Контрольная работа

    Крім  того, суд допустив неповноту при  дослідженні обставин справи, щодо якої проведено дві судово-медичні  експертизи, і в їх висновках вказані  різні предмети, якими могли бути заподіяні потерпілим колото-різані рани. Незважаючи на наявність розбіжностей у висновках експертиз, суд їх не відхилив і, як свідчать матеріали справи, ці питання не дослідив, оцінку наведеним доказам не дав.

    Без достатніх на те підстав суд виправдав  І. за придбання і зберігання вогнепальної зброї і не навів доказів в обґрунтування того, що вилучений в І. пістолет не є вогнепальною зброєю. Як убачається з висновків судово-балістичної експертизи, пістолет визнаний вогнепальною зброєю і придатний до стріляння, що підтвердив експерт і в судовому засіданні.

    За  таких обставин вирок суду скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд. По-третє, вирок повинен бути судом мотивованим (ст. 327, 334 КПК України). В українській літературній мові термін «мотивувати» означає «наводити мотиви, що пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки, тощо». Лупінська П.А. визначає мотивування процесуальних рішень як систему мотивів, що наводяться суддями на обґрунтування висновків, що містяться в даному рішенні.

    У науковій літературі вчені виділяють  фактичні мотиви, правові мотиви та етичні мотиви. Фактичні мотиви відображають аналіз досліджених в судовому засіданні джерел доказів з погляду їх допустимості, відносності, достовірності або вірогідності інформації, що міститься в них. Обов'язковий структурний елемент фактичних мотивів - доводи суддів, у зв'язку з якими вони визнали достовірною інформацію, що міститься в одних джерелах доказів, і не відповідною встановленим у справі фактам в інших джерелах. Правові мотиви, що наводяться суддями у вироку, виступають одним з видів тлумачення правових норм - казуальним індивідуальним тлумаченням, тобто роз'ясненням нормативного акта, обов'язкового для даного випадку. У правових мотивах відображається особисте розуміння суддями суті кримінально-правових заборон і інших норм, на основі і відповідно до яких ухвалюється вирок. У структуру правових мотивів входять думки суддів, засновані на положеннях, які сформульовані в нормах матеріального і процесуального права, на тлумаченні законів, на рекомендаціях правової науки. Об'єктом етичних мотивів при обговоренні питань, що підлягають вирішенню у вироку, виступають не тільки вид і міра покарання, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, але і етична характеристика дій підсудного, і його особистості. У структуру етичних мотивів входять думки суддів, засновані на нормах моралі, поняттях і категоріях етики. Таким чином, вмотивованість вироку - це наведення у вироку обґрунтування фактичних, правових і етичних мотивів, до яких прийшов суд у справі. Таким чином, у вироку повинно бути мотивоване рішення суду про визнання підсудного винним або про його виправдання, про визнання якоїсь частини обвинувачення необґрунтованою, про зміну обвинувачення, про обрання певної міри покарання в необхідних випадках і ряд інших рішень, що складають сутність вироку. Ця вимога позитивно позначається не тільки на формі і змісті вироку, але і на всій діяльності суду першої інстанції по розгляду і вирішенню кримінальних справ. Обов'язок суду мотивувати викладені у вироку висновки доказами, фактами вимагає більш всебічного та глибокого дослідження всіх обставин справи, об'єктивної оцінки встановлених фактів. Крім того, мотивований вирок, особливо у складних і спірних справах, має більшу переконливість у порівнянні з вироком, що містить лише кінцеві висновки суду. Чинне законодавство приділяє значну увагу дотриманню вимоги мотивувати кожен вирок і навіть відносить деякі випадки постановлення невмотивованих вироків до підстав скасування або зміни вироку. Так, відповідно до ст. 369 КПК вирок визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. З недоліками в мотивуванні вироку пов'язані в значній мірі і дві інші підстави для визнання вироку таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а саме: якщо висновки суду не підтверджуються доказами, розглянутими в судовому засіданні, і якщо висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, що вплинули або могли вплинути на правильність вироку. Мотивування вироку тісно пов'язане з його обґрунтованістю, оскільки об'єктивно і повно мотивований вирок містить докази своєї правильності. В той же час спроба обґрунтувати помилкові висновки робить сумнівним і їх мотивування, якщо, звичайно, воно наводиться неупереджено. Відсутність мотивування може поставити під сумнів обґрунтованість вироку по суті, а нерідко свідчить і про його неправильність.

    Відповідно  до закону мотивованим повинен бути кожен вирок суду, як обвинувальний, так і виправдувальний. Ця вимога розповсюджується на всі без винятку вироки, незалежно від тяжкості обвинувачення, об'єму справи, характеру викладених у вироку висновків і рішень. Індивідуальні особливості конкретної справи відбиваються лише в об'ємі й характері мотивування вироку. Як відомо, вирок суду може бути виправдувальний або обвинувальний.

    Щодо  обвинувального вироку, то відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. На  яких осіб згідно із законом покладений обов’язок доказування  обставин скоєння  злочину?

• На слідчого, особу, яка провадить дізнання, прокурора;

• На захисника з приводу обставин, які виправдовують обвинуваченого;
• На потерпілого з приводу обставин, які стосуються заподіяння йому шкоди;
• На обвинуваченого з питань, пов’язаних з висунутим ним алібі.

    Відповідь. Обов’язок доказування обставин скоєного злочину покладається на особу яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суд, суддю, тобто правильний перший варіант. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України, Київ, 1996.
2. Кримінальний Кодекс України, Київ, 2001.
3. Кримінально – Процесуальний Кодекс України, 1961, зі змінами    та доповненнями  станом на  01.09.2002.
4. Михеєнко М.М. «Кримінальний процес України», Київ – 1992.
5. Жогин Н.В., - «Руководство для следователя», Москва, 1971.
6. Тертышник В.М., Слинько С.В. – «Теория доказательств», - 1998.
7. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. «Кримінально – процесуальне право», - 1997.
8. Біленчук П.Д., Барилюк В.І.  «Криміналістика», Київ, 2000.  
   Тертишник В.М.- «Науково – практичний коментар до кримінально – процесуального кодексу України», - 2002.