Контрольная работа по "Трудовому праву"

Також особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.

Згідно з ст. 17 Закону України  “Про державну підтримку засобів  масової інформації та соціальний захист журналістів” журналіст та (або) ЗМІ  звільняється від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, а звідси й від відповідальності за відшкодування моральної шкоди, якщо суд встановить, що журналіст  діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

Підстави звільнення від  відповідальності також передбачені  ст. 42 Закону України “Про друковані  засоби масової інформації (пресу) в  Україні” ст. 64 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, ст. 35 Закону України “Про інформаційні агентства”, про які вже згадувалося у попередньому номері Вісника (стаття ”Спростування недостовірної інформації за законодавством України”).

 

Задача №1

 

 К. працює водієм легкового автомобіля, зайнятого

обслуговуванням органів  виконавчої влади. Впродовж робочого дня  він нікуди

не їздив на автомобілі. Цей день Адміністрація не сплатила йому, пояснив тім,

що автомобіль упродовж дня  не пройшов жодного кілометра  і К. практично не

працював. Він був не згоден з цім рішенням і звернувся  до юристом за

допомогою.

Яке пояснення  може дати йому юрист? Як оплатити працю  водія

легкового автомобіля, зайнятого обслуговуванням органів  виконавчої влади,

якщо автомобілем  впродовж робочого дня не пройдено жодного кілометра?

 

Рішення :

Міністерство праці та соціальної політики України в Листі  від 23.01.2009 р. № 57/13/84-09 "Про оплату праці" відзначає, що фактично відпрацьованих водієм часом вважаються годинник, проставлені в табелі обліку робочого часу. Якщо водій у робочий час  не виїжджав, але був на роботі, йому проводиться оплата за ці години.

У разі простою водія, у  т.ч. через відсутність палива, працівник  може бути переведений з його згоди  на іншу роботу на тому ж підприємстві терміном до 1 місяця з оплатою праці  за виконану роботу, але не нижче, ніж  середній заробіток за попередньою  роботою.

 

Задача 2

 

 П. протягом 20 років працює методистом райметодкабінету. А

ще вона додатково виконує  обов`язки завідувача райметодкабінету з доплатою

50 % посадового окладу  завідувача. Вона звернувся до  адміністрації, щоб їй

нарахували на цю доплату  надбавку за вислугу років. Адміністрація  відмовила

П. в цьому. Тоді вона звернулась за допомогою до юриста.

Яку відповідь  дасть їй юрист? Чи нараховується  на цю доплату

надбавка за вислугу  років?

Рішення :

  Згідно положенню Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. N 1049 про орядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів

Цим  Положенням  визначаються  порядок  і  умови  виплати 

щомісячної  надбавки  за  вислугу  років, надбавки   за  вислугу  років  виплачуються  керівникам,

спеціалістам  і  службовцям  органів  виконавчої  влади  та  інших 

державних органів залежно  від стажу роботи, працівникам,  прийнятим на роботу  на  конкурсній  основі,

надбавка за вислугу років  виплачується з дня прийняття  на роботу у 

разі наявності стажу  роботи, який дає право на одержання  надбавки,

а  працюючим  -  з  дня  їх  атестації.  Особам,  які  працюють за

сумісництвом, надбавка за вислугу  років не виплачується. Надбавка  за  вислугу  років   обчислюється   виходячи   з

посадового  окладу  працівника  без  урахування  інших  надбавок і 

доплат.  У   разі   виконання   обов'язків   тимчасово   відсутніх 

працівників  щомісячна  надбавка  за  вислугу років  обчислюється з 

посадового окладу за основною посадою. Працівникам,  у яких протягом календарного місяця  виникло

право  на  підвищення  надбавки за вислугу років,  розмір надбавки

змінюється з початку  наступного місяця. Надбавка за вислугу  років ураховується під час  обчислення

середнього заробітку, який зберігається за працівниками відповідно

до чинного законодавства  на час відпустки,  за  період  тимчасової

непрацездатності, у разі призначення пенсій та в інших  випадках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

       Правове   регулювання  охорони  праці   охоплює  розробку  і  прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої  санітарії проведення профілактичних  заходів,  спрямованих  на  створення  сприятливих умов, попередження виробничого  травматизму  та  професійні  захворювання  ; створення сприятливих  умов  праці  і  забезпечення  її  охорони  на  діючих підприємствах в процесі виконання працівниками  своїх  трудових  обов’язків, систематичне поліпшення і оздоровлення умов  праці  безпосередньо  з  участю

самих трудових колективів розробку додаткових  заходів  щодо  охорони  праці окремих  категорій  трудящих  -  жінок,  неповнолітніх,  осіб  зі   зниженою працездатністю.

