Захист прав на винахід - корисну модель. Проблеми національного й міжнародного характеру

2. Правова  охорона на винахід (корисну  модель)

2.1. Правове  забезпечення і принципи охорони  винаходу (корисної моделі)

 

Термін «промислова  власність» широко застосовується в  законодавствах багатьох держав, а  також у міжнародних конвенціях і угодах. Паризька конвенція про  охорону промислової власності  від 20 березня 1883 р. до об'єктів промислової  власності, що охороняються, відносить: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, вказівки походження або найменування місця походження. Відносини, пов'язані зі створенням, охороною й використанням об'єктів промислової власності регулюються численними національними нормативними актами, а також міжнародними конвенціями й угодами.

Відносини, що виникають  у зв'язку з набуттям та здійсненням  права власності на винаходи і  корисні моделі в Україні, регулюються  Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХII в редакції Закону № 1771-Ш від 01.06.2000 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2188-14 від 21.12.2000 (далі – Закон) [1].

Крім того, до найважливіших  нормативно-правових актів у цій  сфері належать:

1. Постанови та розпорядження  Кабінету Міністрів України:

- «Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі ) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми»;

- «Про порядок виплати винагороди авторам винаходів і промислових зразків, що охороняються чинними на території України свідоцтвами СРСР»;

- «Порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності».

2. Відомчі нормативно-правові  акти:

- Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель;

- Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель;

- Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи;

- Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі;

- Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи;

- Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі;

- Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу;

- Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі);

- Інструкція про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання;

- Інструкція про порядок видачі патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР;

- Інструкція про видачу патентів України на секретні винаходи, які охороняються авторськими свідоцтвами СРСР на секретні винаходи;

- Інструкція про порядок ознайомлення будь-якої особи з матеріалами заявки на об’єкт права інтелектуальної власності.

3. Міжнародні договори, адміністративні функції яких  виконує ВОІВ:

- Договір про патентну кооперацію;

- Договір про патентне право (дод. Інструкція до договору про патентне право);

- Паризька конвенція про охорону промислової власності.

4. Міжнародні договори  держав-учасниць СНД:

Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів в галузі правової охорони винаходів.

5. Роз’яснення Державного  департаменту інтелектуальної власності: Роз’яснення щодо поділу заявки на винахід та заявки на корисну модель [2].

Відповідно до Закону, «винахід (корисна модель) – результат  інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології» [3].

Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України «Про державну таємницю» до державної таємниці.

Службовий винахід (корисна  модель) – це винахід (корисна модель), створений працівником у зв'язку:

- з виконанням службових  обов'язків чи дорученням роботодавця  – особи, яка найняла працівника  за трудовим договором (контрактом), – за умови, що трудовим  договором (контрактом) не передбачене  інше;

- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця [3].

До службових обов'язків  відносяться зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях  функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).

Дорученням роботодавця  є видане працівникові у письмовій  формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця  і може привести до створення винаходу (корисної моделі) [3].

Винахідник, роботодавець або правонаступник винахідника  чи роботодавця може прийняти різні  варіанти рішень щодо правової охорони  винаходу (корисної моделі):

1. Зберігати конфіденційність  інформації щодо норм законодавства про комерційну таємницю.

2. Зробити винахід  загальнодоступним без одержання  патенту (шляхом демонстрації  його на виставках, видання  статей, монографій).

3. Одержати патент  на винахід або корисну модель [4].

Охорона прав на винаходи і корисні моделі, як і на інші об'єкти інтелектуальної власності, базується на наступних принципах:

1. Принцип охороноздатності. Він означає, що об'єкт правової  охорони повинен відповідати  зазначеним у законі вимогам.

2. Принцип визнання  за правовласником виключного  права на об'єкт права інтелектуальної власності.

3. Принцип дотримання  прав не тільки власників права,  але й дійсних розроблювачів  (авторів, винахідників).

4. Принцип дотримання  балансу інтересів власників  прав, з одного боку, і суспільства,  з іншого, шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, установлення розумного терміну дії охоронного документа [4].

Згідно з чинним законодавством правова охорона надається винаходу (корисній моделі), який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності [3].

Будь-яке вирішення  завдання, що заявляється як винахід, має стосуватися одного з таких об 'єктів:

- продукту (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин  рослини і тварини);

- способу (метод виготовлення продукту, параметри цього процесу тощо);

- застосування раніше  відомого продукту чи способу  за новим призначенням.

Пристрій – машина, механізм, прилад, деталь, вузол або  сукупність взаємопов'язаних деталей  та вузлів.

Речовина – штучно створена сукупність взаємозв’язаних інгредієнтів, індивідуальні хімічні сполуки, об'єкти генетичної інженерії, композиції та продукти ядерного перетворення.

Штам – спадково однорідні культури мікроорганізмів, що продукують корисні речовини або використовуються безпосередньо.

