Правовий статус державних службовців в Україні та Федеративній Республіці Німеччини (порівняльно – правовий аналіз)

  УДк 342.9, 35.08, 331.2

  Правовий статус державних службовців в Україні та Федеративній Республіці Німеччини (порівняльно – правовий аналіз) 

  Агєнтаєва В. В., аспірантка Класичного приватного університету 

  «З  поганими законами і  хорошими чиновниками  управління можливе, але з поганими чиновниками не допоможуть ніякі закони»

  О. Бісмарк

  Анотація 

  У науковій статті проаналізовано правовий статус державних службовців в Україні  та Федеративній Республіці Німеччини  з метою врахування особливостей статусу державного службовця у Федеративної Республіки Німеччини, що здатні вплинути на розвиток і вдосконалення статусу державного службовця в Україні, так і виділення нових, особливих елементів цього статусу.

  Ключові слова: державна служба, державний службовець, заробітна плата, класифікація посад. 

  Аннотация: В научной статье проанализировано правовой статус государственных служащих в Украине и Федеральной Республике Германии с целью определения особенностей статуса государственного служащего в Федеральной Республики Германии, которые способны повлиять на развитие и совершенствование статуса государственного служащего в Украине, так и выделение новых, особенных элементов этого статуса. 

  Ключевые  слова: государственная служба, государственный служащий, заработная плата. 

  Annotation:

  The legal status of civil servants in Ukraine and the Federal Republic of Germany was analyzed in a scientific article in order to determine the characteristics of the status of civil servant in the Federal Republic of Germany, which may affect the development and improvement of the status of civil servants in Ukraine, and the selection of new and special elements of this status.

  Key words: public service, public servant, salary. 

  I. Вступ

  Державна  служба визнається одним із важливіших інститутів у справі формування і  розвитку державності, від якого  залежать функціонування всієї суспільно-політичної системи, вирішення різноманітних  завдань і здійснення функцій сучасної держави.

  Тільки на демократичному етапі розвитку суспільства держава забезпечує загальнодоступність державної служби. Нині принцип рівного доступу громадян України до державної служби закріплений у ст. 38 Конституції України [1], Законі України «Про державну службу» [2], державна служба формується за рахунок громадян суспільства незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли в установленому порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою. Тобто державна служба в сучасному вузькому розумінні розглядається не як служіння державі, а як професійна діяльність щодо забезпечення виконання функцій і повноважень держави.

  Завдання  державної служби полягає в тому, щоб запроваджувати в життя державну політику. Її реалізація на практиці може зіткнутися з певними складнощами, оскільки державні службовці є «слугами»  держави за змістом самого визначення, але в той же час за принципами державної служби є «слугами» народу і, працюючи в органах державної влади чи апараті органів місцевого самоврядування, можуть мати свої власні погляди на політику, що провадиться. При цьому, за законом, державні службовці, перебуваючи на службі, мають реалізовувати лише державні рішення, а свої політичні переконання виносити за межі виконання посадових обов’язків і повноважень.

  Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених таких, як Бергман В., Берхарт В., Битяк Ю., Васильєва Т., Вайгерт М., Гуеллнер М, Корнута Р., Кузнецов М., Ноздрачев О., Сельмаей Д., Швенгерт Б. та інших.

  II. Постановка завдання:

      Метою даної статті є порівняльно-правовий аналіз правового статусу державного службовця в Україні та Федеративній Республіці Німеччини.

III. Результати:

      В Україні державна служба та статус державного службовця регулюється положеннями Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу», а також Кодексом законів про працю України від 10.12. 1971 року [3], деякими Указами Президента України, Кабінетом Міністрів України та наказами Головного управління державної служби України.

        Зокрема, у Федеративній Республіці Німеччини публічна служба відрізняється багатоманітністю законодавчого регулювання, існують рамочний Закон «Про федеративних чиновників» від 18.09.1957 року [4], окремо регулюється сфера по оплаті праці Законом «Про платню чиновників» від 01.04.1957 року [4], «Про оплату щорічних відпусток» 1973 року.

  Крім  цих Законів у Федеративній Республіці Німеччини видані урядові розпорядження та Закони федеративних земель з приводу захисту інтересів персоналу державних установ, про федеральних чиновників, про робочий час, про відпустки та по іншим питанням. Перелік цих питань говорить про значимість, яку приділяє держава публічній службі у Федеративній Республіці Німеччини.

      Згідно  з Законом України «Про державну службу» - Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

      Виходячи зі ст. 1 Закону України „Про державну службу", державний службовець - це особа, яка:

1) здійснює професійну діяльність на посаді в державному органі та його апараті і виконує завдання і функції держави;

2) здійснює організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, які покладені на цю особу законами або іншими нормативними актами;

3) одержує заробітну плату за рахунок державних коштів.

      Дуже  цікаво, що у Федеративній Республіці Німеччини сьогодні не має поняття «державна служба». Після Першої світової війни з’явився термін «публічна служба», і це поняття увійшло в обіг німецьких політологів. В функціональному плані «публічна служба» - це діяльність метою якої є виконання загальнодержавних задач управління. В інституційному плані – розуміється визначене коло осіб, для яких виконання публічних справ є професійною діяльністю [5, 89].

  Згідно  з положеннями Основного Закону Федеративної Республіці Німеччини (ст..33, п. 2) «Кожний німець має рівний доступ до будь – якої державної служби у відповідності до своїх здібностей та професійної кваліфікації» [6]. Закон «Про федеральних чиновників» закріпив особливі якості, які дозволяють претендувати на це звання.

