Поняття і суть тероризму. Терор, терористичний акт

 

 

План:

 

Вступ

1. Поняття і суть тероризму. Терор, терористичний акт.

2. Умови виникнення тероризму.

3. Типологія і класифікація.

4. Перелік терористичних організацій.

5. Форми і методи тероризму.

6. Істрія тероризму.

7. Тероризм в Росії.

8. Ідеологія тероризму.

9. Етика тероризму.

10. Ставлення до тероризму в  суспільстві.

11. Фінансові джерела тероризму.

12. Міжнародний тероризм.

13. Міжнародне співробітництво  у боротьбі з тероризмом.

 

Висновки.

Додатки:

1.Карта центрів світового тероризму.

2. Графік зображення терористичних  актів,скоєних в Російській Федерації.

3.Крата скоєних терористичнх  актів по світу.

 

 

 

 

Вступ

 

 

Тероризм належить до найнебезпечніших і важкопрогнозованих явищ сучасності, яке несе  дедалі більше розмаїття різноманітних форм і загрозливих масштабів. Терористичні акти найчастіше приносять великі кількості людських жертв, тягнуть руйнацію матеріальних й духовних цінностей, сіють ворожнечу між державами, провокують війни, недовіру й ненависть між соціальними і національними групами, що інколи неможливо зламати у плин життя цілого покоління.

Масштаби тероризму, і його міждержавний характер зробили обов'язковою умовою налагодження міжнародної системи протидії йому, координацію зусиль різних держав на довгостроковій основі і найвищому рівні, створення відділу міжнародних організацій боротьби з ним.

Виключне поширення отримав  кримінальний тероризм, тобто вчинення терористичних актів організованими й іншими злочинними групами на пострах і знищення конкурентів, а також домогтися найкращих умов своєї злочинної діяльністіі. Кримінальний тероризм можна натрапити у повсякденній кримінальної практиці дуже багатьох країн, коли хочуть поквитатися чи лякають одне одного, різні злочинні угрупування.

Тероризм, давно вийшовши за національні рамки, придбав міжнародного характеру. Він був ефективним знаряддям залякування і знищення у віковічній і непримиренній суперечці різних світів, кардинально які різняться один від одного своїм розумінням, усвідомленням і відчуттям життя, своїми моральними нормами і культурою.

Тероризм вмонтований  в насильницьку злочинність. Його рівень цін та конкретні форми прояву є показник, з одного боку, суспільної моральності, з другого – ефективності зусиль нашого суспільства та держави з вирішення найгостріших проблем, зокрема у профілактиці і припинення самого тероризму. Це злочин належить до тих видів злочинного насильства, жертвою якої може бути кожен , навіть ті, котрі не мають нічого спільного з конфліктом, який породив терористичний акт. Звідси крайня вразливість людини, приймаюча катастрофічних розмірів при тоталітарних режимах.

У цій роботі будуть, висвітлені такі питання, як: умови виникнення тероризму, поняття терористичного акту; умови виникнення тероризму; типологія і класифікація; перелік терористичних організацій; форми та методи тероризму; історія тероризму; тероризм в Росії; ідеологія тероризму; етика тероризму; ставлення до тероризму в суспільстві;фінансові джерела тероризму; міжнародний тероризм; міжнародне співробітництво у боротьбі з терроризмом.

 

 

 

 

 

1. Поняття і суть тероризму. Терор, терористичний акт.

ТЕРОРИЗМ (Terrorism) - один з варіантів тактики політичної боротьби, пов'язаний із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства. 
Суть тероризму - насильство з метою залякування. Суб'єкт терористичного насильства - окремі особи чи неурядові організації. Об'єкт насильства - влада в особі окремих державних службовців або суспільство в особі окремих громадян (у тому числі іноземців, або держслужбовців інших держав). Крім того - приватне і державне майно, інфраструктури, системи життєзабезпечення. Мета насильства - домогтися бажаного для терористів розвитку подій - революції, дестабілізації суспільства, розв'язання війни з іноземною державою, здобуття незалежності деякою територією, падіння престижу влади, політичних поступок з боку влади і т.д. 
Визначення тероризму видається непростим завданням. Форми і методи терористичної діяльності істотно змінювалися з часом. Це явище має стійку негативну оцінку, що породжує довільне тлумачення. З одного боку, існує тенденція невиправдано розширеній трактування, коли деякі політичні сили без достатніх підстав називають терористами своїх супротивників. З іншого - невиправданого звуження. Самі терористи схильні називати себе солдатами, партизанами, диверсантами в тилу противника і т.д. Звідси труднощі як юридично-правових дефініцій, так і загальнотеоретичного осмислення тероризму. 
Законодавці різних країн не дійшли єдиного визначення тероризму. Досліджуючи та узагальнюючи діяння і ознаки складів злочинів терористичної спрямованості, записаних в Кримінальних кодексах держав - учасниць СНД, В.П.Емельянов конструює таке визначення тероризму: тероризм - це публічно чинені загальнонебезпечні дії або погрози , спрямовані на залякування населення або соціальних груп, в цілях прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах терористів. 
Тероризм пов'язаний з більш загальним, родовим для нього поняттям терору. Терор - спосіб управління суспільством за допомогою превентивного залякування.До цього способу політичної дії можуть вдаватися як держава, так і організації (або сили) ставлять перед собою політичні цілі. Багато років тактика превентивного залякування, незалежно від характеру суб'єкта терористичного дії, позначалася загальним поняттям терор. У 1970-1980-х склалося термінологічне розрізнення терору і тероризму. Сьогодні «терор» трактується як нелегітимне насильство з боку держави по відношенню до суспільства в цілому або до дисидентів та опозиції. «Тероризм» - практика нелегітимного насильства, реалізована протистоять державі силами та організаціями. 
Терор спирається на насильство і досягає своїх цілей шляхом демонстративного фізичного придушення будь-яких скільки-небудь активних супротивників з тим, щоб залякати і позбавити волі до опору всіх потенційних противників влади. Важливо підкреслити, терор - політика превентивного насильства і це відрізняє його від самих жорстких репресій по відношенню до порушників законів. До терору вдається влада, яка прагне радикальним чином змінити існуючий порядок речей. В таких випадках, як іноземне завоювання, чи соціальна революція, або затвердження авторитаризму в суспільстві з демократичними традиціями - тобто всякий раз, коли політична реальність змінюється радикально, і ці зміни неминуче викликають опір значної частини суспільства - в арсеналі політичних стратегій нової влади лежить політика терору. 
Слова «тероризм», «терорист», «теракт» являють собою кальки з англійської (terrorism, terrorist, act of terrorism). За свого вихідного глузду, всі вони пов'язані з терором, як політикою залякування. Але тут вирішальне значення набувають відмінності.

 

 

 Перш за все, суб'єктом  терористичної діяльності, тобто  терористом, як правило, є не держава, а організації, що ставлять перед  собою політичні цілі - прихід до влади, дестабілізацію суспільства, підштовхування його до революції, провокування вступу у війну і т.д. 
Обов'язкова умова тероризму - резонанс терористичної акції в суспільстві.Тероризм принципово декларативний. Широке поширення інформації про теракт, перетворення його в найбільш обговорюване подія являє собою ключовий елемент тактики тероризму. Що залишився непоміченим або засекречений теракт втрачає всякий сенс. Це відрізняє терористичний акт від таких близьких явищ, як диверсія або політичне вбивство. Диверсія - силова акція підривного характеру здійснюється спецслужбами держави. Диверсія цінна безпосереднім втратою противнику, громадський резонанс операції не цікавить диверсанта і навіть небезпечний. В ідеалі диверсія імітує техногенну катастрофу, нещасний випадок або силову акцію, вчинену іншою силою. Такі диверсії, як політичні вбивства, вчинені спецслужбами, реальні виконавці воліють звалювати на помилкових винних. 
Громадський резонанс на терористичний акт необхідний терористам для зміни суспільних настроїв. Теракти впливають на масову психологію. Терористичні організації демонструють свою силу і готовність йти до кінця, жертвуючи як власними життями, так і життями жертв. Терорист гучно заявляє, що в цьому суспільстві, в цьому світі є сила, яка ні за яких обставин не прийме існуючий порядок речей і буде боротися з ним до перемоги, або до свого кінця. 
 
Терористичний акт: 
 
1. Демонструє суспільству безсилля влади. У тій точці часу і простору, де стався теракт, влада втратила монополію на насильство, були зухвало порушені закони і встановлення влади. У зоні теракту реалізувалася альтернативна влада. 
 
2. Створює прецеденти активного спротиву і силового протистояння влади.Ідеологи тероризму називають це «пропагандою дією». Теракт містить в собі заклик до силам, співчуваючим справі терористів, приєднатися до активного протистояння влади. 
 
3. Як правило, активізує будь-які сили і настрої, опозиційні влади, в тому числі і дистанціюються від тактики тероризму. Теракт трактується як безперечний ознака гострої кризи в суспільстві. Все це підштовхує суспільство, а за ним і влада, до поступок політичним силам, які використовують тактику тероризму. 
 
4. Вдаряє по економіці, знижує інвестиційну привабливість країни, погіршує її імідж, знижує потік міжнародних туристів і т.д. 
 
5. Підштовхує країну до радикалізації політичного курсу, до авторитарних форм правління. Часто така еволюція відповідає цілям терористів. 
 
Тероризм являє собою найбільш небезпечний (за критерієм вкладені ресурси / отриманий результат) спосіб політичної дестабілізації суспільства. Такі способи дестабілізації як військова інтервенція, повстання, розв'язування громадянської війни, масові заворушення, загальний страйк та ін вимагають значних ресурсів і припускають широку масову підтримку тих сил, які зацікавлені в дестабілізації. 

 

Для розгортання кампанії терористичних актів досить підтримки справи терористів порівняно вузьким шаром суспільства, невеликою групою приголосних на все крайніх радикалів і скромних організаційно-технічних ресурсів. 

Тероризм підриває владу і руйнує політичну систему держави. Юристи відносять терористичні дії до категорії «злочинів проти основ конституційного ладу і безпеки держави». 
Відповідно до загального думку правознавців, тероризм у будь-яких своїх формах є найбільш суспільно небезпечним з усіх злочинів, що описуються кримінальним законодавством (у санкціях статей, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин терористичного характеру, має бути найсуворіше покарання, з усіх видів покарань передбачених кримінальним законом).

 

2. Умови виникнення тероризму.

 
Тероризм не відноситься до повсюдних явищ. Використання цієї тактики передбачає набір соціокультурних і політичних характеристик суспільства. Якщо ці характеристики відсутні, тактика тероризму реалізована бути не може. 
 
Теракт вимагає загальнонаціональної, а в ідеалі глобальної аудиторії. З цього випливає перша умова виникнення тероризму - формування інформаційного суспільства. У своїх сучасних формах тероризм виникає в 19 в. в Європі. Тобто там, де виникає суспільство, регулярно читає газети. І далі, чим потужніший стають засоби масової інформації, чим більш пронизують собою суспільство, чим вище їх роль у формуванні громадських настроїв - тим ширше хвиля тероризму. У міру того, як звичка читати газети та журнали доповнюється звичкою слухати радіо, дивитися телевізор, «сидіти» в інтернеті, зростає поле потенційного впливу тероризму на суспільство, ширяться його можливості. Тут значимі як технологічні, так і політичні передумови. Тоталітарні режими, які мають технологічними аспектами інформаційного суспільства (фашистська Німеччина, СРСР, Північна Корея), але при цьому блокують вільний обмін інформацією поліцейськими методами, не так уразливі для тероризму.

Друга умова виникнення тероризму  пов'язане з природою технології та законами розвитку технологічного середовища людського існування. Суть справи в тому, що в міру розгортання наукового і технічного прогресу, техногенна середу стає все більш складною і вразливою. Розвиток техніки дає людині можливість точково руйнувати соціальну, технологічну та природне середовище. 
 
