Адміністрування непрямих податків

Згідно з метою написання  курсової роботи були поставленні наступні задачі дослідження: вивчення теоретичних засад адміністрування ПДВ в умовах ринкової економіки; охарактеризувати напрямки вдосконалення адміністрування ПДВ в Україні.

Викладення основного  матеріалу дослідження. Дослідження поняття «адміністрування» свідчить, що не існує одного найбільш повного трактування, багато вчених у своїх працях розглядають це поняття з точки зору галузі, яку вони досліджують, так, наприклад, С.В. Мочерний [4] адміністрування трактує з точки зору управлінської діяльності керівників і органів управління, що здійснюється через накази та розпорядження. В.С. Сухарський [10] розглядає це поняття з двох боків, з одного боку, як організаційно-розпорядчу роботу менеджерів, спеціалістів та органів управління, а з іншого – здійснення управлінських функцій, розподіл, узгодження і координація. За останнє десятиріччя в теорії та практиці оподаткування міцно вкоренилося поняття «фіскальне адміністрування» або «податкове адміністрування», або «податкове адміністрування», які були запозичені українськими науковцями із закордонної практики наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

З боку науки «податкове адміністрування» - це наука, що формулює принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних  умов та суспільно-політичних обставин оцінює податкову систему. Дуже цікавим представляється розуміння «податкового адміністрування» з позиції мистецтва, як мистецтво в усьому, що стосується забезпечення державними службовцями функціонування податкової системи на основі професійних знань, досвіду та високої виконавської майстерності.

Після введення в дію у 1997 році Закону України «Про податок  на додану вартість» [5], який є основоположним в регулюванні адміністрування, до нього 127 законами України внесено 644 зміни та доповнення (за станом на 01.01.2007 р.).

ПДВ є одним із найбільших джерел надходження коштів до бюджету  України. Згідно з матеріалами Голови ДПА України А.І. Буряка [15], за 2008 рік в цілому по Україні до державного бюджету надійшло 24,9 млрд. грн. податку на додану вартість або 33,0 % усіх доходів бюджету і 6, 3% ВВП [14]. Відшкодовано грошовими коштами 11,5 млрд. грн., фактично надійшло ПДВ - 13,4 млрд. грн., а з урахуванням податку, сплаченого митними органами (25,8 млрд. грн.), - 39,2 млрд. грн. Нижче наведена таблиця 1, що ілюструє динаміку росту питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів у відсотковому відношенні до ВВП . Найбільші суми податку за 10 місяців 2008 року відшкодовано платникам Донецької області (3,5 млрд. грн.), м. Києва (1,9 млрд. грн.), Дніпропетровської (1,5 млрд. грн.), Луганської (0,9 млрд. грн.), Запорізької (0,7 млрд. грн.), Полтавської (0,7 млрд., грн.) областей. У світовій практиці непрямі податки (зокрема, податок на додану вартість) стягуються на основі двох принципів: 1) країни походження; 2) країни призначення.

Під адмініструванням податку  на додану вартість можна розглядати взаємовідносин між державою, суб’єктами господарювання і органами стягнення, як сукупність взаємопов’язаних управлінських  процедур, операцій та функцій прикладного  характеру, які здійснюються органами виконавчої влади в безперервному  циклічному процесі реалізації податкової політики держави з метою забезпечення мобілізації податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових коштів держави та органів  місцевого самоврядування.

2.2. Адміністрування акцизного податку . 

         Перелік платників акцизного податку в Податковому кодексі розширено та визначено у п. 212.1 ст. 212. Так, крім осіб, які виробляють і реалізують підакцизні товари, та осіб, які ввозять такі товари на територію України, платником акцизного податку також є: 

- особа, яка реалізує  підакцизні товари, що конфісковані  або визнані безхазяйними та  перейшли у власність держави;  

- особа, яка використовує  підакцизні товари (продукцію), ввезені  або отримані за нульовою ставкою  акцизного податку (спирт, нафтопродукти), не за цільовим призначенням; 

- особа, яка отримує  або ввозить підакцизні товари  в режимі звільнення від оподаткування,  у разі порушення такого режиму;  

- особа, яка ввезла  або отримала підакцизну продукцію  із звільненням від оподаткування  як сировину для виробництва  інших підакцизних товарів та  використала її не за призначенням. 

      Змінено порядок сплати акцизного податку замовниками виноматеріалів, вироблених на давальницьких умовах, які раніше були платниками акцизного збору. Із запровадженням норм Кодексу вони, як і замовники нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини, зобов'язані перерахувати акцизний податок виробнику-переробнику. Податковим кодексом вдосконалено процедуру реєстрації платників акцизного податку за рахунок введення норми, якою органи ліцензування зобов'язано інформувати органи ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання про видані, переоформлені, припинені або анульовані ліцензії на право виробництва підакцизних товарів у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій. 

