Адміністрування непрямих податків

Вступ

       Податки – дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту. 
        Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки. 
       Податки – це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку–позбавленою будь-якого сенсу. 
        Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. 
        Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси. 
         Багато сучасних суспільних явищ мають корені в далекому минулому. Знайомство, а тим більше вивчення національної спадщини допомагає оцінити рівень розвитку цих явищ на основі історичного підходу, зробити висновок щодо суттєвості наявних теоретичних, правових, організаційних, у тому числі і законодавчих проблем митної справи і митної політики суверенної України. 
        Навіть спрощений історичний огляд дає можливість визначити етапи еволюційного процесу основних митно-правових інститутів та в цілому понятійного апарату, зрозуміти об'єктивність висновку, що митна справа є однією із важливих ознак державності. 
          Об'єктом дослідження курсової роботи є податкове законодавство України, а також фінансові механізми оподаткування. 
         Предметом дослідження курсової роботи є мито в системі непрямих податків. 
         Мета курсової роботи полягає в дослідженні адміністрування непрямих податків. 

Розділ І. Теоретичні і практичні аспекти адміністрування непрямих податків.

1.1. Нормативно-правова база непрямого оподаткування в Україні

      Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 р. замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26. 12. 92 р. “Про податок на добавлену вартість” та інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р.”Про порядок обчислення і сплати ПДВ”. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 р. (до 1 жовтня 1997). З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року. Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. №168/97-ВР.

       У відповідності до Декрету Кабміну України від 26.12.1992 р.№18-92 “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору а також законодавчих актів, якими було встановлено ці ставки, наведений у Додатку 1 к. п. 1.2 Інструкції про порядок стягнення акцизного збору під час ввезення товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. №33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2000 р. під №73/4294.  Всі платники акцизного збору повністю визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 “Про акцизний збір”. Повністю всі об'єкти, що обкладаються акцизним збором, визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України того ж року. [10]

      У відповідності до Закону України від 16.11.95 р. №432/95-ВР “Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів” скасовано всі пільги, що були надані законодавчими актами України відносно сплати ввізного мита, митних і акцизних зборів а також податку на додану вартість під час ввезення (пересилання) на митну територію України підакцизних товарів як для подальшої реалізації, так і для особистого споживання громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі благодійні фонди, об'єднання громадян, релігійні організації, заклади Національного Банку України, підприємства з іноземними інвестиціями та ін.

       У відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 01.06.96 р. №882 “Про припинення приймання і переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лекьорогорілчаних виробів і про порядок обкладання їх акцизним збором” починаючи з 1.08.96 р. призупинено прийом і переробка на давальницьких умовах сировини для виготовлення спирту, горілки лікьорогорілчаних виробів від замовників незалежно від форм власності, а також заборонено використання спирту, горілки і лекьорогорілчаних виробів для розрахунків по товарообмінним (бартерним) та іншим договорам, які не передбачають розрахунків в грошовій формі, включаючи розрахунки з використанням векселів, в тому числі казначейських. [4]

         У відповідності до Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів, затвердженим наказом Держмитслужби України від 4.05.98 р. №267 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.98 р. під №339/2779, умовою переміщення через митний кордон України підакцизних товарів при їх ввезенні на митну територію України являється акцизна вантажна митна декларація на ці товари, яка оформлюється в митниці за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - імпортерів підакцизних товарів зі сплаченням при її оформленні всіх платежів (ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного і митного зборів), які сплачуються під час випуску товарів у вільне використання на території України. Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Справляння податку відбувається на підставі таких основних нормативних документів, як Закон України “Про митний тариф України”, Закон України “Про єдиний митний тариф України”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про єдиний митний тариф України ”. Мито нараховується митним органом України згідно з положеннями чинного закону і ставок Єдиного митного тарифу України, що діють на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. Різновид мита - антидемпінгове мито - регулюється відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику. Компенсаційне мито регулюється відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. [11]

1.2. Теоретичні  основи податкового адміністрування.

Виходячи із значення понять "адміністрування", "управління" керівництво чим-небудь - можна коротко визначити, що податкове  адміністрування - це державне управління в галузі оподаткування, оскільки лише держава може встановлювати порядок обчислення, справляння та сплати податків і зборів.