Для руйнування будь-якого матеріального об'єкта необхідна енергія, рівна або співвідноситься з енергією, необхідною для створення цього об'єкта. В давнину руйнування греблі або піраміди вимагало б значного числа людей і досить тривалого часу, а така дія не залишилося б непоміченим. Розвиток технології дозволило акумулювати енергію і точково використовувати її для руйнування предметної або природного середовища. Кинджал і арбалет поступаються місцем динаміту, гвинтівці з оптичним прицілом, гранатомета, компактною ракеті класу «земля-повітря» і т.д. 
 

Технологічна  середу стає все більш щільною  і більш вразливою. Можливості держави блокувати діяльність терористів у кожній точці соціального простору в будь-який момент виявляються нижче можливостей зловмисників нанести удар. В сучасному світі техногенні катастрофи відбуваються і без жодного втручання терористів. 
 
Третє - істотна умова виникнення тероризму пов'язано з розмиванням традиційного суспільства і формуванням суспільства модернізованого, орієнтованого на ліберальні цінності. Тероризм виникає тоді, коли на зміну традиційній культурі приходить суспільство, знайоме з концепцією суспільного договору. Ліберальні цінності та ідеї суспільного договору дають уявлення про вірогідність людського життя і відповідальності влади перед громадянами. 
Теракти гучно сповіщають про те, що влада не здатна гарантувати життя, здоров'я і спокій громадян, отже, влада відповідальна за це. Тут - суть механізму політичного шантажу, який використовують терористи. Якщо ж суспільство ніяк не реагує на акції терористів, або об'єднується навколо можновладців, то тероризм втрачає всякий ефект. 
 
Четверте - умова тероризму - реальні проблеми, що виникають в ході історичного розвитку. Вони можуть мати саме різне вимір - політичне, культурне, соціальне. У благополучній країні можливі поодинокі акти психічно неврівноважених маргіналів, але тероризм як явище слабо виражений. Найчастіші підстави тероризму - сепаратизм і національно визвольні рухи, а також релігійні, етнічні, ідеологічні конфлікти. Тероризм - явище, притаманне кризовим етапам модернізаційного переходу. Характерно, що завершення модернізаційних перетворень знімає підстави для тероризму. 
 
Тероризм виникає на кордонах культур і епох історичного розвитку. Найяскравіший приклад цього - ситуація в Ізраїлі та Палестинській автономії, де ісламський світ стикається з висунутим вглиб Азії форпостом європейської цивілізації, і глибоко традиційне палестинське суспільство стикається з модернізованим суспільством Ізраїлю. Культурно і стадіально однорідні суспільства (Голландія, Швейцарія) більш захищені від тероризму. 
Тероризму немає, і не може бути в тоталітарних і авторитарних суспільствах. Тут немає умов його виникнення, а будь-які прояви антидержавної діяльності чреваті терором проти цілих регіонів, народів, конфесій чи соціальних категорій. В рівній мірі, тероризм не ефективний у розпадаються країнах, де влада розсипалася і не контролює суспільство - таких як Сомалі чи Афганістан. 
Тероризм можливий за умови співчуття справі терористів хоча б частини суспільства. На відміну від диверсантів - спеціально підготовлених професіоналів, які можуть працювати у ворожому оточенні - терористи, так само як і партизани, потребують підтримки серед населення. Втрата цієї підтримки веде до згасання терористичної діяльності. 
Тероризм є індикатором кризових процесів. Це - аварійний канал зворотного зв'язку між суспільством і владою, між окремою частиною суспільства і суспільством в цілому. Він свідчить про гострий неблагополуччя в деякій зоні соціального простору. В цьому відношенні, тероризм не має чисто силового, поліцейського рішення. Локалізація і придушення терористів - лише частина боротьби з цим злом. Інша частина передбачає політичні, соціальні та культурні перетворення, які знімають підстави для радикалізації суспільства та звернення до тероризму.