Богдан Хмельницкий

Новопостала тоді на сході Європи коаліція держав, у якій по великих  трудах гетьманській дипломатії поталанило забезпечити собі один а перших голосів, одразу поставила нову українську державу  на становище не лише суверенної країни, але й цілком самостійної у  веденні власної міжнародної  політики. Європа щоразу більше переконувалась, що державний організм, який постав на окраїнах Польщі та Московщини, на сході  має не менше від Варшави і  Москви значення, а також може відіграти  важливу роль в питаннях політичної рівноваги, паралізуючи загарбницькі тенденції обох зазначених держав.

До цієї коаліції держав входили: Швеція, Прусія, Литва, Україна, Семигород, Молдавія та Волощина. Вона була утворена на противагу Москві з одного боку та Польщі і Криму – з іншого. Коаліція вищеназваних держав фактично спиралась на міцних основах тогочасної спільності політичних інтересів, у реалізації яких неабияку роль відігравала Україна.

Неабиякі інтереси щодо України  мала також Прусія. Фрідріх Вільгельм Великий, князь Пруський і курфюрст Бранденбурзький, основоположник і будівничий сили та могутності Пруської держави, завдяки козацькому повстанню під проводом Б.Хмельницького отримав можливість визволитися з-під влади і впливу Польщі. Одразу після початку українсько-польської війни 1648 року він був звільнений від обов'язку платити щорічну грошову данину Польщі, яка не мала змоги вести війну на два фронти. Тож кожним успіхом гетьмана Б.Хмельницького й ослабленням Польщі відкривались все нові й нові можливості для подальшого унезалежнення і зросту Прусії.

Таким чином, Швеція і Прусія, уклавши між собою договір, складали північну групу антипольської та антимосковської коаліції.

Ланкою, що мала об'єднати північну і  південну групи держав коаліції, була Литва. Відчувши ослаблення Польщі у  війні з Україною, в Литві почали ширитись сепаратистські настрої, речником яких був князь Януш Радзівілл. Зі смертю останнього політичний провід опинився в руках його брата князя Богуслава Радзівілла, який підчас польсько-шведської війни перейшов на бік шведського короля і прийняв шведський протекторат. Разом з тим він прийняв протекцію Б. Хмельницького, який обіцяв йому, в разі потреби, боронити Литву від зазіхань Москви усіма можливими засобами, навіть збройно.

Король шведський Карл-Густав та гетьман Б.Хмельницький гарантували  князеві Богуславу суверенне  володіння князівством Слуцьким і воєводством Новгородським разом із суміжними литовськими землями, що, в свою чергу, підштовхувало його вступити до коаліції.

Південна група коаліції держав складалася з України, Семигороду, Молдавії та Волощини. Останні три держави, маючи великі спільні інтереси в боротьбі за унезалежнення від Османської імперії, історично підтримували давні культурні, релігійні та династичні взаємини. Єднали їх також спільне сусідство та боротьба з татарськими кочівниками.Такі ж давні політичні та військові стосунки існували між Україною й Семигородом. Особливо вони посилились в три час, коли князь семигородоький Юрій II Ракочі запався метою поширити свою державу за рахунок польських територій, в чому йому конче необхідна була допомога України, Молдавії та Волощини. Реалізація задумів Юрія II Ракочі залежала від того, чи погодиться Україна прикрити його західні кордони від постійних нападів татар. Водночас князь семигородський був у найтісніших контактах із королем шведським Карлом-Густавом, посередником у яких виступав англійський повстанський ватажок Олівер Кромвель, оскільки в інтересах Англії було якнайшвидше утворити в Європі союз некатолицьких держав.Ця балтійсько-чорноморська коаліція, що клином врізувалась між Москвою та Польщею, паралізувала великодержавні тенденції обох згаданих країн, створюючи належну противагу. В цих умовах Україні набувала ваги великої держави, без участі якої було б неможливим не лише утворення згаданої коаліції, але й реалізація всіх зазначених геополітичних інтересів кожної з країн-учасниць блоку. Після довгих переговорів між Семигородом і Україною, ведених за посередництвом Швеції в першій половині 1656 року, обома сторонами 7 вересня 1656 року був підписаний "трактат вічної приязні" між гетьманом Б.Хмельницьким та князем Ракочі. Згідно з цією угодою, як Хмельницький і його нащадки, так і Ракочі та його наступники взаємно зобов'язувались боронити один одного від ворогів. Також було домовлено, що коли Ракочі розпочне війну проти Польщі, гетьман Б. Хмельницький надасть йому військову допомогу, не зважаючи на ставлення до цього московського царя. За це Україна мала отримати всю Червону Русь, а також частину Білої Руси; Хмельницький отримає ти¬тул князя, який, за підтримки Юрір Ракочі, як і вся верховна влада в Україні, буде передана по наслідству синові гетьмана Юрієві.На підставі тієї ж угоди господарі молдавський та волоський мали надати військову допомогу князеві семигородському.

