Договір дарування

З моменту  передачі права власності на річ  обдаровуваному юридичний зв'язок між  сторонами припиняється, тому обов'язок подальшого належного ставлення  до дарувальника є суто морально-етичним. Однак ч. 1 ст. 727 ЦК України передбачає, що дарувальник (а в разі вчинення обдарованим вбивства дарувальника — на вимогу спадкоємців) має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Дарувальник також не може залишити за собою  право користуватися річчю після  передачі її обдаровуваному. Однак  ст. 725 ЦК України передбачає можливість встановлення обов'язку обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (надати право довічного користування дарунком чи його частиною третій особі, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник може встановити умови, за яких договір дарування набиратиме чинності (наприклад, після завершення навчання, при одруженні тощо), головне, щоб ця умова не породжувала зобов’язання обдаровуваного перед дарувальником, інакше такий договір матиме ознаки іншого правочину.

Предметом договору дарування може бути будь-яке  майно (як індивідуально визначені  речі, так і речі, визначені родовими ознаками), не вилучене з товарообороту  і яке може бути у власності  особи, якій воно дарується.  Дарунком можуть бути рухомi речi, в тому числi грошi та цiннi папери, а також нерухомi речi. Дарунком можуть бути також майновi права, якими уже володiє дарiвник, а також тi, якi можуть виникнути у нього у зв'язку iз здiйсненням права iнтелектуальної власностi, та iншi права.

При даруванні  слід також додержуватися спеціальних  правил, встановлених для набуття  права власності громадянами  на окремі види майна (наприклад, вогнепальна  зброя). Усна форма договору за Проектом передбачена для дарування речей  особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається  договір дарування майнового  права та договiр дарування з  обов'язком передати дарунок у  майбутньому. У разi недодержання форми  такi договори є недiйсними. Договiр  дарування нерухомої речi укладається  письмово i посвiдчується нотарiусом. Договiр  дарування рухомих речей, якi мають  особливу цiннiсть, укладається письмово. Передання такої речi за усним  договором визнається правомiрним, якщо судом не буде встановлено незаконностi заволодiння нею з боку обдарованого. Договiр дарування валютних цiнностей на суму, яка перевищує десятикратний розмiр доходу, що не оподатковується, укладається письмово i посвiдчується нотарiусом.

З укладенням договору дарування фактично припиняється юридичний зв’язок між сторонами.

При укладанні договору дарування необхідно враховувати наступні вимоги¹²:

• договір дарування предметів особистого використання і побутового призначення може бути укладений усно;
• договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;
• договір дарування з обов’язком передати подарунок в майбутньому укладається в письмовій формі;
• договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається в письмовій формі;
• договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Розділ ІІІ.

Розірвання договору дарування

Договір дарування також може бути розірвано. Цікаво звернутись до витоків повернення дарунку. За загальним правилом дар поверненню у римському праві не підлягав. Винятки з цього правила були стосовно грубої невдячності обдарованого (грубі словесні образи, заподіяння фізичної чи моральної шкоди, невиконаний наказ – modus). В таких випадках “ображена” особа зверталась в суд з позовом про розірвання договору та повернення дару. Право повернення дарунку взагалі не допускалось, якщо цей обдарований врятував життя дарівника  чи зробив йому значну послугу. Надзвичайно широкий перелік підстав “відкличності” договору дарування подані у Книзі загальних цивільних законів (при загальній презумпції “невідкличності даровизни”):

• скрутне становище дарівника;
• невдячність обдарованого;
• дарунок з майна, необхідного для обов’язкового (законного) утримання;
• дарунок входить в обов’язкову частку у спадковій масі;
• якщо договір укладений шляхом “підступу” (обману);
• для народжених дітей після смерті батька-дарівника, і які потрапили у скрутне становище.

Специфічною особливістю договору дарування, що відрізняє його від всіх інших  цивільно-правових договорів, є надана дарувальникові і його спадкоємцям  можливість відміни дарування. Ця особливість  властива як договорам, що здійснюються шляхом передачі дару обдаровуваному, так і виконаним дарувальником  договорам обіцянки дарування. В  той же час відміна не відноситься  до підстав припинення договору дарування.

