Процесуальна співучасть

 

Представник третьої особи  Вислоух А.В. в судовому  засіданні  проти позову заперечувала, пояснила, що дійсно 12 вересня 2007 року було укладено поліс обов’язкового страхування  цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів між  ЗАТ СК «Провідна» та ОСОБА_4 , об’єктом страхування визначено транспортний засіб – автомобіль „Богдан”, державний  номерний знак НОМЕР_2 , про факт дорожньо-транспортної пригоди страхувальник своєчасно  повідомив страхову компанію, однак  даний страховий випадок не підпадає під дію укладеного між сторонами  страхового договору, тому ЗАТ «СК  «Провідна» не має правових підстав  на виплату стразового відшкодування  потерпілому   ОСОБА_1

Заслухавши пояснення  позивача, відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Вислоух А.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить  до висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2008 року  водій ОСОБА_2 , керуючи  автомобілем „Богдан”, державний  номерний знак НОМЕР_2 , що належить йому на підставі генеральної довіреності  від 10 жовтня 2007 року, рухався по пр-ту Гагаріна, в м. Києві не врахував безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з  автомобілем  „Мітсубісі Ланцер”, державний реєстраційний  номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача по справі ОСОБА_1 , чим заподіяв матеріальні  збитки.

 За наслідками дорожньо-транспортної  пригоди, легковий автомобіль  „Мітсубісі Ланцер”, державний  реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав  механічні пошкодження. 

За постановою Дніпровського  районного суду  міста Києва  від 02 липня 2008 року ОСОБА_2  притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні  правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн. (а.с.60)

Відповідно до частини  третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені  судовим рішенням у цивільній, господарській  або адміністративній справі, що набрало  законної сили, не доказуються при  розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вимог Цивільного кодексу  України майнова шкода, завдана  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну  фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі особою, яка її завдала.

 

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє  транспортним засобом, механізмом, іншим  об’єктом, використання, зберігання або  утримання якого створює підвищену  небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1  має право керуватись та розпоряджатись автомобілем  „Мітсубісі Ланцер”, державний реєстраційний  номер НОМЕР_1 , що підтверджується   довіреністю від 10 вересня 2007 року. (а.с.54)

Власником автомобіля „Богдан”, державний номерний знак НОМЕР_2 , є  ОСОБА_4 , який передав право  користування зазначеним автомобілем відповідачу  ОСОБА_2 , що підтверджується довіреністю  від 10 жовтня 2007 року  (а.с.77).

Таким чином в розрізі  даного спору, позивачем правомірно заявлені вимоги до ОСОБА_2  щодо відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

 Згідно звіту №0729  від 14 липня 2008 року, який складено  оцінювачем ФО-П ОСОБА_3 , щодо  визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного  засобу – „Мітсубісі Ланцер”,  державний реєстраційний номер  НОМЕР_1 , встановлено, що матеріальна  шкода  складає 46802,17 грн. (а.с.11-50)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу  України кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень. Докази подаються  сторонами та іншими особами, які  беруть участь у справі. Доказуванню  підлягають обставини, які мають  значення для ухвалення рішення  у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідач у  справі свою вину у вчиненні ДТП  не заперечував, будь-яких клопотань  щодо витребування судом додаткових доказів та призначення експертизи не заявлялось, не заперечує факт надання  позивачу розписки про визнання вини у вчиненні ДТП та зобов’язання відшкодувати завдану матеріальну  шкоду, у розмірі, визначеному експертом-оцінювачем, копію якої долучено до матеріалів справи. (а.с. 52)

З огляду на викладене, суд  дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до відповідача з  приводу відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тому з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода  в розмірі 39352,17 грн., що складає: вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля, яка  визначена на підставі висновку  автотоварознавчого дослідження, з урахуванням зменшення позивачем  позовних вимог в цій частині,  а також витрати послуг спеціаліста  товарознавця  в розмірі – 550,00 грн.

Однак, суд не вбачає підстав  для відшкодування позивачу витрат за послуги евакуатора в сумі 500,00 грн. та послуги стоянки в сумі 490,00 грн., оскільки ці послуги були надані позивачу ОСОБА_1  за його замовленням  та оплачені ним з власної ініціативи, що підтверджується товарними чеками, копії яких долучено до матеріалів справи, однак  позивачем не наведено підстав, які мали підтвердити, що ці витрати безпосередньо пов’язані  з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.  (а.с.56).

 

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України  особа  має право на відшкодування моральної  шкоди, завданої внаслідок порушення  її прав, в тому числі, моральна шкода  полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у  зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз’яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму  Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах  про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при вирішенні спорів про  відшкодування моральної шкоди  в судовому засіданні має бути з’ясовано, чим підтверджується  факт заподіяння позивачеві моральних  чи фізичних страждань, втрат немайнового  характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну  йому шкоду та з чого він при  цьому виходить.

З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь  з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди, та пов’язана  з розладом нормального життя  позивача, нервової напруги та переживань щодо втрачених якостей автомобіля, в порушенні його права нормально  користуватись автомобілем, суд  дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодовано на користь позивача моральна шкода, яку суд визначає в розмірі 500,00 грн.

