Правовое регулирование трудовой деятельности прокуроров в Украине

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

 

Вступ

1. Загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників

2. Правове регулювання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками

2.1. Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходження служби в органах прокуратури

2.2. Правове регулювання підвищення кваліфікації та атестації прокурорсько-слідчих працівників

2.3. Правове регулювання переведення та припинення служби прокурорсько-слідчих працівників

3. Дисциплінарна відповідальність та заохочення прокурорсько-слідчих працівників

Висновки

Список використаної літератури

правовий прокурорський слідчий служба

 

вступ

 

Праця прокурорсько-слідчих працівників, в силу особливостей їх правового становища, повноважень та місця в системі державних органів, відзначається особливим характером. Службова діяльність прокурорсько-слідчих працівників спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародно-правовими актами.

Але не зважаючи на специфіку проходження служби в органах прокуратури, особливості її регламентації містяться не в законах, а в підзаконних актах. Тому, на думку сучасних дослідників, назріла потреба належного законодавчого врегулювання даної сфери правових відносин [17].

Виконання завдань, покладених на прокурорсько-слідчих працівників, можливо лише за умови належного виконання ними службових обов'язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету прокуратури ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання прокуратурою своєї соціальної ролі - гаранта законності, захисника законних прав і свобод людини та інтереси держави. У цьому зв'язку підвищення та підтримання авторитету прокурорсько-слідчих працівників найтіснішим чином пов'язано із забезпеченням дисципліни засобами трудового права.

Актуальність дослідження даної тематики підкреслюється не лише специфікою служби в органах прокуратури, але й тим, що в рамках правової реформи, що провадиться в державі, трансформації та приведенню у відповідність до демократичних принципів підлягає як трудове право взагалі, так і окремі його інститути, одним з яких виступає інститут трудових відносин прокурорсько-слідчих працівників.

Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідженню даного правового інституту при святили свою увагу такі українські вчені, як В.В.Су хонос, І.Є.Марочкін, В.В.Богуцький, А.В.Пшонка, В.П.Рябцев, Г.П.Середа, В.В. Устименко, А. Юшко, М.К. Якимчук та інші. В своїх дослідженнях вони встановили, що специфіка праці прокурорсько-слідчих працівників зумовлена в першу чергу особливостями призначення, проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками в прокуратурі, а також особливістю системи правових джерел, що дану службу врегульовують.

Отже, об'єктом дослідження є прокурорсько-слідчі працівники, до числа яких належать прокурори й слідчі прокуратури України. Об'єкт дослідження не охоплює слідчих органів внутрішніх справ, податкової міліції і Служби безпеки.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є праця прокурорсько-слідчих працівників як об'єкт правового регулювання у трудовому праві.

Мета курсової роботи. Метою цієї роботи є розкриття сутності правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників. Для досягнення цієї мети при написанні курсової роботи поставлено такі завдання:

- схарактеризувати загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників;

- розкрити особливості правового регулювання комплектування та професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників;

- визначити правові засоби дисциплінарної відповідальності та заохочення прокурорсько-слідчих працівників.

 

 

1. Загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників

 

Особливий характер діяльності прокурорів і слідчих прокуратури зумовили необхідність визначення низки суттєвих професійних і морально-етичних вимог щодо осіб, яких призначають на ці посади.

Прокурорами та слідчими можуть призначати громадян України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові й моральні якості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бути принциповими й непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків із громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм і правил суспільного життя.

Статтею 92 Конституції України [1] закріплено, що засади регулювання праці й зайнятості, організація та діяльність органів виконавчої влади, державної служби визначаються виключно законами. Правове регулювання праці категорій працівників, подібних до найманих -- державних службовців, прокурорсько-слідчих працівників, суддів -- регулюється спеціальними законами, а в частині, не врегульованій таким чином -- законодавством про працю. Разом з тим спостерігається процес зближення правового статусу цих категорій працівників, зокрема, в питаннях надання гарантій відносно зайнятості, норми робочого часу, часу відпочинку, матеріальної відповідальності, соціальних гарантій, пов'язаних з материнством.

В.С. Венедиктов вважає, що трудові відносини працівників, «подібних найманим», до яких він відносить державних службовців, працівників ОВС, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки України, також входять до предмета трудового права, оскільки такі працівники реалізують своє конституційне право на працю шляхом установлення трудових правовідносин з державою, яка виступає як роботодавець в особі відповідного органу [10, 14].

Служба в органах прокуратури - вид державної служби, а прокурорські працівники є державними службовцями державної служби України, що виконують обов'язки за державною посадою. Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок держав них коштів. Виходячи зі статті 1 Закону України «Про державну службу», прокурорсько-слідчі працівники є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження [2].

Правову основу праці прокурорсько-слідчих працівників складають Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», деякі інші закони, накази Генерального прокурора України, якими відповідно до законодавства визначаються порядок прийняття, переміщення та звільнення про курортів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, а також нормативно-правові акти деяких інших державних органів. Правове положення та умови служби про курорсько-слідчих працівників визначаються у відповідності з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну службу” [2].

Прерогатива правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників в органах прокуратури надається спеціальному Закону України “Про прокуратуру”, оскільки “питання функціонування державної служби в державних органах, правове становище яких регламентується спеціальними законами України, вирішується цими законами” [2]; однак, з питань, що ним не визначені регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів про куратури, здійснюється відповідно до Закону України “Про державну службу” [2].

Порядок проходження служби військових прокурорів і слідчих військових прокуратур регулюється законами України “Про прокуратуру” та “Про загальний військовий обов'язок і військову службу.

 

 

2. Правове регулювання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками

2.1 Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходження служби в органах прокуратури

 

Праця прокурорсько-слідчих працівників розпочинається з пропозиції конкретному кандидатові обійняти певну посаду в відповідних органах від компетентного керівника, оформлення вступу на службу наказом керівника органу про прийом конкретної особи, а завершується з ініціативи як працівника, так і відповідного органу прокуратури, органу внутрішніх справ, податковій міліції тощо.

Усі працівники прокуратури перебувають у трудових відносинах із її органами. Прокурорсько-слідчі працівники приймаються на державну службу безстроково, а прокурори прокуратур обласного, районного рівня та прирівняних до них прокуратур призначаються на посаду з моменту укладення строкового трудового договору - відбувається зміна посади, обумовленої при укладенні попереднього трудового договору, строку укладення договору і трудової функції державного службовця. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про прокуратуру”, строк повноважень прокурорів становить п'ять років [3]. Однак у даній статті не уточнено, яких саме прокурорів дане положення стосується, сказано лише: підпорядкованих Генеральному прокурору України. Тлумачення поняття “прокурор”, викладене в ст. 56 даного закону, на згадану статтю не поширюється, але у ній сказано, що “під поняттям» прокурор" . слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники...” [3]. Тобто, ви ходячи зі змісту даної статті, під підпорядкова ними прокурорами належить розуміти прокурорів, що очолюють органи прокуратури, а саме: прокурорів областей, прокурора міста Києва, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів, лише вони призначаються на строк п'ять років.

У прокуратурі не застосовуються трудові контракти, Законами України “Про державну службу” та “Про прокуратуру” не передбачена можливість прийняття на посаду прокурора або слідчого за контрактом. Контрактна форма допустима лише при прийнятті до апарату органів прокуратури працівників при потребі виконання разових робіт (підготовка проектів нормативних актів, консультування, проведення експертизи тощо), однак, дія Закону України “Про державну службу” на даних осіб не поширюватиметься [9, с. 105].

У ст. 46 Закону України “Про прокуратуру” [3] встановлено основні вимоги, що висуваються до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих, встановлено також, що не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих. Військовими прокурорами та слідчими призначаються громадяни України - офіцери Збройних Сил України, які проходять військову службу або перебувають у запасі і відповідають вимогам щодо осіб, які призначаються на посади прокурорів. Військовослужбовці військових прокуратур перебувають на військовій службі, на них поширюються військові статути і положення щодо про ходження військової служби в частині, що не суперечать вимогам незалежності прокурора.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" [3]. При прийнятті на роботу до органів прокуратури прокурори та слідчі підписують текст Присяги, який зберігається в особистій справі прокурора або слідчого за місцем роботи. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Текст присяги має затверджуватися Верховною Радою України, однак такого затвердження він не отримав, хоч Президія Верховної Ради України і постановила передати на розгляд до Верховної ради України текст присяги працівника прокуратури, поданий генеральним прокурором України. Процедура прийняття присяги працівника прокуратури визначається Генеральним прокурором України.

Є необхідність також окремого визначення поняття працівника органу прокуратури. Засади статусу працівників прокуратури, які не визнаються “кадрами прокуратури”, але підпадають під визначення патронатного державного службовця або військовослужбовця, врегульовано законами України “Про державну службу”, “Про загальний військо вий обов'язок і військову службу”, рядом відомчих наказів Генерального прокурора України, однак, не достатньо. Укази ж Президента України та постанови Кабінету Міністрів України врегульовують переважно питання статусу патронатних державних службовців органів виконавчої влади та місцевого само врядування, а накази Голов держслужби є відомчими і не зареєстрованими у Мін'юсті, тому для працівників прокуратури, хоч і не наділених статусом “прокурора”, не є обов'язковими, а лише рекомендативними. Отже, існує в даній галузі правового регулювання явна прогалина. Також необхідно враховувати, що не всі прокурорські працівники патронатної служби можуть бути державними службовцями.

До стажу державної служби зараховується лише служба:

1) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури;

2) на посадах слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах визначених переліком посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників Інституту Генеральної прокуратури України підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів і науково-практичних розробок з питань організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності.

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, науково-педагогічним працівникам прокуратури присвоюються класні чини - спеціальні персональні звання прокурорського працівника як державного службовця. Класні чини присвоюється з урахуванням посади, яку він обіймає, стажу, знань та досвіду, а також за конкретними результатами його роботи. Порядок присвоєння та позбавлення класних чинів визначено Положенням про класні чини керівників прокуратури України від 6 листопада 1991 року, затвердженим Верховною Радою України.

Працівникам органів прокуратури встановлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1-го класу, державний радник юстиції 2-го класу, державний радник юстиції 3-го класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1-го класу, юрист 2-го класу, юрист 3-го класу. Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів присвоює Президент України, інші класні чини - Генеральний прокурор України.

Порядок присвоєння і позбавлення клас них чинів визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України, яке затверджується Верховною Радою України [3]. Діюче положення затверджене Верховною Радою України 6 листопада 1991 р. Працівникам прокуратури встановлюється 10 класних чинів. Класні чини держав ного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини при освоюються Генеральним прокурором України [3]. Відповідно до Положення про класні чини працівників органів прокуратури України [11], вперше класний чин (юриста 3 класу) присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше 6 місяців, а молодим спеціалістам - після закінчення строку стажування і призначення на посаду. У порядку заохочення класні чини можуть присвоюватись достроково, як правило, після закінчення не менше як половини встановленого строку вислуги у попередньому класному чині [5].

Прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу” [3] присвоюються військові звання, до військових звань офіцерського складу прокуратур додаються слова "юстиції". Присвоєння військових звань військовослужбовцям військових прокуратур здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за поданнями відповідно військових прокурорів регіонів та Головного військового прокурора. Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військових прокуратур присвоюються Президентом України за поданням Генерального прокурора України.