Спосіб – процес виконання дій над матеріальним об'єктом або об'єктами за допомогою інших матеріальних об'єктів [1].

Об'єктом корисної моделі є ті ж об'єкти, що характерні для  винаходу. Корисні моделі, як правило, відрізняються від винаходів за такими параметрами:

- рівнем проведеної  експертизи (проводиться лише експертиза, в ході якої встановлюється  належність зазначеного у заявці  об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані корисною  моделлю, і відповідність заявки  та її оформлення встановленим правилам);

- максимальний термін  охорони, передбачений законом,  значно менший, ніж для винаходу;

- мито за видачу  та підтримання чинності корисної  моделі зазвичай менше, ніж для винаходу [5].

Законом визначено, які  результати творчої діяльності людини не визнаються винаходами. До них належать:

- відкриття, наукові  теорії та математичні методи;

- методи організації  та управління господарством;

- плани, умовні позначення, розклади, правила;

- методи виконання  розумових операцій;

- комп'ютерні програми;

- результати художнього  конструювання;

- топографії інтегральних  мікросхем;

- сорти рослин і породи тварин тощо [5].

 

2.2. Вимоги  надання правової охорони на  винахід (корисну модель)

 

Одним з трьох основних компонентів надання правової охорони  винаходу (корисній) є його патентоспроможність. Закон визначає три основні вимоги, яким повинен відповідати патентоспроможний винахід: бути новим; мати винахідницький рівень; бути промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Винахід (корисна модель) визначається новим, якщо він не є  частиною рівня техніки. «Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету» [3]. Новизна запропонованого технічного рішення при розгляді винаходу перевіряється шляхом його порівняння з усіма раніше відомими у світі рішеннями аналогічних завдань. Ступінь новизни технічного вирішення завдання буває різним і визначається суттєвістю відмінностей [5].

Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста  явно не випливає з рівня техніки. Визначення рівня техніки тобто  формування уявлення про сучасний ступінь  розвитку техніки та знань про  неї неможливе без ознайомлення з усіма видами загальнодоступної інформації. Звичайно, не всієї, а тільки тієї її частини, що стосується технічного рішення, яке заявляється. При цьому мають враховуватись усі джерела як в Україні, так і за її межами. Докладний перелік цих джерел наведено у Законі [5, c. 53].

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатними, якщо вони можуть бути використані в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я  та інших галузях суспільного  виробництва.

Право на винахід (корисну модель) охороняється державою і засвідчується патентом. Патент являє собою виключне право, надане на винахід. Закон дає наступне визначення патенту: «Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель)» [3].

Патентна охорона означає, що винахід не може бути виготовлено, використано, поширене або продане в комерційних масштабах без згоди патентовласника. Ці патентні права звичайно захищаються в суді, що, у більшості систем, має право на припинення порушень патентних прав. І навпаки, після успішного заперечування третьою стороною суд також може оголосити патент недійсним.

Патентовласник має  право ухвалювати рішення щодо того, хто може – або не може – використовувати  запатентований винахід (корисну модель) протягом строку охорони винаходу (корисної моделі). Патентовласник може давати дозвіл або видавати ліцензію іншим особам на використання винаходу на взаємно погоджених умовах. Власник може також продати право на винахід якій-небудь особі, що потім стає новим власником цього патенту. Після закінчення терміну дії патенту, охорона закінчується й винахід переходить до суспільного надбання, тобто власник більше не має виняткові права на винахід, що стає відкритим для комерційного використання іншими особами [6].

Права власника патенту  мають абсолютний, винятковий характер і обмежені у часі і територією тієї держави, у якій його видано. Абсолютна природа прав патентовласника визначається тим, що всі інші громадяни цієї держави мають утримуватись від використання патенту без дозволу патентовласника. Виключний характер патентних прав обумовлюється тим, що у одній державі право власності на патент може належати тільки одному патентовласнику. Сфера дії цієї норми, однак, обмежена національними кордонами. На один і той самий винахід (корисну модель) у різних країнах може бути видано патент різним особам (це передбачено статтею 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності). Звичайно, володіти патентом на правах співвласності одночасно можуть і кілька осіб, наприклад, співавтори. Принцип строковості випливає з того, що права, які надає патент, діють протягом певного часу [5]. Тобто слід пам'ятати, що патент (деклараційний патент) України на винахід (на секретний винахід) діє тільки на території України.

Строк дії патенту  України на винахід становить 20 років  від дати подання заявки. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід дорівнює строку засекречування винаходу, але не може бути довшим від визначеного за Законом строку дії охорони винаходу. Строк дії патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки [1].

Деклараційний патент на винахід (корисну модель) – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід (корисну модель) [3].

Деклараційний патент видається  терміном на 6 років, після чого він  має бути підданий експертизі по суті або скасований. Однак це стосується тільки майнових прав власника, авторські права автора деклараційного патенту закріплені за ним навічно.