Законодавче регулювання державної служби

Важливе значення для вирішення  проблем комплектування органів  виконавчої влади всіх рівнів висококваліфікованими  кадрами, спроможними забезпечити  економічний і соціальний розвиток держави, мають затверджені Указом Президента України Програма кадрового  забезпечення державної служби та Програма роботи з керівниками державних  підприємств, установ і організацій. Ці документи передбачають створення  єдиної цілеспрямованої державної  системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних  службовців, керівників державних підприємств, установ і організацій. З цією метою формується мережа галузевих  навчальних закладів із широкою міжгалузевою і регіональною кооперацією. Консультаційно-методичні  функції у цій роботі покладені  на Українську Академію державного управління при Президентові України та її філіали.

Законом про державну службу (розділ VI) передбачені підстави припинення державної служби. Окрім загальних  підстав, передбачених законодавством України про працю, державна служба припиняється у разі порушенні умов реалізації права на державну службу, недотримання вимог пов'язаних з  проходженням державної служби, досягнення державним службовцем граничного віку проходження служби, виявлення або  виникнення обставин, що перешісоджують перебуванню на державній службі, відмови від прийняття присяги  або її порушення, неподання або  подання неправдивих відомостей щодо доходів службовця тощо.

 

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою  для припинення державної служби на займаній посаді з ініціативи новопри-значених керівників, окрім державних службовців патронатної служби. Рішення щодо припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо у суді.

Особи, винні у порушенні  законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або  кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством. [14, c .167]

Дисциплінарна відповідальність застосовується до державного службовця  за невиконання чи неналежне виконання  службових обов'язків, перевищення  своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної  служби, а також за вчинок, який компрометує  його як державного службовця або  дискредитує орган, в якому він  працює. Окрім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством України  про працю, до службовців можуть застосовуватися  — попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу  або у призначенні на вищу посаду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Розв’язавши поставлені завдання, можна зробити наступні висновки:

Отже, Закон України «Про державну службу» має велике значення для вирішення ряду важливих проблем  пов'язаних із соціальним та економічним  розвитком країни, а також правовим положенням осіб, що працюють в органах  виконавчої влади та їх апараті.

В законі вперше на офіційному рівні сформульовано поняття  державної служби в Україні (ст. 1), як професійної діяльності осіб, що займають посади в державних органах  та їх апараті щодо практичного виконання  завдань і функцій держави  та одержують заробітну платню за рахунок державних коштів. Є всі  підстави рахувати, що це певною мірою  удача українських законодавців, оскільки таке поняття державної  служби поєднує найголовніші елементи змісту службової діяльності: а) державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, що займають посади в  державних органах та їх апараті.

Державну службу необхідно  розглядати в аспекті виконання  службовцями своїх обов'язків  у державних організаціях, а саме: в органах державної влади, підприємствах, організаціях та установах.

Державна служба здійснюється на професійній основі. Такий порядок  обумовлюється необхідністю забезпечення неперервної, компетентної діяльності державних організацій.

Адміністративне право обслуговує передовсім державне управління. Воно визначає адміністративно-правовий статус державних службовців системи державного управління відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993р.

Виходячи з принципу поділу влад, вирізняється державна служба в  органах законодавчої, виконавчої та судової влади. Залежно від специфіки  сфер державної діяльності до державної  служби належать державні службовці, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, Служби безпеки, внутрішніх справ і т. д.

Основні принципи, що лежать в основі державної служби, закріплені в Конституції України та в  Законі України "Про державну службу".

Конкретні обов'язки і права  державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних  характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних  державних органів у межах  закону та їхньої компетенції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р.
3. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 р. №2493 – ІІІ.
4. Указ Президента України “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” від 10.10.1995 р. №1035/95.
5. Указ Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15.12.1999 р. №1572/99.
6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про управління державною службою” від 02.04.1994 р. №209.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців від 04.10.1995 р. №782.
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади” від 14.08.1996 р. №950.
9. Аверянов В.Б. Державне управління: теорія і практика – К.,1998. – 56 с.
10. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак./За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
11. Алехин А.п., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1995. – с. 145.
12. Державна служба в Україні: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002.– 352 с.
13. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібник/За ред. Н.Р. Нижник. – К.: Ін Юре, 1999. – 244 с.
14. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
15. Пахомова В.Т.Про закони розбудови та функціонування системи державної служби // Право України, №3, 2003 р.
16. Срипніок В. Державна влада в Україні: проблеми взаємодії політики і управління // Право України, №3, 2003 р.
17. Старилов Ю.Н. Служебное право. – М.: Изд-во “БЕК” , 1996. – С. 403.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А.