Йдеться про такі ситуації, коли дар вже  переданий обдаровуваному і внаслідок  цього в останнього виникло право  власності на дароване майно або  він став володарем відповідного права, тобто договір дарування, що супроводжується передачею майна, вже відбувся як юридичний факт, а консенсусний договір дарування (договір обіцянки дарування) припинився через його належного виконання. Тому не можна не погодитися з думкою І.В. Елісєєва, який вважає, що дарувальник, відміняючи дарування, «фактично анулює договір як факт, що викликає юридичні наслідки».¹³

Зважаючи  на винятковість даного інституту, ЦК передбачив підстави відміни дарування  у вигляді закритого переліку (ст. 578). Відміна дарування можлива  в наступних чотирьох випадках.

По-перше, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих  речей чи іншого особливо цінного  майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власносты  дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей (п. 1 ст. 727 ЦК). Дані підстави відміни дарування можуть бути об'єднані терміном «злісна невдячність обдаровуваного». Якщо вказані дії здійснені обдаровуваним  відносно дарувальника за ще не виконаним  останнім договором обіцянки дарування, вони можуть служити підставою для  однобічної відмови дарувальника від  виконання договору дарування. Вказані  підстави відміни дарування, дійсно, свідчать про злісну невдячність  обдаровуваного і не потребують якого-небудь коментаря.

По-друге, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний  створює загрозу безповоротної  втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність (п. 2 ст. 727 ЦК). В даному випадку грошова  вартість дарованої речі не має правового  значення, цінність даної речі для  дарувальника полягає, наприклад, в  тому, що з нею связанни пам'ятні події його життя. Передаючи дану річ обдаровуваному, дарувальник розраховує у тому числі і забезпечити її збереження. Очевидно, що вказані підстави відміни дарування знаходяться в етично-етичній сфері стосунків.

По-третє, в договорі дарування може бути обумовлене право дарувальника вимагати розірвання договору, якщо внаслідок недбалого  ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Вказана підстава відміни дарування застосовна лише за наявності в договорі дарування умови про відповідне право дарувальника. Отже, якщо договір дарування здійснений шляхом передачі дару обдаровуваному, таке дарування не може бути скасоване по даній підставі (п. 3 ст. 727 ЦК).

По-четверте, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок  є збереженим (п. 4 ст. 727 ЦК).

Правила про відміну дарування (ст. 727 ЦК) і про відмову дарувальника від  виконання договору обіцянки дарування (ст. 724 ЦК) не підлягають застосуванню до звичайних дарунків невеликої  вартості. Положення ЦК про відміну  дарування (ст. 727) можуть застосовуватися  до договорів пожертвування, відносно яких діє спеціальне правило, що визначає особливу (і єдине) підставу їх відміни, а саме: використання пожертвуваного майна не відповідно до вказаного  жертводавця призначенням або зміна  цього призначення за відсутності  згоди на те з боку жертводавця.

На відміну  від відмови дарувальника від  виконання договору дарування, який здійснюється останнім в однобічному  ладі, відміна дарування проводиться  за рішенням суду на підставі вимоги дарувальника, а у відповідних випадках - його спадкоємців і інших зацікавлених осіб.

На наш  погляд, на серйозне обговорення заслуговує проблема наслідків відміни дарування. Серед норм ЦК, регулюючих договір  дарування, можна виявити лише одне спеціальне правило, що стосується цього  питання. У відповідності з п. 5 ст. 727 ЦК в разі відміни дарування  обдаровуваний зобов'язаний повернути  даровану річ, якщо вона збереглася в  натурі до моменту відміни дарування.

У юридичній  літературі наслідку відміни дарування, як правило, зводяться до вживання названого  спеціального правила, тобто до повернення обдаровуваним дарованій речі, що збереглася у нього. Інші наслідки, за рідким виключенням, не допускаються.

