Контрольная работа по "Трудовому праву"

 

Організація та здійснення державної санітарно-епідеміологічної експертизи промислової продукції, технологічних процесів тощо. Заходи щодо поліпшення умов праці та виробничого  середовища. Особливості гігієни  праці в провідних галузях  господарства. Особливості гігієни  праці під час використання праці  жінок та неповнолітніх. Санітарно-побутове забезпечення працівників. Медичні огляди осіб, які працюють у важких та шкідливих умовах праці. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. Професійні захворювання (порядок розслідування, реєстрації та обліку профзахворювань, аналіз профзахворюваності, визначення придатності працівника до роботи). Основні принципи профілактики виникнення профзахворювань.

Примітка. Навчання за темою 6 проводиться фахівцями державної  санітарно-епідеміологічної служби.

• Надання першої допомоги при нещасному випадку

Стислі основи анатомії та фізіології людини.

Поняття першої допомоги. Основні  принципи надання першої допомоги і  правильність, доцільність дій, швидкість, рішучість, спокій. Перша допомога при  кровотечі. Класифікація кровотечі. Основні  види кровотечі, їх ознаки. Перша допомога при капілярній кровотечі. Перша  допомога при артеріальній та венозній кровотечі. Засоби зупинки кровотечі. Зупинка кровотечі притискуванням пошкодженої судини до підлеглої  кістки, максимальним згинанням кінцівки. Зупинка кровотечі за допомогою  джгута чи джгута-закрутки. Способи  реанімації, підготовлення потерпілого  до реанімації. Штучне дихання способом "з рота в рот" чи "з рота в ніс". Непрямий (закритий) масаж  серця. Перша допомога при потопленні. Види електротравм. Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму. Термічна, електрична та біологічна дія електричного струму на організм людини. Правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним  струмом.

Перша допомога при ударах. Струс головного мозку. Удари  в області хребта. Синдром здавлювання. Перша допомога при вивихах і  розтягненні зв'язок. Перша допомога при отруєнні газами. Симптоми отруєнь. Вплив різних газів на організм людини і його наслідки.

Перша допомога при пораненнях. Визначення та класифікація ран. Види перев'язувального матеріалу. Типи пов'язок. Правила накладання пов'язок.

 

Перша допомога при переломах. Класифікація переломів. Правила накладання шин. Перша допомога при ушкодженні хребта та кісток тазу.

Опіки, їх класифікація. Перша  допомога при хімічних та термічних  опіках, при опіку очей. Перша  допомога при тепловому та сонячному  ударах.

Запобіжні заходи щодо інфікування  СНІДом під час надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

 

3. Порядок відшкодування власником підприємства, установи організації шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з ним трудових обов’язків.

 

    На роботодавця покладається відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків (ст. 173 КЗпП).

 Небезпечні та шкідливі  умови праці можуть заподіяти  шкоду працівникові, а порушення  його законних прав може призвести  до моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків  і вимагає від працівника додаткових  зусиль для організації свого  життя. Відповідальність роботодавця  перед працівником полягає у  відшкодуванні майнової та моральної  шкоди. Порядок її відшкодування  визначається чинним законодавством (ст. 237-1 КЗпП).

 Безпосередньо порядок  відшкодування шкоди, заподіяної  працівникам, регулюється Законом  України "Про охорону праці"  від 14 жовтня 1992 року в редакції  від ЗО червня 1999 року та іншими  нормативно-правовими актами. Під  прямою дійсною шкодою, заподіяною  працівникові незаконними діями  (бездіяльністю) роботодавця, слід  розуміти втрачений працівником  заробіток за час вимушеного  прогулу при незаконному звільненні, переведенні на іншу роботу, затримці  видачі трудової книжки при  звільненні, витрати, пов’язані  з ушкодженням здоров’я внаслідок  трудового каліцтва чи професійної  хвороби (втрачений заробіток,  придбання ліків, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування, відшкодування  моральної шкоди тощо), та ін.

 До протиправних дій  роботодавця можна, зокрема, зарахувати  незабезпечення безпечних і нешкідливих  умов праці, незаконні звільнення, переведення працівника на іншу  роботу та ін.

 Нині створено цілу  низку правових гарантій щодо  забезпечення права людини на  працю. Зокрема, ст. 43 Конституції  України встановлено, що держава  гарантує рівні можливості у  виборі професії та роду трудової  діяльності, а також можливість  звернутися до суду за захистом  прав і свобод громадян. забезпечення  права громадян на працю визначені  у ст. 5-1 КЗпП, а у ст. 22 КЗпП передбачено  заборону необґрунтованої відмови  у прийнятті на роботу.

 Групи випадків відповідальності  роботодавця перед працівником  зазначено

 

4 Моральна шкода , її поняття та порядок відшкодування

Поняття моральної шкоди 

 

      Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України  моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю  та стражданнях, яких фізична  особа зазнала у зв’язку з  каліцтвом чи або іншим ушкодженням  здоров’я;

2) у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала  у зв’язку з протиправною поведінкою  щодо неї самої, членів її  сім’ї чи близьких родичів; 

3) у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала  у зв’язку із знищенням чи  пошкодженням її майна; 

4) у приниженні честі  та гідності фізичної особи,  а також ділової репутації  фізичної або юридичної особи. 

