Рента і земельний податок

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на  тему:

Рента і земельний податок

 

 

 

 

 

 

Роботу  виконала

Студентка групи ФМЛ-203

Дяченко Аня

 

 

 

Київ – 2011р.  

Варіант №64: Рента і земельний податок

План

1. Вступ

2. Земельна рента

3. Земельний податок. Рентний дохід

4. Висновок

5. Список використаних джерел

 

1. Вступ

 

У всі  часи земля вважалася основним природним (первинним) фактором виробництва. Це пояснюється її особливою роллю в господарській діяльності. Земля — першоджерело речових благ. Вона не є продуктом праці, але, будучи залученою у виробничу діяльність людей, стає всезагальним засобом праці. У різних галузях суспільного виробництва роль землі неоднакова. В обробній промисловості земля функціонує лише як місце, зайняте підприємством. У сільському господарстві процес виробництва безпосередньо пов'язаний з родючістю ґрунтів. Тут земля діє як активний фактор процесу праці і є головним засобом виробництва. Тому при такому підході під «землею» потрібно розуміти лише поверхню ґрунту, яку можна використовувати або для землеробства, або для будівництва будинків і споруд і як предмет купівлі і продажу на ринку землі.

Тобто, важливим поняттям у аграрних відносинах є  поняття земельної ренти, сутність якої важливо чітко з’ясувати.

 

2. Земельна рента

 

З виникненям власності на землю виникає й  відповідна їй форма доходу. Таким  доходом стає земельна рента. Земельна рента взагалі - це нетрудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу е право власності на землю. Отже, земельна рента - це економічна форма  реалізації власності- на землю.

Власність на землю існує давно (ще з рабовласницького суспільства), тому слід розрізняти ренту  докапіталістичну й капіталістичну. Докапіталістична (рабовласницька, феодальна) земельна рента вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього  виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала) й тому охоплювала весь додатковий продукт, а іноді  й частину необхідного. Сучасна  капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі  й тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над  середнім прибутком.

Земельна  рента як економічна категорія виражає  відносини привласнення додаткового  продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти як плати за користування землею орендна плата містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу. При високих орендних ставках власник землі може привласнювати частину середнього прибутку сільськогосподарського підприємця.

В умовах ринкової економіки рентні відносини (відносини з- приводу виплати  й привласнення земельної ренти) виникають між власниками землі, з одного боку, і користувачами  землею, з іншого. Найбільш поширеною  формою таких відносин у всіх зарубіжних країнах є оренда землі селянами-фермерами  або підприємцями в земельних  власників.

 

В Україні  оренда, як форма нетрадиційного господарювання, виникає наприкінці 80-х - на початку 90-х рр., коли селяни частину землі  й засобів виробництва почали брати в тимчасове самостійне користування. Проте правову підставу оренда отримала лише з прийняттям Верховною Радою в 1992р. Закону "Про  селянське (фермерське) господарство", в якому гарантується право громадян на створення фермерських господарств, а також на орендування землі. Отже, що це за форма господарювання?

У найзагальнішому  плані під орендою розуміється  передача права користування й розпорядження  власністю (у нашому випадку землею) однією юридичною особою (власником) іншій (користувачу) на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором.

Земельна  рента і орендна плата є  загальною економічною основою  будь-якого суспільства. Спочатку земельна рента виникла і розвивалася  у формі традиційної земельної  ренти. Виникнення підприємницьких  виробничих відносин стало умовою існування  сучасної земельної ренти. Проте  земельна рента завжди є економічною  основою реалізації власності на землю. Це доход, не пов'язаний з підприємницькою  діяльністю; це частина додаткового  продукту, який створюється сільськогосподарськими виробниками, що господарюють на землі.

Як уже  зазначалося, в сільському господарстві в процесі виробництва беруть участь природні процеси і біологічні фактори. У зв'язку з цим в сільському господарстві крім суспільних факторів слід розрізняти такі природні фактори, як кліматичні умови, хімічний і механічний склад землі, біологічні та інші моменти. Залежно від цих факторів одна й та сама кількість і якість праці  може бути представлена в більшій  або меншій кількості продуктів, споживних вартостей.

Якою  б великою не була роль природних  факторів, сільськогосподарський продукт  створюється працею людей. Тому провідна роль у розвитку сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам. Це положення має особливе значення для з'ясування рентних відносин у сільському господарстві.

Таким чином, земельна рента є економічною  формою реалізації земельної власності. Виділяють такі основні різновиди  земельної ренти: диференціальна, абсолютна, монопольна. Конкретною формою земельної  ренти є орендна плата, яка  включає ренту, процент на капіталовкладення, інші платежі.

Незалежно від форми власності на землю  утворюється диференційна рента. Причиною її є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування  відособлених виробників у системі  товарно-грошових відносин, а також  своєрідний синтез існуючих природних  і економічних умов для утворення  диференційної ренти.

Першою  природною умовою існування диференційної  ренти є відмінності у природній  родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Розвиток науки і техніки, широке використання їх досягнень у сільському господарстві впливають на ці відмінності, проте повністю усунути їх неможливо.

Господарства, розміщені на кращих землях, створюють  додатковий чистий доход. Цього останнього позбавлені господарства, що знаходяться  на гірших землях. Якби вони одержували його, то монополія на землю як об'єкт  господарювання зникла б.

Другою  природною умовою утворення диференційної  ренти є обмеженість землі. Земля  у просторі обмежена, ще обмеженіші кращі за родючістю землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх землях, не може задовольнити потреби  суспільства, тому у господарський  оборот залучаються також ділянки землі, відносно гірші за родючістю і місцезнаходженням.