  По  перше необхідно бути німцем за походженням відповідно положення до ст. 116 Основного Закону, але Закон дозволяє призначення чиновником іноземця (наприклад, викладач в університеті), по друге особа повинна надати гарантії своєї політичної благонадійності, тобто готовність в будь який час вступити на захист конституційного ладу. Попри це майбутній чиновник повинен володіти необхідною професійною підготовкою. Вид та діяльність такої підготовки встановлюється відповідним рівнем службової ієрархії, кандидат має бути психічно і фізично здоровим, повинен мати необхідні для адміністративного працівника риси характеру, стійке матеріальне положення та повинен принести присягу.

  Додатково до цих вимог встановляються ще вікові бар’єри при допуску на посади різних рівний: від 16 – 30 років – на нижчий ранг, від 16-32 років – до середнього, від 18- 30 років – на високі посади, але Постановою 1968 року для багатьох видів служби віковий бар’єр для прийому піднятий до 50 років.

  До  державних службовців у Німеччині  відносяться не тільки працівники державного апарату - державні службовці, а й  вчителі, викладачі вищої школи, службовці бундесверу, працівники пошти, залізниці, державних банків [7, 125].

  Наступним кроком у порівняльному аналізі є система поділу державних службовців, в Україні існують 7 категорій та 15 рангів державний службовців, Федеративна Республіка Німеччина має 4 ранги посад та 16 чинів.

      Основними критеріями класифікації посад державних службовців в Україні є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

           У Федеративній Республіці Німеччини класифікуються посади в залежності від отриманої освіти:

     ранг простої служби - А2-А5 - нижчі чини (допоміжні - технічні), вимоги: успішне завершення основної школи (8 або 9 класів);

     Ранг  простої підвищеної служби А6-А9 - середні  чини (урядові секретарі, обер-секретарі), вимоги: успішне завершення середньої школи (10 класів);

     Ранг  підвищеної служби А10-А13 - віщі чини 1 ступеня (урядові інспектори), вимоги: диплом про середньо спеціальну освіту (технікум);

     Ранг  вищої служби А14-А16 - віщі чини 2 ступеня (віщі урядові чиновники), вимоги: університетський диплом.

     В середині рангів існують дві групи  категорій - група категорій «А» (посади простої, простої підвищеної , підвищеної та вищої служби) і група  категорій «В» (посади підвищеної та вищої служби), які включають в себе кілька категорій. Так, група «А» складається з 16 категорій, група «В» - з 11 категорій.

      Принциповою відмінністю цих груп є те, що в групі категорій «А» існує  вплив вислуги років на державній  службі на посадовий оклад. У групі  категорій «В» встановлюються фіксовані, відносно високі оклади.

        Система проходження  по службі у Федеративній Республіці Німеччини строго регламентується Законом. Вона основана на 2 – х принципах: підвищення кваліфікації (що перевіряється або спеціальною перевіркою або здачею іспиту) та принципу поступового проходження (не можливо перескакувати через ранг), виключенням з цього правила є дозвіл Федеральної комісії по кадрам.

  У нижчих посадових групах при оцінці роботи «добре» підвищення здійснюється через 6 років, а при оцінці «сповна задовільно» — через 8 років. При призначенні на вищу посаду в цій групі, якщо претендентові немає 40 років, потрібний спеціальний дозвіл міністра. У середніх і вищих групах просування регламентується для кожної посади окремо. Відступ від цих термінів може статися, якщо службова діяльність оцінюється як «дуже хороша». Якщо держава в особі начальника не виконає своїх зобов'язань по просуванню, оплаті або іншим міркам турботи про чиновника, він має право добиватися відшкодування збитків (§79 ФЗпЧ §839, §847 Цивільного кодексу). При підвищенні по службі особливе місце займає політичний статус чиновника. «Обов'язок вірності» — це перш за все вимога політичної вірності, причому в найширшому сенсі. « Чиновник служить всьому народові, а не окремій партії. Він виконує свої обов'язки сумлінно і поза зв'язком з партійними інтересами при цьому він зобов'язаний керуватися турботою про загальні інтереси і благо» (§52 п. 1 ФЗпЧ).

  Слід  зауважити, що просування по службі у Федеративній Республіці Німеччини залежить від стажу роботи та результатів складання іспитів, а не від результатів навчання [8].

  В Україні ж з метою набуття  практичного досвіду, перевірки  професійного рівня і ділових  якостей особи, яка претендує  на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

  Державним службовцям в Україні створюються  умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

  Особливі  гарантії в Україні встановлюються для державних службовців, які займають першу та другу категорії і яким відповідно присвоєно 1- 5 ранг, вони приймаються на державну службу шляхом призначення та мають право на відставку як форму припинення державної служби. Прийом на державну службу на посади третьої – сьомої категорії здійснюється на основі конкурсу.

  Згідно  з Законом України «Про державну службу»  - Заробітна плата державних  службовців складається з посадових  окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

  Посадові  оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня  відповідальності виконуваних службових  обов'язків.

  Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

  Надбавка  за вислугу років виплачується державним  службовцям щомісячно у відсотках  до посадового окладу з урахуванням  доплати за ранг і залежно від стажу державної служба [9, 67].

     Заробітна плата чиновника у Федеративній Республіці Німеччини залежить не від обсягу виконаної роботи, а від рівня його освіти і статусу, тобто до якої з категорій належить займана ним посада, або присвоєний йому чин. Через таку систему ось вже довгий час на державну службу у Німеччини йдуть менш кваліфіковані працівники, так як висококваліфіковані працівники вважають за краще працювати в приватному секторі, де оплата праці залежить від обсягів виконуваної роботи.

     Відповідно  до § 1 Федерального Закону «Про платню чиновників» від 01.04.1957 року заробітна плата чиновників складається з декількох складових: основний оклад; місцева надбавка; міністерська надбавка; новорічні премії; відпускні; надбавка для заощаджень; оплата витрат на медичне обслуговування .