Зміст захисної промови адвоката

ПЛАН 

 

Вступ

 

1. Зміст захисної промови  адвоката 

 

2. Головні складові  захисної промови адвоката, їх  характеристика 

 

- Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів

 

- Обґрунтування кваліфікації злочину

 

- Характеристика особи підсудного

 

- Заключна частина захисної промови

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

Виконуючи покладену  законом функцію захисту, адвокат, як і прокурор, повинен домагатися того, щоб у результаті дослідження  доказів у суді була встановлена  істина. Стаття 266 КПК України передбачає, що бере участь у судовому розгляді кримінальної справи, захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті законних інтересів.

Захисник висловлює  свою думку про значення перевірених  доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання. На відміну від прокурора, відмова захисника в судовому засіданні від захисту підсудного не допускається. Захисник не заміняє підсудного, а діє поряд з ним. Водночас він є самостійним учасником кримінального процесу, і як правило, не залежить від підсудного у визначенні тактики захисту, своєї позиції у справі. Навіть якщо підзахисний визнає себе винним, захисник вправі за наявності для цього підстав відстоювати перед судом його невинність або меншу винність.

Коли ж підсудний  заперечує свою вину, а захисник переконаний у його винності, то розбіжність позицій підзахисного і захисника в даному питанні недопустима. У цьому випадку захисник не має права діяти за своїм внутрішнім переконанням, бо він фактично стає своєрідним обвинувачем і суддею, який вирішує питання про винність свого підзахисного. Така позиція захисника, якщо вона призведе до погіршення становища підзахисного, не може бути встановлена.

Таким чином, захисну  промову можна охарактеризувати так. Захисна промова - це промова в судових дебатах, в якій з точки зору захисту підсудного дається аналіз доказів, викладаються міркування по суті обвинувачення, кваліфікації злочину, пропозиції про міру покарання, інші питання, які мають значення для правильного вирішення справи.

 

1. Зміст захисної промови адвоката

 

Зміст захисної промови  визначається темою виступу, матеріалами  кримінальної справи, позицією, яку зайняв захисник у конкретній справі. Як правило, зміст складається із двох основних елементів - фактів і оціночних міркувань.

Оскільки адвокат проголошує свою промову після прокурора, він  повинен внести щось нове у висвітленні  фактів, по-новому дослідити докази, розкрити характеристику підсудного. Але захисник не повинен забувати про об'єктивність, не видавати чорне за біле, не перекручувати факти.

Захисна промова адвоката, а саме її переконливість базується  на чотирьох визначальних моментах:

- що говорити;

- як говорити;

- кому говорити;

- хто говорить.

Побудова захисної промови  подібна до промови прокурора. Обов'язковий  її план, логічна послідовність і  зв'язок частин. Схематично промова  теж поділяється на частини: вступна; аналіз фактичних обставин справи; обґрунтування кваліфікації злочину; характеристика особи підсудного; міркування про цивільний позов, міру покарання, заключна частина.

Захищати підсудного важче, ніж обвинувачувати. Після  обґрунтованого виступу, з яким погодилася аудиторія, встає адвокат і пропонує глянути на справу з іншого боку, часом протилежного. Інколи це зробити дуже важко, але треба. Треба примусити, щоб тебе слухали і не лише з допомогою головуючого, який зобов'язаний навести порядок у залі суду.

 

Виходячи із конкретних обставин справи, захисник може:

 

• заперечувати обвинувачення  в цілому, доказуючи невинність підсудного за відсутністю в його діях складу злочину, за відсутністю самої події  злочину або недоведеності участі підсудного у вчиненні злочину;

 

• заперечувати обвинувачення щодо окремих його частин;

 

• заперечувати правильність кваліфікації, доказуючи необхідність зміни пред'явленого обвинувачення  на статтю КК України, яка передбачає легше покарання;

 

• обґрунтувати менший ступінь вини і відповідальності підсудного;

 

• доказувати неосудність  підсудного.

 

2. Головні складові захисної промови адвоката, їх характеристика

 

Вступна частина захисної промови. Як правило, з перших фраз адвоката можна більш-менш точно визначити, який з нього захисник, який судовий оратор. Вступна частина, як увертюра до опери, на­лаштовує публіку, учасників судового розгляду, готує до сприйняття промови.

Чим менше шаблону, тим  краще сприймається судова промова. Словесна полова недопустима взагалі  в захисній промові, надто ж у вступній частині. Засоби і прийоми вступної частини можуть бути різними. Її можна розпочати:

 

• з оцінки суспільно-політичного  значення справи, яка розглядається;

 

• вказівкою на специфічні особливості кримінальної справи;

 

• з викладу програми промови;

 

• відсилкою до окремих  положень промови прокурора;

 

• характеристикою особи  підсудного тощо.

 

Установлення фактичних  обставин справи, аналіз і оцінка доказів 

Виступаючи із захисною промовою в суді, адвокат передусім  повинен висвітлити передбачені кримінально - процесуальним законом обставини, установлення яких необхідно для вирішення кримінальної справи, а також для прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі.

Ця сукупність обставин, установлення яких необхідно для  правильного вирішення справи, передбачена КПК України, де говориться, що при розгляді кримінальної справи підлягають доказуванню;

 

• подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

 

• винність підсудного у  вчиненні злочину і мотиви злочину;

 

• обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності

  підсудного, а також інші обставини, що характеризують особу підсудного;

 

• характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на

  лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК);

 

• причини і умови, які сприяли  вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

 

Ці обставини конкретизуються  кримінально-процесуальним законодавством щодо справ про злочини неповнолітніх (ст. 433 КПК), осіб, які захворіли або  вчинили суспільне небезпечні діяння в стані неосудності (ст. 417, 420 КПК України).

Виклад фактичних обставин не повинен  повторювати фабулу справи в тому вигляді, в якому вона викладена  в обвинувальному висновку. В такому вигляді виклад фактичних обставин справи лише стомить суддів і всіх присутніх у залі судового засідання і викличе у них байдужість.

Як окрема і самостійна частина  захисної промови, виклад фактичних  обставин справи доречний у справах:

 

• в яких фабула досить складна  і допускає різні тлумачення з  позицій  

  обвинувачення і захисту;

 

• в яких захисник доказує наявність  обставин, які усувають протиправність  

  діяння (необхідна оборона, крайня необхідність);

 

• за відсутності суб'єктивних умов відповідальності (наприклад, за

   відсутності у підсудного мети присвоєння чужого майна).

 

У цих випадках виклад фактичних обставин справи починається  в такій послідовності, в якій вони містяться в обвинувальному висновку і промові прокурора. Потім  захисник дає свою версію.

Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів складає, як правило, основну частину захисної промови. Аналізуючи й оцінюючи процесуальні докази, захисник обґрунтовує ними свої міркування про те, чому ті чи інші докази він вважає достовірними, а  інші - ні, чому ті чи інші докази є сумнівними, суперечливими.

Обсяг цієї центральної  частини визначається конкретними  обставинами справи і тією позицією, яку займають підсудний та його захисник щодо пред'явленого обвинувачення. Спрямованість  і методика аналізу доказів залежить від того, заперечує чи ні пред'явлене обвинувачення підсудний. Вимагаючи винесення виправдувального вироку, захисник спрямовує всі свої зусилля на спростування доказів обвинувачення.

Аналізуючи докази в  справі, захиснику часто доводиться не лише спростовувати обвинувачення і висловлювати сумніви, але і доказувати. Це необхідно робити в тих випадках, коли він щось стверджує, висуває іншу версію, яка суперечить обвинувальній. Якщо у справі про вбивство захисник стверджує, що підсудний діяв у стані необхідної оборони, він повинен це доказати і переконати суд, що стан необхідної оборони дійсно мав місце. Якщо в подібній справі захисник стверджує, що вбивство було здійснено у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло несподівано внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, він повинен це доказати. Спростовуючи в промові звинувачення в умисному вбивстві і протиставляючи йому твердження про вбивство з необережності, захисник повинен переконати суд у тому, що підсудний не хотів смерті потерпілого.

Захиснику слід добре  попрацювати ще в ході судового слідства. Необхідні факти і обставини  мають бути дослідженими в процесі  судового розгляду і тоді їх аналіз і оцінка в захисній промові матимуть особливо переконливий характер.

 

Адвокатська практика рекомендує аналіз доказів давати судові в такій  послідовності:

 

1. Найперше захисник  аналізує й оцінює докази, подані  обвинуваченням, які 

    підтверджують наявність події злочину.

 

2. Аналіз доказів, які  свідчать про наявність чи  відсутність у діях підсудного

    складу злочину.

 

3. Подання і аналіз  доказів, які встановлюють обставини,  що виключають 

    можливість порушення кримінальної справи.

 

4. Аналіз характеру  вини (крайня необхідність, наявність  необережності, 

    необхідна оборона .)

 

5. Аналіз мотивів, якими  керувався підсудний. 

 

6. Аналіз ступеня і  характеру відповідальності.

 

7. Аналіз причинного  зв'язку між діянням, у якому  обвинувачуються 

    підсудні, і наслідками.

 

8. Аналіз причин і  умов, які сприяли вчиненню злочину.

 

9. Питання, які відносяться  до характеру і розміру шкоди. 

 

Обґрунтування кваліфікації злочину 

 

Кваліфікувати - це значить віднести те чи інше явище за його якісними ознаками до певного розряду, виду чи категорії. В праві це означає: підібрати ту правову норму, яка передбачає дане діяння; підвести це діяння під правову норму; дати цьому діянню юридичну оцінку; вказати конкретну статтю Особливої частини Кримінального кодексу України.

Правильна кваліфікація злочину є однією з гарантій здійснення правосуддя, оскільки кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні передбаченого кримінальним законом суспільне небезпечного діяння. Помилка у кваліфікації може потягнути безпідставне засудження особи, діяння якої не є протиправним; конфіскацію майна; застосування амністії, судимість тощо.

 

Тому судовому ритору слід серйозно поставитися до цієї частини промови. Від захисника  вимагається:

 

• абсолютна точність і чіткість юридичних формулювань  і посилань на закон;

 

• ретельна підготовка до обґрунтування кваліфікації злочину (переглянути

  постанови Пленуму Верховного Суду України, теоретичні статті, судову

  практику; порадитися з колегами).

 

Питання про кваліфікацію злочину ставиться захисником, коли обвинувачення повністю або частково визнається, а кваліфікація злочину, запропонована слідчим, заперечується. Правові міркування адвоката мають бути аргументовані, а висновки - обґрунтовані перевіреними доказами.

 

Аналізувати, в залежності від конкретних обставин справи, слід:

 

• об'єкт злочину і його об'єктивну сторону (дія чи бездіяльність, їх наслідки,

   причинний зв'язок між суспільне небезпечним діянням і суспільне

   небезпечним наслідком, спосіб здійснення злочину, обстановка, при якій

   здійснено злочин тощо);

 

• суб'єкт злочину і його суб'єктивну сторону (умисел, необережність, мотив,

   ціль або мету злочину).

 

Характеристика  особи підсудного

 

Неможливо уявити собі кримінальну  справу, у якій адвокату в захисній промові не довелося б говорити про  особу підсудного. Важливість цієї частини захисної промови визначається ст. 39 КК України, ст. 324, 334 КПК України, де говориться, що при призначенні покарання необхідно, крім інших факторів, враховувати особу винного.

Завдання захисника - розкрити внутрішній світ підсудного, його світогляд і світосприймання, зрозуміти його психологію, переживання і пояснити їх судцям. І коли захисник зможе це зробити, його промова стане яскравою, переконливою, а отже, вплине на всіх учасників судового розгляду.