Виходячи з підходів законодавця  до визначення поняття "податковий контроль", можна припустити, що податкове адміністрування - це діяльність уповноважених органів влади, пов'язана із здійсненням функцій щодо справляння податків і зборів, проведення заходів податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень [14, с.21]. Система управління оподаткуванням представляє собою єдину централізовану систему, побудовану за багаторівневим ієрархічним принципом: інспекції федерального, міжрегіонального, регіонального, міжрайонного та районного рівнів; при цьому кожен рівень має свої функції і специфіку. Міністерство фінансів здійснює загальне керівництво оподаткуванням, а також видає в межах своєї компетенції правовстановлюючі документи в області бухгалтерського обліку та оподаткування, зокрема безпосередньо ці функції покладені на: Департамент податкової і митно-тарифної політики; Департамент регулювання державного фінансового контролю, аудиторської діяльності та бухгалтерського обліку ; Правовий департамент [8, с.23]. Міністерству фінансів підпорядковані служби, які безпосередньо займаються податковим адмініструванням, податковим контролем, обліком і зарахуванням податкових платежів до бюджету. До них відносяться наступні федеральні служби: з фінансового моніторингу; податкова; фінансово-бюджетного нагляду; страхового нагляду; казначейство. Таким чином, до початку 2005 р. сформувалася система інститутів податкового адміністрування.

Функції власне збору податків і  податкового адміністрування покладено  на Податкову службу України. Склад і структура системи управління оподаткуванням відповідають у цілому адміністративно-територіальним поділом країни. Основною ланкою, що забезпечує практичний збір податків, є податкові інспекції міст обласного підпорядкування, сільських районів, районів у містах. Головним завданням керівника податкової служби цього рівня є створення умов для найбільш оптимальної діяльності інспекції на підвідомчій території.

Управління податковим механізмом в національних податкових системах здійснюється шляхом організації податкових адміністрацій: податкових органів, що забезпечують контроль за виконанням податкового законодавства. У світовій практиці в системі органів державної влади виділяються спеціальні органи, до чиїх функцій входить створення ефективної системи оподаткування та забезпечення формування доходів бюджету [16, с.24].

Формування фіскальної політики в  більшості країн покладено на органи виконавчої влади, які управляють державними доходами або фінансами в цілому. Вони можуть мати різні назви (Міністерство фінансів, Департамент фінансів, Міністерство державних доходів) і виконувати також й інші функції. Значимість контролю за державними доходами призвела до виділення в системі податкового адміністрування самостійних податкових органів, які безпосередньо здійснюють стягування податків і зборів та контроль за їх надходженням до бюджету. Назви податкових органів також різняться в окремих державах. У світовій практиці існують різні варіанти організації податкових органів та їх підпорядкування: в одних державах вони мають самостійним статусом, в інших підпорядковані фінансовому органу. 

Розділ ІІ. Види непрямих податків та їх адміністрування.

2.1. Адміністрування податку на додану вартість .

Важливою складовою дохідної частини бюджетів різних рівнів є  податки. За допомогою податків держава  здійснює вплив на економіку та структуру  фінансової системи в цілому країни. З метою досягнення певного результату регулювання і контролю за фінансовою системою необхідно мати дійовий  та ефективний механізм регулювання  податкових відношень, що забезпечує постійність  надходжень у бюджети різних рівнів та недержавні цільові фонди. Адміністрування  податків виступає саме таким механізмом, що дозволяє реалізувати основні  напрями податкової та бюджетної  політики держави. Податок на додану вартість є одним із найбільш суперечливих в податковій системі України. З одного боку, це один з найпотужніших джерел формування доходів бюджету, а з іншого, - нестабільність правового регулювання і складність адміністрування дають підстави стверджувати, що ПДВ є загрозою для економіці України. Реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до ринкових умов господарювання почалось із запровадження податку на додану вартість. Однак, досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулюючий вплив на економічні процеси, а саме стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів і тому дуже гостро постає питання щодо адміністрування податку на додану вартість у нашій державі. Теоретичні основи адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів у своїх працях розглядали такі вчені, як С.В. Мочерний, В.С. Сухарський, В.Л. Андрущенко, Л. Новосад, питання щодо справляння податку на додану вартість обговорювалися Б. Карпінським, Н. Залуцькою, А. Скрипник, Т. Паянок, О.М. Тимченко, А.В. Кислицею, В. Мосейчук.