Економічний розвиток запорозьких зимівників (1734–1775 рр.)

Державний вищий навчальний заклад

“Запорізький національний університет ”

Міністерства освіти і науки України

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

на тему:

Економічний розвиток запорозьких  зимівників (1734–1775 рр.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                              Виконала:

студентка групи 4162-1Б

Джос Марина Сергіївна

Перевірив:

к.і.н., доцент кафедри

історії України

Савчук Т.Г.

 

Запоріжжя

2012

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………..3 ст.      

Основна частина………………………………………………………                                                                                                    

1. Запорізькі зимівники…………………………………………………..4-5 ст.
2. Розташування зимівників……………………………………………..5- 6 ст.
3. Економічна діяльність…………………………………………………6-7 ст.
4. Соціальний склад………………………………………………………7 ст.
5. Господарство…………………………………………………………...8-9 ст.
6. Військовий аспект значення зимівника ……………………………....9-10 ст.

Висновки  …………………………………………………………………. 11 ст.                                                                                         

Список використаної літератури………………………………………… 12 ст.                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Вступ

 

  Історія запорозького  козацтва має досить солідний  історіографічний доробок. В різні  часи особливий інтерес дослідників  викликали питання військового,  адміністративного і особливо  господарського устрою Запорозьких  Вольностей. В той же час в  історії Запорозького козацтва чільне місце посідає запорозький зимівник. Фактично немає жодної праці з історії Запорожжя, де б не було йому приділено уваги. Зимівник розглядають в контексті політичного, адміністративного, економічного розвитку. За визначенням Д.І.Яворницького зимівчанин – це запорозький господар “у справжньому розумінні слова”.

На Запорозьких Вольностях зимівник є основою добробуту  запорозького козацтва. Він невід’ємний  атрибут Запорожжя. Важко уявити байрак або запорозький степ  без зимівника. А “де байрак, там і козак, а вже через це – “козацькому роду, нема переводу ”.

  Появившись разом  з виникненням козацтва зимівник  виступає своєрідним охоронцем  традиційного устрою. І це зрозуміло.  Зимівниками “сідали” переважно  старі козаки, які вже були не в змозі нести службу. А саме вони, так звані “старики”, були носієм традиційного устрою Запорожжя. Та й сам зимівник вже своїм існуванням являє собою традиційну форму організації Запорозьких Вольностей.

   Третій випуск  “Запорозької спадщини” репрезентує досить цікаве дослідження О.Олійника “Запорозький зимівник”. Маємо одну з небагатьох спроб комплексного підходу до розгляду такого феномену запорозької історії як зимівник. Вважаємо, що пропонована праця прислужиться всім, хто цікавиться  історією запорозького козацтва.

 

 

 

 

Запорозький зимівник

  Після зруйнування Запорозької Січі зимівник залишався останнім притулком звитяжних козаків. Чисельні ватаги запорожців блукали Великим Лугом і врешті-решт осідали по зимівниках. За приблизними підрахунками загальна кількість їх становила 5767 одиниць. Нагальною потребою для російського уряду став контроль над запорозьким населенням – перевірялася достовірність відомостей про кількість населення зимівників, призначалися отамани на кожні 5-10 зимівники, але це була марна справа. У 1776 р. була зроблена спроба залучити колишніх запорожців до військової служби у новостворені Дніпровський, Луганський і Херсонський пікінерські поселені полки. Але і ця справа провалилася. Губернаторам було надіслано наказ об’їхати території і впорядкувати питання з зимівниками. Почали перетворювати зимівники на слободи, надавати пільги тим козакам, які переселялися у контрольовані зимівники-слободи – вільно торгувати, ловити рибу, вони позбавлялися поштової повинності, звільнялися на 2 роки від усіх повинностей, могли утримувати хутора біля слобод. До тих хто відмовився від переселення у слободи, створював нові зимівники держава почала використовувати репресивні заходи – конвоювали до слобод, спалювали маєтки, накладали всі повинності та податки. У 1780-81 рр. російські урядовці активно почав знищувати запорозькі зимівники, це продовжувалося до 1792 р., але і тоді годі було думати, що вони повністю контролювали цей процес.