Тобто положеннями  ст. 212 розділу VI Податкового кодексу передбачено автоматичну реєстрацію платників акцизного податку на основі інформації органів ліцензування. Податковим кодексом змінено перелік об'єктів оподаткування акцизним податком та доповнено чинні норми. 

       Відтепер нарівні з операціями з реалізації вироблених в Україні та ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) є: 

- реалізація підакцизних  товарів, увезених без сплати  податку дипломатичними представництвами  іноземних держав до закінчення  визначеного законодавством строку;  

- реалізація конфіскованих  підакцизних товарів та таких,  що перейшли у власність держави;  

- обсяги та вартість  втрачених підакцизних товарів з вини платника податку, що перевищують норми втрат (якщо такі визначено в установленому порядку). 

   Також розширено перелік операцій з підакцизними товарами, що не підлягають оподаткуванню. Новація полягає в тому, що оподаткуванню не підлягає ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), в яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни-імпортера, для їх повернення експортеру. Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України, що має бути підтверджено в установленому порядку. Податковим кодексом визначено перелік операцій з підакцизними товарами, що звільняються від оподаткування акцизним податком. Новим є й те, що перелік операцій, які звільнено від оподаткування, доповнено новими позиціями, а саме: 

- ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну  територію України, призначених  для офіційного (службового) користування  дипломатичними 

- представництвами  іноземних держав; 

- ввезення підакцизних  товарів як технічної або гуманітарної  допомоги (крім алкогольних напоїв  та тютюнових виробів); 

- операції з ввезення  еталонних чи тестових (моніторингових) зразків тютюнових виробів для  лабораторних досліджень; 

- операції з реалізації  скрапленого газу на спеціалізованих  аукціонах для потреб населення  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України. 

  Крім того, в Податковому кодексі враховано процедуру звільнення від оподаткування транзитного пропуску підакцизних товарів через митну територію України. Статтею 214 Податкового кодексу запроваджено єдиний порядок визначення бази оподаткування при обчисленні суми податку, виходячи з встановлених ставок податку: адвалорних (у відсотках до обороту) чи специфічних (у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)). Крім того, уточнено порядок застосування специфічних ставок акцизного податку, встановлених у валюті.

     Нововведенням є порядок визначення бази оподаткування при обчисленні суми податку в разі псування, знищення, втрати підакцизних товарів з вини платника податку. Так, у разі втрати підакцизної сировини базою оподаткування є кількість (вартість) підакцизних товарів, які можна було б виробити з втраченої сировини. У Податковому кодексі вперше на законодавчому рівні встановлено перелік підакцизних товарів, який доповнено новим видом нафтопродуктів: скрапленим газом для використання транспортними засобами як моторного палива. При цьому скраплений газ для потреб населення, що реалізується через аукціони, звільняється від оподаткування. Специфічні ставки акцизного податку на нафтопродукти підвищено в 1,4 раза, в тому числі на бензини моторні з 132 до 182 євро за 1000 кг. Цю норму прийнято з метою компенсації втрат бюджету у зв'язку із скасуванням податку з власників транспортних засобів, що пов'язано з перенесенням податкового навантаження з праці та капіталу на споживання. Тобто відтепер більшу суму податку сплачуватиме той власник транспортного засобу, який більше його експлуатує та споживає моторних палив, оскільки сума акцизного податку включається до ціни підакцизного товару. У Податковому кодексі не передбачено раніше чинної норми щодо індексації специфічних ставок акцизного податку в гривнях на алкогольні напої та специфічних ставок і мінімального податкового зобов'язання на тютюнові вироби на індекс споживчих цін. Тепер відповідно до норм Податкового кодексу Кабінет Міністрів України зобов'язано; щороку подавати до Верховної Ради України проект закону про збільшення ставок податку, що підлягають індексації. Статтею 220 Податкового кодексу адвалорні ставки податку встановлено лише на сигарети, тому декларацію і встановлені виробником або імпортером максимальні р дрібні ціни на підакцизні товари повинні подавати лише платники, які реалізують сигарети. 

     Статтею 217 Податкового кодексу уніфіковано загальний порядок обчислення акцизного податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України. Новації полягають у тому, що платнику податків надано право коригування (зменшення) податкових зобов'язань у разі повного або часткового повернення покупцем вироблених платником підакцизних товарів (продукції) для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків у тому звітному періоді, коли було проведено таке повернення. У разі подальшої реалізації повернутих товарів (продукції) зобов'язання з акцизного податку обчислюються платником у порядку та за ставками, встановленими законодавством на дату реалізації. Статтею 218 Податкового кодексу запроваджується загальний порядок обчислення акцизного податку з імпортованих підакцизних товарів. 