У п. 3 вище згаданої постанови  зазначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням  її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

 

 

   На жаль, наш законодавець не дає офіційного тлумачення правового поняття “приниження” честі, гідності та ділової репутації. Проте у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” від 28.03.2007 р. № 01-8/184 зазначено, що приниженням ділової репутації суб’єкта господарювання (підприємця), тобто фізичної чи юридичної особи, є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької ) діяльності у зв’язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

На підставі аналізу вище наведеного положення можна зробити  висновок, що під приниженням честі  та гідності фізичної особи потрібно розуміти поширення недостовірної  інформації про таку особу, членів її сім’ї або близьких родичів, внаслідок  чого вона зазнала фізичних чи душевних страждань.

Умови відшкодування моральної  шкоди 

    Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особи, які мають право  на відшкодування моральної шкоди 

   Право на відшкодування моральної шкоди має фізична особа, честь, гідність та ділову репутацію якої принижено, або юридична особа у зв’язку з приниженням її ділової репутації.

Проте у ст. 49 Закону України  “Про інформацію” зазначено, що органи державної влади, органи місцевого  самоврядування як позивачі у справах  про захист честі, гідності та ділової  репутації вправі вимагати в суді лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування  моральної (немайнової) шкоди. Однак  це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого  самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у  суді.

Ким відшкодовується моральна шкода і чи є вина обов’язковою умовою такого відшкодування?

   За загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано  каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров’я або смертю фізичної  особи внаслідок дії джерела  підвищеної небезпеки; 

2) якщо шкоди завдано  фізичній особі внаслідок її  незаконного засудження, незаконного  притягнення до кримінальної  відповідальності, незаконного застосування  як запобіжного заходу тримання  під вартою або підписки про  невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного  стягнення у вигляді арешту  або виправних робіт; 

3) в інших випадках, встановлених  законом. 

У сфері інформаційної  діяльності існують також певні  особливості відшкодування моральної  шкоди. Так, на підставі аналізу ст.21 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” відповідальною за поширення відомостей друкованим ЗМІ, що можуть завдати шкоди  інтересам інших осіб (зокрема, й  у випадку відшкодування моральної  шкоди), є редакція цього засобу або  інша установа, що виконує її функції. В разі поширення зазначеної інформації позов до видавця друкованого  ЗМІ не може бути задоволено, крім випадків, коли установчими документами цього  засобу передбачено поєднання особою функцій видавця і редакції. У  справах про відшкодування моральної  шкоди, завданої поширенням недостовірної  інформації, як відповідачі залучаються  автор, орган засобу масової інформації, а у випадках, визначених законом, службова особа цього органу. Такі особи несуть солідарну відповідальність за заподіяння шкоди на підставі ст. 1190 ЦК України. У разі, коли позивач  не бажає залучити до справи когось з вище названих осіб, то решта відповідачів зобов’язані відшкодувати ту частину шкоди, яка відповідає ступеню їх вини.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну підтримку  засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23.09.97 р. (зі змінами  та доповненнями) у разі заподіяння моральної шкоди засобом масової  інформації та журналістом на них  покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного.

У разі розгляду судом спору  щодо завданої моральної шкоди між  журналістом або засобом масової  інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою  особою (посадовими особами) як позивачами суд наділений правом призначити компенсацію за таку шкоду лише за наявності прямого умислу журналіста чи службових осіб ЗМІ. Умислом журналіста та (або) службової особи ЗМІ є  таке їх ставлення до поширення інформації, коли журналіст та (або) службова особа  ЗМІ усвідомлювали недостовірність  інформації та передбачали її суспільно  небезпечні наслідки.

Порядок відшкодування моральної  шкоди 

Моральна шкода відшкодовується  винною особою добровільно або за рішенням суду. При цьому не має  значення чи була заподіяна потерпілому  майнова шкода та чи вона відшкодована. При цьому також не враховується розмір такого відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується  грішми, іншим майном або в інший  спосіб. За загальним правилом така шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не передбачено законом  чи договором.

При відшкодуванні моральної  шкоди в судовому порядку її розмір визначається судом залежно від  характеру правопорушення, глибини  фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення  його можливості їх реалізації, ступеня  вини особи, яка завдала моральної  шкоди, якщо вина є підставою для  відшкодування, а також з урахуванням  інших обставин, які мають істотне  значення. Також при визначенні розміру  завданої моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості. У своєму рішенні суд повинен  навести мотиви визначення відповідного розміру такої моральної шкоди.

У випадках, коли межі відшкодування  моральної шкоди визначаються у  кратному співвідношенні з мінімальним  розміром заробітної плати чи неоподатковуваним  мінімумом доходів громадян, суд  при вирішенні цього питання  має виходити з такого розміру  мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Суд у своєму рішенні повинен навести мотиви визначення саме такого розміру моральної шкоди.

 

У ст. 47-1 Закону України „Про інформацію” зазначено, що ніхто  не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження. Під оціночними судженнями в контексті цієї статті потрібно розуміти висловлювання, які  не містять фактичних даних, зокрема  критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на використання мовних засобів, зокрема  вживання гіпербол, алегорій, сатири. Такі судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.