Рента і земельний податок

Що ж  стосується закріпленого законом порядку, то платником плати за землю є  власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, якими можуть виступати як юридичні, так і фізичні  особи.

Платники  сплачують податок на землю з  дня виникнення права власності  або права користування ділянкою, а у разі втрати платником цих  прав податок сплачується за період фактичного перебування у нього  ділянки в поточному році. Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції і громадян) і нарахування земельного податку здійснюється щорічно за станом на 1 травня, інших платників — за станом на 1 лютого.

Право на земельну ділянку може належати кільком  особам, тому, як характерну рису плати  за землю, слід зазначити існування  в цьому разі консолідованого  платника.

Об'єктом  плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або  користуванні, у тому числі й орендованої. При цьому законодавець виділяє  три категорії земель: землі сільськогосподарського користування, землі населених пунктів  і землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо. Стаття 79 Земельного кодексу України містить поняття  земельної ділянки, як частини земної поверхні зі встановленими межами, певним місцем розташування і закріпленими щодо нього правами. Одиницею оподаткування  відносно сільськогосподарських угідь  є законодавчо закріплений один гектар орних земель, лугів, пасовищ, багаторічних насаджень.

Право власності  на землю і право постійного користування земельною ділянкою виникає після  одержання його власником або  користувачем документа, що задовольняє  це право і його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки  виникає після висновку договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної  ділянки до встановлення його межі у натурі (на місцевості), одержання  документа, що засвідчує право на нього (державного акта) і державної реєстрації заборонено.

Власники  землі та землекористувачі сплачують  плату за землю у формі земельного податку, а орендарі — у формі  орендної плати.

Стаття 1 Закону України «Про плату на землю» встановлює ставку податку як законодавче  визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Стаття 4 цього закону уточнює таке визначення, вказуючи, що ставка земельного податку обчислюється в розрахунку на 1 квадратний метр.

Ставки  земельного податку з одного гектара  сільськогосподарських земель встановлюються у відсотках до їх грошової оцінки. Що стосується інших земельних ділянок, то ставки по них диференціюють і  затверджують відповідні місцеві ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання і  місця розташування ділянки, але  не вище, ніж удвічі від середніх ставок з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Чинне законодавство  передбачає застосування підвищених ставок податку у випадках:

• нецільового використання землі;
• перевищення норм відводу.

Законом передбачено такі пільги щодо плати  за землю, як звільнення від сплати податку, а також його не справляння. Залежно від критеріїв, узятих за основу при поділі, пільги з цього  податку можна поділити на три  групи:

1. За територіальною ознакою — поширюються на окрему територію, що не обов'язково збігається з адміністративно - територіальною одиницею (зона радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи; територія спеціальних економічних зон «Азов» і «Донецьк», територія пріоритетного розвитку в Житомирській області тощо). Законодавець висуває ряд додаткових умов, за наявністю яких платник має право на це пільгове оподаткування (наприклад, суб'єкт на цій території повинен здійснювати визначені інвестиційні проекти).

 

2. За видимою ознакою — щодо певних видів земельних ділянок (заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи, дендрологічні і зоологічні парки;землі, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільськогосподарського освоєння тощо).

3. За  суб'єктною ознакою — залежно  від суб'єкта податку застосовуються  як до фізичних осіб (інваліди  І і II груп, громадяни, що виховують  трьох і більше дітей, громадяни,  що постраждали від Чорнобильської  катастрофи тощо), так і до юри­дичних  осіб (органи державної влади  й органи місцевого самоврядування; зареєстровані релігійні і благодійні  організації, що не займаються  підприємницькою діяльністю тощо).

Крім  того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати такі пільги:

• часткове звільнення від сплати податку;
• зменшення суми земельного податку, але в межах коштів, зарахованих на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Обчислення  податку на землю провадиться  на підставі даних Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права  користування землею і договорів  оренди земельних ділянок, обліку кількості  і якості земель, зонування територій  населених пунктів, економічної  і грошової оцінки земель.

Юридичні  особи самостійно обчислюють суму податку  щорічно за станом на 1 січня та до 1 лютого подають дані до відповідної  державної податкової інспекції. Нарахування  плати за землю громадянам проводять  державні податкові інспекції, та до 15 липня поточного року видають  платнику платіжне повідомлення про  сплату податку.

Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної або міської рад, відповідно, на територій, де розміщені земельні ділянки, при  цьому 30 відсотків цих коштів централізуються  на спеціальному бюджетному рахунку  Державного комітету України з земельних  ресурсів, 10 відсотків — на спеціальних  бюджетних рахунках Автономної Республіки Крим і областей.

Закон України  «Про плату за землю» крім регулювання  податкового механізму також  визначає напрям використання коштів, що надійшли від плати за землю.

Кошти від  плати за землю використовуються на фінансування заходів щодо раціонального  використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування  витрат власників землі та землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення Земельного кадастру, здійснення землевпорядження і моніторингу земель, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Розмір  орендної плати орендареві встановлюють за угодою сторін. У результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва  надлишковий доход збільшується. До закінчення строку договору він  надходить орендарям у вигляді  рентного доходу. При укладенні нового договору він може бути зарахований  в орендну плату і надходити  вже власнику землі. З метою стимулювання інтенсифікації сільського господарства доцільно оптимально здійснювати розподіл рентного доходу другої диференційної  ренти між власником землі  і орендарем. Останній повинен бути заінтересований у додаткових вкладеннях у землю, а це вимагає залишення  у нього певної частини рентного доходу.

Рентний дохід, що міститься у платежах за землю, надходить до бюджетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки. Частина коштів від плати за землю централізується у державному і обласних бюджетах.

Від плати  за землю, а отже, і вилучення рентного доходу звільняються заповідники, національні  та дендрологічні парки, ботанічні  сади, заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ  і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ін.

Новостворені  селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю (а отже, і  від вилучення рентного доходу) протягом трьох років з часу передачі у  їх власність або надання в  користування земельної ділянки.

Рентний дохід, як правило, використовується на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, виконання робіт із землеустрою, ведення земельного кадастру; відшкодування витрат власникам землі та землекористувачам, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості; економічного стимулювання власників землі та землекористувачів, у тому числі й орендарів.

З рентою пов'язана ціна землі. Вона визначається як капіталізована рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власникові той самий доход, але у формі  не ренти, а суми відсотка на вкладення  у банк. Ціну землі розраховують за формулою 

 

де R - рента; S - норма позикового відсотка.

Звідси  ціна на землю залежить від розміру  земельної ренти і позикового відсотка.

Науково-технічний  прогрес і підвищення інтенсивності  сільського господарства зумовлюють необхідність додаткових вкладень у землеробство, що, призвело до Зростання диференційної  ренти і відповідно до зростання  цін на землю.

4. Висновок

Отже, я  з’ясувала, що під терміном «земельна рента» прийнято вважати ціну, яка сплачується за використання землі. Мною було розглянуто форми ренти. Земельна рента існує тому, що земля не просто кількісно обмежена, а обмежена абсолютно, тобто так, що суспільство не може ні в короткостроковому, ні в довгостроковому періодах запропонувати землі (земельних ділянок) більше, ніж її існує взагалі. Саме з цієї причини в макроекономічному аспекті земля має абсолютно нееластичну пропозицію. Це означає, що в часі пропозиція землі не може бути збільшена, вона залишається сталою або ж зменшується. Змінюється лише попит на землю, а відтак, зростає або знижується земельна рента, отже, і ціна землі.

Зокрема я розглянула поняття земельного податку. Як було вище згадано, використання землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку. Сплата цього податку передбачена ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» і регулюється Законом України «Про плату за землю» (у редакції від 19 вересня 1996 року), Земельним кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України.  

5. Список використаних джерел

 

1. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частина V КНУ ім. Т. Шевченка

2. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

3. Нуреев Р.М. - Основы экономической теории: Микроэкономика: Учеб. для вузов. – М. – Гл. 10.2.

4. Панасюк В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с.

5. Земельний  кодекс України №2768-111 від 25.10.01 р., із змінами і доповненнями  від 20.12.01р.

6. Закон України  від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату  за землю".

7. Закон України  від 06.10.98р. .№161-ХІУ "Про оренду  землі".

8. Постанова  КМУ від 12.05.00 №783 "Про проведення  індексації грошової оцінки земель".

9. Лист Державного  комітету України по земельних  ресурсах від 10.01.02 № 14 -22

10. Інтернет