Господарства, які використовують кращі землі, мають більше продукції з одиниці  земельної площі та одержують  додатковий продукт, який є матеріальною основою диференційної ренти.

Необхідною  економічною умовою перетворення цього  додаткового продукту в диференційну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливості дії закону вартості у сільському господарстві. Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарських  продуктів визначається середніми  витратами суспільне необхідної праці у господарствах, що розташовані  на гірших за родючістю і місцезнаходженням  землях при середньому рівні організації  виробництва. Господарства, які розташовані  на кращих та середніх землях, мають  нижчу індивідуальну вартість сільськогосподарської  продукції, проте реалізують її за цінами, які визначаються вартістю на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий доход, який утворюється  понад середній чистий доход.

Слід  розрізняти дві форми диференційної  ренти - першу і другу. Перша диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях.

Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які займаються інтенсифікацією за сприятливіших умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу ренту, а раціоналізаторський доход.

Що є  спільного для першої та другої диференційної  ренти? По-перше, причина утворення - монополія на землю як на об'єкт  господарювання.

По-друге, основа виникнення - відмінності в  родючості землі. Взаємозв'язок диференційної  першої і другої рент полягає в  тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга - з економічною родючістю грунтів. Друга диференційна рента характеризує інтенсивний розвиток сільського господарства.

У сучасних умовах підвищення попиту на сільськогосподарську сировину виникає необхідність освоєння нових земель з низькою родючістю. В той самий час обмеженість  землі, а також прискорення науково-технічного прогресу в сільському господарстві зумовлюють деяке зниження ролі природної родючості.

Широке  використання сучасної техніки і технології стирає різницю в ефективності рівновеликих витрат капіталу на різних за родючістю землях, що сприяє зменшенню другої диференційної ренти. Паралельно діють фактори, які сприяють збільшенню її, а саме різниця ступеня використання інтенсивних факторів в різних господарствах зберігається, а в деяких випадках і посилюється.

Таким чином, диференційна рента - це за своєю сутністю не що інше, як додатковий прибуток, який отримують у будь-якій сфері промислового виробництва на будь-який капітал, що функціонує в умовах вище середніх. У сільському, господарстві він є  більш-менш постійним, оскільки грунтується  на різній родючості різних категорій  землі.

У країнах, де панує приватна власність на землю  і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка  утворюється на всіх використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на приватну власність  на землю, яка закріплює високу норму  прибутку в сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента - це надлишок вартості сільськогосподарського продукту над його ціною виробництва.

Висока  норма прибутку в сільському господарстві може створюватися внаслідок існування ряду факторів: низької органічної будови капіталу, використання дешевшої робочої сили, більш швидкого обороту коштів, економії на постійному капіталі та ін. Значення цих факторів у кожній країні неоднакове і весь час змінюється. Так, у розвинутих країнах рівень органічної будови капіталу в сільському господарстві вже піднявся до рівня промисловості. Тому ця умова для створення абсолютної ренти відпала, проте причина виникнення абсолютної ренти - монополія приватної власності на землю - залишається. Ось чому слід брати до уваги, що можуть існувати і діяти інші фактори утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, а монополія приватної власності на землю лише закріплює цю високу норму прибутку і примушує реалізовувати сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка вища за ціну виробництва.

Отже, абсолютну  ренту породжує не низька будова землеробського капіталу, а монополія приватної власності на землю, яка не дає можливості конкуренції вирівняти прибуток з низькопобудованого капіталу.

У практиці сучасних розвинутих країн підвищення органічної будови капіталу в землеробстві зумовлює зменшення абсолютної ренти, проте зростання загального розміру функціонуючого капіталу сприяє збільшенню її.

Приватна  власність на землю і необхідність виплати ренти за всі використані  землі можуть призвести до перетворення абсолютної ренти в монопольну, коли ціна на сільськогосподарську продукцію  вища за її вартість.

Монопольная рента – особлива форма земельної ренти, що створюється в сільському господарстві і добувній промисловості при продажу певних видів землеробської продукції, металів, мінералів, корисних копалин. Попит на них завжди значно вищий від пропозиції, оскільки умови їх виробництва не відтворні в інших місцях. Це й приводить до створення монопольної ренти. Особливою ознакою є те, що рівень її визначається потребою і платоспроможністю споживачів, а не ціною виробництва чи вартістю товару. Отже, монопольна рента — це додатковий дохід власників об'єктів галузей. Її джерело-додаткова вартість, створена виробниками.

Рентні  доходи розподіляються між власником  землі та її орендарем або між  державою і тими, хто користується землею.

 

 

3. Земельний податок. Рентний дохід

 

Використання  землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю  у вигляді земельного податку  або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки (виходячи з кадастрової  оцінки земель). У земельному податку  і орендній платі міститься частина  рентного доходу. Якщо його одержує  власник землі, то рентний доход  перетворюється у ренту.

Сплата  земельного податку передбачена ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» і регулюється Законом України «Про плату за землю» (у редакції від 19 вересня 1996 року), Земельним кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри  орендної плати за землю встановлює Верховна Рада України.

У статті 5 Закону України «Про плату за землю» досить часто згадуються категорії  «суб'єкт» і «платник». Ця норма права  потребує істотного й принципового доопрацювання, оскільки законодавець, змішуючи ці поняття, фактично припускає  сполучення публічного і приватноправового  регулювання. Регулювання орендних відносин має бути винесено за межі податкового законодавства і  суб'єктом податку повинний бути тільки власник земельної ділянки.