Таким чином, суд приходить  до висновку, що позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа Закрите акціонерне товариство «СК «Провідна»  про  відшкодування матеріальної та моральної  шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 39352,17 грн., та моральна шкода в розмірі 500,00 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України  з відповідача на користь позивача  підлягає стягненню судовий збір в сумі 402 грн. 02 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., що підтверджується залученими до справи квитанціями про їх  оплату.

Враховуючи наведене та керуючись  ст.ст. 23, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди”, ст.ст. 10, 58, 88, 208, 209, 212-215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд 

 

в и р і ш и в:

 

Позов  задовольнити частково.

 

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  матеріальну  шкоду в розмірі 39352,17 грн.,  моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору  в сумі 402 грн. 02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30,00 грн., а всього на загальну суму 40284 (сорок тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 19 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про  апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

 

Єдиний державний реєстр судових  рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3316004

 

3. Судове рішення Про стягнення заборгованості за комунальні послуги

 

                                          Справа № 2-523/2009 р. 

   

З А О Ч Н Е        Р І Ш Е Н Н Я 

 

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И 

 

 

20 лютого 2009  року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі:

 

головуючого   судді         - Коваленко І.В.

 

при секретарі               - Карпенко І.П.

 

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за позовом  Комунального підприємства по утриманню житлового  господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

 

 

                В с т а н о в и в: 

 

 

    Позивач звернувся  з даним позовом до суду, мотивуючи  свої вимоги тим, що відповідачі   є наймачами   АДРЕСА_1 . Заборгованість  відповідачів по комунальним  послугам обчислюється з 01.03.1996 року та станом на 01.11.2008 року  складає 14 359 грн. 77 коп. 12.01.2004 року  між позивачем та відповідачами  був укладений договір про  реструктуризацію заборгованості  за житлово-комунальні послуги  № НОМЕР_1 , відповідно до п. 1 якого  відповідачі зобов’язались щорічно  на протязі 5 років сплачувати  по 2271 грн. 96 коп. в рахунок погашення  боргу, а також щомісячні нарахування.  На протязі всього періоду  виникнення заборгованості відповідачі  частково виконують свої зобов’язання  по оплаті комунальних послуг  та квартирній платі.  На лист-претензію  про стягнення заборгованості  по комунальним послугам, направлений  розрахунок – попередження, щомісячні  квитанції з зазначеною сумою  боргу відповідачі  не реагують. У зв’язку з цим позивач  просить стягнути з відповідачів  заборгованість по оплаті комунальних  послуг на суму 14 359 грн. 77 коп., а  також витрати по сплаті судового  збору та витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи.

 

    Представник позивача  в судовому  засіданні повністю  підтримав пред’явлений позов  та просив його задовольнити.

 

    Відповідачі, належним  чином повідомлені   про день  та час розгляду справи,  в  судове засідання не з’явились,  причини своєї неявки суду  не повідомили.  

 

Оскільки відповідачі  не повідомили причини своєї неявки, суд визнав їх як неповажні та провів заочний розгляд справи у їх відсутність  на підставі наявних у справі даних  та доказів, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України, проти чого в  судовому засіданні не заперечував  представник позивача.

 

Вислухавши пояснення  представника позивача, дослідивши матеріали  справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

Так, судом встановлено, що АДРЕСА_1   знаходиться на балансі  Комунального підприємства по утриманню  житлового господарства Дніпровського  району м. Києва, що підтверджується  довідкою форми № 3.

 

В неприватизованій трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1   зареєстровані  та постійно проживають 3 особи:   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується  довідкою форми № 3 (а.с.4).  

 

    З 01 березня  1996 року по 01.01.2004 року у вищевказаних  осіб через несплату житлово-комунальних  послуг виникла заборгованість  перед Позивачем на суму 11360 грн. 02 коп., у зв’язку з чим 12.01.2004 року між позивачем та відповідачем  було укладено договір про  реструктуризацію заборгованості  за житлово-комунальні послуги,  відповідно до умов якого відповідачі  зобов’язані були своєчасно погашати  борг за житлово-комунальні послуги  у період з 01.01.2004 р. по 30.12.2008 р. по  189 грн. 33 коп. щомісячно  (а.с.10).

 

Однак, на протязі всього періоду виникнення заборгованості відповідачі частково виконували своє зобов’язанні по оплаті житлово-комунальних  послуг,  у зв’язку з чим  у них виникла заборгованість перед позивачем, як балансоутримувачем будинку, по комунальним послугам за період з  01.03.1996 р. по 01.11.2008 р. в сумі 14 359 грн. 77 коп.

 

    Вищевказаний  розмір заборгованості по оплаті  комунальних послуг підтверджується  розрахунком, долученим до справи (а.с.7-9).

 

    Відповідачі неодноразово  попереджались про необхідність  сплати боргу, що підтверджується   листом-вимогою про сплату заборгованості  від 31.01.2007 р.    

 

    Приймаючи до  уваги, що відповідно до вимог  ст.ст. 67, 68 ЖК України, відповідачі  повинні сплачувати комунальні  послуги, але цього не виконують,  суд вважає за потрібне стягнути  з них солідарно  на користь  позивача заборгованість по квартирній  платі на суму   14 359 грн. 77 коп.    

 

Оскільки  позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач  при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, але поніс  витрати по сплаті та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів солідарно в дохід держави  підлягає стягненню судовий збір у розмірі 143 грн. 59 коп., а на користь  позивача підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп.