Захист права на недоторканість телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції у кримінальному судочинстві України

     7) другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису  слідчий вручає особі, у якої  проведено обшук (в разі її  відсутності — повнолітньому  члену її сім'ї або представникові  житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради). [2, с. 183]

     Слід  підкреслити, що таку слідчу дію, як виїмка, проведення якої передбачено статтями 178—183, 185—189 КПК України, не можна  не віднести до різновиду обшуку, як його розуміють згідно зі статтею 30 Конституції України. По суті відрізняються  вони лише тим, що;

     а) на відміну від обшуку, підставами для проведення виїмки є не достатні, а точні дані про те, що предмети і документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці (при  цьому межа між поняттями “достатні  дані” і “точні дані” часто  є досить умовною);

     б) проводячи виїмку, слідчий не має  права розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється  їх відкрити, а тим більше пошкоджувати двері, замки та інші предмети.

     Проте незважаючи на таку, досить незначну, різницю  між ними, закон дозволяє проводити  виїмку, в тому числі і в житлі  громадян, навіть без санкції прокурора.

     Законодавством  України передбачена значна кількість  невідкладних випадків, коли є можливими  інші (крім огляду, обшуку та виїмки) умови  і порядок проникнення в житло  та інше володіння громадян..

     При здійсненні боротьби з організованою  злочинністю співробітники спеціальних  підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України  мають право:

     1) за письмовим розпорядженням  керівника відповідного спеціального  підрозділу входити за службовими  посвідченнями на територію, у  приміщення, склади та сховища  підприємств, організацій, установ,  в тому числі приватної форми  власності, а також у виробничі  приміщення громадян, які займаються  підприємницькою діяльністю;

     2) за постановою та з санкції  відповідного прокурора по нагляду  за виконанням законів спеціальними  підрозділами по боротьбі з  організованою злочинністю, а  у невідкладних випадках —  з наступним повідомленням прокурора  протягом доби в разі загрози  знищення, приховування або втрати  предметів чи документів, які  можуть бути використані у  розкритті та розслідуванні злочинної  діяльності, на строк до 10 діб  опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші  сховища, брати їх під охорону,  вилучати предмети і документи  із складанням відповідного акта, копія якого вручається громадянину.[ 16, ст. 12]

     Оперативним підрозділам для виконання завдань  оперативно-розшукової діяльності при  наявності відповідних підстав, а саме достатньої інформації про;

     - злочини, що готуються або вчинені  невстановленими особами;

     - осіб, які готують або вчинили  злочини;

     - осіб, які переховуються від органів  розслідування або ухиляються  від відбування кримінального  покарання;

     - осіб, які безвісти зникли;

     - розвідувально-підривну діяльність  спецслужб іноземних держав, організацій  та окремих осіб проти України;

     - а також при потребі в отриманні  розвідувальної інформації в  інтересах безпеки суспільства  і держави або у зв'язку із  запитами повноважних державних  органів, установ та організацій  про перевірку осіб у зв'язку  з їх допуском до державної,  військової чи службової таємниці, — надається, зокрема, право:

     а) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців  для з'ясування обставив вчиненого  або такого, що готується, злочину;, а також збирати відомості  про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться  перевірка;

     б) негласно виявляти та фіксувати сліди  тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні  засоби, на земельні ділянки;

     в) використовувати за згодою громадян житло, інші приміщення і майно, які  їм належать;

     г) здійснювати візуальне спостереження  в жилих приміщеннях із застосуванням  фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних  засобів.[ 14, ст. 5-6, 8-9]

     Зазначені права надані працівникам органів  внутрішніх справ (кримінальної та спеціальної  міліції, спеціальних підрозділів  по боротьбі з організованою злочинністю, оперативно-розшукових підрозділів  Державної автомобільної інспекції, оперативно-режимних підрозділів місць  позбавлення волі), органів Служби безпеки (розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, підрозділів захисту  національної державності, боротьби з  корупцією і організованою злочинною  діяльністю, оперативно-технічних та підрозділів оперативного документування). Прикордонних військ (підрозділів з  оперативно-розшукової роботи). Управління державної охорони (підрозділів  оперативного забезпечення охорони), податкової міліції.

     Таким чином, загалом по Україні кількість  працівників підрозділів, які мають  встановлене законом право проникати  до житла чи до іншого володіння  громадян, іншим способом порушувати недоторканність житла громадян, сягає десятків тисяч, і не всі  вони, як свідчать численні свідоцтва  засобів масової інформації, здатні відстоювати передусім права  громадян, а не особисті чи відомчі  інтереси.

     Основними гарантіями того, що право на недоторканність  житла працівниками зазначених підрозділів  не буде порушуватися, є те, що:

     1) проведення перелічених вище  заходів можливе тільки на  підставі заведеної оперативно-розшукової  справи, постанова про заведення  якої підлягає затвердженню начальником  відповідного органу, та з дозволу  останнього;

     2) негласне проникнення в жилі  приміщення, візуальне спостереження  в них може мати місце лише  з санкції Генерального прокурора  України та його заступників  (в іншому порядку, узгодженому  з Генеральним прокурором України,  — виключно з метою отримання  розвідувальної інформації для  забезпечення зовнішньої безпеки  України, запобігання і припинення  розвідувально-підривних посягань  спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій), а після 28 червня 2001 р. — лише з дозволу суду.