При рішенні  питання про наслідки відміни  дарування необхідно виходити з  єдиного підходу до всіх варіантів  відміни дарування незалежно  від її підстав. Очевидно, що спільним для всіх випадків відміни дарування  є те, що даний юридичний факт спричиняє за собою обов'язок обдаровуваного повернути дарувальникові отримане від нього як дар майно. Іншими словами, в результаті відміни дарування  відпадають підстави для утримання  обдаровуваним переданою дарувальником  речі або володіння переданим  правом. Було б неправильним і несправедливим уявляти собі ситуацію, що виникає  в результаті відміни дарування, таким чином, що один обдаровуваний (що зберіг даровану річ) зобов'язаний нести несприятливі наслідки, а інший (що встиг продати дарунок) - ні. Крім того, весь сенс відміни дарування, скажімо, у разі, коли воно здійснюється боржником напередодні банкротства, якраз і полягає в тому, щоб  повернути дароване майно (а в  рівній мірі - його грошовий еквівалент) в конкурсну масу боржника в цілях  використання виручки від його продажу  для розрахунків з кредиторами. Та і у разі, коли відміна дарування  проводиться у зв'язку з тим, що дарувальник пережив обдаровуваного, покладання на спадкоємців обдаровуваного обов'язку повернення дарованого майна (або його вартості) дарувальникові, який зовсім не мав наміру збільшити  їх достаток за рахунок свого власного майна, нам не представляється чимось виходить за рамки нормальних людських відносин.

Якщо  ж говорити про єдину правову  підставу для поставки питання про  обов'язок обдаровуваного при відміні  дарування не лише повернути дарувальникові даровану річ, що збереглася в натурі, але також виплатити грошову  компенсацію при її втраті, то такими є положення ЦК про зобов'язання з необгрунтованого збагачення.

На вимоги про скасування договору дарування  застосовується позовна давнiсть  в один рiк.

Висновки

Таким чином, дослідивши зазначені розділи плану  роботи автор дійшов наступних висновків, що відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, і при договорі дарування та пожертви угода укладається на взаємній згоді двох сторін.

Договір дарування традиційно належить до найбільш стабільних розділів цивільного права. Завдяки цьому поняття договору дарування та пожертви та його видів  у теорії цивільного права залишається  практично незмінним ґрунтуючись  на положеннях римського права. Але  проаналізувавши тему, в мене виникли  деякі питання, наприклад: за ст. 727 ЦК дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. В цій ситуації пропонується розібратись в таких аспектах: з одного боку, навіщо дарувати те, що має для дарувальника велику немайнову цінність, а з іншого - як в наступному довести це положення. Отже, в цій ситуації як мінімум необхідна письмова форма договору дарування, а краще – нотаріально посвідчена в такому договорі на велику немайнову цінність речі. Це положення є можливістю підкреслити й те, що довести факт створення загрози безповоротної втрати дарунка можна буде в наступному  в разі встановлення певних умов володіння і користування дарунком, які мають бути встановлені в договорі.

При цьому, обдарований на підставі закону може вільно відчужити такий дарунок, фактично його знищити „на очах дарувальника”, оскільки позов про розірвання договору може розглядатись, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. Формально закон визначає межі поведінки обдарованого лише на момент після розірвання договору дарування і не встановлює заборон до цього моменту. Нотаріус тут також не зможе допомогти дарувальнику зберегти дарунок, оскільки за договором дарування не вправі встановлювати обов’язок обдаровуваного вчиняти на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру. Тому скоріш всього особі, яка збирається посвідчити договір дарування за зазначених вище умов доцільно порадити написати заповіт, оскільки в такому разі дарунок, що має для дарувальника велику немайнову цінність, перейде до обдарованого тоді, коли річ не матиме для дарувальника великої немайнової цінності. Єдиним більш менш раціональним виходом з цієї ситуації є також обтяження дарунка правами третіх осіб на нього, наприклад, періодично його бачити.