Розділ ІІІ. Проблеми адміністрування непрямих податків та шляхи удосконалення системи адміністрування.

Стан непрямого оподаткування  в Україні має декілька головних ознак:

• зниження фіскальної потужності при наповненні бюджету;
• невідпрацьованість системи адміністрування, особливо ПДВ;
• критичний рівень бюджетних відшкодувань і взаємних заборгованостей з ПДВ;
• недостатня повнота охоплення платників податків і бази оподаткування;
• високий рівень ухилення на законних і фіктивних підставах від оподаткування;
• непрозорість функціонування митниці як головної інституції, що реалізує непряме оподаткування;
• недостатньо відпрацьоване планування та прогнозування доходів бюджетів від непрямих податків.

Розв’язання проблем з  непрямим оподаткуванням повинно лежати в площині загальної стратегії реформування системи оподаткування та формування бюджетів. Попри анонсовані новою владою процеси активної розробки нової концепції державного та місцевих бюджетів країни, вони на сьогодні є досить невизначеними та не розголошуються. Особливу увагу необхідно приділити питанням формування податкових надходжень від сплати непрямих податків. Безперечно, слід врахувати досвід попередніх напрацювань у частині планування та прогнозування доходів бюджету.

У цьому контексті доцільно вказати на позитивний досвід співпраці  різних структур виконавчої влади –  Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату та Митниці, що розробили і затвердили в середині минулого 2004 р. методику прогнозування надходжень від ПДВ [7].

Ці системні дослідження  висвітлюють різноманітні напрацювання в сфері формування, планування та прогнозування бюджетних доходів. Слід вказати, що в зазначених роботах  розроблено та запропоновано досить обґрунтовані та різні підходи. Зокрема, досить цікавим є підхід до прогнозування  на основі розмежування реальної бази оподаткування ПДВ – кінцевих споживчих витрат і валового нагромадження  основного капіталу та оцінки реальної ставки ПДВ [7; 8]. Проте проблемою  практичного запровадження є  інформаційне забезпечення, формування складових показників моделі поки що проводиться із суттєвим часовим  лагом.

Досить розповсюдженими  є моделі формування податкових надходжень на основі методів економетрії, і  особливо регресії [1; 8; 9]. Подальша деталізація  бази даних вихідної інформації та підходів до коригування результатів  розрахунків таких моделей, що враховують поточні зміни і вплив різних чинників, є головною формою удосконалення  та підвищення рівня обґрунтованості  таких моделей. У моделі за основу взято визначення взаємозв’язку  баз оподаткування різних податків, у першу чергу бюджетоутворюючих  – податку на прибуток, прибуткового податку з громадян, ПДВ. Хоча головна  увага тут приділена прямим податкам.

Необхідно розглянути також  підхід до оцінки та прогнозування  податкових надходжень на основі моделювання  кривої Лафера, особливість якої полягає  у розрахунку та порівнянні фактичного та реального податкового навантаження [5; 6]. У цілому суть такого моделювання  також базується на розрахунках  ефективних ставок непрямих податків, зокрема ПДВ.

Рівень похибки постпрогнозів  податкових надходжень за різними моделями коливається у значних межах, що є об’єктивним явищем. Але  напрями удосконалення моделей  прогнозування доходів бюджету  лежать у площині включення до розрахунків коригуючих коефіцієнтів, що дозволили б ураховувати поточні  зміни умов економічного розвитку.

       У цьому контексті доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки як в межах однієї моделі, так і з використанням різних моделей. Такий підхід у цілому реалізується в методиці прогнозування ПДВ, розробленій НДФІ.

       У сучасних умовах слід чітко бачити стратегію реформування непрямого оподаткування, що дозволить більш об’єктивно коригувати моделі формування та прогнозування податкових надходжень до бюджету.

      У даному контексті необхідно чітко визначитися із механізмами розширення бази оподаткування, кола платників податків і ставок податків. Зокрема, щодо перспектив реформування ПДВ, потрібно говорити про дослідження перспектив запровадження диференційованих ставок податку. Це завдання лежить у площині реалізації євроінтеграційних завдань. Хоча в цілому використання уніфікованої ставки ПДВ на початковому етапі запровадження ПДВ є виправданою, оскільки дозволила уникнути багатьох проблем з наповненням бюджету та адмініструванням податкових платежів.           На перспективу саме диференційована ставка дозволить вирішити реалізацію загальновизнаної схеми реформування оподаткування – розширення бази і кола платників та зниження рівня навантаження податку.