Основні типи колізійних прив'язок

 

В ст. 9 Кодексу закріплено  прив’язку – закон валюти боргу. Розрахунковою одиницею, зазначеною у статтях 181,  194,  309,  
318,  352  цього Кодексу,  є    одиниця    "спеціального    права  
запозичення",  визначена  Міжнародним  валютним   фондом.    Суми,  
зазначені у  статтях  181,  194,  309,  318,  352  цього  Кодексу,  
переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієї  
валюти  до  одиниці  "спеціального    права    запозичення",    що  
публікується  Національним  банком  України  на  день    створення  
обмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не  створюється  -  
на день здійснення платежу.

 

В ст. 14 Кодексу закріплено “закон прапора”, “закон суду”, “особистий закон” (закон національності стосовно юридичних осіб).

Правила  цього  Кодексу,  що  містяться  у  зазначених  нижче  
розділах і главах, застосовуються:

     1) у розділі  II "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу)  
і в розділі III "Екіпаж судна" -  до  суден,  що  зареєстровані  в  
Україні;

     2) у розділі  IY "Морський порт" -  до  морських  невійськових  
портів України;

     3) у главі  3 "Морська лоцманська  служба"  розділу  IY  -  до  
відносин, що виникають у зв'язку з  проведенням  суден  державними  
морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах  
вод цих портів, а також між цими портами;

     4) у главі  6 "Майно, що затонуло в   морі"  розділу  IY  -  до  
відносин, що виникають  у  зв'язку  з  затонулим  майном  у  межах  
територіального моря і внутрішніх морських вод України;

     5) у главі  7 "Морські протести" розділу  IX  -  у  разі,  коли  
морський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі;

     6) у главі  1 "Межі відповідальності судновласника"  розділу  Х  
- до судновласників, судна яких плавають  під  Державним  прапором  
України.

     Межі  відповідальності  судновласника та  оператора   ядерного  
судна, що  плаває  під  прапором  іноземної  держави,  регулюються  
законом держави, під прапором якої  плаває  судно.  Якщо  ці  межі  
нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про  
відповідальність   у   суді   або   господарському   суді  України  
застосовуються положення цього Кодексу;

     7) у главі  2 "Привілейовані вимоги" розділу  Х - у разі,  коли  
спір розглядається в Україні;

     8) у розділі  XI "Претензії та позови" -  у  тому  разі,  коли  
відповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу.

     Відносини   за  договорами  морського   перевезення   вантажів,  
фрахтування  судна  на  термін,  фрахтування  судна  без  екіпажу,  
лізингу,  буксирування,    морського    страхування    регулюються  
законодавством держави за згодою сторін, а за договором  морського  
перевезення пасажира і морського круїзу - також тим, що  зазначено  
у пасажирському квитку.

     У разі  відсутності  згоди  сторін  щодо  застосування  права  
відносини  сторін  регулюються  законодавством  тієї  держави,  де  
заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування  
сторона, що є:

     а)  перевізником  -  у  договорі  морського   перевезення    і  
морського круїзу;

     б) судновласником - у договорах фрахтування судна  на термін і  
фрахтування судна без екіпажу;

     в) лізингодавцем  - у договорі лізингу;

     г) власником  судна, що здійснює буксирування,  -  у  договорі  
буксирування;

     д) страховиком  - у договорі морського страхування.

     Сторони  мають право  відійти  у   договорі  від  правил  цього  
Кодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими  правилами  
не встановлено інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Практичне  завдання.

У 2005 році громадянка України  В., що проживала у м. Бєлгород (Росія) звернулась до місцевого суду у м. Бєлгород з позовом про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком К., що проживає у м. Харкові (Україна). Її чоловік  К. також є громадянином України.

• На право якої держави має спиратися суд м. Бєлгород?
• Норми яких міжнародних угод, регулюючих відносини між суб’єктами України і Росії мають бути враховані при вирішенні питання про розірвання шлюбу?

Міжнародні договори про правову допомогу містять  ще спеціальні норми про підсудність окремих категорій справ. Переважна більшість договорів спеціально розмежовує компетенцію судів в. тому числі й у сімейних справах — про розірвання шлюбу і про визнання шлюбу недійсним; у справах, які виникають з особистих і майнових відносин подружжя, з правовідносин між батьками і дітьми.

