Можна виокремити такі основні процесуальні дії, допустимі на підготовчій частині судового розгляду:

     -- головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;

      -- встановлюються особи, які з'явилися на засідання;

     -- головуючий оголошує склад суду, інших учасників судового розгляду (прокурор, експерт, перекладач, секретар). Водночас головуючий пояснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки;

     -- головуючий пояснює особам, які беруть участь у справі, їх представникам права та обов'язки, їх право звернутися до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії, право заявляти відводи;

     -- суд розглядає заяви осіб, які беруть участь у справі;

     -- за наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;

     -- перекладачеві, якщо він залучається до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;

     -- експерту роз'яснюють його права та обов'язки; експерта попереджають про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправильного висновку.

     Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися на засідання.

     Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України).

     Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

     У випадку нез'явлення на засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо нез'явлення таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

     У разі нез'явлення на засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність була визнана обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено в ч. 1 ст. 90 ГПК України.

     Що ж до представника відповідача, то у разі його нез'явлення за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГПК України), вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України або ст. 90 цього Кодексу.

     Отже, із сукупності послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії -- розгляду справи по суті.

     На стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів.

     Ця частина судового розгляду, безсумнівно, є основною, оскільки саме в ній за участю всіх суб'єктів процесу на умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.

     Під час розгляду справи по суті суд виконує три основні завдання:

     1) визначення обсягу та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий визначає, в якому обсязі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;

     2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі на стадії судового розгляду, пов'язаних з диспозитивними розпоряджувальними діями суб'єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий з'ясовує, чи не має позивач наміру відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;

     3) дослідження доказів у справі, яка належить до структури господарського процесуального доказування. Його структура також містить дії з визначення предмета доказування, збору, надання, оцінки доказів.

     Всі зазначені елементи перебувають у тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність з судового доказування спрямована на досягнення однієї процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії та правовідносини, що складаються при судовому доказуванні на стадії підготовки справи до судового розгляду та при вирішенні і розгляді справи по суті.

     Розгляд справи по суті може складатися з таких послідовно здійснюваних процесуальних дій:

     -- розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;

     -- суд встановлює порядок дослідження доказів. ГПК України не містить норм, що регламентують порядок дослідження доказів, тому вирішуючи це питання, господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;

     -- суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі;

     -- досліджуються письмові докази;

     -- досліджуються речові докази;

     -- досліджуються висновки експерта тощо.

     Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

     На судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол сутність та зміст якого розглянемо далі.

     Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок по суті спору. Якщо у підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони дійдуть згоди за спором, вона оформлюється мировою угодою. В інших випадках рішення приймає суд з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи.

     Підсумком судового вирішення господарського спору є судове рішення -- владний акт, що пов'язує правову норму з конкретним юридичним фактом і поширює дію норми на цей факт, встановлює права й обов'язки конкретних суб'єктів права.

     2.2. Зміст та особливості оформлення протоколів судового засідання

 

     З історії права відомо, що судові засідання раннього середньовіччя не відрізнялися формальним характером і були більш схожі на збори. Особи до суду викликалися публічно через заклик на майдані, докази заслуховувалися судом в формі усних показань, змагання сторін було словесне й, навіть, судове рішення не залишало по собі письмових слідів. Повна відсутність писемності в судочинстві була джерелом незрілих і необґрунтованих рішень у кримінальних справах, породжувала зайве и шкідливе для правосуддя ораторство, завдяки якому злодій під розлючений глас народу виходив із суду з титулом порядної людини. Проте поступово впроваджується необхідність правильного і грамотного оформлення всієї документації в суді для фіксації точної інформації, збереження її і забезпечення перевірки. Особливо корисним у цьому було канонічне і церковне право, оскільки судочинству у церковних справах людство зобов'язане не лише тим, що воно розробило струнку систему судів, але і тим, що воно зробило певне просування у сфері процесуальної техніки, а саме: правосуддя стало письмовим. Саме тоді став вестися і протокол судових слухань.