У кінці 1656 року Б. Хмельницький активно  включився у справу розподілу  Польщі. За його наказом на допомогу Юрієві Ракочі було на-правлено козацьке військо на чолі з полковником АНТОНОМ Ждановичем, що мав довершити окупацію західних "руських земель". У відповідь на це Москва вступила у війну на стороні Польщі, тим самим виступивши проти Швеції, Семигороду й України. Б. Хмельницький наказав зміцнити українські залоги в Білорусі, а на допомогу А.Ждановичу надіслав свіжі сили на чолі з Юрієм Хмельницьким, який дістав наказ поводитись із, московськими військовими частинами, що зустрічатимуться серед польських військ, як із ворожими. Разом з тим у середовищі Османської імперії спостерігалося зростання пропольських, антиукраїнських настроїв. Це змушувало Б.Хмельницького відтягувати розправу коаліціі над Москвою, натомість зміщуючи акценти на протитурецький фронт. Черев свого особистого посла отця Данила гетьман Б.Хмельницький пропонує королю шведському широкий військовий план коаліціі, що мала б на меті завоювання та ліквідацію Туреччини, а також звільнення від мусульманської неволі між християн, в першу чергу греків. До цієї коаліції, згідно із задумом Б.Хмельницького, мали б увійти: Швеція, Україна, Москва, Англія, Венеція, Австрія і Персія. Певну роль могли в у ній відіграти також Волощина, Молдавія, Семигород. На превеликий жаль, смерть Великого гетьмана Б.Хмельницького поклала край цим грандіозним задумам. Недалекоглядні наступники його, орієнтуючись на Москву та Варшаву, поховали на століття ідею Великої України – потужної імперії на сході Європи.

Доба гетьмана Б.Хмельницького  була яскравим проявом філігранної  української дипломатії з її надзусиллями утвердити Україну у балто-чорноморському геополітичному просторі як супердержаву.

Богдан Хмельницький – яскрава  особистість в історії України. Саме завдяки своєму політичному  таланту він зміг створити сильну державу, добитися її визнання на європейській політичній арені. В часи його гетьманування  зростав економічний і культурний розвиток України.

Україна активно затверджувалася  на міжнародній арені. Для збереження держави доводилося проводити гнучку зовнішню політику й шукати союзників  серед близьких і далеких країн.

Основними країнами, з якими Богдан Хмельницький підтримував активні  зв'язки були Росія, Османська імперія, Кримське ханство, Молдавія, Валахія, Трансільванія, Англія, Австрія, Швеція.

Україна – Росія

- Економічна підтримка України  Росією.

- 1654 р. Переяславська рада

- Спільні дії українських і  російських військ проти Польщі

Україна – Кримське ханство

- Відносини викликали необхідність  мати допомогу у війні з  Річчю Посполитою і прагнення  не допустити переходу татар  на бік Польщі.

Україна – Османська імперія

- Дипломатичні зв'язки, які необхідні  для боротьби з Польщею.

- Б.Хмельницький шукав підтримку  султана.

- Туреччина наполягала на підданстві  України.

Україна – Молдавія, Валахія, Трансільванія

- Спроба Б.Хмельницьким створити  антипольський союз закінчилася невдачею.- 1653 р. утворення Молдавією, Валахією, Трансільванією антиукраїнського політичного союзу.

Україна – Англія

- Міжнародні зв’язки Олівера Кромвеля і Богдана Хмельницького.

- Антикатолицька спрямованість  відносин.

Україна – Австрія

- Підтримка Речі Посполитої. Спроба  використати Україну в боротьбі  з Туреччиною і схилити Б.  Хмельницького до миру з Польщею.

Україна – Швеція

- Спроба створити спільний союз в умовах припинення Росією воєнних дій проти Речі Посполитої на кінцевому етапі визвольної війни.

Гетьманування Богдана Хмельницького  – приклад для наступних поколінь, взірець мужності, героїзму й самопожертви в ім'я створення незалежної Української  держави. Богдан Хмельницький – це історична особа, котра не піддається одночасній оцінці. Безперечно він був однією з найвидатніших постатей в українській історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний національно-визвольний табір найрізноманітніші суспільні сили, організував й повів їх на повалення влади польських загарбників в Україні, стояв біля джерел створення Української держави. Разом із тим нині, з висоти ХХ ст., можна бачити вже непослідовність і навіть половинчастість дій гетьмана, часом нелогічність його вчинків, відсутність окремих ціннісних орієнтирів. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи – неоднозначної й суперечливої, де перепліталися старі й нові порядки, де все, ще панував середньовічний світогляд і тільки зароджувалися суспільні явища, притаманні найрозвиненішим країнам Європи ХVIІ ст. В оточенні ворожих сил гетьманові доводилося маневрувати, йти на компроміси, часто відмовлятися від своїх планів і задумів. Але генеральної лінії свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволенні рідної землі від ненависного іноземного гноблення і створенні незалежної соборної Української держави, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подиху.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Гвоздик-Пріцак Л. Реалізація в державі Богдана Хмельницького.-К.,1999
2. Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького:дипломатична риторика та політична практика//УІЖ.-1995.-№4.-С. 45-56
3. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький.-Львів,1994
4. Мельник Л.Г.Гетьман Богдан Хмельницький :Навч.посібник.-К.,1997
5. Смолій В.А. Степанков В.С. Богдан Хмельницький.-К.,1995
6. Федорчук А. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького.-Львів,1993.
7. Земерова Т.Ю,Скирда І.М.Історія України.-Харків 2009

 

Джерела з Інтернету

 

8.  http://www.kozatstvo.org/history/bogdan-hmelnitskiy
9. http://dt.ua/SOCIETY/getman_bogdan_hmelnitskiy.html
10. http://visionary.management.com.ua/government/bohdan-hmelnytskyj
11. http://greatukrainians.com.ua/country/ukraine/133.html
12. http://pidruchniki.ws/19040924/istoriya
13. http://pidruchniki.ws/12980108/zovnishnya_politika_bogdana_hmelnitskogo
14. http://www.grinchuk.lviv.ua
15. http://narodna.pravda.com.ua/history/4b0c207f1864e