 

 

 

 

 

 

 

 

   Зміна політичної ситуації у Північному Причорномор'ї протягом XVIII століття значно пожвавила економічні процеси, в яких провідна роль належала найдавнішій господарській інституції запорозького козацтва - зимівнику. Виникнення зимівничої форми господарювання запорожців тісно пов'язано з появою самого козацтва та викликано сприятливими соціально-економічними умовами, в основі яких лежала колонізація причорноморських просторів.

  Зимівники-це запорізькі хутірці, розкидані по степу.   Зимівники виникли з першими козаками, які, ведучи промисли в степу, змушені були тут залишитися на зимівлю. У 18ст. адміністрація Нової Січі хуторами називала переважно господарства мешканців Запорожжя, які не належали до козаків, -посполитих.

Для означення ж козацьких осідищ використовувалися виключно термін "зимівник".

Ось чому переважна більшість наших балок мають назви, утворенні від імен і прізвищ запорожців, які тут "сиділи" зимівниками.

      Справжніми господарськими хуторами зимівники стають лише за часів останньої Січі (1734-1775р.). Деякі з них досягли значних розмірів.

Розташування  зимівників

 Розташування того  чи іншого осередку житла людини  диктується перш за все природно-кліматичними  чинниками. І наш об'єкт дослідження  в цьому плані не виняток.  Як показали археологічні розвідки, більшість хуторів розташовувались  на місцях більш давніх поселень людини, а сучасні поселення, в переважній більшості, в свою чергу, розташовані на місцях колишніх зимівників. Деякі з них зберегли в своїй назві імена своїх фундаторів - запорожців. І це не випадково.

     Доцільність  такого вибору диктувалась поєднанням кількох життєво необхідних вимог. Стосовно степової, порівняно посушливої зони, одною з головних вимог при виборі місця розташування житла є наявність води, як головного фактора виживання і господарювання. "Де вода та байрак. Де байрак - там і козак", - говорили самі запорожці . Другою, не менш важливою умовою була певна захищеність місця проживання від можливих негативних природних явищ. Третім фактором при виборі місця поселення було забезпечення певної безпеки для мешканців від можливих ворожих нападів. І нарешті - це повинно бути досить зручне місце для занять тою чи іншою галуззю господарства .

   Аналіз джерел  та археологічні дослідження  дають підстави стверджувати, що  зимівники виникли разом з  першими ватагами колонізаторів-промисловців. Вони, для забезпечення власної життєдіяльності створювали відповідні осередки бази-коші, або зимівники, які являли собою примітивне житло землянкового типу. За час свого існування козацьке житло швидко розвивалося від архаічної однокамерної напівземлянкової форми - до наземної багатокамерної оселі вельми раціональної у всіх відношеннях конструкції, ставшої основою формування відомого південного типу житла українців. 

  У часи Нової Січі кількість і щільність розташування зимівників в окремих паланках значно зросла. Висока щільність зимівників у найосвоєніших північних паланках призвела до необхідності створювати нові господарські осередки за межами Запорозьких Вольностей, просуваючи колонізацію все далі на південь до моря.

   Визначена нами  кількість зимівників у своїй масі була неоднорідною і мала низку відмінностей, які дозволили визначити типологію зимівничих господарств, серед яких переважав фермерський тип, орієнтований на скотарсько-землеробську спеціалізацію господарства.

  Саме така спеціалізація в досліджуваний період була домінуючою, дещо потіснивши традиційне для Запорожжя рибальство та зробивши значний крок в бік гендлярства і збагачення, що значно прискорило подальшу капіталізацію запорозького товариства. Векселя, боргові розписки, грошові позики, торгівельні угоди, ціни та прибутки, а не військові походи і криваві битви все більше хвилювали значну частину запорожців. Небажання воювати за чужі інтереси і йти до війська викликали стурбованість Коша, який силоміць з погрозами смертної кари проводив мобілізацію серед зимівчан.

 

Економічна  діяльність зимівника

Зимівник часів Нової  Січі відігравав важливу роль в економічній  діяльності Запорозьких Вольностей. Він зазнавав складних еволюційних змін, трансформувавшись від примітивного сезонного коша ватаги рибалок чи мисливців до багатопрофільного господарства фермерського чи поміщицького типу. Ці зміни помітно впливали не тільки на розвиток усіх без вийнятку інституцій Запорозьких Вольностей, а й на загальну суспільно-політичну ситуацію в Південній Україні. Формування зимівничої системи господарювання відбувалося переважно на ринкових засадах, що дало можливість запорожцям створити доволі ефективне господарство не пізніше інших європейських держав.

   За часів Нової Січі почали створюватися складні спеціалізовані господарства, що сприяло утворенню торгівельного капіталу. Із старшин і так званих ”абшитованних” формувалася запорозька торгівельна буржуазія. Серед заможного козацтва помітно зростала і кількість рядових козаків - майбутнього середнього класу.

Соціальний  склад

   Соціальний склад мешканців окремих зимівників слід визнати доволі складним і строкатим, що пояснюється особливостями господарської діяльності, для забезпечення якої залучалися різні категорії населення. У соціальному плані зимівник відзначався суперечливими рисами. З одного боку, в зимівниках формувався середній клас запорозького суспільства, а з іншого - часто вони ставали своєрідними базами гайдамацького руху - опозиційного до політики царату та січової адміністрації.

  Запорозькі Вольності періоду Нової Січі виявляли ознаки кризового суспільства. Існуючий архаїчний уклад військової демократії ніяк не відповідав тогочасним реаліям і вимогам подальшого економічного розвитку, який гальмувався відсутністю писаних законів, що мали б регулювати складні поземельні відносини та контролювати систему оподаткування. Функції провідника фіскальної політики поступово переходили від Січі до паланкових центрів, де водночас зосереджувалася виконавча влада і концентрувалася економічна міць Запорозьких Вольностей.

   Розуміючи потребу в радикальних реформах запорозька старшина намагалася надати козацькому суспільству подальших перспектив для розвитку шляхом переведеня економіки на інтенсивні форми господарювання з відповідним правовим оформленням нових економічних відносин.

       Господарство

Зимівники рідко будував  один господар; переважно обладнувалися 3-4 господарі. У кожного господаря  було по 3-6 козаків, а при них по 10 молодиків.

Офіційно козаки-зимівники звалися сиднями або гніздюками, глузливо-гречкосіями, вони складали поспільство, тобто були підлеглим станом щодо січових козаків. Головним обов'язком гніздюків було годувати січових козаків. В питанні утворення зимівника і часу його виникнення на сьогодні далеко не все ясно, а тому переконливої і однозначної відповіді на нього поки що не існує. Маємо лише перші документальні згадки про зимівники. Вони належать до жалуваної грамоти від 20

серпня 1576 року польського короля Стефана Баторія, де між іншим сказано: "Від Самарських земель через степи до самого Дону, де ще до гетьмана козацького Прецлава Ляскоронського козаки свої зимівники мали, і те все щоби навіки непорушно при Козаках Запорозьких зосталось..." [37;43-44]. Ляскоронський вмер в 1531 році, а перший свій похід на татар він організував у 1518 році. До того ж в документі говориться про зимівники як про щось цілком стале і зрозуміле. Добре видно, що запорожці мали свої зимівники від Самари до Дону вже в XV столітті. Відома хроніка М. Бєльського подає, на наш погляд, не скільки опис "прасічі", скільки опис спільного зимового стану на базі зимівника, який гарантував певну безпеку і успіх саме через поєднання економічних і військових зусиль. Ці зусилля багаторазово помножувались завдяки вдалому розташуванню таких станів.

     На Запорожжі творилася власна оригінальна господарська система, яка була настільки життєспроможною, що уряд Російської імперії не знайшов ніяких інших засобів її пристосування і адаптації до умов абсолютизму, окрім брутального знищення. В основі рішення царату про ліквідацію Вольностей лежали економічні та політичні чинники. Фактично ліквідовувалося не Військо, а прогресивніша економічна модель, на базі якої в зимівниках успішно розвивалися відмінні від імперської соціально-економічні і правові відносини.

    Зимівник був не тільки основою господарської діяльності запорожців, а й базою виникнення усіх головних інституцій Запорозького козацтва. Тому, з'явившись набагато ранiше Сiчi, зимівники, як основна форма господарювання, набагато її пережили, значною мiрою вплинувши на створення загальної економiчної моделi господарства Південої України.

 Ряд важливих аспектів  роботи заслуговують на перспективне  спеціальне вивчення. Зокрема, участь  зимівчан у становленні і розвитку  християнського світогляду, у виникненні чумацького промислу, у формуванні внутрішнього ринку, у гуманітарно-освітніх процесах та національно-визвольних рухах, особливо в гайдамацькому.