     Відомий вітчизняний юрист другої половини XIX століття О.Ф.Кистяківський відзначав важливе практичне значення канцелярського протоколювання судочинства в системі судових гарантій. Він слушно наголошував, що визнавши абсолютну необхідність дотримання встановлених форм і обрядів при проваджені в суді, варто також визнати важливість посвідчення такого дотримання. Це посвідчення не може бути довірено ні обвинуваченню, ні захисту, які мають власні, хоч і протилежні інтереси, не може бути довірене воно і судді. Щоб з такого посвідчення можна було довідатися, чи був належним чином дотриманий судовий процес, і які були в ньому вимоги, заперечення и заяви обов'язково в усному процесі повинен брати участь секретар, який би мав спеціальний обов'язок до реєстру все те, що робиться, і все те, що говориться обвинувачем, обвинувачуваним, свідком, захисником, суддею. Вірна реєстрація всього, що відбувається в словесному судочинстві є абсолютно необхідним документом, з якого вищий суд міг встановити істотні порушення закону и усунути помилку шляхом скасування дій, виконаних всупереч закону. Його слова не втратили актуальності і зараз.

     На сьогодні ведення протоколу є обов'язковим у всіх, без виключення, судових засіданнях, а фіксація судового процесу технічними засобами може бути відсутня.

     Одним із засобів фіксування господарського процесу є складання протоколу про окремі процесуальні дії, що забезпечує можливість вирішення процесуальних спорів.

      Протокол судового засідання -- це процесуальний акт, який засвідчує здійснення (нездійснення) учасниками господарського процесу процесуальних дій щодо реалізації передбачених законом процесуальних прав та обов'язків.

     З 28 червня 2002 року набрали чинності положення, згідно з якими під час ведення судового засідання, а також під час огляду та дослідження письмових або речових доказів у мiсцi їх знаходження, складається протокол.

     В Інструкції з діловодства в господарських судах України,  затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року за № 75, до поняття протоколу підходять дещо ширше. Згідно з п. 7.7 протокол -- це документ, в якому фіксується хід обговорення питань та прийняття рішень на нарадах, конференціях чи засіданнях колегіальних органів.

     Секретар судового засідання веде протокол судового засідання в скороченому вигляді. Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, до протоколу вносяться відомості про:

     1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

     2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;

     3) номер справи і найменування сторін;

     4) відомості про явку у судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або причини їх неявки;

     5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта -- за дачу завідомо неправильного висновку або відмову від дачі висновку;

     6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

     7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.

     Таким чином, протокол судового засідання в господарському суді, на відміну від протоколів, які ведуться в ході цивільного та кримінального судочинства, є певною мірою „поверхневим” документом. Такий висновок є логічним, адже протокол містить лише основні дані, що стосуються судового засідання, та відображає найбільш істотні етапи судового засідання.

     Протокол судового засідання складається в усіх випадках ведення судового процесу та долучається до справи, незалежно від факту фіксації судового процесу технічними засобами.

     Згідно зі ст. 81-1 ГПК України, суддя (а при колегіальному розгляді справи - головуючий у колегії суддів) та секретар судового засідання підписують протокол у триденний строк з дати судового засідання. Протягом п'яти днів з дати підписання протоколу сторони (інші особи, які беруть участь у справі) вправі „подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу”, які долучаються до матеріалів справи - це і є господарським процесуальними гарантіями законності та об'єктивності технічного засобу судового запиу. Фактично саме право на ознайомлення з протоколом виникає не з дати його складання, якою є дата судового засідання, а з дати його підписання, тобто після збігу триденного терміну по завершенні судового засідання. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Ненадання сторонам або іншим особам, які беруть участь у справі, можливості ознайомитися з протоколами, є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування рішення відповідно до ст. 104 цього Кодексу.