В. Городецький

Тридцять років невтомної і натхненної праці Владислава Городецького у Києві збагатили столицю унікальними архітектурними шедеврами, а їх автору пр-несли заслужену славу і неабияку заможність. Немає сумніву, що наш талановитий земляк залишив би улюбленому місту ще немало своїх архітектурних автографів, якби не руйнівний подих більшовицької революції. 

Свідок величезних соціальних потрясінь в Україні, повністю втративши  всі свої маєтності, нажиті сумлінною  працею, В.Городецький навесні 1920 року разом з дружиною Корнелією емігрував до Варшави. Там він працював в Міністерстві суспільних робіт як архітектор. В Польщі за його проектами було споруджено в Пьотркові Трибунальському критий ринок і водогінну вежу, в Радомі і Любліні _ водогінну вежу та механізовані бойні, а в останньому ще й електростанцію. Майже всі ці споруди збереглися.

 

Архітектурна  діяльність

Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Грушевського, 6, зведено у 1897—1899 із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Храм виконано у досить класичній манері, якби не те, що зведено його з бетону. Справа в тому, що Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і «задля реклами» зводив більшість замовлень винятково зі свого бетону. Тому будинок музею, спроектований з дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, все ж є унікальним у своєму роді.

Костел Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, 75, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглим вікном — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про два різних архітектори храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших — що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю — спорідненість зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.

Караїмська кенаса, по вулиці Ярославів Вал, 7, зведено 1900 року в ретельно оздоблених формах і деталях мавританського стилю. На жаль, під час реконструкції купол було знищено.

Привертають увагу монументальні фасади колишньої меблевої фабрики Й.Кімаєра, по вул. Архітектора Городецького, 13, та колишнього прибуткового будинку, по вулиці Великій Васильківській, 25, споруджених за проектами Городецького. Натомість практична доцільність і простота форм присутні в корпусах колишнього Південноросійського машинобудівного заводу по вулиці Жилянській, 101, споруджених повністю за проектом Городецького у 1890-х роках.

Але найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда ХХ століття у Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по вулиці Банковій, 10 у стилі модерн у 1901—1903 роках.

Владислав Городецький  будував гімназії в Умані та Черкасах, в Мошнах — лікарню, в Шпикові — цукровий завод, в Печері — мавзолей Потоцьких, в Євпаторії — власну віллу тощо.

 

Життя в еміграції

Городецький емігрує  у 1920 до Польщі, де він продовжив архітектурну практику за рахунок американських інвестицій в розбудову міського господарства розореної війною країни.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на посаду головного архітектора синдикату по спорудженню перських залізниць. Там, у далекому Тегерані, вже літньою людиною, Владислав Городецький спорудив залізничний вокзал, палац для шаха, спроектував готель тощо.

Купатись у променях слави на Сходi довелося недовго... У  вiвторок 7 сiчня 1930 року вечiрнє видання  «Кур’єр Варшавський» подало в чорнiй  жалобнiй рамочцi пiд католицьким  хрестом новину про смерть Владислава-Лешека Городецького. Він був похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури».

Ще довго у Києвi на нього чекали друзi (й газетнi репортери, для яких пан Владислав був справжньою знахiдкою). До останньої хвилини вони не вiрили, що вже нiколи не побачать Городецького за кермом ландоле з хвацько пiдкрученими вусами, а головне — його нестримно веселого погляду щасливої людини. Не вiрити, власне, пiдстави були. Адже стiльки разiв вiн повертався з полювання в далеких краях, коли його вже оголошували загиблим вiд пазурiв пораненого лева.

А вулиця в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо ім'ям архітектора Городецького.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Ще за життя  ім'я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні  витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва самого високого ґатунку.

В творчому доробку  славетного зодчого численні споруди: храми, палаци, маєтки, музеї і мавзолеї, лікарні, виставочні павільйони , заводи і фабрики та немало іншого.

В історію архітектури  В.Городецький увійшов як будівничий модерну. А модерн не знає вузької  спеціалізації художника. Інтереси видатного архітектора поширювалися також на пов'язані з архітекту -рою такі види ужиткового мистецтва, як проектування меблів і оздоб, виготовлення ескізів розписів, скульптур і вітражів, шпалер і тканин, а ще він займався карбуванням по каменю і гіпсу, гравіюванням; створював ювелірні прикраси, ескізи взуття та одягу, оформляв книги, театральні декорації, афіші...

У цій неординарній людині органічно поєднувалися тонке  відчуття краси, буйна фантазія художника  і невичерпна енергія будівничого.

Без таких особистостей свiт виглядає блiдим. У наш прозаїчний час так не вистачає творчої людини, котра б тримала слона як хатню тваринку...

 

Список літератури:

1. Кальницкий М. Дом с химерами на Банковой [маєток В. Городецького] : старые легенды и новые факты // Киев. ведом. _ 1998. _ 8 июня. _ С. 18.
2. Киев: Архитектурно-исторический очерк / Шулькевич М.М., Дмитренко Т.Д. _ К.: Будівельник, 1982. _ 442 с.
3. Кілессо С. Дива архітектора Городецького // Україна. _ 1979. _ № 52. _ С. 6-7.
4. Ковтанюк Н., Шовкопляс Г. Скарбниця історичної пам'яті України: Національному музею історії України _ 100 років [Будинок музея зведено за проектом В. Городецького] // Київ. старовина. _ 1999. _ № 4. _ С. 64-65.
5. Кончаковский А., Малаков Д. Киев Михаила Булгакова: Фотоальб. _ К.: Мыстэц., 1990. _ 284 с.
6. Костін В. Фауни в бетоні й детектив модерну // Київ. _ 1983. _ № 9. _ С. 162-164.