Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2013 в 03:42, курсовая работа
Останні десятиріччя XX століття характеризуються бурхливим розвитком транспорту. В сучасних умовах транспорт виконує не тільки роль засобу пересування пасажирів та вантажів. Транспортна система перетворилась на складову частину загального прогресу людства, залучаючи народи і країни до найсучасніших досягнень цивілізації у найрізноманітніших галузях.
Вступ
1. Соціальна обумовленість виділення злочину передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України
2. Юридичний аналіз складу злочину «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»
2.1 Об’єкт і об’єктивна сторона
2.2 Суб’єкт і суб’єктивна сторона
2.3 Кваліфікуючі ознаки злочину
3. Призначення покарання за злочин
Висновки
Список використаної літератури
Курсова робота на тему:
"Юридичний аналіз складу
злочину: "Порушення правил безпеки
дорожнього руху або
ЗМІСТ
Вступ
1. Соціальна обумовленість виділення злочину передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України
2. Юридичний аналіз складу
злочину «Порушення правил
2.1 Об’єкт і об’єктивна сторона
2.2 Суб’єкт і суб’єктивна сторона
2.3 Кваліфікуючі ознаки злочину
3. Призначення покарання за злочин
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Останні десятиріччя
XX століття характеризуються
Від рівня безпеки функціонування транспортної системи значною мірою залежить успішне вирішення соціально-економічних програм української держави. Але разом із розвитком транспортної системи та зростанням кількості транспортних засобів зростають і рівень транспортних злочинів, і кількість загиблих і поранених на транспорті, вже не кажучи про величезні матеріальні збитки.
За роки незалежності
в Україні розпочато складну
роботу, спрямовану на створення
нормативно-правової бази, що має
забезпечити безпечність
Серед правових заходів
важливе значення у боротьбі
з правопорушеннями на
Певне значення для
юридичної практики має і
Однак вивчення і теоретичне осмислення судової практики здійснюється поки що недостатньо. З одного боку цей важливий і цінний практичний досвід використовується не повною мірою, а з іншого – практика не отримує необхідних наукових рекомендацій.
Таким чином викладене
вище зумовлює актуальність
Об’єктом дослідження курсової роботи є кримінальне законодавство України.
Предмет дослідження – юридичний аналіз складу злочину «Порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами».
Метою курсової роботи є дослідження кримінальної відповідальності за злочин «Порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» (ст. 286).
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Охарактеризувати загальні ознаки злочинів проти безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту (Розділ XI).
Здійснити юридичний
аналіз злочину «Порушення
Практичне значення. Результати
роботи можуть бути
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
1. Соціальна обумовленість виділення злочину, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України
Важко в сьогоднішніх
умовах уявити своє
Разом з очевидними
економічними благами
Причин та факторів,
що впливають на вчинення
Злочин передбачений ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» входить до злочинів проти безпеки дорожнього руху, які є окремою групою суспільно небезпечних діянь, що посягають на суспільні відносини безпеки експлуатації механічних транспортних засобів у сфері дорожнього руху та завдають суспільству передовсім шкоду, пов’язану із загибеллю та травмуванням людей.
Незважаючи на те, що
в цілому ставлення до
Тому поряд із розвитком
транспортної системи,
У контексті статті
286 Кримінального кодексу України
ключовим поняттям є дорожньо-
Негативні наслідки порушень які є результатом діяння передбаченого ст. 286 ККУ у рамках дорожнього руху у теорії та практиці визначаються за допомогою таких термінів, як «аварії», «аварійність», «автотранспортні злочини», «автодорожні злочини», «дорожньо-транспортні пригоди», «дорожньо-транспортні злочини», «злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» тощо. Але вживаються всі вони в контексті дорожньо-транспортної події, що у подальшому дає змогу визначити їх приналежність до сфери безпеки дорожнього руху та дати відповідну правову оцінку [16]
Як відзначає В.А.
Мисливий: «Кримінально-правовий аналіз
дорожньо-транспортних подій
Таким чином на підставі вище вказаного можна зробити висновок, що діяння передбачене ст. 286 ККУ визначено, як злочин, тобто криміналізовано, враховуючи поширеність і підвищену суспільну небезпеку таких діянь. Очевидний висновок можна зробити на підставі диспозиції цієї статті, яка зазначає що діяння буде тоді кримінально-караним, якщо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 286 ККУ), тяжкі тілесні ушкодження або загибель людини (ч. 2 ст. 286 ККУ) чи загибель кількох людей (ч. 3 ст. 286 ККУ).
Поряд з вище наведеним слід також провести чітку межу між цим злочином і іншими транспортними правопорушеннями. Правопорушення на транспорті мають загальні родові ознаки злочинів і проступків і класифікуються, як і в інших галузях суспільної діяльності. Вони поділяються
на:
- кримінальні злочини;
- адміністративні проступки;
- дисциплінарні проступки.
– цивільно-правові делікти;
Усі види правопорушень на транспорті мають деякі спільні ознаки:
Об’єктом цих правопорушень
є суспільні відносини у сфері
безпечної роботи транспорту
або суспільна безпека.
Наслідками таких
Суспільна небезпека цих правопорушень має два аспекти:
по-перше – виникає небезпека життю та здоров’ю людей;
по-друге – спричиняється матеріальна шкода або виникає її загроза, і разом з цим, порушується безпечне функціонування самого транспорту.
Особливістю транспортних
правопорушень є те, що шкода
особі або майну завдається
в основному при порушенні
правил використання джерел
Чинний кримінальний
кодекс передбачає групу
Адміністративні проступки на транспорті за кількістю протиправних проявів є найбільш розповсюдженими серед всіх інших адміністративних правопорушень. Тільки за порушення правил дорожнього руху щорічно в Україні притягається до відповідальності близько 9 млн. правопорушників.
Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в транспортній сфері є те, що диспозиції багатьох правових норм, як і в кримінальному праві є бланкетними, тому при їх застосуванні необхідно звертатися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окремих технічних норм, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими видами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так звані техніко-юридичні норми.
На відміну від Кримінального кодексу України, в процесі кодифікації адміністративного законодавства відпрацьована чітка система транспортних проступків. Відповідальність за них передбачена у главі десятій Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) «Адміністративні правопорушення на транспорті, у галузі дорожнього господарства і зв’язку».
Розмежувальною ознакою, яка відрізняє адміністративні проступки від кримінальних злочинів є суспільна небезпечність.
Дисциплінарна відповідальність працівників транспортної галузі встановлюється за загальними положеннями трудового права України. Проте є деякі особливості, обумовлені специфікою транспортної діяльності, яка висуває особливі вимоги щодо підтримання порядку на транспортному засобі особливо під час його руху. Наприклад, стаття 65 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року встановлює, що розпорядження капітана судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання законних розпоряджень капітана ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, капітан вживає щодо цих осіб необхідних заходів. Так, капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов’язків у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України про працю. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містять кримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. Поряд з цим передбачається, що за незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.