     Працівники  міліції мають право входити  безперешкодно у будь-який час  доби:

     а) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також  при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах (що розуміти в даному випадку  під надзвичайними обставинами. Закон не пояснює);

     б) в житлові приміщення осіб, які  перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки (вичерпний  перелік таких осіб встановлено статтею 3 Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”).[15, ст. 11]

     Співробітники Служби безпеки України виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено  до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, мають право заходити в жилі, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки  та оглядати їх, з наступним повідомленням  прокурора протягом 24 годин.[17, ст. 25 ]

     Військовослужбовці  Управління державної охорони України  мають право у невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя  людей та майна чи з безпосереднім  переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, заходити в житлові  на інші приміщення, що належать громадянам з наступним повідомленням про  це прокурора протягом 24 годин.[18, пункт 5 ст. 18 ]

     Військовослужбовці  Внутрішніх військ вправі заходити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян та провадити їх огляд під  час безпосереднього переслідування та затримання злочинців, осіб, які  втекли з-під варти або вчинили  напад на охоронюваний об'єкт, особовий склад варти, військовий наряд, з  наступним повідомленням про  це прокурора протягом доби.[ 5, cт. 10]

     Посадові  особи приймальників-розподільників для неповнолітніх мають, зокрема, право проводити у разі наявності  інформації про зберігання неповнолітніми заборонених речей огляд спальних та інших приміщень із складанням протоколу про результати огляду.[ 6, ст. 7]

     Органи  державної податкової служби, у тому числі підрозділи податкової міліції  мають право обстежувати житло  громадян, якщо воно використовується як юридична адреса суб'єкта підприємницької  діяльності або для отримання  доходів.

     Проведений  вище аналіз законодавства України  з цих питань показує, що певні  норми законів України “Про міліцію”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про Службу безпеки України”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, “Про державну податкову службу в Україні” не відповідають нормам Основного Закону нашої країни і потребують приведення у відповідність із Конституцією України.

     Не  відповідають конституційним нормам і  положення Житлового кодексу  Української РСР та Цивільного процесуального кодексу України, котрими встановлена  можливість виселення громадян в  адміністративному порядку з  санкції прокурора осіб, які самовільно зайняли жиле приміщення або проживають в будинках, що загрожують обвалом. Таку думку висловив і Пленум Верховного Суду України в “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

     Що  стосується виселення громадян у  судовому порядку, то воно є можливим тільки у випадках, прямо передбачених Житловим кодексом Української РСР, про що вже йшлося вище.

     Житлове законодавство не повинне передбачати  випадків, коли щодо осіб, лише у зв'язку з припиненням ними трудових відносин з підприємством, або навіть із вчиненням  злочину, застосовуються насильницькі дії, пов'язані з вторгненням у  житло, яке вони займають, та примусовим виселенням із нього, тим більше разом  із сім'ями. Звичайно, недосконалість закону в даному випадку дещо нівелюється  його невиконанням, але треба погодитися з тим, що саме існування подібних норм не є ознакою цивілізованості. Тому всі норми житлового законодавства, які регулюють питання виселення осіб із житлових приміщень, повинні бути критично переглянуті з тим, щоби максимально звузити судову дискрецію.

     кримінальний  недоторканість житло правовий

     РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИП ТАЄМНОСТІ ЛИСТУВАННЯ, ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ І ТЕЛЕГРАФНОЇ  ТА ІНШОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

     Під листуванням громадян розуміються  поштові відправлення: листи, телеграми, посилки, бандеролі тощо. Під телефонними  переговорами припускається будь-яка  інформація, що передається по технічних  каналах зв'язку (телефон, мобільний  зв'язок) за допомогою усного мовлення.

     Під телеграфною й іншою кореспонденцією  розуміється будь-яка інформація, що передається по технічних каналах  зв'язку в знаковій формі або кодованому вигляді (комп'ютерна мережа зв'язку, телеграф тощо). [23, с. 89]

     Конституцією  України передбачено: “Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені  лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові  чи з’ясувати істину під чає розслідування  кримінальної справи, якщо іншими способами  одержати інформацію неможливо”.[1, ст. 31]

     Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції передбачає заборону для будь-кого без згоди особи, яка направляє  або одержує листи, спілкується  по телефону, телеграфу або за допомогою  інших засобів електричного і  поштового зв'язку, знайомитися з  її листуванням чи іншою кореспонденцією, прослуховувати її телефонні розмови  тощо, а також розголошувати їх зміст або сам факт листування, телефонної розмови, відправлення чи отримання  грошового переказу, телеграми та іншої кореспонденції.

     Під електричним зв'язком слід розуміти передачу, випромінювання або прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень  та звуків або повідомлень будь-якого  роду по радіо, проводових, оптичних або  інших електромагнітних системах, а  під поштовим зв'язком — приймання, обробку, перевезення та доставку письмових  відправлень, матеріальних цінностей, виконання доручень щодо грошових переказів, банківських операцій.[ 19, ст 1]