Правомірність застосування адміністративного примусу

Заходи адміністративного припинення.

Відповідна група заходів адміністративного  примусу характеризується, насамперед, тим, що їх застосування обумовлено реальною протиправною ситуацією і спрямовані вони на припинення (переривання) відповідної  ситуації (поведінки), встановлення особи  порушника, забезпечення у подальшому з’ясування всіх обставин справи й  застосування до порушника адміністративних стягнень. Вони не передбачають в якості мети – покарання особи порушника.

Отже, особливостями заходів адміністративного  припинення є:

- застосування пов’язане із  реальною протиправною ситуацією  (поведінкою);

- метою їх застосування є:  припинення (переривання) протиправної  поведінки, запобігання вчиненню  нових порушень, забезпечення подальшого  притягнення винних осіб до  відповідальності, усунення шкідливих  наслідків порушення;

- терміновий, невідкладний характер.

Група заходів адміністративного  припинення є досить неоднорідною, численною, тому у правовій науці  прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру  сфери застосування:

1) заходи адміністративного припинення  загального призначення;

2) заходи адміністративного припинення  спеціального призначення.

До заходів адміністративного  припинення загального призначення  слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному  житті. При цьому ця підгрупа заходів  в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у  свою чергу, на:

а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного  припинення, застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених  завдань. Це:

- вимога припинити протиправну  поведінку;

- привід осіб, які ухиляються  від явки до різних державних  органів та установ, не виконують  обов’язку з’явитися на виклик  останніх. Ці заходи виконують  роль засобу забезпечення виконання  відповідного обов’язку.

- адміністративне затримання, не  пов’язане із здійсненням провадження  в справах про адміністративні  правопорушення (осіб, які виявили  непокору законній вимозі працівників  міліції, осіб, які підозрюються  у зайнятті бродяжництвом, неповнолітніх  віком до 16 років, які залишилися  без опіки, а також неповнолітніх,  які вчинили суспільно небезпечні  діяння і не досягли віку, з  якого настає кримінальна відповідальність, осіб, які ухиляються від виконання  постанови суду про направлення  примусове лікування від хронічного  алкоголізму або наркоманії, військовослужбовців,  які вчинили діяння, що підпадають  під ознаки злочину або адміністративного  правопорушення тощо);

- взяття на облік і офіційне  застереження про неприпустимість  протиправної поведінки щодо  осіб, які систематично порушують  громадський порядок, якщо ці  порушення є незначними за  своїм характером і не тягнуть  за собою юридичної відповідальності;

- зупинка транспортних засобів  (у разі порушення правил дорожнього  руху, наявних ознак, що свідчать  про технічну несправність транспорту  або забруднення ним навколишнього  середовища, а також наявності  даних про те, що він використовується  з протиправною метою);

 

- відбір зразків товарів для  проведення експертизи (наприклад,  санітарними лікарями та їх  помічниками);

- виселення в адміністративному  порядку осіб, які самовільно  зайняли жилі приміщення або  таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;

- заборона чи зупинка певних  робі або експлуатації різних  об’єктів (щодо транспортних засобів,  технічний стан яких загрожує  безпеці дорожнього руху, ремонтно-будівельних  та інших робіт на вулицях  і автомобільних шляхах, якщо  при цьому не додержуються  вимоги безпеки, тощо).

Б) заходи забезпечення провадження  в справах про адміністративні  правопорушення, спрямовані на створення  необхідних умов для притягнення  винної особи до адміністративної відповідальності. Це:

- доставлення порушника в міліцію,  громадський пункт охорони правопорядку, приміщення виконавчого комітету  селищної, сільської ради, службове  приміщення воєнізованої охорони;

- адміністративне затримання (примусове  короткочасне обмеження свободи  дій і пересування порушника)  застосовується за вчинення адміністративних  правопорушень, передбачених в  ст. 262 КпАП України (дрібне хуліганство,  злісна непокора, порушення правил  прикордонного режиму тощо) і  лише чітко визначеними органами  на визначений термін.

- особистий огляд і огляд  речей;

- вилучення речей і документів (примусове припинення володіння,  користуванні розпорядження особою, яка вчинила адміністративне  правопорушення, певним предметом  чи документом). Вилученню підлягають  речі, які є знаряддям або безпосереднім  предметом правопорушення чи  можуть бути речовими доказами  у справі.

 

- відсторонення водіїв від керування  транспортними засобами та огляд  їх на стан сп’яніння (застосовується, коли є достатні підстави вважати,  що водій перебуває у такому  стані, здійснюється захід за  допомогою індикатора трубки  „Контроль тверезості” або ж  у медичних установах).

До заходів адміністративного  припинення спеціального призначення  можна віднести заходи, процедура  застосування яких відрізняється певною специфікою (невідкладна потреба  застосування для припинення протиправних дій, небезпечних для життя і  здоров’я людей), коли застосування інших  заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих  заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя.

Особливостями заходів адміністративного  припинення спеціального призначення  є:

- екстраординарний характер;

- їх застосуванню передує попередження  про намір (що вже є заходом  адміністративного припинення здійснення  відповідних дій, хоча, якщо є  реальна небезпека для життя  та здоров’я людини, зазначені  заходи можуть застосовуватися  і без попередження (раптовий  або збройний напад, напад з  використанням бойової техніки,  транспортних засобів, літальних  апаратів, морських і річкових  суден, у разі втечі з-під  варти зі зброєю або з використанням  транспортних засобів, втечі осіб, взятих під варту, з транспортних  засобів під час їх руху, а  також для звільнення заручників);

- їх застосування є прерогативою  спеціалізованих державних органів;

- застосування інших заходів  примусу не дало бажаних результатів;

- спрямованість заходів безпосередньо  на особу порушника із можливістю  завдання його шкоди, в тому  числі й позбавлення життя.

 

Деякі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного попередження (огляд, зупинення транспортних засобів, анулювання дозволів та вилучення зброї в  окремих осіб, що зловживають спиртними  напоями, офіційний привід, примусове лікування, заборона проведення певних робіт тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу заходом припинення чи попередження в окремих випадках має здебільшого слугувати мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб.