МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

    АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

    Юридичний факультет 
 
 
 

    КОНТРОЛЬНА РОБОТА 

    з дисципліни:

    «Господарське судочинство»

    на тему:

    «Протокол судового засідання» 
 
 
 
 

                                                                   Виконала:

студентка 5 курсу

групи ЮЗМ- 51

заочного навчання

Павлюченко Катерина Олександрівна   
 
 
 

    Київ - 2011 рік

 

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………... 1

1. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІКСАЦІЇ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ 5

2. ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ 7

     2.1. Судове засідання як стадія господарського процесу 7

     2.2. Зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання 13

     2.3. Відмінності фіксації судового засідання в протоколі від фіксації технічними засобами 17

ВИСНОВКИ 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25

     ВСТУП

 

     Прийнята 28 червня 1996 року на п'ятій сесії Верховної Ради України Конституція України визнала як пріоритетний напрямок державної діяльності захист прав, свобод і законних інтересів кожної людини. Важливим елементом цього напрямку є фіксація процесуальних дій суб'єктів провадження, яка має здійснюватися на засадах гласності судового процесу (ст. 129 Конституції України).

     Процес фіксації в господарському процесі включає ведення протоколів судових засідань та фіксацію їх технічними засобами. Разом з тим протоколи як процесуальні документи, застосовуються в господарському процесі значно ширше. При цьому серед науковців даний інститут не отримав однозначного визначення. Відповідно і монографічних досліджень, присвячених як фіксації, так і протоколам зокрема, в Україні немає.

     При цьому питання про правову роль та юридичне значення обов'язковості складання протоколу в суді вже тривалий час відноситься до проблем, які недосить розроблені у вітчизняній процесуальній науці. Відповідно можна зробити висновок про актуальність та доцільність глибшого вивчення питання про протоколи у господарському судочинстві.

      Таким чином, головною метою роботи є дослідження протоколів у господарському судочинстві. 

     Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:

     - розглянути особливості нормативного регулювання фіксації у господарському судочинстві;

     - дослідити сутність судового засідання та необхідність його фіксації;

     - проаналізувати зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання;

     - відмінності фіксації судового засідання в протоколі від фіксації технічними засобами.

     Об'єктом дослідження є фіксація судового засідання.

     Предметом дослідження є законодавче регулювання протоколів.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІКСАЦІЇ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

 

     Одним з фундаментальних конституційних принципів, яким мають керуватися суди України в своїй діяльності, є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Конституція України виходить з того, що громадськість має право знати про те, що відбувається в залі судових засідань. Публічність провадження у справі дає громадянам можливість зрозуміти призначення своєї держави, її Конституції, побачити в судовій владі справжнього захисника їхніх прав і свобод.

     Згідно з п. 7 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є “гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами”.

     Фіксація судового процесу в Україні була введена в ході так званої „малої” судової реформи 2001 року. В першу чергу, вона є порівняно новим явищем для господарського судочинства, в якому, на відміну від цивільного та кримінального процесів, ніколи не було фіксування (навіть на рівні ведення протоколів судових засідань).

     Закон України „Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 року за № 2539-ІІІ  вніс відповідні зміни до Арбітражного процесуального кодексу України (нині - Господарський процесуальний кодекс України). Результатом таких змін стала поява двох статей, які регулюють питання, пов'язані з фіксацією судового процесу в господарському судочинстві, а саме, - ст. 4-4 та ст. 81-1.

     Відповідно до ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) „Гласність розгляду справ”, “судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому Кодексом”. Стаття Господарського процесуального кодексу України 81-1 “Протоколи” регулює питання ведення протоколу судового засідання, порядок його підписання, ознайомлення з протоколом, подання зауважень до нього та їх розгляд.

     Так званими „внутрішніми” документами, які регламентують питання фіксації судового процесу в Україні є: Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України, затверджена наказом Голови Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 року за № 84 та Інструкція з діловодства в господарських судах України,  затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року за № 75.

     Досліджуючи процедуру фіксації судового процесу, її необхідно розглядати у двох аспектах - по-перше, як ведення письмового протоколу судового засідання, по-друге, як фіксацію судового процесу технічними засобами.

 

      2. ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

     2.1. Судове засідання як стадія господарського процесу

 

     Судовий розгляд -- одна з основних стадій в господарському процесі, під час якої відбувається розгляд та вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обґрунтованість вимог сторін та третіх осіб на підставі дослідження наданих доказів.

     Під судовим процесом ми розуміємо етап, що охоплює дії, які здійснюються під час господарського судочинства після порушення провадження у справі i до прийняття судом рішення.

     Значення цієї стадії полягає передусім в тому, що своє найважливіше завдання -- захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та громадян-підприємців і активний всебічний вплив на поліпшення їх господарської діяльності -- господарські суди виконують, розглядаючи і вирішуючи правові спори між суб'єктами господарювання. Під час розгляду справи перевіряється обґрунтованість взаємних вимог та заперечень сторін; на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права, обов'язки та взаємовідносини, визначаються умови та причини, що викликали спір. Значення цієї стадії полягає і в тому, що на основі аналізу та узагальнення досліджених у ході судового засідання матеріалів та достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин та усунення недоліків у діяльності суб'єктів господарювання.

     Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання можливе лише в тих випадках, коли необхідна охорона комерційної таємниці.

     Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні. Засідання господарського суду проводиться в залі засідань з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства. Підготовкою засідання займається помічник судді господарського суду, який надсилає заінтересованим особам ухвали про дату і час розгляду спору, приймає від учасників процесу необхідні для розгляду справи докази і залучає їх до справи, а також виконує за дорученням судді інші дії. На початку судового засідання суддя або головуючий оголошує склад господарського суду, перевіряє явку представників сторін та їх повноваження, роз'яснює учасникам судового процесу їхні права й обов'язки та сприяє в здійсненні належних їм прав, визначає порядок ведення засідання, з'ясовує надходження від учасників процесу заяв, клопотань, відводів складу суду, експертів тощо.

     У засіданні заслуховуються представники позивача й відповідача та інші особи, які беруть у ньому участь. Суддя (головуючий) з'ясовує надходження від учасників господарського процесу доповнень до досліджених справою матеріалів. Після цього повідомляє про закінчення розгляду справи й оголошує рішення чи його резолютивну частину або те, коли буде прийняте повне рішення.

     Порядок проведення судового засідання у господарських судах не є жорстко формалізованим. Під час судового засідання у господарських судах не вимагається строго дотримуватися тих чи інших процедур.

     Незважаючи на те, що формально порядок проведення судових засідань у господарських судах законодавством чітко не описано, за час роботи арбітражних (нині - господарських) судів склалася певна практика їх проведення.

     Засідання господарського суду можна розділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів) і прийняття рішення у справі.

     Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті.

     В цій, допоміжній стосовно розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виокремити два самостійні процесуальні завдання:

     1) з'ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в зазначеному судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій:

• щодо перевірки явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи за відсутності будь-кого з них;
• щодо виявлення наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; щодо розгляду питання про відводи;
• щодо відкладення розгляду справи та правила такого відкладення;

     2) створення необхідних умов для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів у справі на зазначеному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це передусім спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії:

• щодо роз'яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов'язків;
• щодо розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі.

     Невиконання будь-якого з цих завдань може призвести до порушення прав та законних інтересів суб'єктів процесу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обґрунтованого рішення. Тобто виконання вказаних завдань необхідне для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягають мета всієї сукупності процесуальних норм та суть сформульованих в них вимог, що встановлюють права та обов'язки учасників розгляду та вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.