Фрагмент закону України " Про державну службу "

              

      Цей Закон   регулює   суспільні   відносини,   які охоплюють діяльність  держави  щодо  створення   правових,   організаційних, економічних  та  соціальних  умов  реалізації  громадянами України права на державну службу.

     Він визначає  загальні  засади  діяльності,  а  також  статус  державних службовців,  які працюють  в  державних  органах  та  їх апараті.

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Державна  служба і державні службовці 

 

     Державна служба  в  Україні  - це професійна  діяльність осіб, які займають  посади  в  державних  органах  та  їх  апараті  щодо практичного  виконання  завдань  і  функцій  держави  та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

     Ці особи  є державними службовцями і  мають відповідні службові  повноваження.

 

     Стаття 2. Посада  і посадова особа 

 

     Посада - це  визначена структурою і штатним  розписом  первинна  структурна  одиниця  державного  органу  та  його апарату,  на яку покладено   встановлене   нормативними   актами   коло   службових повноважень.

     Посадовими  особами  відповідно  до  цього   Закону  вважаються  керівники  та  заступники  керівників  державних  органів  та   їх апарату, інші  державні  службовці, на  яких  законами  або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

 

     Стаття 3. Основні  принципи державної служби 

 

Державна служба грунтується  на таких основних принципах:

     служіння народу України;

     демократизму  і законності;

     гуманізму  і соціальної справедливості;

     пріоритету  прав людини і громадянина;

     професіоналізму,  компетентності,  ініціативності,   чесності,

відданості справі;

     персональної  відповідальності    за    виконання    службових 

обов'язків і дисципліни;

     дотримання  прав та законних  інтересів   органів  місцевого  і 

регіонального самоврядування;

     дотримання  прав підприємств, установ і  організацій, об'єднань 

громадян.

 

     Стаття 4. Право  на державну службу 

 

     Право на  державну  службу  мають громадяни  України незалежно  від  походження,  соціального  і  майнового   стану,   расової   і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань,  місця проживання,  які одержали відповідну  освіту  і професійну   підготовку   та   пройшли   у  встановленому  порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України ( 169-2002-п ).

 

     Стаття 5. Етика  поведінки державного службовця 

 

Державний службовець повинен:

     сумлінно виконувати  свої службові обов'язки;

     шанобливо  ставитися до громадян, керівників  і співробітників,

дотримуватися високої культури спілкування;

     не допускати  дій і вчинків,  які можуть  зашкодити  інтересам 

державної  служби  чи  негативно  вплинути на репутацію  державного

службовця.

     (  Частину   другу   статті  5  виключено   на підставі Закону 

N 358/95-ВР від 05.10.95 )

 

                            Розділ II

 

 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА  У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 

 

   Стаття 6. Основні напрями державної політики у

               сфері державної служби 

 

     Державна політика  у  сфері  державної  служби   визначається  Верховною Радою України.

     Основними  напрямами  державної  політики  у  сфері  державної  служби   є   визначення   основних  цілей,  завдань  та  принципів функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної

роботи всіх державних  органів відповідно до їх компетенції.

     Для проведення  єдиної державної політики  та  функціонального  управління   державною   службою  утворюється  Головне  управління державної служби при Кабінеті Міністрів України.

     Питання функціонування  державної  служби  в  інших  державних  органах,  правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішуються цими органами.

 

     Стаття 7. Орган  управління державною службою 

 

     Органом управління  державною  службою в державних  органах та  їх апараті є Головне  управління  державної  служби  при  Кабінеті

Міністрів України.

     Головне управління  державної служби  при  Кабінеті  Міністрів 

України:

     прогнозує  і планує потребу державних  органів та їх апарату  в 

кадрах;

     забезпечує  разом  з  іншими  державними  органами  реалізацію 

загальних  напрямів  політики у сфері державної служби в  державних 

органах та їх апараті;

     розробляє  і  вносить  на  розгляд   Кабінету Міністрів України 

проекти нормативних актів  з питань державної  служби  в  державних