Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Февраля 2013 в 20:08, контрольная работа
Захисник висловлює свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання. На відміну від прокурора, відмова захисника в судовому засіданні від захисту підсудного не допускається. Захисник не заміняє підсудного, а діє поряд з ним. Водночас він є самостійним учасником кримінального процесу, і як правило, не залежить від підсудного у визначенні тактики захисту, своєї позиції у справі. Навіть якщо підзахисний визнає себе винним, захисник вправі за наявності для цього підстав відстоювати перед судом його невинність або меншу винність.
Вступ
1. Зміст захисної промови адвоката
2. Головні складові захисної промови адвоката, їх характеристика
- Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
- Обґрунтування кваліфікації злочину
- Характеристика особи підсудного
- Заключна частина захисної промови
Список використаної літератури
Захисник зобов'язаний: зібрати і доповісти суду все, що говорить на користь підзахисного, що здатне полегшити його участь і що дозволить виявити обставини, сприятливі для підсудного.
Закон вимагає, щоб поблажливість базувалася на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніша - сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особі, навіть в слабостях його характеру, які випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підстави для поблажливості чи милості, - ви можете до судового голосу засудження приєднати голос милосердя. Ці слова, сказані видатним прокурором, суддею і судовим ритором Анатолієм Коні більш як сто років тому, не втратили своєї свіжості й сьогодні.
Заключна частина захисної промови
Вона є обов'язковою в кожній судовій промові. Але у великих захисних промовах буває корисним підсумувати висновки захисту. Якщо прокурор відмовився підтримувати обвинувачення і просить суд виправдати підсудного, це не звільняє захисника від обов'язку мотивувати в своїй захисній промові необхідність виправдання, а в заключній частині промови подати суду своє прохання. Захиснику необхідно так переконливо сформулювати висновки, щоб суду стало очевидним, що виправдання в цьому випадку - єдино правильний шлях правосуддя. Йдеться про те, щоб переконати не лише суддів, але й всіх присутніх у залі засідання.
Список використаної літератури
1. Михайлівська Н.Г., Одинцов В.В. Іскуство судебного оратора. — М., 1981.
- С.129-172.
2. Молдован В.В. Риторика: загальна та судова: Навч. посіб. — 2-ге вид. —
Біблогр.: С. 128 - 131. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 320 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - К., 1994.
- С. 118-122.
4. Слово адвокату: речи радянських адвокатів по цивільним та кримінальним
справам. - М., 1981. - С. 104-109.