       Створення   і  дотримання  умов  праці   покладено  на  всі   категорії

працівників в першу чергу  на  власника,  власник  зобов’язаний  створити  в кожному  структурному  підрозділі  і  на  робочому  місці  умови   праці   з урахуванням рекомендацій нормативних актів, а також  забезпечити  додержання прав працівників, гарантованих законодавством про працю.

       Забезпечення  працівникам соціальних гарантій  у галузі охорони  праці, а також комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів  безпеки  і гігієни праці та виробничого середовища - все це передбачається  колективним договором.

       Допуск  до роботи осіб, які не пройшли  навчання,  перевірку  знань   та

інструктаж з питань охорони  праці, забороняється.

       У випадку  травмування працівників професійних  захворювань або  аварій на  виробництві  власник  або  уповноважений  ним  орган  повинен   провести на  виробництві  власник  або  уповноважений  ним  орган  повинен   провести розслідування.   Розслідуванню   підлягають   травми,   гострі    професійні захворювання та отруєння, теплові  удари,  утоплення,  ураження  електричним струмом і інше.

       Законодавство  про охорону праці ефективне  тоді, коли  воно  неухильно виконується  усіма  зацікавленими  учасниками  відносин.   Вищим   державним органом, що здійснює державне управління охороною праці є Кабінет  Міністрів України. Міністерство праці і соціальної політики України здійснює  державну експертизу  умов  праці,  проводить  контроль   за   якістю   і   своєчасним проведенням атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним  актам з охорони праці.

       Державний  нагляд за додержанням нормативних   актів  з  охорони  праці здійснюють органи Генеральної прокуратури України,  Комітет  по  нагляду  за охороною праці, Державний комітет України з ядерної та  радіаційної  безпекиУкраїни, органи державного пожежного нагляду, управління  пожежної  охорони, Міністерства  внутрішніх  справ  України,  органи  та   заклади   санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України. Значні повноваження в здійсненні контролю за охороною праці покладено на   державну   адміністрацію   і   Ради    народних    депутатів.    Органи Держнаглядохоронпраці   мають   право   притягувати   винних   у   порушенні законодавства про охорону праці до адміністративної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Барабаш. І. Психологія  безпеки праці. - СПб.: СПГАУ, 1996. - 298 с.

2. Большаков А. З., Михайлов. І. Сучасний менеджмент: Теорія  і практика. - СПб.: Пітер, 2000. - 416 с.

3. Васильчук М. В. та  ін. Основи охорони праці. - К.: Просвіта, 1997.

- 208 с.

4. Гігієнічна класифікація  праці за показниками шкідливості  та небезпечності чинників виробничого  середовища, важкості та напруженості  трудового процесу / МОЗ України. - К., 1998. - 34 с.

5. Гогіташеілі Р. Р.  Охорона праці на підприємствах  промисловості будівельних матеріалів: Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1993. - 252 с.

6. Гогіташвілі Р. Р.  Порядок розробки та впровадження  системи управління безпекою  праці на підприємстві: Ме-тодич.  реком. - Л.: Облрадпроф, 1978. - 28 с.

7. Гогіташвілі Р. Р.  Система управління охороною  праці: Рекомендації по розробці  і впровадженню. - Л.: Облрадпроф, 1982. - 132 с.

8. Гогіташеілі Р. Р.  Управління охороною праці на  підприємстві. - Л.: Львів, політехн. ін-т, 1991. - 38 с.

9. Гогіташвілі Р. Р.  Системи управління охороною  праці. - Л.: Афіша, 2002. – 320 с.

10. Дячок М. Р. Основи  права. - Л.: МВОУ, 1997. - 152 с.

11. Державний реєстр міжгалузевих  і галузевих нормативних актів  про охорону праці. - К.: Основа, 1998. - 240 с.

12. Жидецький В. Ц., Джигирей  В. З, Мельников Про. В. Основи  охорони праці: Підручник. - 5-ті  вид., перероб і доп. - Л.: Афіша, 2001. - 350 с.

13. Загальна документація, що регулює організаційні функції  з охорони праці при створенні  підприємства та в процесі  його діяльності // Охорона праці. - 2006.- № 1.- С. 4-18.

14. Законодавство України  про охорону праці: В 4-х т. - До: Основа, 1990.

15. Клімов Е. А. Введення  в психологію праці: Навч. для  вузів. - М: Культура і спорт, 1998. - 350 с.

16. Закону України «Про охорону праці» правове регулювання охорони праці