Кримінальне право

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2013 в 21:10, реферат

Описание

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом, а відповідно до ст. 68 — незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно із законодавством України за податкові правопорушення до фізичних осіб — платників податків можуть застосовуватись три види відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Работа состоит из  1 файл

Правознавство.doc

— 91.00 Кб (Скачать документ)

Залежно від характеру участі окремих  співучасників у вчиненні злочину, співучасть може мати просту і складну форму. Проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за яким кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину.

Складна форма співучасті передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером І правовою оцінкою  дій або бездіяльності. Для такої  форми співучасті характерним є  розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, помічник. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України.

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Підбурювач — це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Помічником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь  або усуненням перешкод сприяла  вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, добуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

У різних працях, присвячених організованій  злочинності, насамперед характеризуються злочинні організації або організовані групи, розкривається специфіка їх діяльності або особливого розподілу спільної злочинної діяльності та прояву організованої злочинності, їх взаємозв'язки.

С. Єфремов вважає, що організована злочинність являє собою систему злочинів, вчинених на певній території за певний період у межах організованої злочинної діяльності злочинних організацій або організованих груп — стійких злочинних об'єднань, створюваних особою з метою задоволення протиправним шляхом своїх корисливих чи інших інтересів. За словами О.Литвака організована злочинність у буквальному розумінні — це сукупність злочинів, скоєних злочинними групами на певній території або у певній галузі людської діяльності.

Кримінальний кодекс України (ст. 28) передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація.

Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали  участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Злочин визнається вчиненим за попередньою  змовою групою осіб, якщо його спільно  вчинили декілька осіб (дві або  більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про  спільне його вчинення.

Злочин визнається вчиненим організованою  групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три або більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників груп, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Злочин визнається вчиненим злочинною  організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (трьох або більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

 

3. Задачі

Задача 1

Степанков, почув вночі, що хтось ходить по горищу його дома, зарядив зброю і вийшов у двір, крикнув: «Хто там?». Невідомий, стрибнув  з горища, сховався за угол дома, а затим кинувся на Степанова. Останній вистрелив в нього и убив. Убитий виявився Гусев, раніше судимий за крадіжки.

Це типовий випадок необхідної оборони. Так як Степанов не знав і не міг передбачити цілей і намірів раніше судимого Гусєва, він діяв з метою захисту свого житла і захисту свого життя, не є перевищенням меж необхідної оборони,т. к. Степанов вистрілив після того, як Гусєв кинувся на нього. 
Згідно зі ст. 15 КК України - Кожна особа має право на необхідну оборону.

   Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту

інтересів чи прав особи, яка  захищається, або іншої особи,

інтересів суспільства або  держави від суспільно небезпечного

посягання шляхом завдання шкоди  тому, хто посягає, якщо такі дії

були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення

посягання.

    Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів

чи предметів, незалежно  від наслідків, якщо воно здійснено  для

захисту від нападу озброєної  особи чи нападу групи осіб,

відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи

інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла

внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого

суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту

характерові посягання.

 

Задача 2

 

Повертаючись вночі додому, Петренко повинен був пройти через  яр. Спускаючись туди і побоюючись, що на нього можуть напасти, він розкрив  складаний ніж. У яру він зустрів Орлова та Прохорова, які йшли з роботи. Зіткнувшись з Орловим, Петренко завдав йому удару в груди, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Свої дії він пояснив тим, що прийняв Орлова та Прохорова за грабіжників, оскільки раніше в цьому місці мали місце такі випадки. 
Петренко припускав, що в яру йому належить оборонятися, і не вірно оцінивши ситуацію, завдав тяжкі тілесні ушкодження Орлову, який фактично не нападав - має місце уявна оборона. Петренко міг передбачити свою помилку, тому що не завжди людина проходить через яр є грабіжником, а також були відсутні дії з боку Орлова загрозливі Петренко. Тому дії Петренко не можна класифікувати як необхідні. 
У зв'язку з цим за свої дії Петренко несе відповідальність на загальних підставах, а не за перевищення меж необхідної оборони, - за ст. 101 КК України - Умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень. 
Також Петренко може нести відповідальність за ст. 222 КК України за носіння холодної зброї, тому що складаний ніж ношений їм має колючо-ріжучий характер і навмисно використовувався Петренко (тому спустившись в яр Петренко відразу його розкрив) для ураження живої цілі. 
Також дії Петренко можна класифікувати за ст. 104 КК України - нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

 

 

 

 

 

Використана література

  1. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.
  2. Кримінальний кодекс України / Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.—К., Юрінком Інтер, 2001.
  3. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181
  4. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV
  5. Самілик Г.М. Відповідальність за порушення податкового законодавства // Юридична консультація, № 6, 2004, С. 8.
  6. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина особлива. К., “Генеза”, 1998.

Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999

 




Информация о работе Кримінальне право