатом  є виконавчі органи, то ситуація, не змінюючись за суттю, набуває особливого юридичного забарвлення. У виконавчого  органу немає свободи розсуду, характерної  для громадянина, тобто відсутня свобода вибору варіанту поведінки. Його поставлено у значно жорсткіші рамки, на нього покладено певні повноваження; використання цих повноважень у конкретній ситуації одночасно є юридичним обов’язком, ухилитися від виконання якого він не має права. Так, орган, що порушує питання про адміністративне правопорушення, зобов’язаний визначити правопорушнику міру стягнення, як це передбачено адміністративно-правовою нормою даного типу. Проте вибір конкретної міри стягнення (штраф, попередження тощо) здійснюється цим органом на свій розсуд. Такий розсуд зветься адміністративним.

Під адміністративним розсудом розуміють прояв ініціативи з боку виконавчого органу при  виборі засобів реалізації своєї  компетенції у межах умов, передбачених нормою:

Стимулюючі (заохочувальні) – це норми, що забезпечують за допомогою засобів матеріального або морального впливу належну поведінку учасників управлінських відносин, встановлюють різні пільги (наприклад, у сфері оподаткування). Так, постановою Кабінету Міністрів України встановлена така стимулююча норма: не застосовувати до підприємств з іноземними інвестиціями фінансових санкцій за неплату податку на додану вартість у період з 18 лютого до 19 червня 1995 року;

Рекомендаційні  – особливість правової природи  цих норм у тому, що рекомендації, саме вони містяться у таких нормах, як правило, не мають юридично-обов¢язкового характеру. Такого роду норми не містять у собі прямо виражених приписів, а дають можливість пошуку найбільш доцільних варіантів розв’язання завдань, що виникають. Наприклад: рекомендувати сільськогосподарським виробникам насіння буряку і цукрових заводам у 1996 році ведення зустрічної торгівлі за оптово-відпускними цінами у межах таких норм . (постанова Кабінету Міністрів України).

4. За галузевою  належністю:

матеріальні – характеризуються тим, що юридично закріплюють комплекс обов’язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, тобто фактично адміністративно-правовий статус органів управління і їхніх посадових осіб. У них знаходить вияв той правовий режим, у рамках якого повинна функціонувати система державного управління. Такі норми нерідко називають статичними. В адміністративно-правових нормах регламентується правовий режим, що визначає діяльність не тільки органів виконавчої влади і місцевої адміністрації, але й інших учасників управлінських відносин. (Приклади: право громадянина звернутися зі скаргою й обов'язок відповідного органа (посадової особи) ретельно розібратися з доводами заявника, ужити заходів і у встановлений термін дати відповідь; обов'язок підприємця представити місцевої адміністрації відповідну документацію, а останньої – зареєструвати підприємство; обов'язок проходження процедури ліцензування при намірі здійснення конкретного виду комерційної діяльності, і т.п.) Матеріальні адміністративно-правові норми передбачають заборони й обмеження на ту чи іншу діяльність (дії), адміністративні санкції за їхні порушення і компетенцію відповідних органів по застосуванню цих санкцій.

процесуальні  – регламентують динаміку державного управління і пов’язаних з ними управлінських відносин. Ними визначається порядок прийому, розгляду, вирішення скарг і заяв, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо. Або іншими словами процесуальні адміністративно-правові норми визначають загальні правила, порядок, процедуру нормотворчої, правозастосовної і юрисдикційної діяльності органів державного управління й інших суб'єктів адміністративного права. Їх призначення – визначати порядок реалізації юридичних обов’язків і прав, встановлених матеріальними нормами. В українському законодавстві на сьогоднішній момент процесуально врегульовані в основному лише адміністративно-юрисдикційні норми. Процесуальні норми регулюють відносини по реальному виконанню положень, що містяться в матеріальних правових нормах, причому в кожнім конкретному інституті адміністративного права можна знайти специфічні процесуальні положення і процедури. Наприклад, в інституті державної служби до процесуальних норм відносяться: порядок вступу на службу; процедура переміщення службовця і проходження служби; порядок проведення атестації; присвоєння спеціальних звань і рангів; дисциплінарне провадження; процедура звільнення і т.д.

5. За межею  дії: 

у просторі –  дія норм у просторі передбачає територію, на яку поширюється їх юридична сила. У деяких випадках адміністративно-правові норми можуть бути міжтериторіальними, приміром, відомчі норми органів управління транспортом; територією дії норм можуть бути окремі економічні зони. Наприклад, підтримати ініціативу Кабінету Міністрів України і створити в порядку експерименту строком на п’ять років Північнокримську експериментальну економічну зону “Сиваш” в адміністративних межах Красноперекопськ, Армянськ та Красноперекопського району Автономної Республіки Крим.

Можливий “вихід” таких норм за межі державного кордону, коли вони регламентують діяльність українських організацій і громадян за кордоном;

у часі: дія адміністративно-правових норм у часі може обмежуватися будь-якими  термінами (строкові норми) або не обмежуватися будь-якими термінами (безстрокові норми).

Прикладами строкових  норм є: норми, що містяться в документах, які регламентують питання постачання продукції державі, розміщення державних  замовлень, формування державних контрактів. Як правило, вони діють протягом календарного року; Північнокримська експериментальна економічна зона “Сиваш” утворена терміном на п’ять років.

6. За ступенем  загальності: 

загальні –  мають загальне значення, наприклад: документами, які підтверджують  громадянство України, є паспорт  громадянина України, а для осіб до 16 років – свідоцтво про народження;

міжгалузеві –  регулюють яку-небудь одну функцію  в усіх галузях (норми міжгалузевого  управління), наприклад, контроль за додержанням  антимонопольного законодавства у  процесі приватизації здійснюється Антимонопольним комітетом України;

галузеві –регулюють відносини у межах однієї галузі. Здебільшого це норми галузевих  міністерств та відомств. Такий саме характер мають норми, що містяться  у законах, відповідних документах Президента України, Кабінету Міністрів України, якщо їх вплив не виходить за межі конкретної галузі. Наприклад: колективне сільськогосподарське підприємство (далі підприємство) є добровільним об¢єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції і товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування;

місцеві – норми  місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцевого самоврядування.

7. За повнотою  викладених велінь:

визначені;

банкетні (відсильні), наприклад, посадові особи міліції мають право у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об¢єднань або трудових колективів.

8. За юридичною  силою: 

– викладені  в законах;

– викладені  в указах;

– викладені  в постановах;

– викладені  в рішеннях;

– викладені  в наказах тощо.

Зробимо висновок: правильне розрізнення і формування адміністративно-правових норм має  важливе теоретичне і практичне  значення. Воно дозволяє уловити і виразити дух адміністративно-правового регулювання і вибрати необхідні для цього заходи. Висока якість норм - запорука успіху такого регулювання. Потрібно здобувати навички «нормоутворення», уникаючи настільки частої на практиці плутанини актів і норм, що містяться в них. Корисно, по досвіду Міністерства юстиції Німеччини, випускати і регулярно обновляти Рекомендації зі складання і написання текстів законів, постанов і інших актів. Чиновники, депутати, громадяни зможуть успішно використовувати такі рекомендації у своїй діяльності.

Зробимо висновок: правильне розрізнення і формування адміністративно-правових норм має важливе теоретичне і практичне значення. Воно дозволяє уловити і виразити дух адміністративно-правового регулювання і вибрати необхідні для цього заходи. Висока якість норм - запорука успіху такого регулювання. Потрібно здобувати навички «нормоутворення», уникаючи настільки частої на практиці плутанини актів і норм, що містяться в них. Корисно, по досвіду Міністерства юстиції Німеччини, випускати і регулярно обновляти Рекомендації зі складання і написання текстів законів, постанов і інших актів. Чиновники, депутати, громадяни зможуть успішно використовувати такі рекомендації у своїй діяльності.