Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2012 в 22:50, статья
В статті проаналізовано законодавство Федеративної Республіки Німеччини щодо регулювання інституту державної служби. Охарактеризовано основні вимоги та особливості отримання статусу державного службовця в Німеччині. Визначено специфіку поділу державних службовців на категорії та ранги. Привернуто увагу до існування та особливостей інституту політичних та почесних чиновників.
Ранг вищої служби А14-А16 - віщий рівень 2 ступеня (віщі урядові чиновники), вимоги: диплом про вищу освіту, скласти перший державний іспит, пройти підготовчу службу на протязі двох років та скласти другий державний іспит.
Додатково до цих вимог встановляються ще вікові бар’єри при допуску на посади різних рівний: від 16 – 30 років – на нижчий рівень, від 16-32 років – до середнього рівня, від 18- 30 років – на високі рівні.
Претендент вважається призначеним на посаду після вручення йому грамоти про призначення, в якій мають бути вказані умови призначення чиновника: довічно, на випробувальний термін, тимчасово, як почесний чиновник або на певний час з вказівкою терміну призначення. При зміні характеру службових стосунків в документі вказується новий статус чиновника, при наданні посади вказується її назва. Якщо така грамота не відповідає потрібній законодавчий формі, призначення на посаду вважається не дійсним.
До остаточного зарахування на посаду чиновник зобов'язаний пройти випробувальний термін, тривалість якого залежить від рангу чиновника. Найбільш значними за чисельністю є нижчі і середні ранги чиновників, що становить приблизно 30 % і 50 % всіх державних службовців.
Критерій поділу на ранги є характер виконуваних функцій. На початковий та середній рівні державної служби покладаються виконавські функції. На вищій рівень 1 ступеню – вирішення керівних завдань (у вузькоспеціальних областях), посередницькі функції і виконавські завдання (діловодство) з відповідальністю за аналіз стану справ, підготовку і ухвалення рішень. І, нарешті, на вищій рівень 2 ступеню – керівні функції.
Відрізняють наступні підстави виникнення публічно - правових (державно – службових) відносин: призначення на посаду на підставі адміністративного акту на розсуд керівника установи; зарахування на посаду внаслідок успішної здачі конкурсних іспитів; кооптація і зарахування на посаду. Чиновники у ФРН призначаються довічно. Це означає, що посадові відносини, як правило, закінчуються виходом на пенсію, за винятком випадків, коли вони призупиняються раніше в силу будь-яких особливих причин (наприклад, грубого порушення посадового права).
Кожен державний службовець при призначенні на посаду зобов'язаний принести присягу. Зміст присяги зобов'язує державного службовця дотримуватися Основного закону Федеральної Республіки Німеччини та всіх законів, що діють на території держави, а також сумлінно виконувати свої службові обов'язки. В деяких випадках закон допускає виключення, і принесення присяги не вимагається, але державний службовець повинен урочисто обіцяти, що сумлінно виконуватиме свої службові обов'язки (§ 58 Федерального закону «Про чиновників»).
IV. Висновки
В Німеччині надзвичайно престижним і відповідальним вважається перебування особи на державній службі. Зайняти посаду державного службовця складно. Від кандидатів на посаду державного службовця вимагають не лише досконалих знань відповідної сфери діяльності, але й відповідності моральним якостям, віковим критеріям, вимогам політичної благонадійності, фізичного та психічного здоров’я, наявності громадянства. Особа, яка отримала таку посаду має суворо дотримується всіх обов’язків та обмежень пов’язаних зі статусом державного службовця. Але ті особи, які все ж таки отримали високу ступінь довіри від держави у вигляді надання їм статусу чиновника отримують від держави цілий ряд суттєвих привілеїв. Зокрема, держава захищає та заохочує чиновників, створює їм сприятливі умови для гідного проживання.
Особливістю статусу державних службовців в ФРН є зокрема те, що особи, які зайняті на державній службі поділяються на три категорії: чиновники, службовці і робітники державних установ. В залежності від отриманої освіти державні службовці отримують один з чотирьох встановлених законодавством рангів: ранг простої служби, ранг простої підвищеної служби, ранг підвищеної служби або ранг вищої служби. Специфікою німецької системи державної служби є наявність інституту політичних та почесних чиновників.
Аналіз існуючого в ФРН законодавства щодо регулювання статусу державних службовців свідчить про пріоритетне відношення з боку держави до інституту публічної служби.
V. Література
1. Федеральний Закон «Про чиновників» від 27.02.1985 р., [Електронний ресурс], Режим доступу – http://www.bundestag.de/.
2. Ноздрачев А. Государственная служба (Законодательный опыт Германии)//Советская юстиция. – 1993, № 16, с. 21-22.
3. Иларионова Т. От социального государства – к электронному правительству//«Стратегия России». – 2011 , № 4, с 10 -15.
4. Василенко И. А. Административно-
5. Маунц Т. Государственное право Германии (ФРГ и ГДР): М.: Из-во иност – ой лит-ры, 1959. – 595 с.
6. Основний закон Федеративної Республіки Німеччини від 23.05.1949 р. [Електронний ресурс], Режим доступу –http://vivovoco.rsl.ru/VV/
7. Федеральний Закон «Про платню чиновників» від 01.04.1957 р. Bundesbesoldungsgesetz , [Електронний ресурс], Режим доступу – URL http://de.wikipedia.org/wiki/
8. Федеральний закон «Про відшкодування дорожніх витрат федеральним чиновникам, суддям та військовослужбовцям», [Електронний ресурс], Режим доступу – URL http://www.gesetze-im-internet
9. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие- - М„: Издательство «СПАРК», 1996 - 229 с.
10. Романюк Л. До питання конкретизації передбачених у законодавстві умов зарахування на державну службу // Право України. – 2005. – № 5. – С. 70-74.
11. Кеник К. Государственая служба Германии, [Електронний ресурс], Режим доступу – URL http://pravo.kulichki.com/dop/