Охорона праці жінок

Дуже важливою соціальною гарантією  для жінок виступає право на відпустку  у зв’язку з вагітністю і пологами, що регулюється законом “Про відпустки”.

На підставі медичного  висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів — 70 календарних днів;

2) після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили  новонароджених дітей безпосередньо  з пологового будинку, надається  відпустка з дня усиновлення  тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

Після закінчення відпустки  у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надасться відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок  власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку  без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами  також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Жінці, яка працює і  має двох і більше дітей віком  до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова  оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на умовах і в порядку, встановлених частиною першою цієї статті.

Тривалість відпустки  у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник  або уповноважений ним орган  зобов'язаний за заявою жінки приєднати  щорічну відпустку незалежно  від тривалості її роботи в поточному  робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Крім того, з метою  запобігання розвиткові ускладнень перебігу вагітності, патології плоду, мертвонародженості і народжуваності дітей з спадковими захворюваннями законодавством встановлено:

1. Установити, що за вагітними жінками, зайнятими на роботах, які входять до переліку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також жінками, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологів, на весь період обстеження в спеціалізованих медичних закладах у ранні строки вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата за місцем основної роботи.

2. Міністерству охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством фінансів України і Радою Федерації незалежних профспілок України у місячний строк затвердити порядок направлення зазначених вагітних жінок на обстеження до спеціалізованих медичних закладів, в якому передбачити, що листок непрацездатності обстежуваним не видається, а за ними зберігається їх середній заробіток за місцем основної роботи на підставі довідки, виданої медичним закладом.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Висновки

Підводячи підсумки можна стверджувати, що в Україні  багато уваги приділяють охороні  праці жінок. Це обумовлено законодавством, а саме такими законам, як “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року №2694-XII, “Про відпустки”, Кодексом законів про працю, різними постановами, інструкціями, правилами та іншими актами. При цьому забороняється використання праці жінок на важких  роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на  підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких  перевищує встановлені для них граничні норми. Що затверджено в “Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.

Законодавчо обмежуються також норми підіймання і переміщення важких речей жінками.

До соціальних гарантій жінкам крім вищенаведених  прав можна віднести гарантію державою скороченого робочого дня, полегшення умов праці, додаткові перерви на кормління дитини, відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, відпустки за доглядом за дитиною та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 1

 

У повара столової Гордійчук  П. перевірка вилучила із холодильника 50 кг зіпсованого м’яса за роздрібною ціною 3,5 гривень. Зіпсоване м’ясо було відправлено на корм свиням по ціні 1,5 гривень за кілограм.

Директор столової видав  наказ про стягнення із заробітної плати повара 60 гривень. Чи правомірний наказ?

 

Працівник не може нести відповідальність за незбереження майна, переданого йому для зберігання, використання в процесі роботи або з іншою метою, в період після закінчення робочого часу та до його початку. Якщо збереження майна в цей період не забезпечено, працівника можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за умови, що він порушив свої трудові обов’язки (після закінчення робочого часу не здав матеріальні цінності під охорону згідно зі встановленим на підприємстві порядком, не сховав речі в виділені для цього приміщення, сейфи і т. д.). Якщо виявлено факт незбереження матеріальних цінностей в період між змінами, працівник повинен відразу ж повідомити про це особам, які виконують функцію власника. В іншому випадку не виключена можливість притягнення його до матеріальної відповідальності.

Стаття 131 КЗпП зобов’язує власника створити працівникам умови, необхідні для забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Якщо він цього не виконав і шкоду завдано не тільки в результаті винності працівника, але і внаслідок не забезпечення умов збереження матеріальних цінностей, розмір покриття шкоди згідно статті 137 КЗпП повинен бути відповідно зменшений.

Для правомірності наказу виникає ряд питань:

- що послужило причиною псування (наприклад не якісна робота холодильника, за техстан якого повар не відповідає);

- чи маються документи підтверджують, що безпосередньо поваротримав м’ясо (з підписом про отримання);

- наявність сертифікату якості при отриманні м’яса.

Навіть якщо повар винен, то збиток не 60 грн., а (3,5-1,5)*50 = 100 грн.

Опротестувати можна  через прокуратуру

 

                                                             Задача 2

 

На речовому складі працювала  бригада із семи працівників –  один товарознавець, три старші комірники і три комірники. При плановій ревізії була виявлена недостача на суму одна тисяча гривень.

Ніхто із членів бригади  добровільно не погодився покрити  недостачу. Адміністрація стягнула відшкодування із заробітної плати  працівників у рівних долях, оскільки у них булла колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Чи правомірні дії адміністрації.

 

Згідно ст.135-2 КЗпП України  при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Підставою для притягнення  членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, завдана підприємству, установі, організації розкраданням, недостачею, умисним знищенням або псуванням матеріальних цінностей, а також їх знищенням або псуванням через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами. Шкода, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами даного колективу пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. При цьому звільнення працівника не припиняє його обов’язку відшкодування розміру недостачі, що складає його долю.

Члени бригади звільняються від відшкодування шкоди, якщо:

- шкоду заподіяно не з їх вини або

- встановлено конкретних винуватців заподіяної шкоди серед членів колективу (в цьому разі відшкодування здійснюватиметься за правилами, що регулюють застосування індивідуальної матеріальної відповідальності).

Отже, оскільки конкретних винуватців заподіяної шкоди серед членів бригади не виявлені – дії адміністрації правомірні.

 

                       Список використаниХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України  // Відомості Верховної Ради України.  – 1996. – № 30. – С. 380-418.

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

3. Закон України «Про  охорону праці» від 14 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України.  – 1992. – № 49. – ст. 668.

4. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1985. – 319 с.

5. Жидецький В.П., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. – 349 с.

6. Кобевник  В.Ф. Охрана труда. – К.: Вища  школа, 1990. – 286 с.

         7. Купчик М.П. Основи охорони  праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

         8. Луковников А.В. Охрана труда.  – м.: Агропромиздат, 1991. – 312 с.

         9. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності.  – К.: Основа, 2000. – 186 с.