Найчастіше критерієм  визначення підсудності виступає громадянство. Правовий статус громадян України за кордоном визначається насамперед законодавством держави їх перебування, а також нормами міжнародних угод, міжнародними звичаями та загальними принципами міжнародного права.

За ознаками громадянства особи та її місця проживання договорами про правову допомогу встановлюється підсудність у справах про  розірвання шлюбу.

Я вважаю, що суд м. Бєлгорода має спиратися на право України, так як дружина В. та чоловік К. є громадянами України. При вирішенні питання про розірвання шлюбу в даному випадку мають бути враховані норми “Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам” ², яка регулює відносини між суб’єктами України та Росії.

Згідно  ч.1 ст. 31 вказаної Конвенції, сторонами якої є країни колишнього Радянського союзу, в тому числі і Україна та Росія, 
”по  делам о расторжении брака применяется законодательство  
Договаривающейся Стороны,  гражданами которой являются  супруги  в  
момент подачи заявления”.

Ст. 32 вказаної Конвенції  передбачає: “по  делам  о  расторжении брака в случае,  предусмотренном пунктом 1 статьи 31 настоящей  Конвенции,  компетентны  учреждения юстиции  Договаривающейся  Стороны,  гражданами  которой  являются супруги  на  момент  подачи  заявления.  Если  на  момент   подачи заявления    оба    супруга   проживают   на   территории   другой Договаривающейся Стороны,  то компетентны  также  учреждения  этой Договаривающейся Стороны.

 

 

 

ВИСНОКВОК.

За роки незалежності в нашій країні відбулися прогресивні  зміни в соціальній, економічній  та політичній сферах суспільного життя. Зросли і розширилися зв’язки України з державами колишнього Радянського Союзу, з багатьма іноземними державами. Значно зросла міграція населення, а зовнішньоекономічні зв’язки набрали нових перспектив, наповнилися новим змістом міжнародного співробітництва.

Розвиток міжнародного співробітництва України з іноземними державами у сфері економіки, політики і культури зумовив необхідність удосконалення договірних правовідносин та уніфікації законодавства з питань власності, сімейних і трудових відносин, у сфері міжнародних перевезень та інших правовідносин, що виходять за межі правової системи України. Відповідно зросла потреба в удосконаленні чинного міжнародного приватного права, в застосуванні юридичних норм щодо відносин, які виникають між суб’єктами різних держав, теоретичних досліджень правотворчого і правозастосовчого досвіду України та інших держав в галузі міжнародного співробітництва.

Застосування колізійних норм і прив’язок  є однією з  найважливіших сфер міжнародного приватного права, що потребує якісно нових підходів  в аспекті модернізації регулювання приватноправових відносин сучасності. Об’єктивна реальність потребує адекватного правового регулювання відносин міжнародного приватноправового характеру. Так, світові процеси глобалізації економіки, інтеграційні тенденції по уніфікації та кодифікації права, подальша диверсифікація правовідносин, інтернаціоналізація соціального життя, збільшення обсягу правової регламентації потребують кардинальних змін у вітчизняній парадигмі колізійного права, поліпшення колізійної техніки  щодо  її деталізації та побудови правових механізмів, здатних оперувати нормативним матеріалом для досягнення відповідного правового регулювання.

Таким чином, основний зміст  міжнародного приватного права зводиться  до колізійної проблеми та її вирішення. Тому колізійні норми, з допомогою  яких головним чином вирішується ця проблема, є центральним інститутом цієї правової галу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел та літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;
2. Кодекс торговельного мореплавства від 23.05.1995  р.;
3. ЗУ “Про міжнародне приватне право від 23.06.2005 р. ;
4. ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 04. 02. 1994 р.;
5. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1994 p.;
6. СНД “Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам” от 07. 10. 2002;

 

7. Міжнародне приватне  право В.Л.Чубарєв. Навчальний  посібник.- К.: Атіка  

 

8. Міжнародне приватне  право: Навч. посібник / За ред.  В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана – К.: Юрінком Інтер, 2005.    

9. Богуславский М. М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994;

 

 

10. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой. — М.: Проспект, 2000;

 

Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учеб.-практ. пособие. — Харьков: Эспада, 2003;

 

11. Фединяк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підручник. — К.: Атіка, 2003.

 

12. www.vuzlib.net/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2004. — С. 93—94.

¹ www.rada.gov.ua

² СНД; Конвенція Міжнародний документ  вiд 07.10.2002